Ухвала

від 02.05.2024 по справі 490/1806/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

представника третьої особи,щодо майна якої

вирішується питання про арешт майна адвоката ОСОБА_6

(в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, в ході проведеного 28.03.2024 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

1. лист №8 від 26.03.2024 до керівника митниці, про сприяння у перетині державного кордону та проходженні митного контролю транспортного засобу «AUDI A6» vin НОМЕР_1 , ЗА ПІДПИСОМ ОСОБА_7 , на 1 арк.;

2. відтиски круглої печатки благодійної організації «Благодійна фундація «Авто для перемоги» (код ЄДРПОУ 45408850), на аркушах формату А-4, 8 арк.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_6 , просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не містить обґрунтування відповідності тимчасово вилученого майна критеріям речових доказів.

Зазначає, що повідомлення про підозру у даному кримінальному провадженні відсутнє, а майно вилучено поза межами ухвали про проведення обшуку.

Звертає увагу, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, власників вилученого майна не було викликано у судове засідання для надання пояснень. Вважає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею поза межами строку, встановленого ст. 173 КПК України, а тому вилучене майно підлягає негайному поверненню власникам.

Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, з огляду на відсутність повідомлення про розгляд клопотання. Зазначив, що дізнався про оскаржуване рішення 22.04.2024, після опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Прокурор відділу Миколаївської обласної прокуратури звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в ході проведеного 28.03.2024 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000176 від 15.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто воно має ознаки речових доказів у даному кримінальному провадженні. З метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування у даному кримінальному провадженні та збереження речових доказів, слідчий суддя вважав за необхідне вжити заходи забезпечення кримінального провадження, наклавши арешт на тимчасово вилучене майно.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_6 , підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження і обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення. Відповідно до ч. 3 ст. 395 КК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З огляду на те, що розгляд клопотання відбувся без участі третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, а представник цієї особи про повний текст ухвали слідчого судді дізнався 22.04.2024, апеляційна скарга подана 26.04.2024, строк на подачу апеляційної скарги, з урахуванням мотивів наведених апелянтом, слід поновити.

Щодо доводів апелянта, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів провадження вбачається, що СУ ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024150000000176 від 15.02.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з листопада 2023 року по теперішній час, директор благодійної організації «Благодійна фундація «Авто для перемоги» ОСОБА_8 , у змові зі своїм батьком ОСОБА_9 , отримуючи та здійснюючи переміщення транспортних засобів через державний кордон України, як гуманітарну допомогу, здійснюють їх продаж на території України та отримують прибуток.

28 березня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді від 09 березня 2024 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено майно, зазначене у клопотанні.

Виявлене та вилучене майно постановою слідчого від 28 березня 2024 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024150000000176.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовано тим, що вилучені речі є речовим доказом, можуть бути предметом кримінального правопорушення, що мають істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а тому з метою збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимогам п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Ці вимоги закону враховані при прийнятті слідчим суддею рішення.

Всупереч доводам апелянта, на переконання колегії суддів, у клопотанні прокурора міститься достатнє обґрунтування щодо необхідності арешту тимчасово вилученого майна, та є достатні підстави вважати, що зазначене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, для проведення повного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження, та відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Метою арешту вказаного в клопотанні прокурора майна є забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Накладення арешту сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності суд не вбачає.

Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на майно.

За такого, висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене майно є вмотивованими.

Апелянт вважає, що відсутні підстави для накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру. Однак, колегія суддів наголошує, що відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у разі накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Отже, відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді з зазначеної апелянтом підстави.

З матеріалів судового провадження вбачається, що обшук проведено в установленому законом порядку, на підставі ухвали слідчого судді, що позбавляє підстав відповідні доводи апелянта про порушення процедури проведення обшуку.

Щодо доводів апелянта про порушення процесуального строку на подачу прокурором клопотання про арешт майна, то ці доводи не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника.

Встановлено, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна надійшло до суду 29.03.2024.

Ухвалою слідчого судді від 09.04.2024 клопотання про арешт майна повернуто для належного оформлення.

09.04.2024 повторно подано клопотання про арешт майна, яке згідно протоколу про передачу судової справи раніше визначеному складу суду розподілено для розгляду слідчому судді ОСОБА_10 . Розгляд клопотання про арешт тимчасово вилученого майна відбувся 12.04.2024.

За такого, прокурором та слідчим суддею не порушено строків, визначених ч.5 ст. 171 КПК України, для звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням.

Клопотання про накладення арешту на майно розглянуто без участі представника третьої особи, що не суперечить вимогам ч.2 ст. 172 КПК України. Процесуальні права зазначеної особи поновлені шляхом подання апеляційної скарги. Окрім того, зазначена особа вправі звернутися безпосередньо до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна. За такого, позбавлені підстав доводи апелянта про порушення його процесуальних прав.

Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року про арешт майна - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3