Рішення

від 15.05.2024 по справі 904/3363/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024м. ДніпроСправа № 904/3363/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Комунального некомерційного підприємства "Першотравенська міська лікарня" Першотравенської міської ради, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

про стягнення збитків за неналежне виконання зобов`язання.

ПРОЦЕДУРА:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у які просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Першотравенська міська лікарня" Першотравенської міської ради (надалі - Відповідач) збитки в сумі 110 000,00 грн, завдані позивачу неналежним виконанням умов договорів на проведення періодичного медичного огляду працівників № 6-ПУ-УМДР від 13.02.2015, № 11-ПУ-УМДР від 22.06.2015, № 17-ПУ-УМДР від 26.02.2016, № 20-ПУ-УМДР від 29.06.2016, № 59-ПУ-УМДР від 12.06.2017, № 72-ПУ-УМДР від 19.06.2018, № 6-ПУ-УМДР від 13.02.2015, а саме в частині якості надання медичних послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 03.07.2023 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати докази сплати (доплати) судового збору у встановлених порядку та у розмірі 203,00 грн.

06.07.2023 від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заяву про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

02.08.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

На даний час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку з несвоєчасним вжиттям відповідачем медичних заходів щодо діагностування захворювань та відсторонення ОСОБА_1 від роботи, протягом якої він весь час вважався придатним до виконання роботи при наявних медичних протипоказаннях до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу у відповідності до додатку 6 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, визначено перелік загальних медичних протипоказань до роботи при проходженні періодичних медичних оглядів, в 2018 році із визначенням непридатності до роботи за професією за станом здоров`я та встановленням комісією МСЕК відсотку втрати працездатності у розмірі 55% та третьої групи інвалідності ОСОБА_2 , позивач зазнав матеріальних збитків внаслідок відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 110 000,00 грн, яка йому була спричинена захворюваннями, визначеними спеціалізованим медичним закладом, професійними, що вказує на надання відповідачем неякісних послуг з проведення періодичних медичних оглядів у період з 2014 - 2017 роки та невжиття відповідних заходів для запобігання розвитку захворювань у ОСОБА_1 .

Позиція відповідача

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що зобов`язання відповідача за договорами на проведення періодичного медичного огляду працівників № 6-ПУ-УМДР від 13.02.2015, № 11-ПУ-УМДР від 22.06.2015, № 17-ПУ-УМДР від 26.02.2016, № 20-ПУ-УМДР від 29.06.2016, № 59-ПУ-УМДР від 12.06.2017, № 72-ПУ-УМДР від 19.06.2018, № 6-ПУ-УМДР від 13.02.2015 не мають відношення до проведення медичного огляду ОСОБА_1 .. На виконання положень Порядку №246 відповідачем проведено періодичні медичні огляди працівників позивача відповідно до договорів на проведення періодичного медичного огляду працівників з чітким дотриманням норм чинного законодавства України. Позивач, незважаючи на постійні рекомендації лікарів щодо проходження санаторно-курортного лікування не забезпечив його стале, періодичне проходження. На протязі тривалого часу (з 2010 року) позивач ігнорував рекомендації лікарів стосовно оздоровлення ОСОБА_1 , зокрема в умовах санаторно-курортного лікування, направленого на відновлення стану здоров`я хворого.

Поряд із цим, відповідач вважає, що позивачем не вказано у чому полягає його вина та не встановлено причинного зв`язку між моральною шкодою, спричиненою ОСОБА_1 та діями відповідача.

Крім того, у поданому відзиві викладена заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності для звернення із даними позовними вимогами до суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у даній справі є доведення обставин завдання відповідачем позивачу збитків у вигляді відшкодування ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди в наслідок ушкодження здоров`я за рішенням суду у розмірі 110 000 грн 00 коп., у зв`язку з несвоєчасне виявлення професійного захворювання працівника позивача ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання вимог пунктів 2.4, 2.5 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21.05.2007 №246, між Позивачем та Відповідачем були укладені договори № 6-ПУ-УМДР від 13.02.2015 року; № 11-ПУ-УМДР від 22.06.2015 року; № 17-ПУ-УМДР від 26.02.2016 року; № 20-ПУ-УМДР від 29.06.2016 року; № 59-ПУ-УМДР від 12.06.2017 року; № 72-ПУ-УМДР від 19.06.2018 року на підставі яких Відповідач взяв на себе зобов`язання з проведення періодичного медичного огляду працівників, що працюють в шкідливих та небезпечних умовах праці. При цьому, у відповідності до п. 1.2. вищезазначених договорів Відповідач, як Виконавець, взяв на себе зобов`язання забезпечити якість послуг, що надаються, яка відповідає вимогам встановленим чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.1 договорів виконавець несе відповідальність за якість медоглядів і достовірність медичних висновків, об`єктивність оцінки стану здоров`я працівників, невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника, за несвоєчасне виявлення професійних захворювань тільки після попередніх висновків незалежної судово-медичної експертизи та у випадку надання працівником достовірних даних про стан свого здоров`я, шляхом відшкодування замовникові прямих збитків.

Згідно з п. 5.3 договорів сторони не несуть відповідальності за порушення своїх обов`язків за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров`я та трудового права встановлено обов`язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров`я працівника, з`ясування можливості до виконання певних трудових обов`язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.

Положеннями наказу МОЗ України від 21.05.2007 року № 246 визначено, що періодичні медичні огляди проводяться з метою:

-своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

-забезпечення динамічного спостереження за станом здоров`я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

-вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

-розробки індивідуальних та групових закладів охорони здоров`я та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;

-проведення відповідних оздоровчих заходів.

Порядком проведення медичних оглядів робітників категорій, затвердженого наказом МОЗ № 246 від 21.05.2007р. (далі - Порядок) встановлено, що при вирішенні питання про придатність до роботи конкретного працівника при попередньому (під час прийняття на роботу) медогляді Комісія керується медичними протипоказаннями, визначеними вПереліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язковий попередній (періодичні) медичний огляд і працівників, Переліку робіт, для виконання яких є обов`язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу.

Так, у період з 2014 року по 2018 рік, з урахуванням вимог договорів про надання послуг, що перелічені вище, направлявся ОСОБА_1 , який Відповідачем визнавався придатним до роботи за професією у 2014 році, 2015 році, 2016 році та 2017 році з наступними записами:

2014рік - будь-яких діагнозів не встановлено, рекомендацій медичною комісією не надано.

При цьому, за даними рентгенологічного обстеження суглобів - за висновками рентгенолога було визначена початкова стадія КОКСАРТРОЗУ.

2015рік - ПАТОЛОГІЙ НЕ ВИЯВЛЕНО, рекомендацій медичною комісією не надано.

При цьому, за даними рентгенологічного обстеження виявлена початкова стадія розвитку ОСТЕОХОНДРОЗУ. Також, факт відсутності патологій не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 в період з 03.09.2014 року по 16.09.2014 року знаходився на стаціонарному лікуванні за діагнозом ФА колінних суглобів в стадії загострення з проявами синовііта зліва. НФС 2 ст. ХЗ грудо-поясничного відділу хребта з больовим та м`язо-тонічним синдромом. Вертеброгенна люмбалгія, Артрозо-артріт колінних суглобів з больовим синдромом.

2016рік - будь-яких діагнозів не встановлено, рекомендацій медичною комісією не надано

2017рік - ЛЮМБОИШАЛГИЯ, ТОРАКОЛГИЯ. ГИПЕРТОНИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ 1ст., 2ст., рекомендовано санаторно-курортне лікування, профілакторій САМАРА та визнаний придатний до роботи за професією у шкідливих умовах.

При цьому, у відповідності до рентгенологічного обстеження був встановлений діагноз ФІБРОЗ.

Під час огляду медичною комісією жодного разу не було зазначено про перебіг розвитку травмованого у 2004 році стегна та пошкоджених зв`язок лівого колінного суглобу. Жодного зазначення про на явність змін у стані здоров`я ОСОБА_1 після отримання побутової травми УШИБ ПРАВОГО КОЛІННОГО СУГЛОБУ у червні 2013 року.

Позивач зазначає, що з виписки з медичної карти хворого ОСОБА_1 , 1982 року народження ( НОМЕР_1 ), за формою 027/0 (затвердженої наказом МОЗ України 14.02.2012р. № 110), що була підготовлена Відповідачем, всі відомості відносно стану здоров`я ОСОБА_1 не приховувалися та відображені у медичній карті останнього. Зазначена обставина підтверджує факт того, що Відповідач був обізнаний про стан здоров`я ОСОБА_1 та останній надавав при проходженні періодичних медичних оглядів всю інформацію щодо стану свого здоров`я не приховуючи її, оскільки у відповідності до вимог п. 2.10 наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007р., визначено що для проходження медичного огляду працівник пред`являє до Комісії паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, та Медичну карту амбулаторного хворого, при попередньому медогляді пред`являє направлення, видане роботодавцем за встановленою формою.

2018 рік - визнаний непридатним за професією за діагнозами: Хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст., категорія А. Ефізема легень.Певмофіброз ЛН 1 ст. Двусторонній плечолопатковий періартроз з НФ 1-2 ст., деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів НФ 1-2 ступеня. Радікулопатія L5 справа. Хронічна нейросенсорна приглухуватість 1 ст.

У відповідності до висновку медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання від 05.10.2018 (протокол № 1410) ДУ Український науково-дослідний інститут промислової медицини встановив, що захворювання професійні за наступними діагнозами:

- хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня;

- радикулопатія попереково-крижова L4-81 та шийна С7-С7, з помірним статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечелопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів;

- нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

Медико-соціальною експертною комісією 13.12.2018 року було встановлено третю групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 55 відсотків, з яких:

35 % - за професійним захворюванням - радикулопатія з ДФА;

15% - за професійним захворюванням - ХОЗЛ (Хронічне обструктивне захворювання легень);

5% - за професійним захворюванням - приглухуватість.

Після встановлення професійного захворювання та визначення ступеню втрати професійної працездатності ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я за професійними захворюваннями.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 року по справі №185/9783/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання задоволено частково у розмірі 110 000,00грн. без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

09.05.2023 року Дніпровським апеляційним судом ухвалена постанова по справі №185/9483/22, якою апеляційну скаргу ПрАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ задоволено частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року змінено, зазначивши, що сума моральної шкоди підлягає стягненню з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України, а в іншій частині рішення суду залишено без змін.

13.06.2023 року на підставі виконавчого листа та заяви ОСОБА_1 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. відкрито виконавче провадження № 72015819 про примусове виконання виконавчого листа № 185/9783/22 від 08.06.2023 року, що видав Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області, а саме стягнення з ПрАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 110 000 (сто десять тисяч) грн, сума моральної шкоди підлягає стягненню з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.

14.06.2023, внаслідок фактичного та повного виконання вимог виконавчого документу, а саме стягнення з ПрАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ суми боргу виконавче провадження № 72015819 було закінчено та винесена відповідна постанова приватного виконавця.

Позивач стверджує, що у зв`язку з несвоєчасним вжиттям Відповідачем медичних заходів щодо діагностування захворювань та відсторонення ОСОБА_1 від роботи, протягом якої він весь час вважався придатним до виконання роботи при наявних медичних протипоказаннях до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу у відповідності до додатку 6 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, визначено ПЕРЕЛІК загальних медичних протипоказань до роботи при проходженні періодичних медичних оглядів, в 2018 році із визначенням непридатності до роботи за професією за станом здоров`я та встановленням комісією МСЕК відсотку втрати працездатності у розмірі 55 % та третьої групи інвалідності ОСОБА_1 , Позивач зазнав матеріальних збитків внаслідок відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 110 000 грн, яка йому була спричинена захворюваннями, визнаними спеціалізованим медичним закладом, професійними, що вказує на надання Відповідачем неякісних послуг з проведення періодичних медичних оглядів у період з 2014 - 2017 роки та невжиття відповідних заходів для запобігання розвитку захворювань у ОСОБА_1 ..

Позивач вважає, що Відповідачем неналежно виконані умови договорів: № 6-ПУ-УМДР від 13.02.2015 року; № 11-ПУ-УМДР від 22.06.2015 року; № 17-ПУ-УМДР від 26.02.2016 року; № 20-ПУ-УМДР від 29.06.2016 року; № 59-ПУ-УМДР від 12.06.2017 року; № 72-ПУ-УМДР від 19.06.2018 року в частині якості надання і послуг, що прямо передбачені п. 1.1 вказаних договорів та спричинили позивачеві матеріальних збитки.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання допускається виключно у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Згідно з вимогами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків. Відповідно до приписів зазначеної статті збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3. ст.22 Цивільного кодексу України).

Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (реальні збитки);

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Господарський суд зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження понесених ним збитків у сумі 110 000,00 грн. не є беззаперечними підставами для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки не доводять факту порушення умов договорів, укладених на проведення періодичного медичного огляду працівників у період з 2014 по 2017 роки, з боку відповідача.

На підставі Актів визначених категорій працівників, які підлягають періодичному медичному огляду Філії Павлоградське управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання ПАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ на ОСОБА_3 впливали наступні шкідливі фактори:

- виробничий шум (п.п. 5.4 Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників згідно Додатку № 4 до наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій);

- кремнієвмісні аерозолі (п.п. 3.2 Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників згідно Додатку № 4 до наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій);

- локальна вібрація (п.п. 5.3.1 Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників згідно Додатку № 4 до наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій);

- підняття та ручне переміщення вантажу (п.п. 6.1.2.2 Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників згідно Додатку № 4 до наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій);

- вимушена робоча поза (п.п. 6.1.5 Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників згідно Додатку № 4 до наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій).

Таким чином, умови праці ОСОБА_1 мали п`ять шкідливих факторів, які на протязі майже 16 років трудової діяльності поступово, на постійній основі, впливали на здоров`я ОСОБА_3 .

Крім того, господарський суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний заключний акт від 10.07.2017 за результатами періодичного медичного огляду працівників ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля, філія "Павлоградське управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання" гірничомонтажна дільниця № 1.

У вказаному акті, за результатами медичного огляду комісією зокрема, було визнано не придатним до виконання обов`язків за професією, подовжено диспансерний облік, призначено протирецидивне лікування (в тому числі розроблено план реабілітаційних заходів, санаторно-курортне лікування в профілакторії Самара, дообстеження у відділенні профпатології КУ ДОКБ ім. 1.1. Мечникова).

Таким чином, посилання Позивача на відсутність рекомендацій медичною комісією не відповідає дійсності.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачем було вжито запропонований комплекс оздоровчих заходів стосовно працівника ОСОБА_1 , як і не надано доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідних установ для проведення незалежної судово-медичної експертизи з метою встановлення факту неякісних медоглядів та недостовірних медичних висновків, здійснених відповідачем.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідачем надано послуги за спірними договорами в повному обсязі, а позивачем вказані послуги прийнято без претензій та зауважень, що підтверджується підписаними зі сторони позивача та відповідача актами наданих послуг.

Таким чином, позивач погодився як з якістю таких послуг, так і з їх кількістю та вартістю.

Відповідно до цивільного законодавства та сталої судової практики, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. Тому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. У такому випадку баланс інтересів обох сторін спірних правовідносин дотримується.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено, що заявлені до стягнення кошти за своєю правовою природою є реальними збитками в розумінні чинного законодавства, як і не доведено порушення відповідачем умов спірних договорів в частини здійснення якісного медичного огляду та складання достовірних медичних висновків стосовно стану здоров`я працівника ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданими збитками.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, позивачем всупереч приписів ст.74 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 110 000,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відтак, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин його пропущення.

З огляду на те, що судом не було встановлено підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.05.2024.

Суддя В.Г. Бєлік