Рішення

від 14.05.2024 по справі 309/5876/23

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/5876/23

Провадження № 2/309/1166/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання: Свистак К.М.

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Хуст цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради про зменшення розміру стягуваних аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Моняк Р.В., звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів. Посилається на те, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13.07.2012 року у справі №713/1413/12 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дітей, та утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку задоволено частково. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 квітня 2007 року за актовим записом №23 виконкомом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15.02.2012 року, до досягнення дітьми повнолітнього віку. Позивач добросовісно, належним чином, щомісяця сплачував аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заборгованості зі сплати таких немає. 26 березня 2014 року відповідачка разом з своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виїхали в незаконно анексований Крим АДРЕСА_1 , де на даний час і проживають. До цього варто зазначити, що відповідачка вивезла дітей незаконно, без дозволу на це позивача, скориставшись тим, що у той період часу дана територія була окупована. ОСОБА_1 ставить під сумнів факт надсилання коштів відповідачу, отриманих її батьком, адже наскільки відомо позивачу з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України банківські операції, зокрема пересилання коштів з банку України до банку рф не здійснюються. ОСОБА_2 систематично чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми з допомогою соціальних мереж, телефонного зв`язку тощо. Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З грошового забезпечення позивача стягується сума, як забезпечення виконання рішення суду по стягненню аліментів. У зв`язку з цим, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Моняк Р.В., просить суд встановити факт нецільового використання аліментів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з квітня 2014 року по листопад 2023 року на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати аліментів на утримання на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначених за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13.07.2012 року у справі №713/1413/12 з дня набрання рішенням законної сили.

25.01.2024 року в порядку, передбаченому ЦПК України, відповідачкою, подано відзив до суду. Посилається на те, що, позивач у позовній заяві зазначає, що нібито вона разом з неповнолітніми дітьми - синами Нікітою та Даніелем 26.03.2014 року виїхали в незаконно анексований Крим,та вивезла дітей незаконно - без дозволу на це батька. Вказане не відповідає дійсності, оскільки виїхали у Крим у січні 2014року та позивачу було відомо про це , більше того батьки ОСОБА_1 влітку 2014 року приїздили в Крим ,щоб побачити як вона разом з дітьми влаштувалася. Позивач ставить під сумнів отримання аліментів та використання їх на утримання дітей. Зазначає, що позивач тривалий час не сплачував аліменти, за минулий 2023 рік сплатив - 10.11.2023 року кошти в сумі 14210,14 гривень та 15.12.2023 року кошти в сумі 6988,74 гривень, після того як вона 07.08.2023 року направила заяву до відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород про несплату позивачем аліментів. Відповідно до нотаріально-посвідченої довіреності від 28.09.2021 року ОСОБА_2 уповноважила батька ОСОБА_5 представляти її інтереси щодо отримання аліментів на утримання її дітей та вчиняти всі необхідні дії для отримання аліментів, що ним і виконувалося та виконується, аліменти на утримання дітей, а потім перераховував через банківські установи. Останнім часом, на жаль, дійсно перераховувати аліменти через установи банку не представляється можливим, однак батько ОСОБА_5 накопичує ці кошти, а потім передає їх через знайомих, які можуть їй їх передати. А тому доводи позивача ОСОБА_1 про те, що аліменти не використовуються на утримання дітей не відповідають дійсності. Вважає, що правових підстав для припинення права дітей на аліменти не має і таке припинення не буде відповідати найкращим інтересам дітей, а позбавить їх будь-якого утримання з боку їх батька і порушить їх інтереси. Відсутні підстави для скасування та припинення права на аліменти неповнолітніх дітей у зв`язку з тим, що вони проживають за межами тої країни , де проживає їх батько, платник аліментів - позивач по справі ОСОБА_1 , не може проконтролювати їх цільове призначення. Крім того позивач просить суд у позовній заяві встановити факт нецільового використання аліментів ОСОБА_6 у період з квітня 2014 року по листопад 2023 року, однак такі вимоги є безпідставним і не підтверджені жодними належними доказами. Позивачка заперечує факт нецільового використання коштів, які вона отримувала у період з 2014 року по теперішній час, оскільки уповноважена нею особа, а саме батько ОСОБА_5 весь вказаний період передавав сплачені позивачем аліменти на утримання дітей та вона використовувала їх на утримання дітей. У зв`язку наведеними обставинами просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

19.03.2024 року в порядку, передбаченому ч.3 ст.49 ЦПК України, представником позивача - адвокатом Моняк Р.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, подано заяву про зміну предмету позову. У позовній заяві позивачем зазначалось, що уже довгий період часу останній занепокоєний цільовим витрачанням аліментів, а саме чи дійсно такі витрачаються в інтересах його неповнолітніх дітей, чи можливо витрачаються на інші потреби та цілі. Справа в тому, що 26 березня 2014 року відповідачка разом з своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виїхали в незаконно анексований Крим АДРЕСА_1 , де на даний час і проживають. Позивач не має можливості відвідувати дітей, так як являється військовослужбовцем Збройних Сил України, та і взагалі не мав наміру відвідувати територію, яка окупована країною агресором. У листах Служби у справах дітей Виконавчого комітету Хустської міської ради №м-1768/02-27 від 29.12.2021 року та №71 від 15.02.2022 року вказано, що враховуючи те, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не проживають на території Хустської територіальної громади, служба у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради не має повноважень перевірити цільове використання коштів за місцем проживання дітей. Також, у вищезазначених листах вказано, що «Згідно з довіреністю від 28.09.2021 року ОСОБА_5 є уповноваженою особою та представником ОСОБА_2 в усіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, в управлінні соціального захисту населення, у будь-яких банківських та фінансових установах України, у будь-якому відділенні АТ «Укрпошта», а також їх посадовими особами, з питань одержання будь-яких виплат, компенсацій, в тому числі аліментів, нарахованих щодо малолітніх синів.». Крім цього, у листах вказано, що зі слів громадянина ОСОБА_5 , отримані від позивача кошти він відправляє своїй доньці ОСОБА_2 . Натомість, позивачем ставиться під сумнів факт надсилання коштів відповідачу, отриманих її батьком, адже наскільки відомо Позивачу з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України банківські операції, зокрема пересилання коштів з банку України до банку рф не здійснюються. Отже, у зв`язку із тим, що на даний час встановити цільового використання відповідачем, сплачених позивачем аліментів, є неможливим, а також у зв`язку із тим, що ні позивачу, ні жодному державному та не державному органу України невідомо, точне місце знаходження дітей, їх стан та на даний час відсутня будь-яка офіційна інформація щодо того, що дійсно діти знаходяться на вихованні та утриманні ОСОБА_2 , є на думку ОСОБА_1 важливими обставинами, які вказують на доцільність зменшення розміру аліментів. Для забезпечення потреб дітей та не порушення їх прав доцільним є зменшити розмір аліментів до 1/15 частки від усіх доходів позивача. Просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 13.07.2012 року на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до 1/15 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття. Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порядок сплати 100% частини аліментів шляхом внесення 100% частини суми аліментів від розміру аліментів, визначених судом, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на особистий рахунок дітей у відділенні Державного ощадного банку України.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився. Адвокат Моняк Р.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, змінені позовні вимоги підтримують та просять задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Про час і місце судового розгляду неодноразово повідомлялася судом за адресою реєстрації її місця проживання, однак поштова кореспонденція поверталася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У зв`язку з чим також відповідачка повідомлялася про судовий розгляд шляхом оголошення на сайті Судова влада України. Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву із зміненим предметом позову, суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності відповідачки ОСОБА_2 , провівши заочний розгляд справи.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що сторони перебували у шлюбі до 13.07.2012 року. За період шлюбу народилися двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . /а.с.28-29/

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 13.07.2012 року у справі №713/1413/12 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дітей, та утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку задоволено частково. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 квітня 2007 року за актовим записом №23 виконкомом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15.02.2012 року, до досягнення дітьми повнолітнього віку./а.с.17-18/

З висновку Ужгородського міського відділу УМВС України в Закарпатській області №35/12877 від 29.04.2014 року вбачається, що було проведено телефонну розмову з громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 . Яка повідомила, що вона 26 березня 2014 року разом з своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виїхали в АДРЕСА_1 , де на даний час і проживають./а.с.24-25/

Згідно листів Служби у справах дітей Виконавчого комітету Хустської міської ради №м-1768/02-27 від 29.12.2021 року та №71 від 15.02.2022 року вказано, що враховуючи те, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не проживають на території Хустської територіальної громади, служба у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради не має повноважень перевірити цільове використання коштів за місцем проживання дітей. Також, у листах вказано, що «Згідно з довіреністю від 28.09.2021 року ОСОБА_5 є уповноваженою особою та представником ОСОБА_2 в усіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, в управлінні соціального захисту населення, у будь-яких банківських та фінансових установах України, у будь-якому відділенні АТ «Укрпошта», а також їх посадовими особами, з питань одержання будь-яких виплат, компенсацій, в тому числі аліментів, нарахованих щодо малолітніх синів.». Крім цього, у листах вказано, що зі слів громадянина ОСОБА_5 , отримані від позивача кошти він відправляє своїй доньці ОСОБА_2 /а.с.15, 23/

Відповідно до довідки №686 від 29.03.2024 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі військової частини НОМЕР_3 .

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Стаття 18 Конвенції про права дитини регламентує, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов`язок матері і батька.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статей 150, 157Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.

Проте враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Стаття 273 СК України, регламентує, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї. Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року по справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20).

Аналогічна позиція викладена в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно положень статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство, відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки розмір аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач, при цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року), тому вважає можливим змінити розмір стягуваних з відповідача на утримання неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліментів, зменшивши їх до 1/15 частки.

Інші доводи позивача, які наведені у позові в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Разом з цим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 141, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Змінені позовні вимоги задоволити.

Змінити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 13.07.2012 року у справі №713/1413/12, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до 1/15 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порядок сплати 100% частини аліментів шляхом внесення 100% частини суми аліментів від розміру аліментів, визначених судом, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на особистий рахунок дітей у відділенні Державного ощадного банку України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.