ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2024 р. Справа№ 925/1384/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Гончарова С.А.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.05.2024 у справі №925/1384/22 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Іріда»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023, повний текст якого складений та підписаний 08.12.2023,
у справ № 925/1384/22 (суддя Зарічанська З.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп»
до Приватного підприємства «Іріда»
про стягнення 6 117 082,03 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення з відповідача:
- основного боргу в сумі 1 280 000,00 грн. за поставлений за договором купівлі-продажу від 28.11.2019, але неоплачений товар, а також нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 21.01.2020 по 16.12.2022 3 % річних в сумі 111 623,01 грн. та за період з лютого 2020 року по листопад 2021 року - інфляційних втрат в сумі 575 104,60 грн.;
- основного боргу в сумі 2 700 000,00 грн. за поставлений за договором купівлі-продажу від 29.11.2019, але неоплачений товар, а також нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 06.03.2020 по 16.12.2022 3 % річних в сумі 225 468,49 грн. та за період з лютого 2020 року - по листопад 2021 року інфляційних втрат в сумі 1 224 885,93 грн.
Позивач зазначає про те, що факт поставки товару підтверджується видатковими накладеними, довіреністю на отримання продукції, актом-приймання передачі, які підписаними уповноваженими представниками сторін, а також виписаними та зареєстрованими позивачем податковими накладними на підставі яких відповідачем оформлено податковий кредит та використано його у своїй діяльності.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- договори купівлі-продажу від 28.11.2019 та від 29.11.2019, видаткові накладні № 270 від 05.12.2019 і № 7 від 06.12.2019 та акт приймання-передачі від 06.12.2019 не можуть бути належною підставою для стягнення з відповідача вартості вказаних в них об`єктів, оскільки відповідні документи були підписані формально, за відсутності фактів відображених у них поставок. Так, відповідно до показів тодішнього директора відповідача ОСОБА_1 , документи на отримання 40 тон сої та сільськогосподарської техніки ним підписані на прохання засновника позивача, який запевнив, що фактично вказаний товар можна буде отримати в майбутньому, проте це так зроблено і не було;
- відповідно до п. 4.2 договору купівлі-продажу від 28.11.2019, перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Тобто, обов`язковою умовою підписання видаткової накладної є факт передачі товару, що в даному випадку не відбулось, а тому, надані позивачем до матеріалів справи документи на підтвердження передачі товару, не можуть вважатись такими видатковими накладними в розумінні укладеного сторонами договору. Те саме стосується і акту приймання-передачі, передбаченого п. 3.4 договору купівлі-продажу від 29.11.2019;
- сторони не вчиняли жодних дій, направлених на реальне виконання спірних договорів купівлі-продажу, зокрема позивач не інформував відповідача про готовність товару до передачі та його перевезення з території позивача не здійснювалось, а відтак у відповідача відсутній обов`язок оплати відповідного товару;
- як зазначив сам позивач, це вже не перше його звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів на підставі зазначених документів. Так, в межах справи № 925/721/20 розглядався аналогічний позов, який за заявою позивача був залишений без розгляду. При цьому, при попередньому зверненні до суду, позивачем, крім зазначених накладних та акту приймання-передачі, на підтвердження фактичної поставки сої та обладнання, було надано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних. Враховуючи те, що таких перевезень фактично не відбувалось, ОСОБА_1 подана заява до поліції, на підставі якої, по факту підробки документів, зареєстровано кримінальне провадження № 12021121140000209. В ході розслідування вказаного кримінального провадження, проведено допити водіїв, зазначених в наданих позивачем ТТН, які повідомили що таких перевезень вони не здійснювали. Розслідування зазначеного кримінального провадження на даний час триває;
- у зв`язку з тим, що фактична поставка товару так і не відбулась, 01.12.2020, сторонами укладено угоди про розірвання спірних договорів без будь-яких претензій, де сторони зафіксували відсутність фактичних поставок.
У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що:
- відповідач у відзиві не заперечує проти укладення спірних договорів. При цьому спочатку було укладено самі договори між сторонами, а через деякий час своїми конклюдентними діями, що свідчать про факт погодження взятих на підставі вказаних вище договорів зобов`язань відповідача, останнім були підписані видаткові накладні, акти приймання-передачі, специфікації, довіреності на одержання товару, які підписували керівником відповідача та засвідчувались печаткою відповідача, що останнім не заперечується. Отже, відповідач одержав за спірними договорами товари, що сам і підтвердив своїми підписами та печаткою у всіх документах, які підтверджують факт поставки та отримання ним товарів, а тому його доводи щодо відсутності реальної передачі товару є неправдивими та намаганням уникнути відповідальності з виконання договірних зобов`язань;
- зі сторони позивача ніколи не підписувались угоди про розірвання спірних договорів, які додані до відзиву на позов. Вказане свідчить про те, що відповідач займається підробкою документів, як це мало місце під час розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/153/21 за виявленим фактом підробки документів було відкрито кримінальне провадження №12021255330000954 від 03.06.2021 за ч. 1 ст. 358 КК України;
- копії ТТН передані ОСОБА_1 після вивозу товару відповідачем власними силами. При цьому, що транспортна компанія ТОВ «Трансагро Україна», код ЄДРПОУ 40334989, якій належать автомобілі зазначені в ТТН належить на праві власності ОСОБА_1 , а керівником цього товариства є син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Ці всі дані можна перевірити через безкоштовний пошук інформації на сайті: https://usr.mmfust.gov.ua. Тому й перевезенням товару за оспорюваними договорами займався сам представник відповідача директор ОСОБА_1 який оформив у своїй транспортній компанії документи, проставив усі підписи і печатки і копії примірників зі своїми підписами повернув позивачу;
- податкові накладні в результаті постачання товарів на користь покупця були належним чином оформлені позивачем, отримані відповідачем та зареєстровані в фіскальній (податковій) службі в ЄРПН. При цьому за цими операціями позивачем було сплачено до бюджету суму ПДВ в розмірі 20% від вартості поставленого товару, а відповідачем сформовано суму податкового кредиту, яку згодом використано у своїй діяльності. Вказане свідчить про те, що відповідач після підтвердження податкових накладних за господарськими операціями за договорами купівлі-продажу оформив собі податковий кредит, використав його, а тепер стверджує, що господарської операції не було і намагається ввести в оману не тільки суд і позивача, а й державу в особі податкової служби;
- відповідач визнає той факт, що підписи на усіх документах, які надані позивачем до суду проставив саме колишній директор відповідача ОСОБА_1 , який і проставив печатку відповідача на всіх документах, на підтвердження факту передачі товарів за спірним договорами. В свою чергу позивач ніколи не володів печаткою відповідача, а тому виключно відповідач добровільно, погоджуючись із усіма умовами спірних договорів купівлі-продажу закріпив своє волевиявлення на укладення таких договорів та надалі погодив ці умови, підписавши усі первісні документи на підтвердження одержання товару, в тому числі підтвердив ці господарські операції оформленням податкових накладних та використання відповідачем оформленого на підставі цих господарських операцій податкового кредиту;
- у заяві свідка ОСОБА_1 нічого не сказано про той факт, що ним нібито було підписано угоди про розірвання договорів від 01.12.2020, які додані відповідачем до відзиву на позов, а також не вказано про джерела його обізнаності щодо певних обставин, які не підтверджені документально у справі та про його готовність з`явитись до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, а відтак вказана заява свідка не відповідає вимогам ГПК України та не має ніякого доказового значення під час розгляду цієї справи судом.
Також позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналів угод від 01.12.2020 про розірвання спірних договорів купівлі-продажу, а також про постановлення та направлення окрему ухвалу суду на адресу Головного управління Національної поліції у Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036) стосовно перевірки фактів можливого вчинення посадовими особами відповідача кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 384 КК України (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу) та за ч. 1 ст. 358 КК, ч. 4 ст. 358 КК України (підроблення документів).
Протокольною ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 у задоволенні клопотання позивача в частині постановлення окремої ухвали відмовлено, а ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 витребувано у відповідача оригінали угод від 01.12.2020 про розірвання спірних договорів купівлі-продажу.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 відповідачем надано оригінали угод від 01.12.2020 про розірвання спірних договорів.
Крім того відповідачем було подано клопотання про виклик свідка, в якому він просив викликати для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_1 , який може повідомити обставини щодо невиконання умов наявних в справі договорів та підписання наявних в матеріалах справи документів, яке задоволено протокольною ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.02.2023.
23.02.2023 від позивача надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи, в якому позивач просив призначити у справі № 925/1384/22 комплексну почеркознавчу та технічну експертизу (експертизу друкарських форм), доручивши її проведення експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057), а на вирішення експертизи поставити питання щодо виконання підпису на оригіналах угод від 01.12.2020 про розірвання спірних договорів від імені відповідальної особи позивача ОСОБА_3 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою, а також щодо належності печатки відтиски якої від імені позивача містяться на вказаних угодах, печатці позивача, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 господарський суд призначив у справі № 925/1384/22 судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизу (експертизу друкарських форм), доручивши її проведення експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057); провадження у справі № 925/1384/22 зупинив на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
26.09.2023 до господарського суду надійшов висновок експертів від 14.09.2023 № 8370/8371/23-32/8372/23-33 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів у господарській справі № 925/1384/22.
У зазначеному висновку викладено таке:
1. Підписи, які містяться у графах: «ПРОДАВЕЦЬ: ТОВ «ОЛИМП» ... Директор
2. Відтиски печатки від імені ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658) в оригіналах: угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», нанесені не печаткою від імені ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658), експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
В мотивувальній частині судово-почеркознавчого дослідження висновку експертів експертами зазначено: «...Встановлені вище розбіжні ознаки стійкі, суттєві, відносяться до дрібних деталей, виходять за межі варіаційності підписного почерку ОСОБА_3 та у своїй сукупності достатні для висновку про те, що дані підписи, які містяться у графах: «ПРОДАВЕЦЬ: ТОВ «ОЛИМП»... Директор ОСОБА_3» в Угоді від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та Угоді від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», - виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Що ж стосується наведених збіжних почеркових ознак, то вони не є суттєвими, на категоричний негативний висновок експертів про тотожність не впливають, оскільки пояснюються виконанням даних досліджуваних підписів з наслідуванням підпису ОСОБА_3 "
В мотивувальній частині судово-технічного дослідження висновку експертів експертами зазначено: «Встановлені розбіжності в ознаках суттєві та достатні для висновку про те, що у наданих на дослідження оригіналах: угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі - продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда» (код ЄДРПОУ 32230658) нанесені не печаткою від імені ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658), експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження».
16.10.2023 до Господарського суду Черкаської області від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи з вимогою призначити судову експертизу у справі, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта відповідач просить поставити наступні питання:
1. Чи виконано підпис від імені відповідальної особи ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658) ОСОБА_3 на оригіналах угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда» тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
2. Чи виконано підпис від імені відповідальної особи ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658) ОСОБА_3 на оригіналах Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», Договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда» та акті приймання-передачі від 06.12.2019 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
3. Чи нанесено відтиск печатки ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658) в оригіналах угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», печаткою ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658), експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?
В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на наступне:
- в мотивувальній частині висновку експертів від 14.09.2023 № 8370/8371/23-32/8372/23-33, експерти зазначили, що під час порівняння підписів директора позивача ОСОБА_3 із наданими зразками, встановлені як розбіжності, так і збіжності відповідних підписів, що саме по собі виключає можливість категоричного висновку, проте експерти визнали розбіжності суттєвими та такими, що достатніми для висновку, в той час як збіжності визнали несуттєвими та такими, що на висновок не впливають. За таких обставин категоричний висновок про виконання досліджуваних підписів з наслідуванням підпису ОСОБА_3 є абсолютно необґрунтованим, оскільки наявність таких обставини експерт може тільки припустити, по причині того, що нього не було жодних даних про обставини виконання відповідних підписів. Викладене вказує на упередженість експертів при проведенні експертизи;
- в описовій частині експерти не послались на конкретні вільні та умовно вільні зразки підписів, які лягли в основу їх дослідження, проте це має принципове значення, оскільки, не маючи кваліфікації експерта, при візуальному огляді легко встановити наявність суттєвих відмінностей між експериментальними зразками підписів ОСОБА_3 , виконаними в судовому засіданні, з наявними в справі вільними та умовно вільними зразками підписів. Зокрема це стосується договорів купівлі продажу та акту приймання-передачі, які стали підставою для звернення позивача з позовом;
- під час призначення експертизи відповідачем було надано до матеріалів справи ряд наявних в його розпорядженні документів, на яких міститься підпис ОСОБА_3 для використання їх під час проведення експертного дослідження в якості зразків підписів вказаної особи, проте судом такі зразки не були надані експерту та повернуті відповідачу навіть без пред`явлення їх самому підписанту, з метою встановлення чи це його підпис чи ні. Більш того, не були пред`явлені для огляду ОСОБА_3 і ті зразки підписів, які були надані позивачем, в тому числі, на додатковий запит експерта;
- вказане свідчить про порушення вимоги п. 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін`юсту від 08.10.1998 № 53/5, відповідно до якого, перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи;
- за час проведення експертизи в межах розслідування кримінального провадження № 12021121140000209 було допитано ОСОБА_3 , який зокрема повідомив що він, як директор позивача, не пам`ятає щоб підписував договорів купівлі-продажу з відповідачем, проте в судовому засіданні по даній справі ОСОБА_3 стверджував що точно пам`ятає що підписував, а що ні, що свідчить про намагання вказаної особи ввести суд в оману, надаючи ті покази, які вигідні позивачу;
- відмінність відтисків печатки позивача в тексті досліджуваних угод та його зразках, наданих для проведення експертизи, доводить тільки те, що позивач в своїй діяльності одночасно використовує декілька екземплярів власної печатки;
- під час обговорення питання щодо призначення попередньої експертизи, сторони пропонували призначити проведення експертного дослідження різним експертним установам (позивач - КНДІСЕ в м. Києві, а відповідач - Черкаську філію КНДІСЕ), проте суд направив матеріали в запропоновану позивачем експертну установу, проігнорувавши прохання відповідача. Вказане свідчить про те, що з метою проведення експертизи нейтральною експертною установою, висновки якої не будуть викликати сумніви, на думку відповідача, доцільним є призначення її проведення третій установі - Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Вказане клопотання ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 залишено без задоволення.
30.10.2023 до Господарського суду Черкаської області від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, у якій відповідач просив визнати недійсними спірні договори. Крім того, відповідач просив поновити йому строк на подання зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.10.2023 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову та повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву.
15.11.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач підтримує доводи, викладені у відповіді на відзив.
У судовому засіданні 28.11.2023 Господарський суд Черкаської області заслухав пояснення свідка ОСОБА_1 , який повідомив про такі відомі йому обставини:
- свідок стверджує, що ніякого товару підприємству відповідача не відвантажувалось. Свідок не заперечує, що саме він підписав спірні договори купівлі-продажу від імені відповідача на прохання ОСОБА_4 , який повинен був надати посівні матеріали, але згодом. Спірні договори купівлі-продажу підписували у м. Кам`янка, але ОСОБА_1 не бачив, хто підписав спірні договори купівлі-продажу від імені позивача;
- господарські операції зафіксовані у бухгалтерському обліку відповідача із зазначенням: «очікуємо на товар». Податкові накладні відповідач не підтверджував, вони автоматично підтверджені;
- на питання представника позивача: «Чи врахував відповідач податковий кредит у поданих податкових звітах?», свідок надав відповідь: «Якщо ТОВ «Олімп» зареєстрував податкові накладні - то так, якщо ні, то ні»;
- на питання представника позивача: «Чи використало ПП «Іріда» податковий кредит, який був сформований за результатом укладення двох договорів?», свідок перепитав: «Якщо ви маєте на увазі податковий кредит, він у нас плюсовий, і зараз. Тобто якщо зараз ця справа закінчиться, то ми повертаємо назад автоматично вашому підприємству.»;
- на питання представника позивача: «Податковий кредит формується за конкретний календарний місяць, тому в мене питання, чи врахували ви податковий кредит у своїх податкових зобов`язаннях перед податковою службою чи ні?», свідок надав відповідь: «В звітах - так»;
- угоди про розірвання договорів купівлі-продажу підписувались за спільними домовленостями між сторонами. ОСОБА_1 повідомив, що приблизно у 2020 році (точно не може згадати) він прибув у місто Кам`янку у офіс ТОВ «Олімп», де йому надали проект угод про розірвання спірних договорів уже підписаний від імені ТОВ «Олімп». Хто конкретно підписав ці угоди свідку не відомо, оскільки він не бачив, проте він наполягає на тому, що точно не директором ТОВ «Олімп», як про це зазначено в угодах;
- ПП «Іріда» спірні договори оскаржувались;
- свідок підтверджує, що одними зі співвласників компанії, яка здійснювала перевезення вантажу за спірними договорами є він та його син, проте зазначає, що транспортні документи надано саме ТОВ «Олімп», а не ПП «Іріда»;
- щодо результатів проведеної у справі судової експертизи свідок повідомив, що ТОВ «Олімп» має у своєму розпорядженні декілька печаток підприємства, в результаті чого неможливо встановити, чи надано для експертного дослідження саме ту печатку, відбиток якої міститься на угодах про розірвання спірних договорів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 6 116 695,16 грн., з яких за договором купівлі-продажу від 28.11.2019 сума основного боргу - 1 280 000,00 грн., сума інфляційного збільшення - 575 104,60 грн., та сума 3 % річних - 111 418,64 грн. та за договором купівлі-продажу від 29.11.2019 сума основного боргу - 2 700 000,00 грн., сума інфляційного збільшення - 1 224 885,93 грн. та 3% річних - 225 285,99 грн., а також 91 750,43 грн. судового збору та 27 003,03 грн. витрат на проведення судової експертизи, в решті позову відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт поставки товарів за спірним договорами на заявлену до стягнення суму та факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті вказаного товару, з огляду на що позивач має право на стягнення вартості вказаного товару, а також, нарахованих за прострочення виконання обов`язку по його оплаті, 3 % річних та інфляційних втрат.
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку 3 % річних за договором купівлі-продажу від 29.11.2019 і правильною сумою 3% річних є 225 285,99 грн.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що:
- наданими позивачем документами підтверджується як можливість позивача вирощувати сою в обсязі, який підлягав продажу відповідно до договору купівлі-продажу від 28.11.2019 (розділ 1.2. Виробництво культур технічних Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2019 ТОВ «Олімп», що поданий позивачем до Головного управління регіональної статистики), так і наявність у позивача техніки, купівлі-продаж якої є предметом договору купівлі-продажу від 29.11.2019 (балансова довідки ТОВ «Олімп» № 56 від 18.02.2021);
- відповідно до умов спірних договорів достатнім підтвердженням отримання відповідачем товару (сої, 40 тонн, вартістю 1 280 000 грн.) є підписання видаткової накладної (п. 4.2 договору купівлі-продажу від 28.11.2019), товару (техніки в кількості 9 шт. вартістю 2 700 000 грн.) - підписання обома сторонами без зауважень Акту приймання-передачі товару та видаткової накладної (п. 2.3, 3.3-3.4 договору купівлі-продажу від 29.11.2019);
- враховуючи умови спірних договорів про те, що передача товару здійснюється за місцезнаходженням продавця, обставини вивезення товару покупцем з території продавця після підписання документів на отримання такого товару без зауважень не входить до предмету доказування у даній справі;
- висновком експертів від 14.09.2023 № 8370/8371/23-32/8372/23-33 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів у господарській справі № 925/1384/22 встановлено, що уповноваженою особою позивача не підписувались угоди від 01.12.2020 про розірвання спірних договорів, а відбитки печатки нанесені не печаткою від імені позивача, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження;
- комплексна судова почеркознавча та судова технічна експертиза документів виконана трьома експертами, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами з різних галузей знань або з різних напрямів у межах однієї галузі знань. Два експерти проводили дослідження щодо підпису ОСОБА_3 , один - щодо дійсності печатки ТОВ «Олімп». Враховуючи, що більшість сумнівів відповідача стосуються саме підписів ОСОБА_3 , то проведення експертного дослідження таких підписів двома експертами є додатковим підтвердженням відсутності неповноти чи неясності такого висновку експертів. Отже, відповідачем не доведено необхідність проведення повторної експертизи, а сама лише незгода з висновками експертиз не є підставою для призначення експертизи;
- необхідність з`ясування питання щодо того, чи виконано підпис від імені керівника позивача ОСОБА_3 на оригіналах спірних договорів та акті приймання-передачі від 06.12.2019 відсутня, оскільки у своїх заявах по суті жодна зі сторін не заперечувала обставину підписання вказаних документів з боку позивача ОСОБА_3 ;
- враховуючи відсутність у відповідних графах протокол допиту свідка від 20.09.2023 підписів ОСОБА_3 , зокрема щодо роз`яснення йому його прав та щодо того, що він відмовляється від адвоката, за проведення такого допиту без присутності адвоката, такий протокол не може бути прийнятий в якості допустимого доказу в даній справі, оскільки він отриманий з порушенням закону, а оцінку такому протоколу в якості доказу в кримінальному провадженні має дати відповідний суд під час розгляду кримінальної справи;
- свідчення у судовому засіданні 28.11.2023 свідка ОСОБА_1 , який зазначив про те, що угоди про розірвання йому передали вже з підписами, тому він не знає хто поставив підпис за ОСОБА_3 враховуючи встановлені обставини, вкрай малоймовірним. При цьому саме по собі твердження свідка ОСОБА_1 про те, що йому вже дали підписані угоди про розірвання жодним чином не надає таким угодам ваги, як дійсним правочинам, за наявності висновку експертів, у якому встановлено, що такі угоди про розірвання не підписувалися керівником позивача ОСОБА_3 ;
- враховуючи реєстрацію позивачем, як продавцем за спірними договорами та платником ПДВ, податкових накладних у грудні 2019 року та направлення їх в електронний кабінет відповідача, як покупця, що має право на отримання податкового кредиту та свідчення особи яка була керівником відповідача на час здійснення спірних господарських операцій, про відображення відповідальною особою відповідача такого податкового кредиту за операціями купівлі товару відповідно до досліджуваних видаткових накладних та Акту приймання-передачі у податковому звіті, вказаними діями відповідач підтвердив факт прийняття товару від контрагента на визначену суму;
- за їх наявності та належного оформлення в тому числі в податковому обліку, в тому числі бухгалтером відповідача, що визнав і сам свідок, на час здійснення господарських операцій - керівник ПП «Іріда», обставина зазначена свідком про підписання документів без реального отримання товару є досить маловірогідною;
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Іріда» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22 скасувати повністю, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте при недоведеності існування обставин, які зумовили визнання спірних правочинів недійсними, при неправильному застосуванні норам матеріального права та за порушенням норм процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023, справу № 925/1384/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю. Тищенко О.В..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1384/22, а також відкладено вирішеня питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 925/1384/22.
17.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 8,70 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу.
05.02.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору та надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.03.2024 о 14:00 год.
19.02.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, а також на обставини, які викладені в оскаржуваному рішенні, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1351/24 від 25.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1384/22.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..
Крім того, 20.03.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
26.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач просить призначити судову експертизу у справі, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта відповідач просить поставити наступні питання:
1. Чи виконано підпис від імені відповідальної особи ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658) ОСОБА_3 на оригіналах угоди від 01.12.2020 про розірвання договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та угоди від 01.12.2020 про розірвання договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда» тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
2. Чи виконано підпис від імені відповідальної особи ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658) ОСОБА_3 на оригіналах договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда» та акті приймання-передачі від 06.12.2019 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
3. Чи нанесено відтиск печатки ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658) в оригіналах угоди від 01.12.2020 про розірвання договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та угоди від 01.12.2020 про розірвання договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», печаткою ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658), експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?
Також відповідач просить надати йому можливість приєднати до матеріалів справи наявні у нього документи, з підписом ОСОБА_3 та відтиском печатки позивача для використання їх під час експертного дослідження в якості вільних зразків підписів, які додаються.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на ті ж самі обставини, що й під час звернення до суду першої інстанції з аналогічним клопотанням.
В судовому засіданні 27.03.2024 оголошено перерву до 14.05.2024 об 11:00 год.
04.04.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
У період із 08.04.2024 по 12.04.2024 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці, а судді Станік С.Р. і Шаптала Є.Ю. - на підготовці для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», учасників справи повідомлено, що судове засідання 14.05.2024 об 11:00 год. відбудеться в режимі відеоконференції.
У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1830/24 від 14.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1384/22.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..
14.05.2024 до суду від відповідача надішли:
- клопотання, у якому заявник просить поновити строк для подання обґрунтованого клопотання про призначення експертизи та долучити до матеріалів справи в якості доказів витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 120232500000000444 та висновок експерта № СЕ-19/124-24-5984-ДД від 10.05.2024;
- клопотання, в якому заявник просить відкласти призначений на 14.05.2024 розгляд справи на пізнішу дату.
Станом на 14.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Щодо клопотання відповідача про призначення експертизи колегія суддів зазначає таке.
Вказане клопотання фактично обґрунтовано тим, що відповідач має сумніви у правильності висновку експертів від 14.09.2023 № 8370/8371/23-32/8372/23-33 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів у господарській справі № 925/1384/22, так як:
- у мотивувальній частині висновку, експерти зазначили, що під час порівняння підписів директора позивача ОСОБА_3 із наданими зразками встановлені як розбіжності так і збіжності відповідних підписів, визнавши, що розбіжності є суттєвими та такими, що достатніми для висновку, а збіжності - несуттєвими та такими, що на висновок не впливають. При цьому експерти жодним чином не мотивували наведені висновки, а відтак категоричний висновок про виконання досліджуваних підписів з наслідуванням підпису ОСОБА_3 є абсолютно необґрунтованим, оскільки наявність таких обставини експерт може тільки припустити по причині того, що нього не було жодних даних про обставини виконання відповідних підписів. Викладене вказує на упередженість експертів при проведенні експертизи;
- в описовій частині експерти не послались на конкретні вільні та умовно вільні зразки підписів, які лягли в основу їх дослідження, проте це має принципове значення, оскільки, не маючи кваліфікації експерта, при візуальному огляді легко встановити наявність суттєвих відмінностей між експериментальними зразками підписів ОСОБА_3 , виконаними в судовому засіданні, з наявними в справі вільними та умовно вільними зразками підписів. Зокрема це стосується договорів купівлі продажу та акту приймання-передачі, які стали підставою для звернення позивача з позовом;
- під час призначення експертизи, відповідачем було надано до матеріалів справи ряд наявних в його розпорядженні документів, на яких міститься підпис ОСОБА_3 для використання під час проведення експертного дослідження їх в якості зразків підписів вказаної особи, проте судом першої інстанції такі зразки не були надані експерту та повернуті відповідачу, навіть без пред`явлення їх самому підписанту, з метою встановлення чи це його підпис чи ні. Більш того, не були пред`явлені для огляду ОСОБА_3 і ті зразки підписів, які були надані позивачем, в тому числі, на додатковий запит експерта;
- вказане свідчить про порушення вимоги п. 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін`юсту від 08.10.1998 № 53/5, відповідно до якого, перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи;
- за час проведення експертизи, в межах розслідування кримінального провадження № 12021121140000209, було допитано ОСОБА_3 , який зокрема повідомив що він, як директор позивача, не пам`ятає щоб підписував договорів купівлі-продажу з відповідачем, проте в судовому засіданні по даній справі ОСОБА_3 стверджував що точно пам`ятає що підписував, а що ні, що свідчить про намагання вказаної особи ввести суд в оману, надаючи ті покази, які вигідні позивачу;
- 24.11.2023 було розпочато досудове розслідування по ще одному кримінальному провадженню 12023250000000444 щодо фактів незаконної дії засновників та повноважних осіб позивача, яке полягає у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та укладення завідомо збиткових для товариства договорів, що спричини тяжкі наслідки інтересам відповідача, ТОВ «Колос 14» та їх засновнику ОСОБА_6 і досужолве розслідування по вказаному провадженню триває;
- відмінність відтисків печатки позивача в тексті досліджуваних угод та його зразках, наданих для проведення експертизи, доводить тільки те, що позивач в своїй діяльності одночасно використовує декілька екземплярів власної печатки.
- під час обговорення питання щодо призначення попередньої експертизи, сторони пропонували призначити проведення експертного дослідження різним експертним установам (позивач - КНДІСЕ в м. Києві, а відповідач - Черкаську філію КНДІСЕ), проте суд направив матеріали в запропоновану позивачем експертну установу, проігнорувавши прохання відповідача. Вказане свідчить про те, що з метою проведення експертизи нейтральною експертною установою, висновки якої не будуть викликати сумніви, на думку відповідача, доцільним є призначення її проведення третій установі - Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Вказане, за твердженням відповідача свідчить про необхідність призначення повторної експертизи.
У своєму клопотанні відповідач посилається на п. 2 ст. 107 ГПК України який встановлює, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Отже, повторною визнається судова експертиза, при проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі, а нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
Отже, за таких обставини на вирішення вказаної експертиз не може бути поставлено питання щодо дійсності підпису ОСОБА_3 на оригіналах договору купівлі-продажу від 28.11.2019 та договору купівлі-продажу від 29.11.2019, яке не було предметом дослідження при проведенні першої експертизи.
Слід окремо зауважити і на тому, що встановлення дійсності підпису ОСОБА_3 на оригіналах договору купівлі-продажу від 28.11.2019 та договору купівлі-продажу від 29.11.2019 жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті, так як позивач підтверджує виконання ними таких договорів, в той час як положення ст. 241 ЦК України передбачають, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Вказане свідчить про те, що ймовірне підписання договорів купівлі-продажу від 28.11.2019 та від 29.11.2019 не ОСОБА_3 (керівником позивача), а іншою особою, за наявність інших доказів, які підтверджують схвалення позивачем такого правочину, не вплине на правовідносини сторін за такими договорами.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
Призначення повторної експертизи є правом, а не обов`язком суду, яке (право) він реалізує в межах власних повноважень, з урахуванням обставин справи і зібраних у ній доказів. Аналогічна позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 06.10.2021 у справі № 912/1583/18.
Отже, чинним законодавством вичерпно визначено підстави за яких суд має право на призначення повторної експертизи: висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що експертами не обґрунтовані висновки про те, що розбіжності, встановлені під час порівняння підписів директора позивача ОСОБА_3 , із наданими зразками, є суттєвими та такими, що достатніми для висновку, а збіжності - несуттєвими та такими, що на висновок не впливають, оскільки такі висновки спростовуються змістом висновку експертів де зазначено, що встановлені розбіжні ознаки стійкі, суттєві, відносяться до дрібних деталей, виходять за межі варіаційності підписного почерку ОСОБА_3 та у своїй сукупності достатні для висновку, водночас збіжні почеркові ознаки не є суттєвими, на категоричний негативний висновок експертів про тотожність не впливають, оскільки пояснюються виконанням даних досліджуваних підписів з наслідуванням підпису.
Щодо твердження відповідача про те, що в описовій частині експерти не послались на конкретні вільні та умовно вільні зразки підписів, які лягли в основу їх дослідження, то на сторінці 6-9 висновку експертів зазначено перелік документів, відповідно до яких експертом досліджувалися вільні зразки підписів та на сторінках 9-10 вільні відтиски печаток.
З приводу твердження відповідача про те, що позивач у своїй діяльності одночасно використовує декілька екземплярів власної печатки, що зумовило висновок експертів про розбіжності відтисків печаток, колегія суддів зазначає, що вказане є припущенням відповідача і не доведено ним жодними належними доказами. При цьому незрозумілим є і те, як зазначене можна підтвердити чи спростувати у випадку призначення повторної експертизи.
Щодо твердження відповідача про те, що судом вільні зразки підписів ОСОБА_7 було направлено до експертної установи без пред`явлення їх самому підписанту, з метою встановлення чи це його підпис чи ні, слід зазначити наступне:
- відповідно до п. 1.3. глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 з подальшими змінами (далі - Рекомендації), для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи;
- перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи. У разі неможливості пред`явити зазначені зразки (смерть виконавця, від`їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо) (пункт 1.4 глави 1 розділу I Рекомендацій);
- як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів (п. 1.8. глави 1 розділу I Рекомендацій;
- достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця (п. 1.13. глави 1 розділу I Рекомендацій);
- експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань (п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5).
Аналіз зазначених положень Інструкції і Рекомендацій дає підстави для висновку, що Рекомендації визначають приблизну, проте не обов`язкову кількість вільних зразків підпису, які бажано надати експерту, а достатність чи недостатність матеріалу для надання висновку експерт вирішує самостійно.
Під час дослідження експертами було досліджено та порівняно вільні зразки підпису ОСОБА_3 у документах, визначених на с. 6-9 висновку експертів, в тому числі:
- документи, підписані ОСОБА_3 як фізичною особою (як-то кредитний договір № 354411/2225/0791-6 від 17.08.2006; поліс № ВЕ/3523839 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.03.2010; договір № 7855/20 банківського вкладу в національній валюті «Новорічні свята - 2012» від 27.12.2011; договір № 2338/20 банківського вкладу в національній валюті «Київська Русь» від 27.03.2012; договір № 87488-101.3 банківського вкладу в національній валюті «Новорічні свята - 2013» від 27.12.2012; типовий договір 1592 про надання населенню послуг з газопостачання від 03.04.2014; поліс № АР/8655038 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.10.2020; договір №AZ14-1185225 добровільного комплексного страхування від 15.10.2020 та ін.), які не стосуються діяльності позивача та не підписувались останнім як його керівником;
- документи, які підписані ОСОБА_3 як керівником позивача, на яких містяться підписи і контрагентів позивача, в тому числі і посвідчені нотаріусом (нотаріальна довіреність від імені позивача на представництво інтересів товариства від 10.09.2020, зареєстрована в реєстрі за № 1165, у якій приватним нотаріусом вказано, що довіреність вчинена від імені позивача директором ОСОБА_3 , який підписав її у моїй присутності).
Отже експертами при дослідженні були враховані, в тому числі підписи, виконані від імені ОСОБА_3 , справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Черкаської області Аренґель Ґ.Ю., а також підписи на документах, що укладені з різними контрагентами та підписані з їхнього боку, а також скріплені їх печатками. Вказане свідчить про те, що в укладенні цих правочинів приймало участь не лише товариство позивача, такі документи не є односторонньо складеними позивачем.
Сумніви відповідача щодо достовірності підписів ОСОБА_3 на вільних зразках мають характер припущення без будь-якого документального підтвердження таких обставин чи спростування обставини автентичності підпису такої особи.
Зі змісту експертного висновку слідує, що усі зразки підписів на документах були порівняні не лише з підписами на спірних угодах про розірвання, а і між собою.
Водночас у примітці 1 Висновку експерта зазначено спірні договори до уваги експертами не приймалися у зв`язку з тим, що дані документи безпосередньо пов`язані з об`єктами дослідження.
Експертами у висновку не зазначено про те, що підписи в інших наданих вільних зразках підпису ОСОБА_3 відрізняються між собою.
Вказане спростовує доводи відповідача, що непред`явлення вільних зразків ОСОБА_3 потягло за собою порушення при проведенні судової експертизи.
Стосовно зауважень відповідача, що судом не взято для проведення експертизи вільні зразки, що надавалися відповідачем, слід зазначити наступне.
Надані відповідачем документи фактично є копіями з копій, засвідченими нібито ОСОБА_3 , проте так як матеріали справи не містили інформації про те, що ці копії засвідчено саме ОСОБА_3 , відповідач не узгодив з позивачем, що такі підписи виконані саме ОСОБА_3 , що прямо суперечить п. 1.4. глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, на яку посилається сам відповідач у своєму клопотанні про призначення повторної експертизи, а у господарського суду немає можливості пересвідчитись у тому, що підпис та відбитки печатки достовірно виконані ОСОБА_3 , суд першої інстанції цілком вірно визнав, що підстави для направлення наданих копій для експертної установи блди відсутні та повернув вказані документи відповідачу.
Щодо твердження відповідача про неможливість надання категоричного висновку експертами, що підписи на угодах про розірвання виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою, то воно є помилковим, оскільки, відповідно до наукової літератури висновки експерта класифікуються за ступенем підтвердження (визначеності) на категоричні і ймовірні (діагностичні).
Категоричні висновки це висновки експертів, в яких формуються форми ствердження або заперечення тотожності. Категоричні висновки за своїм змістом поділяються на позитивні та негативні. Коли перед експертом ставиться питання про підтвердження якогось факту, то він, пройшовши у процесі дослідження до стверджуючого висновку, робить категоричний чи ймовірний позитивний висновок або дає відповідь на питання органу дізнання, прокурора, слідчого або суду про неможливість провести дане дослідження, і навпаки.
У висновку експертів зазначено: «... що ж стосується наведених збіжних почеркових ознак, то вони не є суттєвими, на категоричний негативний висновок експертів про тотожність не впливають, оскільки пояснюються виконанням даних досліджуваних підписів з наслідуванням підпису ОСОБА_3 ».
Отже, експертами надано категоричний негативний висновок, що відповідає загальним вимогам до експертного висновку.
Щодо визначення експертної установи колегія суддів зазначає про таке.
За змістом ч. 3 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
З матеріалів справи слідує, що сторонами не було досягнуто взаємної згоди щодо вибору експертної установи, а відтак, за змістом ч. 3 ст. 99 ГПК України, така установа має бути визначена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
При цьому слід врахувати, що за змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Згідно з пунктом 1.2 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів віднесено до криміналістичних експертиз, а відтак судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням такої експертизи віднесено до виключної компетенції державних спеціалізованих установ.
За змістом ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» до державних спеціалізованих установ належать:
- науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України;
- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно доручив проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
Слід зауважити і на тому, що:
- в матеріалах справи є заява свідка ОСОБА_1 , який в якості колишнього керівника відповідача підтвердив факт підписання спірних договорів купівлі-продажу, акту приймання-передачі від 06.12.2019, видаткової накладної № 7 від 06.12.2019. У відзиві на позов відповідач також не заперечує проти того, що підписи в зазначених документах не ставились представниками позивача та відповідача. Вказані обставини не заперечуються і позивачем, а тому підстав для проведення судової експертизи з питань, які не заперечуються сторонами спору, немає;
- комплексна судова почеркознавча та судова технічна експертиза документів виконана трьома експертами, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами з різних галузей знань або з різних напрямів у межах однієї галузі знань. Два експерти проводили дослідження щодо підпису ОСОБА_3 , один - щодо дійсності печатки позивача. Враховуючи, що більшість сумнівів відповідача стосуються саме підписів ОСОБА_3 , то проведення експертного дослідження таких підписів двома експертами є додатковим підтвердженням відсутності неповноти чи неясності такого висновку експертів.
Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи.
Щодо клопотання про апелянта про поновлення строку для подання обґрунтованого клопотання про призначення експертизи, слід зазначити таке
Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення..
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).
Водночас ч. 4 ст. 119 ГПК України встановлює, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Заявником до клопотання про поновлення процесуального строку на подання для подання обґрунтованого клопотання про призначення експертизи не подано клопотання про призначення експертизи , тобто не вчинена процесуальна дія, стосовно якої пропущено строк.
З огляду на вищевикладені обставини, в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для поновлення відповідачу процесуального строку на подання клопотання про призначення експертизи.
Щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме витягу з ЄРДР по кримінальному провадження № 120232500000000444 та висновку експерта № СЕ-19/124-24-5984-ДД від 10.05.2024, слід зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.
У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).
Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням наданих відповідачем в суді апеляційної інстанції витягу з ЄРДР по кримінальному провадження № 120232500000000444 та висновку експерта № СЕ-19/124-24-5984-ДД від 10.05.2024.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, слід зазначити наступне.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що постановою слідчого від 13.05.2024 у кримінальному провадженні № 120232500000000444 було призначено судово-почеркознавчу експертизу на предмет якої поставлено питання відповідності підписів керівника позивача на відповідних документах.
У задоволенні вказаного клопотання колегією суддів відмовляється, оскільки, як було встановлено вище, встановлення дійсності підпису ОСОБА_3 на оригіналах договору купівлі-продажу від 28.11.2019 та договору купівлі-продажу від 29.11.2019 жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті, так як позивач підтверджує виконання ними таких договорів, в той час як положення ст. 241 ЦК України передбачають, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Вказане свідчить про те, що ймовірне підписання договорів купівлі-продажу від 28.11.2019 та від 29.11.2019 не ОСОБА_3 (керівником позивача), а іншою особою, за наявність інших доказів, які підтверджують схвалення позивачем такого правочину, не вплине на правовідносини сторін за такими договорами.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
28.11.2019 позивач в особі директора ОСОБА_3 , діючого на підставі Статуту, з однієї сторони (продавець) та відповідач, в особі директора ОСОБА_1 , діючого на підставі Статуту, з другої сторони (покупець), а разом іменовані сторони підписали договір купівлі-продажу (далі Договір 1), в якому погодили наступні умови:
- продавець продає, а покупець купує товар на умовах, які визначені цим Договором. (п. 1.1);
- відомості про товар: найменування: соя; кількість товару: 40,00 тн. (п. 1.2);
- ціна товару складає 32 000,00 грн. за 1 тн, в тому числі ПДВ. Загальна вартість товару, що продається за цим договором складає 1 280 000,00 грн. в тому числі ПДВ (п. 2.1);
- оплата продукції, який поставляється за цим договором, проводиться шляхом перерахування коштів покупцем за товар, на поточний рахунок продавця протягом тридцяти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної. (п. 2.2);
- продавець зобов`язаний передати товар покупцю у повному обсязі та у відповідній якості, а покупець перевірити якість товару та отримати його (п. 4.1);
- перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною (п. 4.2);
- сторони домовились, що вивіз товару здійснюється покупцем із складу продавця, з села Михайлівка, Кам`янського району, Черкаської області, за власний рахунок. (п. 4.3);
- до обов`язків покупця, серед іншого, належить обов`язок оплатити товар згідно з умовами визначеними в п. 2.2. цього договору, а до прав - вимагати від продавця передачі товару, що відповідає умовам визначеним в Договорі (пп.5.2.2, 5.4.1);
- у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. (п. 6.1. );
- у випадку порушення покупцем строків оплати, які встановлені в п. 2.2. даного Договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 1 (одного) % від суми простроченого платежу, що підлягає сплаті у встановлений строк, за кожний день такого прострочення (п. 6.2);
- сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань по цьому Договору (п. 6.3);
- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. (п. 7.1).
Крім того, 29.11.2019 позивач в особі директора ОСОБА_3 , діючого на підставі Статуту, з однієї сторони (продавець) та відповідач, в особі директора Перкалюка Г.І., діючого на підставі Статуту, з другої сторони (покупець), а разом іменовані сторони підписали Договір купівлі-продажу (далі Договір 2), в якому погодили наступні умови:
- відповідно до цього договору продавець зобов`язується передати покупцю обладнання (далі Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар. (п. 1.1);
- найменування, одиниця виміру, його співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю, технічні характеристики, розміри, кількість (інші матеріальні та нематеріальні властивості) Товару, що підлягає передачі за цим Договором, визначаються сторонами у рахунках (специфікаціях), які з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін становлять невід`ємну частину цього Договору (п. 1.2);
- вартість обладнання встановлена в гривнях та складає 2 700 000,00 грн. з ПДВ (п. 2.1);
- загальна сума Договору визначається загальною вартістю обладнання, що передається згідно умов даного Договору (п. 2.2);
- розрахунки між продавцем і покупцем за передачу обладнання здійснюються у національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі та видаткової накладної. (п. 2.3);
- ціни на обладнання встановлені на момент підписання Договору залишаються незмінними на весь термін дії Договору та можуть змінюватись лише за взаємною згодою сторін. (п. 2.4);
- продавець зобов`язується передати обладнання покупцю, на території продавця в присутності представника покупця з обов`язковою перевіркою обладнання на справність кількість та якість, яка виконується компетентними представниками покупця на території продавця до відвантаження. (п. 3.1);
- сторони домовились, що покупець проводить за власний рахунок технічний огляд товару на предмет комплектності та якості. (п. 3.2);
- сторони погодили, що за умови відсутності нарікань у покупця до якості та комплектності Товару, який продається за цим Договором, сторонами має бути підписаний Акт приймання-передачі товару. В разі виникнення у покупця нарікань на якість товару, останній має право відмовитися від отримання такого товару (п. 3.3);
- право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару (п. 3.4);
- до обов`язків покупця, серед іншого, належить обов`язок оплатити Товар згідно з умовами визначеними в п. 2.3 цього договору, а до обов`язків продавця - передати Покупцеві Товар, визначений умовами цього Договору (пп.4.1.1, 4.2.2);
- сторони несуть відповідальність за повне та своєчасне виконання прийнятих зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України та умов Договору (п. 5.1);
- за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 5.2);
- за порушення продавцем строків передачі Товару за цим Договором, у випадку передачі Товару неналежної якості, або порушення строків заміни / доукомплектування / усунення недоліків Товару, продавець, за вимогою покупця, сплачує на користь останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни непереданого Товару за кожен день протягом всього періоду прострочення (п. 5.3);
- за необґрунтовану відмову від розрахунку за переданий товар або за прострочення у такому розрахунку, покупець зобов`язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню в розмірі 1 (одного) % від суми заборгованості за отриманий Товар за кожен день прострочення (п. 5.4);
- оплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє сторони від виконання зобов`язань за Договором (п. 5.5);
- цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 31.12.2020. Дострокове розірвання Договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України або цим Договором (8.1);
- сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції за один місяць про це другій стороні. (п. 8.2);
- сторона Договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання Договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (п. 8.3);
- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. (п. 8.4);
- усі зміни та доповнення до Договору дійсні, якщо вони виконані у письмовій формі і засвідчені підписами уповноважених представників та печатками обох сторін. (п. 9.3).
Також 29.11.2019 сторонами підписана Специфікація до Договору 2, в якій погоджено, що позивач передає, а відповідач приймає наступну техніку:
- жниварка для збирання кукурудзи модель QUA SAR «F8» Б/У у кількості 5 шт. по 280 000,00 грн. за шт. на загальну суму 1 400 000 грн.;
- жниварка для збирання кукурудзи CAPELLO QUA SAR «F8» Б/У у кількості 2 шт. по 316 666,67 за шт. на загальну суму 633 333,33 грн.;
- сівалка точного висіву JD 1780 Б/У у кількості 2 шт. по 108 333,33 грн. за шт. на загальну суму 216 666,67 грн.
Отже, всього за Специфікацією позивач передає, а відповідач приймає техніку на загальну вартість з ПДВ - 2 700 000,00 грн..
Специфікацію підписав з боку позивача - директор Колос М.М., з боку відповідача - директор ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що на виконання умов Договору 1 ним відповідачу було поставлено сою у кількості 40 т на загальну суму з ПДВ - 1 280 000,00 грн., а на виконання умов Договору 2 - техніку (дев`ять найменувань) на загальну суму 2 700 000,00 грн.
В свою чергу відповідач проти отримання ним вказаного товару заперечив.
Колегія суддів зазначає про те, що правові позиції сторін детально наведені вище.
Суд першої інстанції визнав доведеними факти поставки позивачем відповідачу на виконання умов Договору 1 сої у кількості 40 т на загальну суму з ПДВ - 1 280 000,00 грн., а на виконання умов Договору 2 - техніки (дев`ять найменувань) на загальну суму 2 700 000,00 грн., що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.
Відповідно до розділу 1.2. Виробництво культур технічних поданого позивачем до Головного управління регіональної статистики Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2019 посівна площа сої становить 889,18 га, площа зібрана сої - 889,18 га, обсяг виробництва сої - 10 295,70 ц.
Оскільки в одній тонні десять центнерів, то обсяг виробництва сої позивача за 2019 рік становить 1029,59 тон, в той час як предметом продажу за Договору 1 є 40 тон сої.
Вказане свідчить про те, що наданими позивачем доказами підтверджується його спроможність вирощувати сою в обсягах в 25 разів більше, ніж обсяги сої, що підлягали продажу відповідно до Договору 1, що, відповідно, свідчить про доведеність позивачем можливості виконати умови Договору 1 власними силами.
Відповідно до Балансової довідки позивача № 56 від 18.02.2021, на балансі підприємства знаходилось наступне майно:
1. Жниварка для збирання кукурудзи модель QUASAR «F8» 02.10.2013, первісна/балансова вартість - 332 791,79 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
2. Жниварка для збирання кукурудзи модель QUASAR «F8» 23.08.2013, первісна/балансова вартість - 332 791,79 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
3. Жниварка для збирання кукурудзи модель QUASAR «F8» 23.08.2013, первісна/балансова вартість - 332 791,79 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
4. Жниварка для збирання кукурудзи модель QUASAR «F8» 04.10.2013, первісна/балансова вартість - 332 791,79 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
5. Жниварка для збирання кукурудзи модель QUASAR «F8» 29.08.2013, первісна/балансова вартість - 332 791,79 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
6. Жниварка для збирання кукурудзи CAPELLO QUASAR «F8» 03.07.2014, первісна/балансова вартість - 434 666,67 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
7. Жниварка для збирання кукурудзи CAPELLO QUASAR «F8» 03.07.2014, первісна/балансова вартість - 434 666,67 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
8. Сівалка точного висіву JD 1780 15.05.2012, первісна/балансова вартість - 179 370,00 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
9. Сівалка точного висіву JD 1780 31.12.2011, первісна/балансова вартість - 225 000,00 грн., дата зняття з балансу підприємства - 06.12.2019.
Вказаним підтверджується наявність у позивача станом на дату укладення Договору 2 техніки, поставка якої є предметом вказаного договору та, відповідно, можливість виконати умови Договору 2 власними силами.
На підставі Договору 2 позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату № 97 від 05.12.2019 на оплату сої у кількості 40 т на загальну суму з ПДВ - 1 280 000,00 грн.
Довіреністю № 55 від 05.12.2019 керівник відповідача ОСОБА_1 уповноважив себе на отримання від позивача цінностей за рахунком № 97 від 05.12.2019, перелік цінностей: соя, т. сорок. Вказана довіреність підписана ОСОБА_1 та скріплена печаткою відповідача.
Відповідно до видаткової накладної № 270 від 05.12.2019 позивачем відповідачу було поставлено сою у кількості 40 т на загальну суму з ПДВ - 1 280 000,00 грн. Вказану накладну від позивача (постачальника) підписано головним бухгалтером ОСОБА_8 , від відповідача особою без зазначення прізвища. Підписи осіб у вказані накладній скріплені печатками позивача та відповідача.
Підписання видаткової накладної № 270 від 05.12.2019 підтверджується обома сторонами, в тому числі особисто ОСОБА_1 , який станом на листопад-грудень 2019 року обіймав посаду директора відповідача, в його заяві свідка від 12.01.2023.
На підтвердження операції з продажу сої 40 тонн позивачем 05.12.2019 складено податкову накладну № 5 щодо товару - соя на суму 1 066 666,67 грн., ПДВ - 213 333,334 грн. Вказану накладну зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту (відповідачу) 27.12.2019 в 18:33.
06.12.1019 директор позивача ОСОБА_3 та директор відповідача ОСОБА_1 підписали Акт приймання-передавання до договору купівлі-продажу від 29 листопада 2019 року, в якому сторони засвідчили факт передачі позивачем відповідачу наступної техніки:
- жниварка для збирання кукурудзи модель QUA SAR «F8» Б/У у кількості 5 шт. по 280 000,00 грн. за шт. на загальну суму 1 400 000,00 грн.;ї
- жниварка для збирання кукурудзи CAPELLO QUA SAR «F8» Б/У у кількості 2 шт. по 316 666,67 за шт. на загальну суму 633 333,33 грн.;
- сівалка точного висіву JD 1780 Б/У у кількості 2 шт. по 108 333,33 грн. за шт. на загальну суму 216 666,67 грн.
В акті зазначено, що: сторони разом оглянули техніку, що передається за цим Актом, та підтверджують, що вона передана в задовільному, робочому стані; претензій сторони одна до одної не мають.
Підписи осіб у вказаному акті скріплені печатками позивача та відповідача.
Крім того, факт поставки технічки за Договором 2 підтверджений видатковою накладною № 7 від 06.12.2019, яку від позивача (постачальника) підписано головним бухгалтером ОСОБА_8 , від відповідача особою без зазначення прізвища. Підписи осіб у вказані накладній скріплені печатками позивача та відповідача.
Підписання видаткової накладної № 7 від 06.12.2019 та акту від 06.12.2019 підтверджується обома сторонами, в тому числі особисто ОСОБА_1 , який станом на листопад-грудень 2019 року обіймав посаду директора відповідача, в його заяві свідка від 12.01.2023.
На підтвердження операції з продажу техніки на загальну суму 2 700 000,00 грн. з ПДВ сої 40 тонн позивачем 27.12.2019 складено податкову накладну № 6. Вказану накладну зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту (відповідачу) 27.12.2019 в 18:33.
Відповідачем до матеріалів справи додані копії товарно-транспортних накладних, що за його твердженням, подавалися позивачем при зверненні до суду з позовом у справі № 925/721/20 (№ 5/1 від 05.12.2019, № 5/2 від 05.12.2019 (щодо перевезення сої) та №№ 6/1 - 6/6 від 06.12.2019 (щодо перевезення обладнання)).
Відповідач зазначив про те, що:
- це вже не перше звернення позивача до суду з вимогою про стягнення грошових коштів на підставі зазначених документів;
- в межах справи № 925/721/20 розглядався аналогічний позов, який за заявою позивача був залишений без розгляду;
- при попередньому зверненні до суду, позивачем, крім зазначених накладних та акту приймання-передачі, на підтвердження фактичної поставки сої та обладнання, було надано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних;
- враховуючи те, що таких перевезень фактично не відбувалось, ОСОБА_1 подана заява до поліції, на підставі якої, по факту підробки документів, зареєстровано кримінальне провадження № 12021121140000209 в ході розслідування якого проведено допити водіїв, зазначених в наданих позивачем ТТН, які повідомили що таких перевезень вони не здійснювали.
Щодо вказаного, слід зазначити таке.
Позивачем при зверненні до суду вказаних вище товарно-транспортних накладних не подавалось, в той час як відповідачем суду надано копії товарно-транспортних накладних, що зроблені з копій, за твердженням відповідача, засвідчених позивачем.
Позивач зазначає, що не обґрунтовує свої позовні вимоги такими товарно-транспортними накладними, оскільки їх копії були надані йому керівником відповідача ОСОБА_1 після вивозу товару відповідачем власними силами та стверджує, що в нього відсутні оригінали таких документів, оскільки відповідач надав йому лише копії, у зв`язку з чим такі документи і не подані позивачем на обґрунтування позовних вимог.
Колегія суддів зазначає про те, що вказані товарно-транспортні накладні у даній справі подано відповідачем, проте ним зазначено про відсутність у нього оригіналів товарно-транспортних накладних.
Згідно з ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Проте подані суду першої інстанції копії з копій товарно-транспортних накладних не засвідчені особою, в якої знаходяться оригінали таких документів, тобто не є належним чином засвідченими копіями в розумінні ч. 2 ст. 91 ГПК України, а тому не є письмовими доказами і не враховуються судом.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи з умов Договору 1 та Договору 2, товар та обладнання мали бути передані позивачем відповідачу на території позивача, а відтак саме відповідач мав організувати вивезення товару та обладнання з території позивача. При цьому достатнім підтвердженням отримання відповідачем сої є підписання видаткової накладної (п. 4.2 Договору 1), а обладнання - підписання обома сторонами без зауважень Акту приймання-передачі товару та видаткової накладної (п. 2.3, 3.3-3.4 Договору 2).
Отже, враховуючи умови Договорів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обставини вивезення товару покупцем з території продавця після підписання документів на отримання такого товару без зауважень не входить до предмету доказування у даній справі.
Щодо наданих відповідачем копій протоколів допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021121140000209 слід зазначити таке .
Так Тищенко ЛП. зазначає:
«...Я дійсно перебуваю на вказаній посаді близько 10 років. ТОВ «Трансагро Україна» зареєстроване у м. Черкаси, директором є ОСОБА_2 .
В мої посадові обов`язки входить перевезення вантажів за вказівкою директора ТОВ. За мною закріплено автомобіль марки «DAF» моделі «XF95/430» д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом «Bodex KIS 3WA» д.н. НОМЕР_2 яким я і здійснюю перевезення вантажів.
Вантажі ми перевозимо по всій території України.
Вантажів з с. Ревівка та с. Михайлівка Кам`янського району Черкаської області я ніяких не перевозив ні вказаним автомобілем з причепом, ні іншим транспортом (в тому числі - не перевозив ніяких вантажів з с. Ревівка та с. Михайлівка Кам`янського району Черкаської області ні 05.12.2019. ні 06.12.2019).
Крім того, ні 05.12.2019, ні 06.12.2019 автомобілем марки «DAF» моделі «XF95/430» д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом «Bodex KIS 3WA» д.н. НОМЕР_2 , чи іншим транспортом, я не перевозив зерно сої, сівалки, жниварки ні до с. Стара Осота Олександрівського (Кропивницького району) Кіровоградської області, ні до інших населених пунктів я не перевозив.
Крім того, у причеп, який я використовую для перевезення вантажів жниварка чи сівалка не поміститься по габаритах, оскільки вказаний причіп призначений для перевезення зернових культур.
На пред`явлених мені копіях ТТН № 5/2 від 05.12.2019, 6/3, 6/4 та 6/6 в яких я зазначений водієм, про перевезення вантажу з с. Михайлівка / с. Ревівка Олександрівського району Кіровоградської області я підписи не ставив, їх ставила без мого відома стороння особа. Вказані в пред`явлених мені ТТН перевезення я не виконував.
Вважаю, що вказаний підпис хтось підробив, проте хто це зробив, мені невідомо.».
ОСОБА_10 у Протоколі допиту повідомив таке:
«...Я дійсно перебуваю на вказаній посаді близько 10 років. ТОВ «Трансагро Україна» зареєстроване у м. Черкаси, директором є ОСОБА_2 .
В мої посадові обов`язки входить перевезення вантажів за вказівкою директора ТОВ. За мною закріплено автомобіль марки «DAF» моделі «XF95/430» д.н. НОМЕР_3 із напівпричепом «Stas-9CX» д.н. НОМЕР_4 яким я і здійснюю перевезення вантажів.
Вантажі ми перевозимо по всій території України.
Вантажів з с. Ревівка та с. Михайлівка Кам`янського району Черкаської області я ніяких не перевозив ні вказаним автомобілем з причепом, ні іншим транспортом (в тому числі - не перевозив ніяких вантажів з с. Ревівка та с. Михайлівка Кам`янського району Черкаської області ні 05.12.2019. ні 06.12.2019).
Крім того, ні 05.12.2019, ні 06.12.2019 автомобілем марки «DAF» моделі «XF95/430» д.н. НОМЕР_3 із напівпричепом «Stas-9CX» д.н. НОМЕР_4 , чи іншим транспортом, я не перевозив зерно сої, сівалки, жниварки ні до с. Стара Осота Олександрівського (Кропивницького району) Кіровоградської області, ні до інших населених пунктів я не перевозив.
Крім того, у причеп, який я використовую для перевезення вантажів жниварка чи сівалка не поміститься по габаритах, оскільки вказаний причіп призначений для перевезення зернових культур.
На пред`явлених мені копіях ТТН № 5/1 від 05.12.2019, 6/1, 6/2 та 6/5 в яких я зазначений водієм, про перевезення вантажу з с. Михайлівка / с. Ревівка Олександрівського району Кіровоградської області я підписи не ставив, їх ставила без мого відома стороння особа. Вказані в пред`явлених мені ТТН перевезення я не виконував.
Вважаю, що вказаний підпис хтось підробив, проте хто це зробив, мені невідомо.».
Як встановлено вище, обставини вивезення з території позивача товару, отриманого відповідачем з дотриманням всіх вимог, передбачених умовами спірних договорів, не входить до предмету доказування в даній справі, оскільки саме відповідач мав організувати вивезення товару та обладнання з території позивача.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, дані докази (два протоколи допиту свідка від 07.05.2021) є опосередкованими і досить сумнівними, оскільки зміст обох протоколів допиту двох різних людей збігаються між собою повністю за змістом (зміні піддані лише номерні знаки і марки автомобілів), що є в достатній мірі дивним, враховуючи, що люди не можуть, не змовляючись повторювати одні й ті ж слова обсягом майже на сторінку друкованого тексту.
Отже, вказані документи не можуть вважатися належними, допустимим та достатніми доказами на підтвердження відсутності поставки позивачем відповідачу за спірними договорами сої та обладнання.
Також відповідачем до матеріалів справи додано:
1) угоду про розірвання договору купівлі-продажу від 01.12.2020, за його твердженням підписану обома сторонами, у якій сторонами погоджено, що:
- враховуючи втрату інтересу до фактичного виконання зобов`язань, сторони домовились, за взаємною згодою, розірвати з моменту підписання цієї угоди укладений сторонами 29.11.2019 договір купівлі-продажу обладнання, загальною вартістю 2 700 000,00 грн. (далі по тексту «Договір купівлі-продажу») (п. 1);
- підписанням даної угоди сторони підтверджують, що Договір купівлі-продажу фактично сторонами не виконувався, передачі товару та його оплати не здійснювалось, в зв`язку з чим, з моменту підписання даної угоди, сторони не матимуть одна до одної жодних претензій та вимог по Договору купівлі-продажу (п. 2);
-в зв`язку з тим, що поставки будь-якого обладнання по Договору купівлі-продажу не здійснювалось, сторони засвідчують, що підписані ними видаткова накладна № 7 від 06.12.2019 та Акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 29.11.2019, не відображають фактичного здійснення відповідних господарських операцій, не несуть жодних юридичних наслідків для сторін та не підлягають відображенню в бухгалтерському обліку (п. 3).
2) угоду про розірвання договору купівлі-продажу від 01.12.2020, за його твердженням підписану обома сторонами, у якій сторонами погоджено, що:
- враховуючи втрату інтересу до фактичного виконання зобов`язань, сторони домовились, за взаємною згодою, розірвати з моменту підписання цієї угоди укладений сторонами 28.11.2019 договір купівлі-продажу 40 т. сої, загальною вартістю 1 280 000,00 грн. (далі по тексту «Договір купівлі-продажу») (п. 1);
- підписанням даної угоди сторони підтверджують, що Договір купівлі-продажу фактично сторонами не виконувався, передачі товару та його оплати не здійснювалось, в зв`язку з чим, з моменту підписання даної Угоди, сторони не матимуть одна до одної жодних претензій та вимог по Договору купівлі-продажу (п. 2);
- в зв`язку з тим, що поставки будь-якого обладнання по Договору купівлі-продажу не здійснювалось, сторони засвідчують, що підписана ними видаткова накладна № 270 від 05.12.2019 не відображає фактичного здійснення відповідної господарської операції, не несуть жодних юридичних наслідків для сторін та не підлягає відображенню в бухгалтерському обліку (п. 3).
Позивач проти підписання ним вказаних угод заперечив та звернувся до суду з клопотання про призначення комплексної судової експертизи на вирішення якої просив поставити питання щодо виконання підпису на оригіналах угод від 01.12.2020 про розірвання спірних договорів від імені відповідальної особи позивача ОСОБА_3 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою, а також щодо належності печатки відтиски якої від імені позивача містяться на вказаних угодах печатці позивача, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
Вказане клопотання судом першої інстанції було задоволено та ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 господарський суд призначив у справі № 925/1384/22 судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизу (експертизу друкарських форм), доручивши її проведення експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057); провадження у справі № 925/1384/22 зупинив на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
26.09.2023 до господарського суду надійшов висновок експертів від 14.09.2023 № 8370/8371/23-32/8372/23-33 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів у господарській справі № 925/1384/22.
У зазначеному висновку викладено таке:
1. Підписи, які містяться у графах: «ПРОДАВЕЦЬ: ТОВ «ОЛИМП» ... Директор
2. Відтиски печатки від імені ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658) в оригіналах: угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», нанесені не печаткою від імені ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658), експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
В мотивувальній частині судово-почеркознавчого дослідження висновку експертів експертами зазначено: «...Встановлені вище розбіжні ознаки стійкі, суттєві, відносяться до дрібних деталей, виходять за межі варіаційності підписного почерку ОСОБА_3 та у своїй сукупності достатні для висновку про те, що дані підписи, які містяться у графах: «ПРОДАВЕЦЬ: ТОВ «ОЛИМП»... Директор ОСОБА_3» в Угоді від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та Угоді від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 29.11.2019, укладеного ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», - виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Що ж стосується наведених збіжних почеркових ознак, то вони не є суттєвими, на категоричний негативний висновок експертів про тотожність не впливають, оскільки пояснюються виконанням даних досліджуваних підписів з наслідуванням підпису ОСОБА_3 "
В мотивувальній частині судово-технічного дослідження висновку експертів експертами зазначено: «Встановлені розбіжності в ознаках суттєві та достатні для висновку про те, що у наданих на дослідження оригіналах: угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі-продажу від 28.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда», та угоди від 01.12.2020 про розірвання Договору купівлі - продажу від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «Олімп» та ПП «Іріда» (код ЄДРПОУ 32230658) нанесені не печаткою від імені ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 32230658), експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження».
Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Оцінка дотримання процедури призначення та проведення судової експертизи детально надана як судом першої інстанції в ухвалі від 20.10.2023, так і судом апеляційної інстанції у цій постанові.
При цьому слід окремо зауважити і на тому, що, за твердженням свідка ОСОБА_1 (надані в судовому засіданні 28.11.2023) вказані угоди про розірвання йому передали вже з підписами, тому він не знає хто поставив підпис за ОСОБА_3 , проте:
- ОСОБА_1 зазначив, що не пам`ятає коли саме його запросили для підписання угод про розірвання спірних договорів - ймовірно у 2020 році;
- позивачем до матеріалів справи долучено копію позовної заяви від 12.02.2021 за підписом директора відповідача ОСОБА_11 про визнання недійсними спірних договорів Ухвалою від 12.02.2021 Господарський суд Черкаської області відкрив провадження за таким позовом, а ухвалою від 24.06.2021 задовольнивши заяву відповідача про залишення позову без розгляду, позов відповідача до позивача про визнання договорів недійсними залишив без розгляду;
- враховуючи дати вказаних подій, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді до 2021 року (як він сам зазначає у заяві свідка, та що підтверджується підписанням позову від 12.02.2021 в якості керівника відповідача вже іншою особою - ОСОБА_11 ) міг підписувати угоди про розірвання тільки до такого строку, проте у позовній заяві від 12.02.2021 відповідач просить визнати спірні договори недійсними з підстав перевищення повноважень керівника, водночас жодним чином не згадує про розірвання таких договорів відповідно до Угод про розірвання від 01.12.2020;
- вказане ставить під обґрунтований сумнів твердження свідка щодо підписання таких угод ним в якості директора відповідача, яким він був лише до 2021 року;
- з огляду на викладене, твердження свідка ОСОБА_1 про надання йому засновником позивача вже підписаних угод про розірвання для підписання їх ним є, враховуючи встановлені обставини, вкрай малоймовірним;
- при цьому саме по собі твердження свідка ОСОБА_1 про те, що йому вже дали підписані угоди про розірвання жодним чином не надає таким угодам ваги, як дійсним правочинам, за наявності висновку експертів, у якому встановлено, що такі угоди про розірвання не підписувалися керівником позивача ОСОБА_3 ;
- слід зауважити і на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів які б підтверджували схвалення позивачем вказаних угод, що за відсутності підпису уповноваженої особи позивача на них, могло б свідчити про визнання їх позивачем.
До справи відповідачем додано нотаріально завірену Заяву свідка ОСОБА_1 , в якій останній зазначає таке:
«До 2021 року я працював на посаді директора Приватного підприємства «Іріда», основним видом діяльності якого є товарне сільськогосподарське виробництво.
Протягом тривалого часу я мав систематичні господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» (код 32230658), яке також здійснює діяльність в сфері сільського господарства.
29.11.2019 року між ПП «Іріда» та ТОВ «Олімп» було укладено договори купівлі-продажу відповідно до умов яких ПП «Іріда» зобов`язався придбати у ТОВ «Олімп» обладнання, а саме: жниварки для збирання кукурудзи модель QUA SAR «F8» б/у, жниварки для збирання кукурудзи модель CAPELLO QUA SAR «F8» б/у, сівалки точного висіву JD 1780 б/у, загальною вартістю 2 700 000 грн. та 40 тон сої, загальною вартістю 1 280 000 грн.
Через декілька днів після підписання вказаних договорів до мене звернувся засновник ТОВ «Олімп» ОСОБА_4 .ОСОБА_4 з проханням, з метою проведення відповідних операцій по бухгалтерському обліку, підписати документи про отримання вказаної вище техніки та сої - видаткову накладну № 270 від 05.12.2019р., видаткову накладну № 7 від 06.12.2019р. та акт приймання-передавання від 06.12.2019р.
При цьому, при підписанні вказаних накладних та акту приймання-передавання, зазначений в них товар фактично не передавався та гр. ОСОБА_4 запевнив мене що ПП «Іріда» може його забрати в будь-який час.
В послідуючому, при спробах завчасно погодити час вивезення товару, оскільки для його перевезення потрібно не тільки наявність зерновозу, а ще й спеціального транспорту та дозволу на перевезення великогабаритного вантажу, гр. ОСОБА_4 повідомив що відповідний товар уже продано іншим покупцям.
Враховуючи викладене підтверджую, що видаткова накладна № 270 від 05.12.2019р., видаткова накладна № 7 від 06.12.2019р. та акт приймання-передавання від 06.12.2016р. були підписані без фактичної передачі зазначеного в них товару, який фактично від ТОВ «Олімп» до ПП «Іріда» не передавався.»
Колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою вказаній заяві свідка, а саме тому, що твердження свідка ОСОБА_1 про підписання ним видаткових накладних, акту прийому-передачі без реального отримання товару спростовуються доказами, дослідженими вище.
Надаючи оцінку наданому відповідачем в суді апеляційної інстанції висновку експерта № СЕ-19/124-24/5984-ДД від 10.05.2024, колегія суддів зазначає таке.
Вказаним висновком встановлено нанесення однією печаткою позивача відбитків печатки у Договорі 1, Договорі 2, акті прийому-передачі до договору купівлі сільськогосподарської техніки № 30/10 від 30.10.2018 та згаданих вище угодах про розірвання договорів купівлі-продажу від 01.12.2020.
Колегія суддів зазначає про те, що відповідно до положень чинного законодавства відбиток печатки не є обов`язковим реквізитом документа юридичної особи.
Так, ст. 58-1 ГК України встановлено, що:
суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим;
- відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом;
- наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків;
- виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
З огляду на вказані обставини, відомості встановлені у висновку експерта № СЕ-19/124-24/5984-ДД від 10.05.2024 не вливають на вирішення спору сторін по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належними доказами отримання товару є видаткові накладні і акт приймання-передачі.
За їх наявності та належного оформлення в тому числі в податковому обліку, в тому числі бухгалтером відповідача, що визнав і сам ОСОБА_1 , який обіймав посаду керівника відповідача у період здійснення спірних господарських операцій, обставина зазначена свідком про підписання документів без реального отримання товару є досить маловірогідною.
Досліджуючи податкові накладні зареєстровані позивачем і направлені до відповідача , і які останнім підтверджені, слід врахувати правові позиції Великої палати Верховного суду, що викладена у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 та Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).
За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Отже, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, суд повинен враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Свідок ОСОБА_1 , який станом на грудень 2019 року перебував на посаді директора відповідача, на питання представника позивача:
- «Ви реєстрували відповідні господарські операції з придбання сої та сільськогосподарської техніки по вищевказаним договорам у бухгалтерському та податковому обліку?» відповів: «Так, в нас в бухгалтерському обліку стоїть, що ми очікуємо товар, так як він не приїхав взагалі.»;
- «ПП «Іріда» підтверджувало податкові накладні по цим операціям з придбання сої та сільськогосподарської продукції?» відповів: «Мабуть, вони автоматично. Якщо їх сформували в один бік, то вони в нас автоматично висвітлювались.»;
- «Чи врахувало ПП «Іріда» податковий кредит у поданих податкових звітах?» відповів «Якщо ТОВ «Олімп» зареєстрував податкові накладні - то так, якщо ні, то ні»;
- «Чи використало ПП «Іріда» податковий кредит, який був сформований за результатом укладення двох договорів?» свідок перепитав «Якщо ви маєте на увазі податковий кредит, він у нас плюсовий, і зараз. Тобто якщо зараз ця справа закінчиться, то ми повертаємо назад автоматично вашому підприємству»;
- «Податковий кредит формується за конкретний календарний місяць, тому в мене питання, чи врахували ви податковий кредит у своїх податкових зобов`язаннях перед податковою службою чи ні?», відповів «В звітах - так».
Також колегія суддів зазначає про таке.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.
За правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Отже, враховуючи реєстрацію позивачем, як продавцем за спірними договорами та платником ПДВ, податкових накладних у грудні 2019 року та направлення їх в електронний кабінет відповідача, як покупця, що має право на отримання податкового кредиту, свідчення керівника відповідача на час здійснення спірних господарських операцій, ОСОБА_1 про відображення відповідальною особою відповідача такого податкового кредиту за операціями купівлі товару відповідно до досліджуваних видаткових накладних та Акту приймання-передачі у податковому звіті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаними діями відповідач підтвердив факт прийняття товару від контрагента на визначену суму.
Колегія суддів зазначає про те, що, наданими позивачем доказами підтверджується логічна та вірогідна поведінка позивача у правовідносинах з відповідачем, в той час як поведінка відповідача, з огляду на наявні в справі докази, є нелогічною і зводиться до заперечення вчинених раніше дій.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає доведеним факт поставки позивачем відповідачу на виконання умов Договору 1 сої у кількості 40 т на загальну суму з ПДВ - 1 280 000,00 грн., а на виконання умов Договору 2 - техніки (дев`ять найменувань) на загальну суму 2 700 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості визначаються законом. (ч. 1, 2 ст. 656 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 2.2 Договору 1 та п. 2.3 Договору 2 відповідач має оплатити сою протягом тридцяти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, а обладнання - протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі та видаткової накладної, при цьому розрахунки здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов`язку з оплати отриманих за Договором 1 та Договором 2 сої та обладнання.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором 1 та Договором 2 підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, а відтак суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за Договором 1 в сумі 1 280 000,00 грн. та основного боргу за Договором 2 в сумі 2 700 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт не своєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманих за Договором 1 та Договором 2 сої та обладнання, позивач, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
З матеріалів справи слідує, що позивачем заявлено до стягнення:
-за Договором 1 на суму заборгованості 1 280 000,00 грн - 111 623,01 грн 3% річних нарахованих за період з 21.01.2020 по 16.12.2022 та 575 104,60 грн інфляційних нарахованих за період з лютого 2020 року по листопад 2022 року;
- за Договором 2 на суму заборгованості 2 700 000,00 грн. - 225 468,49 грн 3% річних нарахованих за період з 06.03.2020 по 16.12.2022 та 1 224 885,93 грн інфляційних втрат нарахованих за період з березня 2020 року по листопад 2022 року.
Перевіривши розрахунки 3% річних, здійснені позивачем, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що при виконання вказаних розрахунків позивачем допущено помилки у визначенні періоду нарахування, а саме:
- позивач зазначає, що останнім днем оплати товару за Договором 1 є 20.01.2020 та починає нарахування з 21.01.2020, проте 30 банківських днів від 05.12.2019 (без урахування вихідних та святкових днів) спливає 21.01.2020, що і є останнім днем сплати, отже, нарахування 3 % річних слід здійснювати з 22.01.2020;
- позивач зазначає, що останнім днем оплати товару за Договором 2 є 05.03.2020 та починає нарахування з 06.03.2020, проте 60 банківських днів від 06.12.2019 (без урахування вихідних та святкових днів) спливає 04.03.2020, що і є останнім днем сплати, отже, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат можливе з 05.03.2020;
- позивачем також допущено арифметичну помилку при розрахунку 3 % річних за Договором 2.
За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення 3 % річних за уточненими розрахунками суду, а саме за Договором 1 - в сумі 111 418,64 грн., а за Договором 2 - в сумі 225 285,99 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Водночас перевіривши виконані позивачем розрахунки інфляційних втрат суд першої інстанції визнав їх арифметично вірними, з огляду на що цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за Договором 1 в сумі 575 104,60 грн. та за Договором 2 - в сумі 1 224 885,93 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного підприємства «Іріда» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іріда» на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2023 у справі № 925/1384/22 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1384/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 14.05.2024.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді С.А. Гончаров
Є.Ю. Шаптала
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.05.2024 |
Оприлюднено | 20.05.2024 |
Номер документу | 119042517 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Яковлєв М.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні