Постанова

від 14.05.2024 по справі 227/2353/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4644/24 Справа № 227/2353/23 Суддя у 1-й інстанції - Притуляк С. А. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.

учасники справи:

позивач Покровська окружна прокуратура в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області,

відповідачі Шахівська сільська ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №227/2353/23за позовом керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Шахівської сільської ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,

за апеляційною скаргоюДонецької обласної прокуратури,

на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2024 року (суддя Притуляк С.А.), ухвалене в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області та повне судове рішення складено 12 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

У вересні 2023 року Покровська окружна прокуратура, звернулась до суду зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Наказу Головного управління Дергеокадастру у Донецькій області від 02 травня 2018 року №1130-СГ «Про затвердження документації їз землеустрою та надання земельної ділянки у власність без змін цільового призначення» отримала у власність земельну ділянку кадастровий номер 1422083300:01:000:1313 площею 2,0000га для ведення особистого селянського господарства, розташованого на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області. 15 червня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. В подальшому 07 червня 2019 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з ОСОБА_2 та приватним нотаріусом право власності ОСОБА_1 припинено, а право власності ОСОБА_3 зареєстровано. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1422087700:02:000:0171 вже використала право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. ОСОБА_1 при зверненні до Шахівськоїсільської ради із заявою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1422087700:02:000:0171 у власність для ведення особистого селянського господарства, всупереч вимог статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, приховала той факт, що раніше використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомила про це. Шахівськасільська рада Донецької області на момент прийняття рішення №VII-59/46 від 26 червня 2020 року не перевірила факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки. Такідії призвели до незаконного вибуття з комунальної власності земельної ділянки з кадастровим №1422087700:02:000:0171, загальною площею 0,9025га для ведення особистого селянського господарства.

Просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Шахівської сільської ради від 26 червня 2020 року №VII-59/46 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер№1422087700:02:000:0171загальноюплощею 0,9025га. та стягнути з відповідачів судовий збір.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2024 року в задоволенні позову керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Шахівської сільської ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання незаконним та скасування рішення Шахівської сільської ради, є неефективним.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі Донецька обласна прокуратура, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати на ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним. Однак, після того, як Держгеокадастр прийняв рішення про відчуження спірної земельної ділянки, він втратив право власності на неї, отже, для повернення права власності Держгеокадастру на спірну земельну ділянку необхідно визнати його наказ про її відчуження недійсним. Апелянт зауважує на тому, що незважаючи на витребування земельної ділянки на користь держави, наявність не скасованого наказу Держгеокадастру не заважатиме повторній реєстрації відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 .

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник Донецької обласної прокуратури в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Шахівської сільської ради, повноваження якої тимчасово здійснює Шахівська сільська військова адміністрація Покровського району Донецької області, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2.00га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського район у Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1035-СГ від 28 квітня 2017 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2.0000га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1130-СГ від 02 травня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2.0000 га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства та надано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1422083300:01:000:1313) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, без зміни цільового призначення.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 червня 2019 року ОСОБА_1 продала вказану вище земельну ділянку ОСОБА_2

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шахівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 1,5га, безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Шахівськоїсільської ради Добропільського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства.Зазначила, що з нормами статей 125, 126 Земельного кодексу України ознайомлена.

Рішенням сесії Шахівської сільської ради від 27 січня 2020 року №VII-53/61 надано ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства із земель запису комунальної власності орієнтовною площею 1.50га. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 на території Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області.

Рішенням сесії Шахівської сільської ради від 27 січня 2020 року №VII-59/46 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 та передано їй у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах с. Шахове Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області загальною площею 0,9025га в тому числі 0,9025 га (ріллі) кадастровий номер 1422083300:01:000:0171.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Донецької обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання незаконним та скасування рішення Шахівської сільської ради, є неефективним.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За змістом статей15,16ЦКУкраїни, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістомстатті 90ЗК України,порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно довимог статті 152ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормамиглави 29ЦКУкраїни передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387ЦКУкраїни) та від добросовісного набувача (стаття 388ЦКУкраїни).

Згідно частини 1статті 388ЦКУкраїни, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

При цьомустаттею 346ЦПК Українине передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник, з дотриманням вимогстатті 388ЦК України,може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей387,388ЦКУкраїни (пункт 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченогостаттею 388ЦКУкраїни, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Власник, з дотриманням вимогстатті 388ЦК України,може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі задоволення позовних вимог про скасування рішення Шахівської сільської ради від 26 червня 2020 року №VII-59/46 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким ОСОБА_1 без достатніх на те правових підстав надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1422087700:02:000:0171,не призведе до поновлення прав Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, яка і була заявлена разом з цією позовною вимогою.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання Донецької обласної прокуратури в апеляційній скарзі про те, що незважаючи на витребування земельної ділянки на користь держави, наявність не скасованого наказу Держгеокадастру не заважатиме повторній реєстрації відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки рішення про витребування у відповідача ОСОБА_1 на користь власника земельної ділянки, відповідно до частини 2 статті 83 Земельного Кодексу України унеможливе повторну реєстрацію відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргуслід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції , без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова

Повне судове рішення складено 14 травня 2024 року

Головуючий О.О.Тимченко