Постанова

від 27.11.2007 по справі 13/327а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/327А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

27.11.07                                                                                           Справа№ 13/327А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

до відповідача-1: ТзОВ „Техарм”, м.Львів

до відповідача-2: ПП „АПЕГЗ”, м.Київ

про визнання недійсним господарського зобов”язання на суму 66552,00грн. та застосування юридичних наслідків в порядку ст..ст.207,208 ГК України

За участю представників сторін:

Від позивача: Демідюк В.В. - ст.держ.податк.інсп.сектору представництва у судах та взаємодії із структ. підрозд.  юр. відділу

Від відповідача-1: Лисак О.В. –директор, Репіта О.П. –представник без доручення

Від відповідача-2: не з”явився

Відкрито провадження у справі за позовом ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів до ТзОВ „Техарм”, м.Львів та до ПП „АПЕГЗ”, м.Київ про визнання недійсним господарського зобов”язання на суму 66552,00грн. та застосування юридичних наслідків в порядку ст.ст.207,208 ГК України.

Позивачем в судовому засіданні позовні вимоги підтримано, виражено прохання про задоволення позову.

Відповідачем-1 в судовому засіданні усно позов заперечено, мотивуючи це тим, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первиних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Відповідачем-2 явки представника в судовому засіданні не забезпечено, а направлена ПП „АПЕГЗ” кореспонденція повернута органом зв”язку з поміткою „за зазначеною адресою не проживає”.

З”ясовано:

між ТзОВ „Техарм” (м. Львів) та ПП „АПЕГЗ" (м. Київ) укладено усний договір. Згідно накладних та податкових накладних (знаходяться в матеріалах справи) ПП „АПЕГЗ” продано товар ТзОВ „Техарм”, умова –рахунок №1/1 від 06.01.06р.

Факт виконання договору підтверджується податковими накладними та рахунками, згідно переліку, наведеного в додатку до позовної заяви. Всього, згідно накладних, було поставлено товару на загальну суму 66552,00 грн.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова вважає, що вищезазначений договір повинен бути визнаний недійсним на підставі наступного :

відповідно до рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2006 р. по справі № 884 визнано недійсними та скасовано статут ПП „АПЕГЗ" від 14.04.2004 р. з моменту його реєстрації та свідоцтво № 37653996 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „АПЕГЗ" з моменту його видачі.

В ході судового засідання встановлено, що гр. Трач В.А. ніякого відношення до створення та діяльності підприємства ПП „АПЕГЗ" не має, фінансово - господарські документи від імені підприємства не підписувала та не призначала нікого на посаду директора ПП „АПЕГЗ".

В своєму поясненні працівникам податкової міліції відповідач - Трач В.А. зазначила, що не має будь - якого відношення до створення та діяльності підприємства, а також те, що не підписувала установчі документи ПП „АПЕГЗ".

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарським судом відзначається наступне:

як поінформовано п.11 роз”яснення президії ВАС України від 12.03.99р. №02-5/111 (із змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” до угод, що підпадають під ознаки ст.49 ЦК України, що рівнозначна ст.ст.207,208 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установа ми, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), —шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Ст.173 ГК України визначає поняття "господарського зобов'язння": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Свідоцтво платника ПДВ, це є юридичний акт, що підпадає під дію ст. 12 ГПК України і ст. 18 КАС України. Свідоцтво визнається недійсним з моменту його видачі, а це означає, що відповідне підприємство взагалі не мало статусу платника ПДВ. Це позбавляє таке підприємство права видавати податкові накладні згідно із Законом України "Про податок на додану вартість", а вже видані податкові накладні вважаються фіктивними.

Відображення всіх цих компонентів у свідомості учасників договору дає їм можливість усвідомлювати об'єктивну направленість укладеного договору - його суперечність інтересам держави.

Враховуючи викладене, господарське зобов'язання між відповідачами є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме - якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання на вимогу відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині. В даному випадку, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в фіктивності одного з контрагентів.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Підставою виникнення господарського зобов'язання, у відповідності до ст. 174 ГК України, є господарський договір та інша угода.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056, до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

Таким чином, доказом спрямованості умислу суб'єкта господарювання - ПП "АПЕГЗ" при укладенні оспорюваної угоди є обставини, які встановлені рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2006 р. по справі № 884 і визнано недійсними та скасовано статут ПП „АПЕГЗ" від 14.04.2004 р. з моменту його реєстрації та свідоцтво №37653996 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „АПЕГЗ" з моменту його видачі, а тому, господарське зобов'язання між суб'єктом господарювання –ТзОВ „Техарм” та суб'єктом господарювання - ПП "АПЕГЗ" є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки по його наслідках у ТзОВ „Техарм” безпідставно виникло право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -                                     

                                                   п о с т а н о в и в :

1.Позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним господарське зобов”язання між ТзОВ „Техарм”, м.Львів і ПП „АПЕГЗ”, м.Київ на суму 66552,00грн. та застосувати наслідки, передбачені ст.208 ГК України.

3.Стягнути з ПП „АПЕГЗ” (м.Київ, вул.Грушевського,28/2А кв.43, ЄДРПОУ 32915606) на користь ТзОВ „Техарм” (м.Львів, вул.Пильникарська,5/7, ЄДРПОУ 19332733) 66552,00грн.

4.Стягнути з ТзОВ „Техарм” (м.Львів, вул.Пильникарська,5/7, ЄДРПОУ 19332733) в доход державного бюджету  66552,00грн.

5.Стягнути з ПП „АПЕГЗ” (м.Київ, вул.Грушевського,28/2А кв.43, ЄДРПОУ 32915606) в доход державного бюджету  332,76грн. судового збору.

6.Стягнути з ТзОВ „Техарм” (м.Львів, вул.Пильникарська,5/7, ЄДРПОУ 19332733) в доход державного бюджету  332,76грн. судового збору.

7.Виконавчі листи видати після вступу постанови в законну силу.

8.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя