Рішення

від 27.11.2007 по справі 34/551

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/551

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/551

27.11.07

За позовомДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Спекта»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «СІ ІМПЕКС»

простягнення  15 386,86 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Липовий І.В. (довіреність б/н від 01.02.2007);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Спекта» (далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ІМПЕКС» (далі –Відповідач) про стягнення 7 014 грн. інфляційних втрат, 6 897,32 грн. пені та  1 475,54 грн. 3% річних.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана на юридичну адресу Відповідача: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 47-а, зазначену в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, виданої станом на 13.11.2007.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача   не надходило.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача 89 500 грн. заборгованості за Договором поставки № 1/05 від 01.11.2005.

Рішенням господарського суду від 31.05.2007 у справі № 7/267, зокрема встановлено, що 01.11.2005 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки № 1/05, за умовами якого Позивач (Постачальник) прийняв на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність Відповідач (Покупцю) антигрибкову рідину СИНЕСТО В (далі –Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати отриманий товар на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 та пункту 3.1 Договору поставки № 1/05, асортимент і ціна Товару вказується в Додатку № 1 до даного Договору.

Ціна конкретної партії Товару встановлюється відповідно до ціни на Товар, що наведена в Додатку № 1 (пункт 3.2. Договору поставки).

Загальна вартість Договору поставки дорівнює вартості Товару, що поставлений протягом дії цього Договору (пункт 3.4 Договору поставки).

Згідно пункту 2.2. зазначеного Договору поставки, асортимент та кількість Товару кожної конкретної партії узгоджується сторонами в заявці, згідно розділу 4 цього Договору.

Відповідно до пункту 4.10. Договору поставки, зобов'язання Постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважаються виконаними з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної.

На виконання умов Договору поставки, Позивач поставив Відповідачу, а Відповідач прийняв Товар за видатковими накладними № 274 від 14.12.2005 на суму 60 000 грн. –Товар  оплачений повністю 23.11.2005 шляхом попередньої оплати; № 90 від 25.04.2006 на суму 100 000 грн. –Товар  оплачений частково 22.02.2007 у сумі 10 000 грн., і 27.03.2007 у сумі 500 грн., що підтверджується наданими Позивачем виписками руху коштів по банківському рахунку Позивача.

Таким чином, заборгованість Відповідача на день пред'явлення позову становила 89 500 грн.

Після порушення провадження у справі, Позивач частково сплатив суму боргу перерахувавши Позивачу платіжними дорученнями № 323 від 13.04.2007 –1 000 грн., № 342 від 28.04.2007 –2 000 грн., № 346 від 11.05.2007 –3 000 грн., всього 6 000 грн.

Факти поставки Позивачем та отримання Відповідачем Товару за Договором поставки № 1/05  підтверджуються наявними в матеріалах справи накладними № 274 від 14.12,2005, № 90 від 25.04.2006 та фактом часткової оплати прийнятого Товару, що підтверджується виписками руху коштів по банківському рахунку Позивача за 22.11.2005, 22.02.2007 та 27.03.2007  та платіжними дорученнями № 323 від 13.04.2007, № 342 від  28.04.2007 та № 346 від 11.05.2007.

Враховуючи прохання Відповідача терміново отримати Товар, що був заявлений і на оплату якого було виставлено Відповідачу рахунок-фактуру № 88 від 05.04.2006, Позивач передав Відповідачу Товар за накладною № 90 від 25.04.2006 на суму 1000 000 грн. до здійснення оплати.

Відповідач протягом 10-ти місяців не оплачував прийнятий, за зазначеною накладною Товар.          

Оскільки, умови попередньої оплати товару не було додержано, Позивач надіслав Відповідачу Вимогу № 0502 від 05.02.2007, в якій просив оплатити вартість прийнятого за накладною № 90 від 25.04.2006 Товару.

Зазначену вимогу було надіслано цінними листами з повідомленнями про вручення  10.02.2007 та 12.02.2007. Проте, Відповідач не заявився у відділення зв'язку для отримання цих листів, що стало причиною їх повернення Позивачу.

Відповідач, до пред'явлення позову, виконав вимогу Позивача тільки частково, а саме сплатив 22.02.2007 –10 000 грн.,  27.03.2007 –500 грн., а  після пред'явлення позову сплатив 13.04.2007 –1000 грн., 28.04.2007р. –2 000 грн., 11.05.2007 –3 000 грн., всього 16 500 грн.

Таким чином, на день вирішення спору заборгованість Відповідала перед Позивачем становить за Договором поставки № 1/05  83 500 грн., і тому суд прийняв рішення стягнути з Відповідача на користь Позивача вказану суму боргу.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

19.06.2007 був виданий наказ господарського суду м. Києва про примусове виконання вищевказаного рішення суду.

27.06.2007 вказаний наказ був поданий на виконання до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві.

29.06.2007 постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження.

01.08.2007 постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві було накладено арешт на грошові кошти Відповідача в банку.

21.09.2007 Позивач отримав кошті, які були стягнути у примусовому порядку з Відповідача. Про що свідчить виписка руху коштів на банківському рахунку Позивача, копія якої міститься в матеріалах справи.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача  3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю за розрахунком Позивача в сумі 1 475,54 грн. 3% річних та в сумі 7 014 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню за розрахунком Позивача в сумі 6 897,32 грн. пені.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 546, 549, 610, 612, 625 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ІМПЕКС»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 47-а, ідентифікаційний код 33835470, р/р 26007300101574 в АКБ «Південно Європейський банк», МФО 322658, а у випадку відсутності коштів  з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Спекта»(49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122, ідентифікаційний код 32082608, р/р 26003900696518 в ДФ ПУМБ м. Дніпропетровськ, МФО 305813) 1 475 (одну тисячу чотириста сімдесят п'ять) грн. 54 коп. 3% річних, 7 014 (сім тисяч чотирнадцять) грн. інфляційних втрат, 6 897 (шість тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 32 коп. пені, а також 153 (сто п'ятдесят три) грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 04.12.2007