Рішення

від 15.05.2024 по справі 905/1977/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.2024р. Справа №905/1977/21 (905/1327/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВАНТЕ» (код ЄДРПОУ 41351303; адреса: 61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 37014600; адреса: 85004, м. Добропілля, вул. Франка Івана, 19, кім. 103)

про стягнення 244144,79 грн.

в межах справи № 905/1977/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"

ліквідатор - арбітражний керуючий Курбанов Назім Вахід-Огли, -

Суддя Н.В. Величко

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВАНТЕ» надійшла позовна заява б/н від 27.09.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» заборгованості у розмірі 244144,79 грн., з яких: 151007,57 грн. основного боргу, 25171,21 подвійної облікової ставки НБУ, 58534,63 грн. інфляційних втрат та 9431,38 грн. 3% річних, крім того судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов?язань за договорами поставки № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019 та № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

На підтвердження вимог до позовної заяви надано: розрахунок штрафних санкцій (ціни позову); копії договорів № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019 та № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020; копію листа Господарського суду Донецької області про направлення документів від 08.08.2023 у справі № 905/1977/21 (905/179/23); копії видаткових накладних №117 від 15.11.2020, № 122 від 13.11.2020, № 121 від 12.11.2020, № 127 від 20.12.2020, № 115 від 15.11.2020, № 129 від 20.12.2020; копії рахунків на оплату № 127 від 20.12.2020, № 129 від 20.12.2020, № 115 від 15.11.2020, № 117 від 15.11.2020, № 121 від 12.11.2020, № 122 від 13.11.2020; копію претензії № 01/22-дк від 29.11.2022 з доказами її направлення; копії документів, що підтверджують повноваження представника; докази сплати судового збору.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

ХІД СПРАВИ:

Матеріалам присвоєний єдиний унікальний номер справи № 905/1977/21 (905/1327/23) та згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.10.2023, матеріали справи на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передані на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1977/21 (905/1327/23); справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для вчинення дій процесуального характеру, вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою суду від 15.12.2023 позовну заяву б/н від 27.09.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВАНТЕ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення 244144,79 грн. залишено без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення виявлених недоліків шляхом надання суду нотаріально засвідчених перекладів договорів № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020. Роз`яснено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частини 12, 13 статті 176 ГПК України).

Ухвалою від 25.12.2023 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВАНТЕ» від 25.12.2023 про продовження строку відмовлено, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВАНТЕ» б/н від 27.09.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» заборгованості у розмірі 244144,79 грн. - залишено без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРВАНТЕ» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.12.2022 у справі №905/1977/21 (905/1327/23) задоволено. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.12.2022 у справі №905/1977/21 (905/1327/23) скасовано, а матеріали справи №905/1977/21 (905/1327/23) направлено до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.03.2024 судову справу 905/1977/21 (905/1327/23) передано судді Величко Н.В.

Ухвалою суду від 28.03.2024 прийнято справу №905/1977/21 (905/1327/23) для продовження розгляду; повідомлено позивача, відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подачі суду заяв, клопотань, пояснень по суті спору тощо; повідомлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За відомостями комп`ютерної бази даних Діловодство спеціалізованого суду вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів ЄСІТС позивача та відповідача 28.03.2024 о 17:38 год.

Крім того, ухвала суду від 28.03.2024 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є відкритими для безоплатного цілодобового доступу відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень".

Станом на 15.05.2024 відповідач відзив на позовну заяву не подав, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч.2, ч.5, ч.8 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення учасників справи про здійснення її розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРВАНТЕ» (постачальник, позивач) підписані договори постачання:

№ 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018;

№ 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019;

№ 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020, нотаріально посвідчений переклад яких на українську мову міститься в матеріалах справи.

За умовами цих договорів постачальник зобов?язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (Продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами цього договору та специфікаціях, які є невід?ємними частинами цього договору, а покупець, у свою чергу, зобов?язується прийняти і оплатити продукцію, що постачається в його власність відповідно до умов цього договору (п. 1.1, п. 1.2 договорів).

Продукція приймається покупцем на підставі даних: по кількості у відповідності з фактичною кількістю продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки; за якістю у відповідності з якісними показниками, вказаними у сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, а також у відповідності з технічними характеристиками та іншими додатковими вимогами до даної продукції, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 2.6 договорів).

Постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжуються одним документом щодо якості та/або одним товаросупровідним документом (п. 4.1 договорів).

Умови постачання продукції DDP, згідно з «Інкотермс-2010», з урахуванням умов та застережень, що містяться у цьому договорі та/або відповідних специфікаціях до договору (п. 4.2 договорів).

Постачальник зобов?язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну, накладну поштового кур?єра), інші товаросупровідні документи, погоджені сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Документи (окрім податкових накладних), постачальник зобов?язується надати покупцю разом з поставленою продукцією (п. 4.3 договорів).

Вказані у даному договорі документи надаються постачальником у повному обсязі, у належному стані, оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства України (п. 4.6 договорів).

Датою постачання вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При постачанні автомобільним транспортом датою постачання вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній. При постачанні залізничним транспортом датою постачання вважається дата, зазначена у залізничній накладній, що свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (у погоджене місце призначення постачання) (п. 4.7 договорів).

Зобов?язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у узгоджене місце призначення постачання у належній якості, у комплектності, асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях до договору. Зобов?язання покупця вважаються виконаними з оплати поставленої продукції (п. 4.8 договорів).

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід?ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до постачання кількості загальна вартість договору змінюється пропорційно до кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) постачання продукції складає +- 15%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 1000000,00 грн. (один мільйон гривень) без ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого органу управління покупця (п. 5.1 договорів).

Згідно з п. 5.4 договорів розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником, здійснюються покупцем наступним чином:

- за договором № 7352-ДУ-УМТС від 26.12.2018 шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника при постачанні строп і такелажної продукції протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати постачання відповідної продукції, при постачанні піску кар?єрного, піску річного, сантехвиробів протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати постачання відповідної продукції, при постачанні щебневої продукції, вогнетривкої продукції протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати постачання відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця;

- за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019 шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати постачання відповідної продукції відповідно отриманому покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати є списання грошових коштів з поточного рахунку покупця;

- за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020 - шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати постачання відповідної продукції відповідно отриманому покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати є списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, проте не більше 5% вартості своєчасно (п. 6.8 договорів).

Пунктом 8.1 договорів встановлено, що цей договір може бути скріплений печатками сторін, що набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов?язань термін дії договору встановлюється до:

- 31.12.2019 включно - за договором № 7352-ПУ-УМТС від 26.12.2018;

- 31.12.2019 включно за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019;

- 31.12.2019 включно - за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020.

У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов?язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов?язань.

Доказів внесення змін до вищеперелічених договорів, їх розірвання чи визнання недійсними повністю чи частково до матеріалів справи не надавалось, рівно як не надавалось й додатків до договорів, зокрема специфікацій до них.

Як зазначає позивач, на виконання цих договорів ним здійснювалась поставка товару відповідачу, на підтвердження чого надані наступні видаткові накладні:

за договором № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018:

№ 115 від 15.11.2020 на суму 6017,76 грн.;

№ 117 від 15.11.2020 на суму 459,00 грн.

за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019:

№ 121 від 12.11.2020 на суму 72616,28 грн.;

№ 122 від 13.11.2020 на суму 72616,28 грн.;

за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020:

№ 127 від 20.12.2020 на суму 3330,00 грн.;

№ 129 від 20.12.2020 на суму 1980,00 грн.

Перелічені видаткові накладні підписані представниками постачальника та отримувача без зауважень. Загальна сума поставки за цими видатковими накладними становить 157019,32 грн.

Також, позивачем сформовані рахунки на оплату на загальну суму 157019,32 грн., а саме:

за договором № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018:

№ 115 від 15.11.2020 на суму 6017,76 грн.;

№ 117 від 15.11.2020 на суму 459,00 грн.

за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019:

№ 121 від 12.11.2020 на суму 72616,28 грн.;

№ 122 від 13.11.2020 на суму 72616,28 грн.

за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020:

№ 127 від 20.12.2020 на суму 3330,00 грн.;

№ 129 від 20.12.2020 на суму 1980,00 грн.

До матеріалів справи не надавалось доказів здійснення відповідачем будь-яких розрахунків за договорами № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019, № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020.

30.12.2022 позивач надсилав цінним листом з описом на адресу відповідача претензію № 01/22-дк від 29.12.2022 на суму 151925,57 грн заборгованості, що виникла за договорами №№ 7352-ДУ-УМТС-Т, 7995-ДУ-УМТС_Т, 9155-ДУ-УМТС-Т, яку просив погасити у п`ятиденний строк з моменту отримання даної претензії.

Доказів отримання відповідачем такої претензії матеріали справи не містять, як не містять і доказів будь-якого реагування на неї.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за вищепереліченими договорами становить 151007,57 грн., яка до тепер відповідачем не сплачена.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 244144,79 грн. заборгованості, з яких: 151007,57 грн. основний борг, 25171,21 грн. пеня, 58534,63 грн. інфляційні втрати, 9431,38 грн. 3% річних.

КВАЛІФІКАЦІЯ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ:

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження визнання недійсними договорів поставки № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019 та № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020 повністю чи частково у встановленому порядку, у зв`язку з чим суд виходить з принципу правомірності цих правочинів.

Дані договори за своєю правовою природою є договорами поставки та підпадають під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаних правочинів також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На підтвердження здійснення поставки товару відповідачу позивачем надано видаткові накладні:

за договором № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018

№ 115 від 15.11.2020 на суму 6017,76 грн.;

№ 117 від 15.11.2020 на суму 459,00 грн.

за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019

№ 121 від 12.11.2020 на суму 72616,28 грн.;

№ 122 від 13.11.2020 на суму 72616,28 грн.;

за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020

№ 127 від 20.12.2020 на суму 3330,00 грн.;

№ 129 від 20.12.2020 на суму 1980,00 грн.

Визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні відповідний Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV (з подальшими змінами та доповненнями). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які відповідно до цього Закону належать до мікропідприємств (крім підприємств, що становлять суспільний інтерес) та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису (стаття 3 цього Закону).

За визначеннями термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.2020 у справі № 909/146/19).

З поданих позивачем видаткових накладних судом встановлено, що вони містять підписи від постачальника (підписано директором підприємства) та отримувача, проте у суду відсутні підстави вважати, що підпис отримувача належить особі, яка уповноважена виконувати таку дію, як прийняття товару від імені підприємства відповідача. До матеріалів справи не надавалось правовстановлюючих документів (довіреності) особи, яка приймала участь у прийнятті відповідного товару від імені відповідача.

У видаткових накладних міститься адреса доставки товару, яка не збігається з адресою місцезнаходження відповідача.

При цьому, умови укладених між сторонами договорів не містять як переліку товару, що належить поставити, так і адреси покупця для такої поставки. Водночас, сторони у договорах обумовили, що відповідні дані ними погоджуються у відповідних специфікаціях (п. 4.2 договорів), що є невід`ємною частиною договору, проте такі специфікації до матеріалів справи також не надавались.

Таким чином, на думку суду, надані видаткові накладні не відповідають вимогам для первинних документів, оскільки не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.3 договорів сторони погодили, що постачальник зобов?язаний надати покупцю наступні документи, зокрема: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаророзпорядчі документи (залізничну/товарно-транспортну накладну/накладну поштового кур?єра).

Податкові накладні та відповідні товаророзпорядчі документи (залізничну/товарно-транспортну накладну/накладну поштового кур?єра) до матеріалів справи не надавались.

Отже, матеріалами справи не підтверджується, що з боку позивача поставки за вищепереліченими видатковими накладними до договорів № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019 та № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020 дійсно були виконані, оскільки відсутні докази реального руху товару (товарно-транспортні накладні, податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ тощо).

Крім того, загальна сума поставки за спірними видатковими накладними становить 157019,32 грн., до стягнення з відповідача пред`явлено заборгованість за ними у сумі 151007,57 грн., у той час як в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи бухгалтерського обліку (платіжні доручення, виписки банку про рух коштів тощо), які б свідчили про проведення відповідачем розрахунків за відповідними договорами постачання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Ухвалюючи рішення у цій справі господарський суд враховує те, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, за наслідком розгляду справи судом досліджено, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця матеріалами даної справи не підтверджено.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/14/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 04.02.2021 у справі № 910/11534/18, від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20.

Отже, покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на виводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зауважує, що відсутність відзиву відповідача на позовну заяву не звільняє позивача від обов?язку надати суду всі наявні у нього докази, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги.

Враховуючи, що позивачем подано до матеріалів справи документи, які не дають змогу встановити чи має особа, зазначена у видаткових накладних як отримувач, відповідні повноваження на отримання товару від імені відповідача, за умов відсутності будь-яких інших доказів на підтвердження самого факту поставки (реального руху) товару на суму 157019,32 грн., суд дійшов висновку, що поставка товару не підтверджується належними та допустимими доказами у даній справі. Також, за відсутності доказів здійснення будь-яких розрахунків за спірними договорами відповідачем, заявлена до стягнення сума боргу - 151007,57 грн. є непідтвердженою, відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Оскільки вимога про стягнення подвійної облікової ставки НБУ (пені), інфляційних втрат та 3% річних є похідною від вимоги про стягнення основної заборгованості, в задоволенні якої судом відмовляється, похідна вимога про стягнення з відповідача 25171,21 грн. пеня, 58534,63 грн. інфляційні втрати, 9431,38 грн. 3% річних, також не підлягає задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.05.2024.

Суддя Н.В. Величко