Постанова

від 07.05.2024 по справі 909/794/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р. Справа №909/794/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Скоробогатої Галини Богданівни б/н від 28.02.2024 року (вх. № 01-05/609/24 від 29.02.2024 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 року (суддя Л.М. Неверовська; повний текст рішення складено 08.02.2024 року)

у справі № 909/794/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-531 (надалі ТзОВ СУ-531)

до відповідача: Фізичної особи підприємця Скоробогатої Галини Богданівни (надалі ФОП Скоробогата Г.Б.)

про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000,00 грн,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Тинів І.Д. адвокат (ордер серії АТ №1064961 від 28.03.2024 року);

від відповідача: Заяць О.І. адвокат (ордер серії ВС № 1236202 від 18.10.2023 року),

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

28.08.2023 року ТзОВ СУ-531 звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Скоробогата Г.Б. про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно платіжного доручення №319 від 09.11.2022, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1415000 грн з призначенням платежу "За ТМЦ зг.накл.03/02-2021 від 03.02.21р., 02/02-2021 від 02.02.21р., за оренду нежитл.прим.зг.дог. Без ПДВ". Позивач вважає, що ці грошові кошти є помилково перерахованими. Відповідач зобов`язаний повернути безпідставно збережені у себе грошові кошти згідно ст. 1212 ЦК України, однак ухиляється від виконання свого обов`язку.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 року у справі №909/794/23 задоволено позов ТзОВ СУ-531. Стягнуто з ФОП Скоробогата Г.Б., на користь ТзОВ СУ-531 1415000 грн безпідставно збережених грошових коштів, 21225 грн судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідачем будь-яких доказів наявності між сторонами договірних правовідносин не надано, обставин стосовно наявності правової підстави для перерахування спірних коштів не доведено, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 року у справі № 909/794/23. Просить скасувати зазначене рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відсутні правові підстави для витребування у відповідача спірних коштів як таких, що набуті безпідставно, оскільки кошти сплачені позивачем на користь відповідача на виконання договору та накладних, зазначених у платіжному дорученні, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави. Зауважує, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування статті 1212 Цивільного кодексу України. Зазначає, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Також вказує на суперечливу поведінку позивача, зокрема позивачем було здійснено платіж, що свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин. Відповідач зазначає про неможливість надання суду доказів наявності між сторонами договірних правовідносин, оскільки доступ відповідача до приміщення і документів ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», директором якої відповідач є, не відновлено до сьогоднішнього дня.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги. Вказує на те, що грошові кошти були помилково перерахованими, а після встановлення даної обставини одразу було вжито відповідні заходи для повернення помилково перерахованих коштів. Позивач зазначає, що звертався до відповідача з письмовою вимогою про повернення безпідставно збережених грошових коштів протягом семи днів з часу надіслання вимоги, проте така вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Вважає, що визначення позивачем у платіжному дорученні призначення платежу не можна ототожнювати із наявністю реальних договірних правовідносин між сторонами. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження договірних правовідносин щодо оренди нерухомого майна між сторонами. Також вказує на те, що твердження відповідача про неможливість подати суду докази наявності договірних правовідносин не підтверджені жодними доказами. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, згідно платіжного доручення №319 від 09.11.2022 року, ТзОВ СУ-531 перерахувало ФОП Скоробогата Г.Б. грошові кошти в сумі 1415000,00 грн з призначенням платежу "За ТМЦ зг.накл.03/02-2021 від 03.02.21р., 02/02-2021 від 02.02.21р., за оренду нежитл.прим.зг.дог. Без ПДВ".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.08.2023 року вбачається, що ФОП Скоробогата Г.Б. станом на 25.08.2023 року займається наступними видами економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.31 Агентства нерухомості; 73.11 Рекламні агентства.

Як вбачається зі змісту інформаційної довідки від 31.08.2023 року відповідач у 2021 році була власником об`єктів нерухомості.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.09.2023 року ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ІФ».

Також з вказаної довідки вбачається, що товариство займається наступними видами економічної діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.31 Агентства нерухомості; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 41.10 Організація будівництва будівель.

Як видно зі змісту клопотання про витребування доказів від 19.10.2023 року, яке відповідач подав до господарського суду Івано-Франківської області, 18.10.2023 року представником відповідача був скерований лист з проханням надати відповідачу копії накладних та договору оренди.

У вказаному клопотанні відповідач зазначає, що усі первинні документи своєї господарської діяльності ФОП Скоробогата Г.Б. зберігала в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса є місцезнаходженням ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», засновником якого є відповідач, що також підтверджується відкритими реєстраційними відомостями ТзОВ «Смарт Енерджі Груп».

Згідно клопотання доступ до офісу та усіх первинних документів унеможливлений для відповідача через процедуру банкрутства ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», ініційованй позивачем у даній справі, що перебуває у провадженні господарського суду Івано-Франківської області, справа № 909/291/23.

У клопотанні відповідач зазначив, що станом на день подання даного клопотання Західним апеляційним господарським судом задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2023 року про визнання боржника банкрутом. Станом на момент подання апеляційної скарги відповідачем Верховним Судом винесена Постанова, яким Постанову Західного апеляційного господарського суду залишено без змін.

Як вбачається з повідомлення від 02.11.2023 року від ТзОВ СУ-531 31.10.2023 року позивачу надійшла ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2023 року, згідно якої суд зобов`язав позивача надати належним чином засвідчені копії накладних та договору оренди нежитлових приміщень. У даному повідомленні позивач повідомив про неможливість надання доказів у зв`язку із їх відсутністю.

07.11.2023 року відповідач повторно подав клопотання до господарського суду Івано-Франківської області про витребування доказів, а саме копії накладних та договору оренди, в якому зокрема зазначив, що копії накладних та договору оренди відповідачу на її лист від 18.10.2023 року позивачем не надані.

07.08.2023 року ТзОВ СУ-531 звернулось до ФОП Скоробогата Г.Б. з письмовою вимогою про повернення безпідставно збережених грошових коштів протягом семи днів з часу надіслання вимоги.

Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові від 17.04.2024, справа № 127/12240/22, Верховний Суду висловив таку правову позицію.

«Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів».

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За змістом частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 3587-IX від 22.02.2024 року) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

За приписами статті 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.

Аналізуючи вищенаведені норми права та обставини справи № 909/794/23, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що з наявних у матеріалах цієї справи доказів не можна прийти до ствердного висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту наявної в матеріалах даної справи копії платіжного доручення № 319 від 09.11.2022 року, суд встановив, що платник ТОВ «СУ-531» перерахував отримувачу ФОП Скоробогата Г.Б. грошові кошти в сумі 1415000,00 грн. з призначенням платежу "За ТМЦ зг.накл.03/02-2021 від 03.02.21р., 02/02-2021 від 02.02.21р., за оренду нежитл.прим.зг.дог. Без ПДВ".

Позиція позивача базується на відсутності договірних правовідносин з відповідачем, а відтак, безпідставності перерахованих коштів згідно вказаного платіжного доручення.

За приписами частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Проте, в матеріалах даної справи відсутні документи бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності позивача і відповідача за період з лютого 2021 року (дати видаткових накладних, зазначених у платіжному дорученні № 319 від 09.11.2022 року) до моменту звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом, що позбавляє суд можливості встановити, чи відображали сторони (якщо так, то яким чином) операцію з перерахування спірних грошових коштів у своєму бухгалтерському обліку, податковій і фінансовій звітності та чи дійсно між ними не існувало господарських правовідносин у тому періоді (виконаних, частково виконаних, невиконаних договірних зобов`язань).

Стосовно запису у платіжному дорученні № 319 від 09.11.2022 року «За ТМЦ зг.накл.03/02-2021 від 03.02.21р., 02/02-2021 від 02.02.21р., за оренду нежитл.прим.зг.дог. Без ПДВ" відповідач пояснює відсутність договору оренди неможливістю потрапити в приміщення ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», де знаходиться оригінал договору оренди і директором якої відповідач є, оскільки було відкрито провадження про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», справа № 909/291/23, що об`єктивно позбавило відповідача можливості надати суду оригінал договору оренди та відповідних накладних.

Верховний Суд у Постанові від 20.02.2024 року у справі № 904/3001/22 зазначив:

«Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість».

З урахуванням вищевказаного, колегія судів приходить до висновку, що з аналізу наявних у справі №909/794/23 доказів та поведінки позивача не можна безумовно стверджувати про відсутність між сторонами договірних відносин лише на тій підставі, що такі докази не надала інша сторона, а відтак, і відсутність правових підстав для набуття або збереження відповідачем спірних грошових коштів.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем у цій справі є передчасним.

Тому апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити в повному обсязі, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Судові витрати

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України..

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Скоробогатої Галини Богданівни б/н від 28.02.2024 року (вх. № 01-05/609/24 від 29.02.2024 року) задовольнити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 року у справі №909/794/23 скасувати. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СУ-531 (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 23, оф. 604, код ЄДРПОУ 34624266) на користь Фізичної особи підприємця Скоробогатої Галини Богданівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 31837,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех