Постанова

від 08.05.2024 по справі 460/12692/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/12692/23 пров. № А/857/5062/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (судді Гудими Н.С., ухвалене у письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Рівне повний текст рішення складено 29.01.2024) у справі №460/12692/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАНЕКС-АГРО» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» 25.05.2023 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №406117000703, №406217000703 та №406317000703 від 15.05.2023.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №406117000703 від 15.05.2023 та №406317000703 від 15.05.2023. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №406217000703 від 15.05.2023 в частині зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 358718 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що позивач неправомірно відобразив в рядку 16.3 в декларації по ПДВ за січень 2023 року суму ПДВ в розмірі 4816387 грн., оскільки податкове повідомлення-рішення форми «В3» №78917000701 від 31.01.2023 набуло статусу узгодженого 14.02.2023, таким чином, зважаючи на дату узгодження податкового повідомлення-рішення №78917000701 від 31.01.2023, сума ПДВ, в якій податковим повідомленням-рішенням №78917000701 від 31.01.2023 відмовлено при наданні бюджетного відшкодування, могла бути врахована в збільшення рядка 16.3 «Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу» податкової декларації за звітний період лютий 2023 року, тому позивачем порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2023 року на 4816387 грн. Також згідно інвентаризаційного опису №1 станом на 03.01.2023 відсутні будівельні матеріали на суму 1717990,62 грн., які наявні в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 205 станом на 01.01.2023, при цьому за даними Єдиного реєстру податкових накладних в 2022 році встановлено придбання ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» вказаних матеріалів згідно податкових накладних, а в період з 01.01.2023 року по 03.01.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні податкові накладні на реалізацію. Таким чином, в порушення п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 358 718,45 грн. за січень 2023 року. Крім того, перевіркою встановлено, що в рядку 16.2 по декларації з ПДВ за січень 2023 року не відображено уточнюючий розрахунок на зменшення залишку від`ємного значення у розмірі 15 950 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник відповідача Форет М.С. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Троянчук Д.М. в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що в період з 03.04.2023 по 11.04.2023 працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» (код ЄДРПОУ 35567492) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах (Декларація від 17.02.2023 №9027635345).

За результатами позапланової виїзної перевірку ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» складено акт №3440/Ж5/17-00-07-01/35567492 від 18.04.2023, згідно з висновками якого, перевіркою встановлено порушення: -п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, саме: ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 358718,45 грн. за січень 2023 року; -п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 розділу III Податкового кодексу України та пп.5 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, а саме: завищено суму податкового кредиту за січень 2023 року на суму 4832337 грн., що в подальшому призвело до завищення значення рядка 20.2.1 (Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) декларації за січень 2023 року на суму 4816387 грн. та до завищення залишку від`ємного значення, що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 15950 грн.; -п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: не складено та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції з постачання ТМЦ на суму ПДВ 358 718,45 грн. за січень 2023 року.

15.03.2023 на підставі висновків акту перевірки Головне управління ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №406117000703 (форми «В1»), згідно з яким ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 4816387 грн. та застосовано штраф у розмірі 2408193,50 грн.; №406217000703 (форми «В4»), згідно з яким ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» зменшено від`ємне значення суми ПДВ в розмірі 374668 грн.; №406317000703, згідно з яким до ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» застосовано штраф в розмірі 3400 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Посадкового кодексу України (далі - ПК України) унормовано, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.

Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: - проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; - застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У пункті 198.6 статі 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Згідно з пунктами 200.1, 200.4, 200.8, 200.9 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 вказаної статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 ст. 200 ПК України).

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону (п.200.8 ст.200 ПК України).

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач сформував та подав до Головного управління ДПС у Рівненській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2023 року від 17.02.2023 №9027635345.

Згідно з поданою ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» декларацією за січень 2023 року, від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації становить 12126653 грн. та сформоване за рахунок від`ємного значення червня, липня, вересня, жовтня та листопада, грудня 2022 року та січня 2023 року.

Правомірність нарахування від`ємного значення згідно з декларацією з ПДВ за вересень 2022 року перевірено в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах акт від 10.01.2023 №204/Ж5/17-00-07- 03/35567492.

Правомірність нарахування від`ємного значення згідно декларації з ПДВ за грудень 2022 року перевірено в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах акт від 21.03.2023 №2489/Ж5/17-00-07- 01/35567492.

Суд зазначає, що у відповідності до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок №21), у рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці «Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку».

Відповідно до даних декларації з ПДВ за січень 2023 року збільшення від`ємного значення здійснено позивачем на підставі податкового повідомлення-рішення №78917000701 від 31.01.2023. Згідно підсистеми «Податковий блок ІКП платника податків» податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 31.01.2023 №78917000701 узгоджене у лютому 2023 року. За даними інтегрованої картки платника рішення узгоджене 14.02.2023.

Таким чином, зважаючи на дату узгодження податкового повідомлення-рішення від 31.01.2023 №78917000701, сума ПДВ, в якій податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2023 №78917000701 відмовлено в наданні бюджетного відшкодування, могла бути врахована в збільшення рядка 16.3 «Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу» податкової декларації за звітний період лютий 2023 року.

При цьому, суд зауважує, що в акті №3440/Ж5/17-00-07-01/35567492 від 18.04.2023 не встановлено безпідставності визначення податкового кредиту і, відповідно, суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а встановлено лише неправильне відображення значення у рядку 16.3. декларації за січень 2023 року. До того ж, відповідач не заперечив правомірності включення позивачем у декларацію за січень 2023 року суми податкового кредиту у розмірі 4816387 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення форми «В1» №406117000703 від 15.05.2023, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 4816387 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2408193,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог вказаного Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; 54.3.2 дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У пункті 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У пункті 123.2 статті 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 123.3 цієї статті, діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 вказаного розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: «В1» - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку (додатки 10, 11); «В3» - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування (додатки 12, 13); «В4» - у разі зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість (додатки 14, 15).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, чого не спростував апелянт, що встановивши безпідставне заявлення ТОВ «Тріанекс-Агро» до відшкодування суми ПДВ в розмірі 4816387 грн., яка складається з суми ПДВ, якою збільшено рядок 16 та рядок 16.3 за січень 2023 року по ППР форми «В3» №78917000701 від 31.01.2023, з огляду на некоректність періодів виникнення права на бюджетне відшкодування, контролюючий орган повинен був прийняти податкове повідомлення-рішення форми «В3».

Відтак, враховуючи відсутність факту завищення платником податків суми бюджетного відшкодування та факту зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість та встановлення за результатами податкової перевірки лише передчасності заявлення таких сум до відшкодування, контролюючий орган не мав повноважень для прийняття податкового повідомлення-рішення за формою «В1».

Таким чином, прийнявши податкове повідомлення-рішення форми «В1» №406117000703 від 15.05.2023, відповідач позбавив ТОВ «Тріанекс-Агро» права використати невідшкодовану суму податкового кредиту у розмірі 4816387 грн. та протиправно застосував штраф у розмірі 50% у відповідності до пункту 123.3 статті 123 ПК України.

Щодо податкових повідомлень-рішень форми «В4» №406217000703 від 15.05.2023 в частині зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 358718 грн. та форми «ПН» №406317000703 від 15.05.2023, то апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно висновків акту перевірки №3440/Ж5/17-00-07-01/35567492 від 18.04.2023 та інвентаризаційного опису №1 станом на 03.01.2023 відсутні будівельні матеріали на суму 1717990,62 грн., які наявні в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 205 станом на 01.01.2023.

При цьому, як встановлено перевіркою, за даними Єдиного реєстру податкових накладних в 2022 році встановлено придбання ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» вказаних матеріалів згідно податкових накладних, а в період з 01.01.2023 по 03.01.2023 в ЄРПН відсутні податкові накладні на реалізацію. Крім того, ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» здійснювало придбання бетону товарного (М-300, М-350) в кількості 26,82 м.куб, який доставлявся авто міксером. Станом на 31.01.2023 даний товар по бухгалтерському рахунку 205 «Будівельні матеріали» обліковується в залишку.

Таким чином, контролюючий орган вважає, що в порушення п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України ТОВ «ТРІАНЕКС-АГРО» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 358 718,45 грн. за січень 2023 року, а ТОВ «Тріанекс-Агро» повідомило, що інвентаризація і оформлення опису №1 станом на 03.01.2023 здійснювалося лише по зернових товарах і продукції. Будівельні матеріали були в наявності, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 205, яка зазначена в пункті 2.9 акту перевірки.

Придбання будівельних матеріалів та формування податкового кредиту підтверджується актом перевірки та податковими накладними №59 від 04.10.2022, №12 від 04.11.2022, №26 від 02.11.2022, №37 від 15.11.2022, №56 від 21.11.2022, №28 від 11.11.2022, №11 від 05.12.2022, №23 від 13.12.2022, №43 від 30.12.2022, №367 від 26.12.2022, №19 від 18.11.2022, №30 від 02.11.2022, №158 від 08.11.2022, №381 від 26.12.2022, №5 від 18.11.2022, №1290 від 11.2022, №202 від 02.09.2022, №24 від 18.11.2022, №11 від 12.10.2022, №18 від 24.10.2022, №18995/22 від 27.10.2022, №1204 від 12.10.2022, №678 від 12.10.2022.

Як встановлено судом, в період листопад 2022 року квітень 2023 року придбані позивачем будівельні матеріали використані при реконструкції частини надвірних будівель та споруд під склад. Такі обставини підтверджуються договорами підряду №31/10/22-1 від 31.10.2022, №29/12/22-1 від 29.12.2022, №27/01/23-1 від 27.07.2023, №10/03/23-1 від 10.03.2023, №06/03/23-1 від 06.03.2023, №16/03/23-1 від 16.03.2023, укладеними з ФОП ОСОБА_1 , актами приймання-передачі устаткування до монтажу №ТААЕ-000004 від 31.03.2023, №ТААЕ-000001 від 27.02.2023, №ТААЕ-000005 від 31.03.2023, №ТААЕ-000003 від 31.03.2023, №ТААЕ-000002 від 28.02.2023, №ТААЕ-000006 від 31.03.2023, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 за лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, договірними цінами, складеними на 27.01.2023, 11.02.2023, актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за березень 2023 року, за лютий 2023 року, за квітень 2023 року платіжними інструкціями про оплату послуг ФОП ОСОБА_1 №6684 від 13.12.2022, №6658 від 02.05.2023, №6798 від 23.01.2023, №3291 від 03.11.2022, №3423 від 11.11.2022, №3 від 02.01.2023, №488 від 06.02.2023, 798 від 28.02.2023, №799 від 28.02.2023, №880 від 06.03.2023, №1040 від 17.03.2023, №1276 від 04.04.2023, №1586 від 01.05.2023.

Згідно з наказом №ОЗ-28/04 від 28.04.2023 позивачем з метою забезпечення господарської діяльності було проведено модернізацію та добудову станції зерноочистки із складом та будівлі тракторного парку з надвірними будівлями та спорудами як об`єкта ОЗ у бухгалтерському обліку та об`єкта 3-ї групи основних засобів у податковому обліку. Станцію зерноочистки збільшено на добудований склад 2.

Право власності позивача на добудований склад підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 24.04.2023.

На підтвердження будівництва та використання будівельних матеріалів позивачем додатково надано акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів №ТААЕ-000006 від 28.04.2023 року, витяг з Реєстру будівельної діяльності від 29.03.2023 року, технічний паспорт на виробничий будинок від 16.03.2023, технічний паспорт від 28.03.2023, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 23.02.2022 та повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 20.12.2022.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХIV).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, аналізуючи вказане апеляційний суд дійшов висновку, що первинні документи підтверджують правильність заповнення ТОВ «Тріанекс-Агро» показників податкової звітності, у зв`язку із чим, наявні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення форми «В4» №406217000703 від 15.05.2023 в частині зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 358718 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПН» №406317000703 від 15.05.2023, яким застосовано штраф в розмірі 3400 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд встановив використання будівельних матеріалів на суму ПДВ 358718,45 грн. в господарській діяльності позивача, тому нарахування штрафних санкцій є необгрунтованим та спростованим вищенаведеним.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення №406117000703, №406317000703 від 15.05.2023 та №406217000703 від 15.05.2023 в частині зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 358718 грн. прийняті відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлені законодавством, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі №460/12692/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

С.М. Шевчук

Повний текст постанови складено і підписано 14.05.2024