Постанова

від 13.05.2024 по справі 520/2832/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 520/2832/2020

адміністративне провадження № К/9901/10720/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 (суддя - Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 (судді - Ральченко І.М., Чалий І.С., Бершов Г.Є.)

у справі за позовом Харківської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Свобода" до Харківської міської ради про визнання протиправним і нечинним рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Харківська обласна організація Всеукраїнського об`єднання «Свобода» звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та нечинним рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 № 2075/20 про зміну назви об`єкта топоніміки в м. Харкові, шляхом перейменування проспекту Петра Григоренка на проспект Маршала Жукова.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Жуков Георгій Костянтинович входив до складу Президіуму Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу та обіймав посаду Міністра оборони СРСР, а тому, його ім`я не може використовуватись для назв об`єктів топоніміки. Стверджував, що ці обставини є загальновідомими і унеможливлюють присвоєння ім`я Маршала Жукова такому об`єкту топоніміки міста як проспект.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Харківської міської ради «Про розгляд подання та зміну назви (перейменування) об`єкта топоніміки від 26.02.2020 № 2075/20 підтримано подання про зміну назви (перейменування) об`єкта топоніміки проспекту Петра Григоренка на проспект Маршала Жукова в місті Харкові ; змінено назву об`єкта топоніміки в місті Харкові шляхом перейменування проспекту Петра Григоренка на проспект Маршала Жукова , що пролягає від Московського проспекту до проспекту Героїв Сталінграда (X 10462,129 Y 22145,857 - X 9998,082 Y 22008,337 - X 9843,344 Y 21949,200 - X 9657, 794 Y 21910,123 - X 9317,509 Y 21811,897 - X 8575,067 Y 21595,729 - X 8513,274 Y 21595,988 - X 8019,095 Y21637,932).

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021, позов задоволено.

Визнано протиправним та нечинним рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 №2075/20.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Жуков Г.К. у період 1955-1957р.р. обіймав посаду Міністра оборони Союзу Радянських Соціалістичних Республік, відтак, підпадає під обмеження, передбачені Законом №4865-VI.

Також суди виходили з того, що виключення із заборони використання імен осіб, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР) за ч.6 ст.3 Закону №4865-VI стосується лише пам`ятників та пам`ятних знаків.

Також суди виходили з безпідставності покликання відповідача на дані Історичної довідки від 30.01.2020, оскільки вона містить інформацію, що стосується періоду діяльності Жукова Г.К. у часи Другої світової війни, пов`язаної із опором та вигнанням нацистських окупантів з України.

Також суди виходили з того, що висновок експертного військового дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 27.11.2019 № 20343 з урахуванням ч. 6 ст. 3 Закону України № 4865-VI не має юридичного значення при вирішення даного спору.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» встановлено виключення з обмежень для всіх назв, пов`язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури, а Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» містить бланкетну норму (ч. 4 ст. 1 цього Закону), яка відсилає до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», а саме, до підпункту «є» п. 4 ст. 1 цього Закону.

Також покликається на те, що судами не враховано Науково-консультативний висновок, Висновок експертного військового дослідження та відмовлено у призначенні військової експертизи.

Також покликається на те, що суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків щодо обставин обіймання Жуковим Г.К. керівних посад в комуністичній партії (посади секретаря районного комітету і вище) або у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР) та не вирішив питання про доведеність окремих фактів і позову в цілому.

Також покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи не враховано доводи відповідача щодо відсутності затвердженого Кабінетом Міністрів України Єдиного національного реєстру пам`яток Другої світової війни 1939-1945 років.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, не передаючи справу на новий розгляд.

Позивач не скористався правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 41 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту.

Підстави та порядок присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій визначено Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» (Закон № 4865-VI).

Відповідно частини 1 статті 1 Закону № 4865-VI, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з присвоєнням юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам (далі - об`єктам права власності), імен (псевдонімів) суспільно-політичних і громадських діячів, захисників Вітчизни, воєначальників, діячів науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій (далі - імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій).

Відповідно до частини 4 статті 1 Закону № 4865-VI питання, пов`язані з приведенням раніше присвоєних об`єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій у відповідність з вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4865-VI імена фізичних осіб присвоюються з метою увічнення пам`яті про осіб, які: 1) внесли вагомий вклад у боротьбу за незалежність, розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України; 2) здійснили героїчний вчинок, звершення в ім`я Батьківщини; 3) зробили значний особистий внесок у розвиток науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя.

За правилами частини 6 статті 3 Закону № 4865-VI забороняється присвоювати юридичним особам та об`єктам права власності імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов`язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, а також назви, пов`язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам`ятників та пам`ятних знаків, пов`язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період після закінчення Другої світової війни Жуков Г.К. обіймав керівні посади у комуністичній партії та вищих органах влади та управління Радянського Союзу, що підпадає під визначену частиною 6 статті 3 Закону № 4865-VI заборону присвоєння об`єктам права власності імен таких осіб.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо протиправності рішення відповідача про перейменування проспекту Петра Григоренка на проспект Маршала Жукова та постановили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що передбачена частиною 3 статті 3 Закону № 4865-VI заборона не поширюється на випадки пов?язані з опором та вигнанням нацистських окупантів з України є безпідставним, оскільки передбачені частиною 6 статті 3 Закону № 4865-VI виключення із загального правила щодо заборони присвоєння імен стосуються лише пам`ятників та пам`ятних знаків, а не усіх об?єктів права власності.

Також безпідставним є покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що судами попередніх інстанцій не враховано Історичну довідку від 30.01.2020, оскільки судами надано оцінку зазначеній довідці, однак відхилено як таку, що стосується інших періодів діяльності Жукова Г.К. і не спростовує наявність заборон передбачених частиною 6 статті 3 Закону № 4865-VI.

Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що судами не враховано відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України Єдиного національного реєстру пам`яток Другої світової війни 1939-1945 років, не враховано Науково-консультативний висновок, необґрунтовано відхилено клопотання про призначення експертизи також є безпідставним, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи, а в силу приписів частини 2 статті 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Покликання відповідача на суперечливі висновки суду першої інстанції також є безпідставним, оскільки висновки суду першої інстанції про застосування до оскаржуваного рішення відповідача, передбачених частиною 6 статті 3 Закону № 4865-VI заборон щодо присвоєння імен фізичних осіб об?єктам нерухомості є однозначними і з такими висновками погодився суд апеляційної інстанції.

Також безпідставним є покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на положення частини 4 статті 1 Закону № 4865-VI, оскільки цією нормою врегульовано питання, пов`язані з приведенням раніше присвоєних об`єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій у відповідність з вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (Закон № 317-VIII).

Водночас, оскаржуваним у цій справі рішенням відповідач питання приведення раніше присвоєних об`єктам права власності імен фізичних осіб у відповідність з вимогами Закону № 317-VIII не вирішував, натомість перейменував проспект, названий на честь українського правозахисника, дисидента та військового діяча Петра Григоренка .

Відтак, положення Закону № 317-VIII на спірні правовідносини не поширюються, а суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що спеціальними нормами законодавства у даному випадку є саме норми Закону № 4865-VI.

Крім того, перейменування об`єкта права власності, якому присвоєно ім?я українського правозахисника, дисидента та військового діяча Петра Григоренка , на ім?я радянського маршала, політичного і державного діяча Радянського Союзу не сприятиме розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, як це задекларовано у Конституції України, а також не забезпечить досягнення визначеної Законом № 4865-VI першочергової мети щодо увічнення пам`яті про осіб, які внесли вагомий вклад у боротьбу за незалежність та розбудову саме Української держави.

В цілому доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №520/2832/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук