Постанова

від 08.05.2024 по справі 399/598/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 399/598/23

провадження № 22-ц/4809/635/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров`я»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2024 року у складі головуючого суддіЛях М. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

08.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придніпров`я» (далі СТОВ «Агрофірма «Еліта Придніпров`я»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі ГУ Держгеокадастру), в якому просив зобов`язати не чинити перешкод у вільному, безперешкодному користуванні, розпорядженні та володінні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4, 0044 га з кадастровим номером 3524681300:02:000:0356, що розташована на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, шляхом повернення даної земельної ділянки її законному власнику відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим ОСОБА_2 , державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області 23.06.2023 за реєстровим №588, та скасувати державну реєстрацію договору емфітевзису вищевказаної земельної ділянки, укладеного 30.06.2016 між ОСОБА_3 та СТОВ «АФ «Еліта Придніпров`я», посвідченого 30.06.2016 Цибульським Г. В. приватним нотаріусом Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області, реєстровий № 327, реєстраційний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15236207 від 30.06.2016.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим ОСОБА_2 , державним нотаріусом Онуфріївського державної нотаріальної контори Кіровоградської області 23.06.2023 року №588 позивач є власником земельної ділянки площею 4,0044 га з кадастровим номером 3524681300:02:000:0356, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Деріївська сільська рада Онуфріївського району Кіровоградської області.

Спірну земельну ділянкувін успадкував після смерті своєї баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З електронного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що 30 червня 2016 року між ОСОБА_3 та СТОВ «АФ «Еліта Придніпров`я» був укладений договір емфітевзису на вказану земельну ділянку строком на 200 років, який посвідчений приватним нотаріусом Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Цибульським Г. В. за реєстровим № 327.

Позивач вважає, що цей договір був укладений із явними порушеннями, за відсутності взагалі відсутні будьяких відомостей про здійсненням відповідачем на користь ОСОБА_3 оплати за даним договором.

При особистому спілкуванні з представником відповідача в агресивній формі було відмовлено позивачу у наданні примірника або копії зазначеного договору, тому за відсутності відповідної інформації щодо законності користування і володіння відповідачем спірної земельної ділянки, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на юридичну адресу відповідача заяву-претензія від 10.07.2023, до якої долучив докази на підтвердження свого права на земельну ділянку, та запропонував відповідачу в добровільному порядку повернути належну йому земельну ділянку, виплатити плату за користування землею з моменту відкриття спадщини, тобто з 12.11.2022, а також надати йому примірник договору емфітевзису. Крім того запропонував внести зміни до договору щодо власника спірної земельної ділянки. Станом на день звернення до суду відповіді від відповідача не отримав.

Проводити виплати за договором емфітевзису відповідач категорично відмовляється, посилається на те, що з ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

На думку позивача дії відповідача є протиправними та незаконними, оскільки не надається другий примірник договору емфітевзису, укладений 30.06.2016, не виплачується плата за користування землею, не визнається належне позивачеві право власності на землю.

Позивач, зокрема посилався на те, що об`єктом емфітевтичного права є користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що знаходиться у приватній, комунальній або державній власності. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги, а також несільськогосподарські угіддя (ст. 22 ЗК України). Таке користування має обмежений характер, оскільки власник передає емфітевті право цільового користування земельною ділянкою, зберігаючи за собою право власності і розпорядження нею. Сторони можуть звузити межі цільового використання земельної ділянки, наприклад, зазначивши, що вона має використовуватися під ріллю або багаторічні насадження тощо. Договір про встановлення емфітевзису формально є консенсуальним, оскільки для виникнення емфітевтичного права не вимагається передачі земельної ділянки. Реалізувати це право можливо з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

Отже, виникає ситуація, подібна до тієї, що має місце при переході права власності за договором: момент укладення договору і перехід речового права може не збігатися в часі (ст.334 ЦК України). Згідно до ч. 4 ст. 93 ЗК України, строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 ЗК України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Відповідно до ч.1 ст.102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. б ст.102-1 ЗК України, строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років»

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» спадкоємці після прийняття спадщини та державної реєстрації права власності на земельну ділянку мають протягом одного місяця повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст. 148-1 Земельного кодексу України. За наявності волевиявлення обох сторін можливе укладення нового договору або внесення змін до старого в частині зміни орендодавця.

Позивач в повному обсязі виконав вимогу стосовно своєчасного повідомлення в місячний термін з моменту оформлення на своє ім`я права власності на земельну ділянку (пай). Доказом повідомлення відповідача про зміну власника являється претензія від 10.07.2023.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не встановив обставин та підстав для повернення позивачеві спірної земельної ділянки, виходив зтого,щодоговір емфітевзису містить істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк дії, укладений за взаємною згодою між попереднім власником ОСОБА_3 та СТОВ "Агрофірма "Єліта Придніпров`я", що підтверджується особистими підписами. Позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем його права власності як спадкоємця і нового власника на спірну земельну ділянку. Доводи представника позивача про те, що договір укладений з порушенням вимог законодавства і померла ОСОБА_3 не отримувала кошти за договором, не знайшли підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Позивач подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаного судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Позивач є власником земельної ділянки на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, тому має право на її повернення, зважаючи, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без установлених законом підстав.

Суд не надав правового значення отриманому позивачем праву власності на землю, та неправомірно послався на договір емфітевзису, який не відповідає вимогам закону, зокрема ст. 19 Закону України "Про оренду землі" щодо обмеження максимального строку оренди - до 50 років.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник СТОВ «Агрофірма «Еліта Придніпров`я» адвокат Остахов В. П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Предстаник позивача адвокат Єрмоленко О. В. подав апеляційному суду заяву про проведення розгляду справи без його та позивача участі.

ГУ Держгеокадастру свого представника в судове засідання не направило, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялось відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідача адвоката Остахова В. П., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

30 червня 2016 року між попереднім власником спірної земельної ділянки - ОСОБА_3 , правонаступником якої є її спадкоємець - позивач ОСОБА_1 , та СТОВ «АФ «Еліта Придніпров`я» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0044 га, кадастровий номер: 3524681300:02:000:0356, що розташована та території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, посвідчений приватним нотаріусом Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Цибульським Г.В. за реєстровим №327 (а.с. 89-94, 130-148 т.1).

Відповідно до п. 2.1. договору сторони домовилися про те, що емфітевт володіє та користується земельною ділянкою на підставі даного договору протягом 200 (двохсот) років, до 30 червня 2216 року.

Пунктом 2.2. договору визначено, що емфітевт має право приступати до використання земельної ділянки після реєстрації права користування, яку проводить приватний нотаріус, що посвідчує даний договір.

Згідно пункту 3.1 договору передача прав володіння і користування земельною ділянкою здійснюється за плату, розмір якої становить 50 000 грн, еквівалентом якої є 2 006 доларів США станом на 30 червня 2016 р. за офіційним курсом НБУ (100 доларів США - 2492,02 грн), які емфітевт сплатив власнику до укладення даного договору, що сторони підтверджують шляхом підписання даного договору.

Пункти 9.1.-9.2.договору передбачають,що змінавласника земельноїділянки невпливає начинність даногодоговору та/абойого зміст.Всі праваі обов`язкивласника зацим договором переходять до нового власника земельної ділянки. Смерть власника не впливає на чинність даного договору та/або його зміст. Всі права і обов`язки власника за даним договором у випадку смерті власника переходять до його спадкоємців.

В пункті12.7.договору зазначено,що узв`язку ізнеможливістю підписаннядоговору ОСОБА_3 внаслідок хворобируки,за їїдорученням,у її та нотаріуса присутності текст договору підписано ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 , зареєстрований за місцем проживання в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області.

30.06.2016 на підставі вказаного договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) у Державному реєстріречовихправ на нерухоме майно зареєстроване право володіння та користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарськихпотреб на строк до 30.06.2216 за правокористувачем СТОВ «АФ «Еліта Придніпров`я» (а.с.23 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

23 червня 2023 року ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,0044 га, кадастровий номер: 3524681300:02:000:0356, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцеві на підставі копії акту серії КР № 086494, виданого Онуфріївською районною державною адміністрацією 15 квітня 2005 року та зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку (а.с.20, 21 т.1).

10 липня 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу СТОВ «Агрофірма «Еліта Придніпров`я» заяву-претензію, згідно якої він надав докази на підтвердження свого права на земельну ділянку, та запропонував відповідачу в добровільному порядку повернути належну йому земельну ділянку, виплатити плату за користування землею з моменту відкриття спадщини, тобто з 12.11.2022, а також надати йому примірник договору емфітевзису. Крім того запропонував внести зміни до договору щодо власника спірної земельної ділянки (а.с. 8-16 т.1).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Частиною першою статті 638 ЦК України (тут і надалі за текстом у редакції, чинній на момент підписання договору оренди, тобто станом на 30 червня 2016 року) передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 і ч.5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до норм ст.102-1 ЗК України (у редакції, чинній на момент підписання договору оренди, тобто станом на 30 червня 2016 року) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Строк користування земельною ділянкою державної чикомунальної власності для сільськогосподарських потреб не може перевищувати 50 років.

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) припиняються в разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

3-1) прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб;

5) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису, укладених у рамках такого партнерства);

Згідно статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Стаття 408 ЦК України на час укладення спірного договору передбачала, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної абокомунальної власності не може перевищувати 50 років.

Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.

Стаття 409 ЦК України передбачає права та обов`язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб, зокрема власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Власник земельної ділянки зобов`язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.

Згідно статті 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Відповідно до статті 411 ЦК України землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом. У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. Землекористувач зобов`язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, передбачені статтею 362 цього Кодексу. У разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором.

Згідно норм статті 412 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю.

Цивільний кодекс України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при укладенні цього договору треба виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів - предмет, ціна та строк дії (стаття 638 ЦК України).

За правиламист.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.ч.1, 2ст.651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Встановлено, що 30 червня 2016 року власник земельної ділянки кадастровий номер: 3524681300:02:000:0356 ОСОБА_3 та уклала з СТОВ «АФ «Еліта Придніпров`я» договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строком на 200 років до 30 червня 2216 року (а.с. 89 т.1). Договір посвідчений приватним нотаріусом Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Цибульським Г. В. за реєстровим №327.

У договорі сторони погодили його істотні умови, строк дії договору, ціну.

Пунктами 9.1.,9.2. договорувизначено,що змінавласника земельноїділянки невпливає начинність даногодоговору та/абойого зміст.Всі праваі обов`язкивласника зацим договором переходять до нового власника земельної ділянки. Смерть власника не впливає на чинність даного Договору та/або його зміст. Всі права та обов`язкив власника за даним договором у випадку смерті власника переходять до його спадкоємця/спадкоємців. Л

Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 30 червня 2016 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Агрофірма "Єліта Придніпров`я", є чинним і до дня смерті попереднього власника земельної ділянки не оспорювався в судовому порядку, його виконання сторонами не спростовано. Доводи позивача про те, що померла ОСОБА_3 не отримувала кошти за договором не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач у даному судовому провадженні також не оспорює чинність договору, не ставить питання про його недійсність, розірвання, не вказує на його нікчемність чи неукладеність.

Суд першої інстанції, врахував норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та умови договору і дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем підстав для припинення договірних відносин між сторонами.

Позивач не вказав на обставини, що вказують на самовільне чи неправомірне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, не надав доказів на спростування наявності договірних відносин між сторонами, не зазначив підстави для дострокового припинення (розірвання) договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

За таких обставин, повернення земельної ділянки власнику та скасування державної реєстрації права володіння та користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб порушило б принцип пропорційності втручання у майнові права землекористувача (емфітевта) як належного користувача.

Виходячи з встановлених фактичних обставин цієї справи, підстав та обґрунтування позову, суд першої інстанції з урахуванням вказаних норм матеріального права і дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

Рішення суду є законним і обгрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не містять підстав для його скасування.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко