Постанова

від 14.05.2024 по справі 946/2835/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2545/24

Справа № 946/2835/21

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г.І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Напрієнко Марини Вікторівни на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2023 року про повернення клопотання про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір`ю та відібрання малолітньої дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з батьком,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та відібрання малолітньої дитини.

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2021 року прийнято зустрічний позов та об`єднано з первісним позовом в одне провадження.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 передавати, забезпечувати побачення та спілкування (контакт) дитини малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з 10:00 год. із залишенням дитини на ніч (за адресою проживання позивача: АДРЕСА_1 ) до 12:00 год. неділі ОСОБА_1 для проведення спільних зустрічей (контактів) з мамою без участі інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення ухвали до ухвалення остаточного рішення у справі.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.05.2021 року заяву ОСОБА_2 про зазначення порядку виконання ухвали про забезпечення позову задоволено частково. Встановлено порядок виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 квітня 2021 року про забезпечення позову таким чином:

- зобов`язано ОСОБА_2 передавати дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері - ОСОБА_1 о 10:00 годині кожної суботи за адресою: АДРЕСА_2 , або за іншою адресою при узгодженні сторонами;

- зобов`язано ОСОБА_1 повертати дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батькові - ОСОБА_2 о 12:00 години кожної неділі за адресою: АДРЕСА_1 , або за іншою адресою при узгодженні сторонами.

В іншій частині заяви відмовлено.

31.07.2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2021 року та від 20.05.2021 року, посилаючись на те, що на момент звернення з даним клопотанням до суду дитина проживає разом з матір`ю у Федеративній Республіці Німеччині у зв`язку з воєнним станом в Україні, у зв`язку з чим потреба у застосуванні заходів забезпечення позову відпала.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Напрієнко Марини Вікторівни про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

28.08.2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 повторно звернулась до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2021 року та від 20.05.2021 року. В обґрунтування поданого клопотання представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 зазначила, що з моменту застосування у 2021 році заходів забезпечення позову змінилися обставини через які ОСОБА_1 була змушена подати заяву про забезпечення позову. А саме, заявник зазначила, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову та необхідності в застосуванні заходів забезпечення позову було порушене право ОСОБА_1 на особисте спілкування з дитиною та участь у її вихованні; дитина була позбавлена можливості зберігати відносини та емоційний контакт з матір`ю, що суперечило якнайкращим інтересам дитини; ОСОБА_2 чинив перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною; дитина проживала з батьком; визначений судом спосіб забезпечення позову, зокрема щодо передачі дитини за адресами у м. Ізмаїл не суперечило якнайкращим інтересам дитини, незастосування судом заходів забезпечення позову унеможливлювало виконання рішення суду у разі задоволення позову. ОСОБА_1 в клопотанні зазначила, що всі вищезазначені обставини на момент її звернення із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову суттєво змінились, а саме: змінилось право ОСОБА_1 на особисте спілкування з дитиною та участь у її вихованні, яке вже не порушується; дитина зберігає відносини та емоційний контакт з матір`ю; ОСОБА_2 не чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною; дитина проживає з матір`ю; визначений судом спосіб забезпечення позову, зокрема, щодо передачі дитини за адресами у м. Ізмаїл з 24.02.2022 року суперечить якнайкращим інтересам дитини, оскільки становить загрозу її життю та здоров`ю, у зв`язку із постійними обстрілами Одеської області Російською федерацією; у разі задоволення позову рішення може бути виконане. Крім того, на момент звернення з даним клопотанням до суду дитина проживає разом з матір`ю у Федеративній Республіці Німеччині у зв`язку з воєнним станом в Україні, у зв`язку з чим потреба у застосуванні заходів забезпечення позову відпала. ОСОБА_1 зазначає, що зміна місця проживання дитини має тимчасовий характер, оскільки викликана необхідністю рятування життя від військової агресії Російської федерації, створення комфортних та безпечних умов для її розвитку.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Напрієнко Марини Вікторівни від 28.08.2023 року про скасування заходів забезпечення позову повернуто.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Напрієнко Марина Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник ОСОБА_1 адвокат Напрієнко Марина Вікторівна зазначає, що 28.08.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулась до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, у якій вказала інші підстави для скасування заходів забезпечення позову, відмінні від викладених у заяві від 31.07.2023 року. Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінку обставинам, наведених в клопотанні від 28.08.2023 року та на її думку суд помилково дійшов до висновку про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами. Крім того, на думку скаржника суд першої інстанції порушив процесуальні строки розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.08.2023 року про скасування заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 2 ст. 158 ЦПК України. За таких обставин, скаржник вважає, що суд першої інстанції не здійснив повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, що призвело до неправильного тлумачення процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали судупершої інстанції щодо повернення заяви позивачеві.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Повертаючи клопотання представнику ОСОБА_1 адвокату Напрієнко Марині Вікторівні від 28.08.2023 року про скасування заходів забезпечення позову на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2023 року вже вирішувалося питання про можливість скасування заходів забезпечення позову, у задоволенні якого було відмовлено та надавши повторно аналогічне клопотання заявник зловживає процесуальними правами.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1-2, 7-10 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом за відсутності в подальшому потреби у такому забезпеченні або якщо відпали підстави, які зумовили суд вжити такі заходи.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У пункті 3 частини другої статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань цивільного судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні "схожі" на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка, через воєнний стан в Україні, виїхала з дитиною до Федеративної Республіки Німеччина, отримавши вид на проживання в АДРЕСА_3 (а.с. 42).

31.07. 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2021 року та від 20.05.2021 року, в якому посилалась на те, що на момент звернення з даним клопотанням до суду дитина проживає разом з матір`ю у Федеративній Республіці Німеччині, у зв`язку з воєнним станом в Україні, у зв`язку з чим потреба у застосуванні заходів забезпечення позову відпала.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Напрієнко Марини Вікторівни про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

28.08.2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 повторно звернулась до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2021 року та від 20.05.2021 року. В даному клопотанні представник ОСОБА_1 адвокат Напрієнко М.В. окрім зміни місця проживання дитини у Федеративній Республіці Німеччині, який має тимчасовий характер та пов`язаний з введенням воєнного стану в Україні, заявник зазначила й інші підстави для скасування заходів забезпечення позову. А саме заявником було зазначено, що на момент звернення ОСОБА_6 із заявою про забезпечення позову та необхідності в застосуванні заходів забезпечення позову було порушене право ОСОБА_1 на особисте спілкування з дитиною та участь у її вихованні; дитина була позбавлена можливості зберігати відносини та емоційний контакт з матір`ю, що суперечило якнайкращим інтересам дитини; ОСОБА_2 чинив перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною; дитина проживала з батьком; визначений судом спосіб забезпечення позову, зокрема щодо передачі дитини за адресами у м. Ізмаїл не суперечило якнайкращим інтересам дитини, незастосування судом заходів забезпечення позову унеможливлювало виконання рішення суду у разі задоволення позову. ОСОБА_1 в клопотанні зазначила, що всі вищезазначені обставини на момент її звернення із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову суттєво змінились, а саме змінилось право ОСОБА_1 на особисте спілкування з дитиною та участь у її вихованні, яке вже не порушується; дитина зберігає відносини та емоційний контакт з матір`ю; ОСОБА_2 не чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною; дитина проживає з матір`ю; визначений судом спосіб забезпечення позову, зокрема щодо передачі дитини за адресами у м. Ізмаїл з 24.02.2022 року суперечить якнайкращим інтересам дитини, оскільки становить загрозу її життю та здоров`ю, у зв`язку із постійними обстрілами Одеської області Російською Федерацією; у разі задоволення позову рішення може бути виконане.

Повертаючи 08 вересня 2023 року клопотання про скасування заходів забезпечення позову на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України, суд першої інстанції помилково вважав, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову від 31.07.2023 року та від 28.08.2023 року є тотожними та подані з одних і тих самих підстав, оскільки подаючи повторне клопотання про скасування заходів забезпечення позову, заявник детально обґрунтувала зміну обставин через які ОСОБА_1 була змушена подати заяву про скасування заходів забезпечення позову та щодо недоцільності в їх подальшому застосуванні.

З огляду на вказане апеляційний суд не вбачає в діях ОСОБА_1 намірів в затягуванні розгляду справи та не може розцінювати повторне звернення ОСОБА_7 з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, як зловживання заявником своїми процесуальними правами.

Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2023 року, представник ОСОБА_1 адвокат Напрієнко Марина Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2023 року скасувати та ухвалити постанову, якою скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2021 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Напрієнко Марини Вікторівни задоволено частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2023 року скасовано.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2021 року та від 20.05.2021 року про зобов`язання батька забезпечувати побачення і спілкування матері з дитиною скасовані.

У вказаній постанові апеляційний суд зазначив, що оскільки дитина на цей час проживає разом з матір`ю, потреба в забезпеченні позову, шляхом зобов`язання батька передавати матері дитину для їх побачень та спілкування відпала.

Крім того, заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання батька передавати матері дитину для їх побачень та спілкування були застосовані судом за зверненням позивача, а відтак остання не позбавлена права ставити питання про їх скасування у разі відсутності в цьому подальшої потреби через зміну обставин.

При цьому суд зауважив, що скасування заходів забезпечення позову ніяким чином не впливає на остаточне рішення суду про визначення місця проживання дитини.

З огляду на те, що апеляційний суд висловив свою позицію щодо необхідності скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2021 року та від 20.05.2021 року про зобов`язання батька забезпечувати побачення і спілкування матері з дитиною, вказана постанова набрала законної сили, а тому є всі підстави для направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у частині недотримання строків розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.08.2023 року про скасування заходів забезпечення позову на думку колегії суддів не є переконливими та не впливають на висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_1 зловживання процесуальними правами та необхідності направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Напрієнко Марини Вікторівни від 28.08.2023 про скасування заходів забезпечення позову на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та в порушення вищезазначених вимог закону необґрунтовано та передчасно повернув клопотання заявнику.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України скасовує ухвалу суду першої інстанції і направляє справу для продовження розгляду до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2023 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, ч. 1 п. 6 ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Напрієнко Марини Вікторівни задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2023 року скасувати, справу направити до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 п. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова