Рішення

від 13.05.2024 по справі 511/467/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/467/24

Номер провадження: 2/511/284/24

13 травня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Замковенко О.Б.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача- Базилєвої Ю.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Короткий зміст позовної заяви.

У лютому 2024 року представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Базилєва Ю.О., яка діє на підставі ордера серії АО № 1080657 від 31.01.2024 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просила: позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги мотивувала тим, що сторони по справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син проживає з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 для неповнолітнього сина створила всі необхідні умови для виховання та розвитку дитини. Крім того, зазначила, що ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, з сином не спілкується на протязі тривалого часу, розвитком та життям дитини не цікавиться, не відвідує його, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує, у зв`язку з чим має бути позбавлений батьківських прав відносно свого сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.02.2024 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. ( а.с.28)

Ухвалою Роздільнянського районного суду від 03.04.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Позиції сторін.

Представник позивача-адвокат Базилєва Ю.О., яка діє на підставі ордера серії АО № 1080657 від 31.01.2024 року в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, надала пояснення, що відповідають змісту позовних вимог та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про визнання позову та просив справу розглядати без його участі.( а.с.36,39,47,65)

Представник третьої особи - служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив проводити судові засідання без участі представника та не заперечує щодо позовної заяви ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносного його неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а.с.42,51)

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади та довідкою № 3055 виданої виконкомом Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області ( а.с.8, 10, 12.)

Позивач- ОСОБА_1 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_4 проживають в квартирі, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманською Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1610. ( а.с.13-15)

Сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.10.2009 року виконкомом Астейської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, на підставі актового запису №11, в графі батько зазначено - ОСОБА_3 , в графі мати - ОСОБА_1 . ( а.с. 9)

Неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 8-А класі КССЗО «Лиманській ліцей №1» Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, активно бере участь в батьківських зборах та житті класу. Батько не приділяє уваги, на батьківських зборах не буває, у класного керівника успіхами сина не цікавиться, що підтверджується характеристикою наданою керівництвом КССЗО «Лиманській ліцей №1» Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.( зворотній бік а.с.52)

Крім того, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається в «Компьютерна Академія Шаг Одеса Спеціліст», що підтверджується договором № 131026949 від 07.08.2023 року. ( а.с.19-22).

Позивач звертаючись до суду з позовною заявою, посилалась на те, що ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, із сином не спілкується на протязі тривалого часу, розвитком та життям дитини не цікавиться, не відвідує його, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує.

Згідно до Акту обстеження фактичного проживання сім`ї ОСОБА_1 від 31.10.2023 року, фахівцем Управління соціального захистку населення Лиманської селищної ради Корневою Н.М., проведено обстеження фактичного та встановлено, що з 2019 року ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина знаходиться на повному утриманні матері, батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в догляді дитини не приймає участі, аліменти не сплачує. ( а.с.18)

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 03.11.2023 року, головним спеціалістом ССД ОСОБА_5 , працівником ССД ОСОБА_6 , проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітній проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , створені всі необхідні умови для проживання та розвитку неповнолітньої дитини. ( а.с.16)

Згідно письмових пояснень ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що вона з родиною позивача проживає з 2029 року поруч, родинами спілкуються у тісному дружному колі, з батьком хлопчика не знайома та ніколи його не бачила. Їй відомо, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків, а саме батько не піклується про фізичний та духовний розвиток свого сина, про навчання і підготовку до самостійного життя, матеріальну допомогу -аліменти не сплачує. (зворотній бік а.с. 53-55)

Дані правовідносини регулюються наступним нормами права .

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Згідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог частин 4 і 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки і піклування. Орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Орган опіки і піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, їхнього ставлення до дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи та мають істотне значення.

Також судом встановлено, що органом опіки та піклування Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.17)

Даний висновок обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , створила для виховання та розвитку дитини всі необхідні умови, дитина має все необхідне для свого віку завдяки матері. Батько не проживає з родиною та не приймає участь у розвитку і вихованні сина. На сьогоднішній день невідомо про місцезнаходження гр. ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 .( а.с. 17)

Суд не бере до уваги висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його неповнолітнього сина, оскільки висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду ( ч.5 ст.19 СК України) та вважає, що обставини, на яких ґрунтується висновок органу опіки та піклування Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області є недостатньо обґрунтованим.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21).

Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позивачем не надані докази, які б підтверджували факт вжиття до відповідача заходів реагування та впливу з боку відповідних органів з приводу неналежного виконання ним батьківських обов`язків щодо дочки, не надані докази того, що до звернення до суду з позовом відповідач попереджався відповідними органами про наслідки невиконання батьківських обов`язків, до нього застосувались відповідні заходу впливу з метою зміни поведінки, тобто суду не надані докази того, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо та вжиті заходи юридичної відповідальності не дали позитивних змін, що давало б підстави для застосування до батька дитини такого крайнього заходу відповідальності, як позбавлення батьківських прав.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з батьком та збереження зв`язків із ним, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Суд критично ставиться до письмових пояснень ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка спілкується з позивачем у тісному дружному колі, оскільки вона може бути зацікавлена в результатах розгляду справи.

Крім того, представник позивача -адвокат Базилєва Ю.О. до позовної заяви про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , поданої до суду, в судовому засіданні 13 травня 2024 року долучила заяву відповідача ОСОБА_3 від 06 лютого 2024 року, посвідчену приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О.В., зареєстровану в реєстрі за № 436. ( а.с.69)

У цій заяві ОСОБА_3 зазначив, що цією заявою не заперечував та дав свою згоду стосовно позбавлення його батьківських прав, щодо до його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився в селі Астей, Берегівського району Закарпатська область, Україна, проживаючого із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .Правові наслідки позбавлення батьківських прав, що передбачені ст. 166 Сімейного Кодексу України, йому нотаріусом роз`яснено. ( а.с. 69)

Також ОСОБА_3 до суду надсилав заяви, у яких зазначив, що повністю визнає заявлені вимоги , не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення, наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі та просив розглядати справу за його відсутності. ( а.с.36,39, 65)

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Заява ОСОБА_3 від 06 лютого 2024 року про відмову від дитини та заяви, подані до суду, в яких відповідач погоджувався з позовом, не можуть слугувати безумовною підставою для задоволення позову, з огляду на те, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ч. 3 ст. 155 СК України) та не відповідає інтересам дитини.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166, 180, Сімейного кодексу України, Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав, ст.12, 23, 76, 81, 141, 200, 258, 265, 273, 354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, відмовити у повному обсязі.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 15 травня 2024 року.

Суддя С. І. Гринчак