Рішення

від 08.05.2024 по справі 385/96/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/96/24

Провадження № 2/385/124/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2024 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Гришака А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Зеленко О.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ганчевої М.А.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гайвороні Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Ганчева Марія Андріївна до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Гайворонської міської ради, Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

22.01.2024 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Ганчева М.А. звернулась з позовом до ОСОБА_2 треті особи: Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Гайворонської міської ради, Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народилась у шлюбі, який було розірвано у 2009 році.

Майже все життя дитини відповідач участі в її вихованні та утриманні не брав, її здоров`ям, успіхами в школі не цікавився, зі святами не вітав. Наявність батька в житті ОСОБА_3 є лише формальним. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України позивачка разом із дитиною евакуювались за кордон, про що відповідачу, напевно, навіть не відомо, адже доля ОСОБА_3 відповідачу байдужа. У відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 107280,40 грн. Це підтверджує, що батько ОСОБА_3 самоусунувся від виконання свого батьківського обов`язку по утриманню дитини.

Просить суд: позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з ухиленням від виконання своїх обов`язків.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01.02.2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ганчева М.А. в судовому засіданні позов підтримали з підстав зазначених у ньому. Додатково позивач вказала, що відповідач з 2009 року майже не приймає участь у вихованні доньки, не знає що з лютого 2022 року дитина проживає за межами України. Позивач не повідомляла відповідачу де вона проживає з дитиною за кордоном. Дитина майже не знає свого батька.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надіслав. Заяв та клопотань до суду не подавав.

Представники третіх осіб про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. В судове засідання не з`явились, заяв, клопотань не подавали.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи та на підставі пояснень представників позивача та відповідача. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст.89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Згідно Розрахунків на підставі примусового виконання виконавчого листа (судового наказу)№2-275/10 виданого Гайворонським районним судом Кіровоградської області 22.04.2010 року про стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі чистини з усіх видів заробітку (прибутків) щомісячно, на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - заборгованість боржника: ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 рік - 107280,40 грн. (а.с.5-9).

Згідно копії Характеристики учениці 10-А класу середньої загальноосвітньої школи №229 м. Києва ОСОБА_3 - ОСОБА_3 навчається у 10-А Класі. У 2023 році ОСОБА_3 переведена на сімейну форму навчання, так як перебуває за кордоном. Батько життям і розвитком дитини ніколи не цікавиться. ОСОБА_3 не підтримує жодного зв`язку з ним (а.с.10).

Згідно Висновку органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради щодо позбавлення батьківських прав від 13.03.2024 року - на засіданні Комісії з захисту прав дитини при Зав`аллівській селищній раді було відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_2 щодо його ухилення від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Батько пояснив, що неодноразово намагався брати участь у спілкуванні та вихованні доньки, на що мати дитини була категорично проти, забороняла спілкуватись та відмовлялась від допомоги. До 2014 року працював, та по мірі можливості сплачував аліменти. Хворів, в результаті чого залишився без роботи, склалась заборгованість по аліментах, яку він пообіцяв при можливості виплатити. В даному випадку позбавлення батьківських прав не буде сприяти позитивному впливу на долю дитини. Зважаючи на вікові особливості дитини, бажання і можливість громадянина ОСОБА_2 спілкуватись і брати участь у вихованні та утриманні доньки, орган опіки і піклування вважає, що в інтересах дитини є налагодження стосунків між батьком і неповнолітньою донькою. Враховуючи все, що зазначене вище, та керуючись п.5 ст.150, п.2 ст.157, ст. ст. 164, 180 Сімейного кодексу України, орган опіки і піклування Заваллівської селищної ради вирішив, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним і таким, що не відповідає інтересам дитини (а.с. 50).

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачкою заявлений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України. Відповідно до вказаної норми права, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.п. 15, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на цей орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 5, 6 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У частині 4 ст.10 ЦПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (п.54) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

В п. 53 рішення «Хант проти України», Європейський суд вказав про те, що беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах. Більше того, необхідно зважити, що зазвичай державні органи мають перевагу у безпосередньому спілкуванні з особами, яких стосується справа. Виходячи з цих міркувань, завдання Суду полягають не в виконанні обов`язків національних органів щодо визначення питань опіки чи доступу до дитини, а в дослідженні рішень, які виносились державними органами, здійснюючи свої дискреційні повноваження, на предмет їх відповідності Конвенції.

Оглядом матеріалів справи встановлено, що у Висновку органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради щодо позбавлення батьківських прав від 13.03.2024 року вказано, що на засіданні Комісії з захисту прав дитини при Заваллівській селищній раді було відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_2 щодо його ухилення від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Батько пояснив, що неодноразово намагався брати участь у спілкуванні та вихованні доньки, на що мати дитини була категорично проти, забороняла спілкуватись та відмовлялась від допомоги. До 2014 року працював, та по мірі можливості сплачував аліменти. Хворів, в результаті чого залишився без роботи, склалась заборгованість по аліментах, яку він пообіцяв при можливості виплатити. В даному випадку позбавлення батьківських прав не буде сприяти позитивному впливу на долю дитини. Зважаючи на вікові особливості дитини, бажання і можливість громадянина ОСОБА_2 спілкуватись і брати участь у вихованні та утриманні доньки, орган опіки і піклування вважає, що в інтересах дитини є налагодження стосунків між батьком і неповнолітньою донькою. Враховуючи все, що зазначене вище, та керуючись п.5 ст.150, п.2 ст.157, ст. ст. 164, 180 Сімейного кодексу України, орган опіки і піклування Заваллівської селищної ради вирішив, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним і таким, що не відповідає інтересам дитини.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження твердження позивача про те, що відповідач неналежно виконує обов`язки щодо утримання доньки, оскільки сама позивачка вказує, що вона з дитиною з лютого 2022 року проживає за межами України та не повідомляла ОСОБА_2 про те, що з донькою залишила територію України, не надала свій номер телефону чи номер телефону доньки відповідачу для підтримання спілкування. Саме лише наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів не вказує, що останній неналежно виконує батьківські обов`язки.

Слід вказати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, згідно ст.166 СК України та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд звертає увагу, що відповідач на засіданні комісії з захисту прав дитини при Заваллівській селищній раді фактично заперечив проти позбавлення його батьківських прав та пояснив, що неодноразово намагався брати участь у спілкуванні та вихованні доньки, на що мати дитини була категорично проти, забороняла спілкуватись та відмовлялась від допомоги. Наведене свідчить про небайдужість відповідача до доньки.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач належним чином не вмотивувала власних доводів про обрання щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не надала належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, в судовому засіданні також не встановлено, що до відповідача раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи сторін судом не аналізуються та не спростовуються, оскільки не впливають на висновки суду по вказаному спору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Ганчева Марія Андріївна до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Гайворонської міської ради, Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.05.2024 року.

Суддя: А. М. ГРИШАК

Дата документу 08.05.2024