Постанова

від 14.05.2024 по справі 243/5714/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3768/24 Справа № 243/5714/23 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в порядкуспрощеного позовногопровадження,відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу, апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2024 року, яке ухвалено суддею Сидоренком І.О., та повне судове рішення складено 22 січня 2024 року, -

УСТАНОВИВ:

У жовтні2023року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії

В обґрунтування позову зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на майно, яке складається з недоотриманої пенсії з 29 листопада 2018 року по 31 липня 2021 року в сумі 140 354,57 грн.

29 січня 2022 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шеверою О.С. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в сумі 140 354,57 грн., яка належала померлому ОСОБА_2 .

09 березня 2023 року позивачка ОСОБА_1 подала до Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву про виплату недоотриманої пенсії на підставі Свідоцтва про право на спадщину.

05 квітня 2023 року на наданий запит Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахована з урахуванням ст. 46 Закону № 1058 за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення є день надання заяви спадкоємця ОСОБА_1 від 02 лютого 2022 року про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини. Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 включена до переліку отримувачів виплат та буде виплачена в умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень. Залишок невиплаченої недоотриманої пенсії ОСОБА_2 що йому належала, станом на 01 січня 2023 року складає 132 942,00 грн.

Позивачка вважає, що відповідач грубо порушує її право на отримання суми недоотриманої пенсії після смерті її батька в порядку спадкування на підставі Свідоцтва на право на спадщину.

Враховуючи, що відповідачем 27 липня 2023 року була сплачена сума у розмірі 557,32 грн. та 15 вересня 2023 року була сплачена сума у розмірі 2093,00 грн., сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яку відповідач повинен виплатити на користь позивачки становить 137 704,25 грн.

Тому, посилаючись на положення ст.ст. 328, 1216, 1218, 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачка проситла суд зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити на її користь недоотриману пенсію за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 137 704,25 грн. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 136 397,15 грн.

Стягнуто зарахунок бюджетнихасигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 363,97 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримувала пенсію за віком. Виплата пенсії ОСОБА_2 проведена по 31 березня 2016 року. За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не звертався. Пенсійна справа знята з обліку з 01 серпня 2021 року, у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для надання відповіді на лист нотаріуса Головним управлінням проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058. За даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення»; 02 лютого 2022 року із заявою №670 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1 . За результатом розгляду наданих документів проведено нарахування суми недоотриманої пенсії, з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058, в розмірі 132 942,00 грн за період з 01 лютого 2019 року по 31 липня 2021 року.

Нараховані суми пенсії за минулий період обліковані Головним управлінням та включені до переліку отримувачів виплат за минулий період станом на 1 січня відповідного року.

Протягом 2023 року відповідно до Порядку № 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень, а залишок пенсійних виплат за минулий період, станом на 20 листопада 2023 року, складає 128 984,58 грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2023 року № 631. Подальша виплата заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, буде проведена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку №21-2.

Пенсія за період, з01квітня 2016року по31січня 2019року ОСОБА_2 не нараховувалась.При цьому,наголошує натому,що пенсія,яка небула нарахованаза життяспадкодавцеві,не входитьдо складуспадщини.

Таким чином, суд безпідставно зобов`язав виплатити ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , за період з 29 листопада 2018 року по 31 липня 2021 року у сумі 136 397, 15 грн., що підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гаморя М.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність вини пенсіонера (спадкодавця) у неотриманні належної йому пенсії. Враховуючи, що за життя ОСОБА_2 (батько позивачки) недоотримав пенсію у розмірі 140 354,57 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивачка ОСОБА_1 є його спадкоємицею та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, вважає, що вона, як спадкоємиця набула права на отримання всієї нарахованої та не виплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь яким часом.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, згідно з копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2021 року Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 січня 2022 року, виданого приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шеверою О.С., спадкоємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його донька ОСОБА_1 . Спадщина складається з недоотриманої пенсії з 29 листопада 2018 року по 31 липня 2021 року в сумі 140 354,57 грн., яка належала померлому ОСОБА_2 .

Як зазначено у Листі Головного управління Пенсійного фонду України від 05 квітня 2023 року № 5464-4748/П-02/В-0500/23 на адресу позивачки ОСОБА_1 , сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахована з урахуванням ст. 46 Закону № 1058 за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення є день надання заяви спадкоємиці ОСОБА_1 від 02 лютого 2022 року про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини. Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 включена до переліку отримувачів виплат та буде виплачена в умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень. Залишок невиплаченої недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , що йому належала, станом на 01 січня 2023 року складає 132 942,00 грн.

У Виписці ІКІС ПФУ зазначено: Підсистема «Призначення та виплати пенсії» ОСОБА_2 , відповідачем виплачено позивачці успадковану пенсію у розмірі 557,32 грн. у липні 2023 року, 2093,00 грн. у вересні 2023 року, 1303,00 грн. у жовтні 2023 року, 4,10 грн. у листопаді 2023 року, тому сума недоотриманої пенсії згідно свідоцтва про право на спадщину має бути зменшена на ці суми виплат, отже, сума до стягнення становитиме 136 397,15 грн. (140 354,57 грн. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом - 557,32 грн. - 2093,00 грн. - 1303,00 грн. - 4,10 грн. виплачені суми успадкованої пенсії).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивачка набула право власності на недоотриману пенсію померлого ОСОБА_2 , то відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно виплатити усю суму грошових коштів, а відмова у виплаті цих коштів є незаконною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1ст. 79 ЦПК України).

Згідно ч. 1, ч. 2ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, 02 січня 2022 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шеверою О.С. видане ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видане це Свідоцтво, складається з: недоотриманої пенсії в розмірі 140 354,57 грн., яка належала померлому на підставі повідомлення відділу обслуговування громадян № 8 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.12.2021 за № 0500 1511- 8/137628.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20.

Між тим,на зверненняпозивачки провиплату недоотриманоїпенсії,Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вДонецькій областіповідомило,що пенсійні виплати за минулий період згідно з Порядком №1165 проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 Порядку №1165, відповідно до бюджетного розпису.

Згідно абзацу другого пункту 1 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постанового Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні від 06.09.2012 розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Як визначено статтею 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.

Положенням ст.10 ЦПК України визначено,що суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

З огляду на викладене, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про виплату позивачці недоотриманих сум пенсії, згідно Порядку 1165, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовуують.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власниці майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлого ОСОБА_2 .

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 14 травня 2024 року.

Головуючий:

Судді: