Рішення

від 09.05.2024 по справі 686/23096/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/23096/23

Провадження № 2/686/1245/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді Продана Б.Г., при секретарі Боднар А.П. за участю представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до комунального закладу загальної середньої освіти ліцею № 8 Хмельницької міської ради, ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2023 року до суду звернувся ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 із позовом до комунального закладу загальної середньої освіти ліцею № 8 Хмельницької міської ради, ОСОБА_6 про зобов`язання директора ліцею №8 звільнити з роботи вчителя ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку.

В обґрунтування позову зазначає, що його донька ОСОБА_5 є ученицею комунального закладу загальної середньої освіти ліцею № 8 Хмельницької міської ради. 27.04.2023 року вчителем трудового навчання ОСОБА_6 відносно його доньки, яка на той час була ученицею 9-А класу та особою з інвалідністю з дитинства, було вчинено неправомірні дії, а саме: вчитель спровокувала конфлікт під час уроку, ображала його доньку, морально тиснула на неї, потім поставила дитині двійку. В результаті таких дій вчителя, у його доньки стався емоційний зрив, після чого вона звернулась за медичною допомогою до медичного кабінету. З 01.05.2023 р. по 12.05.2023 р. дитина перебувала на лікуванні з діагнозом тривожний психічний розлад. У зв`язку із протиправною поведінкою ОСОБА_6 , його донька, яка є інвалідом дитинства, зазнала сильного емоційного стресу, який завдав шкоди її здоров`ю. Вважає, що вчитель підлягає звільненню через вчинення нею аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи. У зв`язку із наведеним позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.

05.09.2023 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

10.10.2023 року представником відповідача, комунального закладу загальної середньої освіти ліцею № 8 Хмельницької міської ради, надано відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав їх необґрунтованості, вважає що заявлені позовні вимоги взагалі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що між вчителем ОСОБА_6 та ученицею дійсно мав місце конфлікт, однак навчальним закладом було вжито всі можливі заходи щодо врегулювання ситуації. Позивачем не надано доказів, що саме конфлікт із вчителем спричинив тривожний стан учениці ОСОБА_5

03.11.2023 року представником позивача заявлено клопотання про призначення судової психіатричної експертизи, в задоволенні якого судом було відмовлено.

20.02.2024 року справу призначено до слухання по суті.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Книш О.М., позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задоволити із наведених підстав.

В судовому засіданні представники відповідача комунального закладу загальної середньої освіти ліцею № 8 Хмельницької міської ради, ОСОБА_3 та адвокат Молчанюк О.О., проти позовних вимог заперечили з підстав їх необґрунтованості, просили відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання відповідач ОСОБА_6 , не з`явилась, від її представника надійшла заява про слухання справи у їхній відсутності та долучення до матеріалів справи письмових пояснень. Проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та недоведеними позивачем, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає за можливе слухати справу за даної явки учасників процесу на підставі зібраних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею комунального закладу загальної середньої освіти ліцею № 8 Хмельницької міської ради.

Позивач вказує, що 27.04.2023 року вчителем трудового навчання ОСОБА_6 відносно ОСОБА_5 , яка на той час була ученицею 9-А класу та особою з інвалідністю з дитинства, було вчинено неправомірні дії, вчитель спровокувала конфлікт під час уроку, ображала його доньку, морально тиснула на неї, потім поставила дитині двійку. В результаті таких дій вчителя, у його доньки стався емоційний зрив, після чого вона звернулась за медичною допомогою. З 01.05.2023 р. по 12.05.2023 р. дитина перебувала на лікуванні з діагнозом тривожний психічний розлад. Позивач вважає, що у зв`язку із протиправною поведінкою ОСОБА_6 , його донька, яка є інвалідом дитинства, зазнала сильного емоційного стресу, який завдав шкоди її здоров`ю, а тому просить зобов`язати директора ліцею №8 звільнити з роботи вчителя ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку.

Суд вважає, що для звільнення ОСОБА_6 з роботи, відсутні правові підстави, виходячи з наступного.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин (Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді).

Дискреційні повноваження - повноваження осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково зміст чи обсяг рішення, яке приймається органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або обирати на власний розсуд один із кількох варіантів рішень, передбачених проектом акту, встановлювати строки, підстави та порядок прийняття рішень (Методологія проведення антикорупційної експертизи, затверджена наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 18.05.2023 № 109/23 «Про затвердження Методології проведення

антикорупційної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції»).

Ознаки дискреційних повноважень: дають змогу на власний розсуд оцінювати певний юридичний факт, а також обирати одну з декількох можливих форм реагування на нього; надають можливість на власний розсуд обирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; дають змогу особі обрати форму реалізації своїх повноважень; наділяють особу правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1840/2970/18, роз`яснив у чому полягає дискреційне повноваження, зокрема: Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (п. 50 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18).

Дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку (п. 43 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18).

Верховний Суд по вказаній справі дійшов наступних висновків: «… преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати».

Верховний Суд зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Повертаючись до заявлених касаційних вимог, ВС зазначив, що позивачем не обґрунтовано, яким чином, в разі невиплати премій працівникам згідно оскаржуваного розпорядження відповідача та відповідно надлишок коштів у фонді оплати праці сільської ради на кінець календарного року міг би вплинути на права позивача.

Так, відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, зобов`язання директора ліцею №8 звільнити з роботи вчителя ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, не відноситься до компетенції суду, оскільки відбудеться втручання у дискреційні повноваження у сфері трудових відносин навчального закладу - ліцею №8, з яким у трудових відносинах перебуває ОСОБА_6 .

До того ж, звільнення це крайня міра застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно дост.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 77 ЦПК України встановлено, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу позовних вимог, зокрема, у висновку роботи комісії від 25.05.2023 року, не зазначено будь-яких порушень ОСОБА_6 трудового законодавства, законів України та внутрішніх правил розпорядку ліцею - статуту, посадової інструкції тощо.

У протоколах засідання комісії щодо розгляду скарги позивача, додатки до позовної заяви, не встановлено та не виявлено будь-яких порушень ОСОБА_6 трудового законодавства та внутрішніх правил розпорядку ліцею. Як зазначено в протоколі № 5 від 24.05.2023 року: «Комісія одностайно робить висновок: У Бабайцевої Анни, учениці 9-А класу, наявний тривожний психічний розлад, відповідно до довідки, що надали батьки. Проте, достатньо доказів, що саме конфлікт з вчителем ОСОБА_6 , спричинив такий тривожний стан дитини, у комісії немає.».

Медичні документи, що додані до позовної заяви стосуються лише подій травня 2023 року, оскільки виписок та епікризів з медичних закладів за період з 27.04.2023 по 12.05.2023 позивачем не надано. Крім того, медичних документів (епікризів, виписок) на підтвердження лікування ОСОБА_5 у медичних закладах, психолога, інших професійних лікарів та звернень з цього приводу, починаючи з 13.05.2023 року і до моменту подачі позову - вересень 2023 року та станом на день розгляду справи у суді, позивачем не надано.

Будь-яких медичних та інших документів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві та причинного зв`язку між ними, позивачем також не надано.

Пленум Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 « Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ щодо притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання або виконання на неналежному рівні працівником покладених на нього трудових обов`язків.

В матеріалах справи відсутні докази невиконання або виконання на неналежному рівні ОСОБА_6 покладених на неї трудових обов`язків.

Аморальним проступкомє виннедіяння,що суперечитьзагальноприйнятим нормамі правилам,порушує моральніустої суспільства,моральні цінності,які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Проте за всіх обставин вчинення аморального проступку має бути достовірно доведено. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Доказів (фактів) підтверджуючих, що саме внаслідок конфлікту з ОСОБА_6 у ОСОБА_5 виник тривожний психічний розлад, немає.

Таким чином, на підставі викладеного, із врахуванням обставин справи, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні не було встановлено обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, а тому в позові ОСОБА_4 про зобов`язання директора комунального закладу загальної освіти ліцей № 8 Хмельницької міської ради Коріньовського Сергія Петровича звільнити з роботи вчителя цього ліцею ОСОБА_6 згідно ч. 3 ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального поступку, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 79, 80, 81, 258, 263, 264, 265, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до комунального закладу загальної середньої освіти ліцею № 8 Хмельницької міської ради, ОСОБА_6 про зобов`язання директора комунального закладу загальної освіти ліцей № 8 Хмельницької міської ради Коріньовського Сергія Петровича звільнити з роботи вчителя цього ліцею ОСОБА_6 згідно ч. 3 ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального поступку залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 15.05.2024 року.

Позивач: ОСОБА_4 .

АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 .

Відповідачі: Комунальний заклад загальної середньої освіти ліцей № 8 Хмельницької

міської ради. 29000. м. Хмельницький, вул..Я. Гальчевського 34, код

ЄДРПОУ 25803409.

ОСОБА_6 . М. Хмельницький, вул.. Я. Гальчевського

34, тел НОМЕР_2 .

Суддя: