Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/1962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/1962/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ПРІМА ЛІДЕР ГРУП» (вул. Хмельницького, 3, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 37406439)

до Адвокатського бюро «Ганни Семенець» (вул. Симиренка, 5 кв. 192 м. Київ, 03134; ідентифікаційний код 42438992)

про стягнення 36 272, 03 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія ПРІМА ЛІДЕР ГРУП» (далі за текстом - ТОВ «Юридична компанія ПРІМА ЛІДЕР ГРУП», Позивач) з позовом до Адвокатського бюро «Ганни Семенець» (далі за текстом - АБ «Ганни Семенець», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди приміщення № 1 від 20.09.2022 у розмірі 36 272, 03 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що Відповідач не виконує договірні зобов`язання чим порушує умови Договору в частині здійснення оплати за суборенду, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Позивачем заперечуються доводи Відповідача щодо виконання ним договору суборенди, оскільки з дати його підписання і протягом тривалого часу у Відповідача були відсутні будь які зауваження та заперечення.

При цьому, посилаючись на пункт 4.3 Договору Позивач зазначає про чинність укладеного договору суборенди станом на дату подання відповіді на відзив.

Так, Позивач вважає подібну поведінку Відповідача зловживанням процесуальними правами задля уникнення оплати за користування орендованим приміщенням, при тому, що факт користування приміщенням (в силу зазначення його адреси як робочої) Відповідачем визнано.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню оскільки Позивачем не надано доказів:

- що він є орендарем спірного приміщення, яке передано Відповідачу на підставі договору суборенди приміщення № 1 від 20.09.2022;

- наявності права Позивача здавати спірне приміщення в суборенду;

- фактичного передання приміщення Позивачем в користування Відповідачу (Акт приймання - передачі майна);

- фактичного користування приміщенням Відповідачем;

- відсутні докази нарахування Позивачем суми суборенди майна, подання відповідної звітності до ДПС, відсутні будь які записи облікових операцій.

Крім того, Відповідач зазначає, що договор суборенди приміщення № 1 від 20.09.2022 не містить всіх істотних умов договору, притаманних договору оренди відповідно до статті 284 ГК України, який з боку Відповідача підписаний факсиміле без дотримання вимог частини 3 статті 207 ЦК України.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 позовну заяву ТОВ «Юридична компанія «ПРІМА ЛІДЕР ГРУП» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей про наявність електронного кабінету у Позивача та Відповідача з відповідними доказами реєстрації Позивача (створення електронного кабінету) в підсистемі Електронний суд ЄСІТС; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; зазначення інформації щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; інформації щодо вірної адреси місцезнаходження Позивача.

05.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача на усунення недоліків, до якого додано уточнену позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

25.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано клопотання про витребування оригіналу договору.

Суд, розглянувши клопотання Відповідача про витребування оригіналу договору, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та незазначення стороною обставин, на підтвердження чи спростування яких вказаний договір витребовується із врахуванням того, що із поданих Відповідачем заяв по суті вбачається, що останнім не заперечується обставини його підписання факсиміле.

02.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

04.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про долучення доказів.

05.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло заперечення на відповідь на відзив.

12.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про долучення додаткових пояснень по справі.

12.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява від ОСОБА_1 , дослідивши яку суд дійшов висновку не приймати її до уваги при розгляді справи оскільки остання подана особо, яка не є учасником даної справи.

15.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про проведення судово-психіатричної експертизи.

16.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача на клопотання Позивача про призначення судово-психіатричної експертизи.

Суд, розглянувши клопотання Позивача про проведення судово-психіатричної експертизи, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та безпідставності подання.

16.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про призначення експертизи.

18.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Позивача на заяву Відповідача про призначення експертизи.

25.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про призначення експертизи.

Суд, розглянувши клопотання Відповідача про призначення експертизи, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та безпідставності подання.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Суборендавець) та Відповідачем (Суборендар) укладено договір суборенди приміщення № 1 від 20.09.2022 (далі за текстом - Договір), предметом якого згідно пункту 1.1 є передання Суборендодавцем та прийняття Суборендарем у тимчасове користування приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення загальною площею 63, 2 кв.м

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно, що орендується знаходиться у володінні Орендаря у відповідності з договором оренди від 02.11.2017, укладеним з орендарем - ОСОБА_2 .

Пунктом 3.2 Договору визначено, що передавання майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, у якому має бути опис майна, що орендується.

Судом встановлено, що як вірно зазначає Відповідач, передбачений вказаним пунктом Договору акт приймання-передачі майна в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору строк суборенди становить рік, починаючи з 20.09.2022. Строк дії договору за домовленістю сторін може бути продовжено.

У разі якщо за місяць до закінчення дії Договору ніхто зі сторін не заявив про розірвання Договору, то останній вважається продовженим автоматично на один рік (пункт 4.3. Договору).

Суд зазначає, що договір оренди від 02.11.2017, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЮК «Пріма Лідер Груп» наявний в матеріалах справи, пунктом 3.3.12 якого встановлено заборону без попередньої згоди орендодавця передавати приміщення в суборенду, а водночас пунктом 3.4.4 закріплено право орендаря здавати приміщення в суборенду.

При цьому, суд звертає увагу, що приміщення за договором оренди від 02.11.2017 зазначено площею 62, 2 кв.м., а за договором суборенди - 63, 2 кв.м.

Згідно позиції Відповідача, викладеної у відзиві, ним одночасно зазначається про невідповідність Договору вимогам статті 284 ГК України, його підписання з боку Відповідача факсиміле (сторінка 3 відзиву) однак без дотримання вимог частини 3 статті 207 ЦК України, з посиланням на судову практику Верховного Суду у справі № 910/4050/17 від 13.10.2020.

При цьому, Відповідач зазначає про те, що йому приміщення Позивачем так і не було передано.

Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2018 у справі № 925/1596/16, стверджує, що підтвердженням прийняття майна в оренду має значення наявність будь якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не лише акт приймання-передачі майна.

Так, на підтвердження факту передачі Відповідачу, прийняття останнім в суборенду приміщення та відповідно користування таким приміщенням Позивачем до відповіді на відзив, зокрема, додано нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.04.2024.

Із поданих до суду заяв свідка ОСОБА_3 вбачається, що останній є працівником Позивача та був свідком того, що адвокат Семенець Г.А. (Відповідач) здійснювала свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору суборенди нежитлового приміщення починаючи з кінця вересня 2022, яке має три кімнати, одну з яких займала Семенець Г.А .

Із заяви ОСОБА_4 вбачається, що остання проходила стажування у Позивача і станом на грудень 2022 в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , окрім ТОВ «ЮК «Пріма Лідер Груп» здійснювала свою діяльність в тому ж приміщенні адвокат Семенець Г.Л., що є керівником АБ «Ганни Семенець», займаючи одну з кімнат на підставі договору суборенди.

Крім того, Позивачем до позову додано заяву від 26.09.2022 за підписом Ганни Семенець, адресовану КДК міста Києва з повідомленням додаткової адреси місцезнаходження Відповідача: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 3.

Правовідносини сторін, описані сторонами у поданих до суду заявах по суті, в тому числі надані Позивачем докази на підтвердження належності приміщення за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , спожиття нею комунальних послуг, не стосуються предмету даного спору оскільки сторонами не заявлено вимогу про визнання договору суборенди недійсним, а відтак судом такі докази не досліджуються та не беруться до уваги оскільки не впливають на результати вирішення даного спору та формування судом висновків.

З поміж викладеного, суд не вбачає підстав для залишення відзиву на позовну заяву без розгляду в силу його неналежного оформлення (відсутні докази направлення позивачу), оскільки такий відзив отримано Позивачем через Електронний Суд та подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, що забезпечує всебічне та повне з`ясування обставин справи.

Крім того, у відзиві Відповідач визнає, що з жовтня 2022 року в Єдиному реєстрі адвокатів України його робочою адресою також значилося АДРЕСА_2 , тобто адреса орендованого приміщення, однак з квітня 2023 остання була виключена є вказаного реєстру оскільки доступ до приміщення так і не надавався Позивачем.

Оскільки у Відповідача були легітимні та обґрунтовані очікування на виконання договору, суд дійшов висновку щодо існування між сторонами договірних зобов`язань щодо передачі приміщення в суборенду.

При цьому, з наданих до справи заяв про суті позову вбачається, що Відповідачем на сторінці 3 відзиву визнано, що Договір з боку Відповідача підписано саме факсиміле при тому на переконання суду з власної згоди Відповідача.

Докази оскарження Договору відсутні, а відтак, враховуючи зазначені вище судом висновки, встановлення обставин відсутності у договорі істотних умов договору та / або ж передача Позивачем об`єкта суборенди без належних на те правових підстав виходить за межі позовних вимог та жодним чином не впливає на вирішення судом справи по суті.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши та дослідивши правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір оренди (піднайму) приміщення.

Суд дійшов вказаного висновку з огляду на наступне.

По - перше, як встановлено судом вище, із відзиву вбачається, що Відповідачем фактично не заперечується факт укладення Договору оскільки стороною звертається увага суду саме на невідповідність такого договору вимогам чинного законодавства (відсутні всі істотні умови), не передання Позивачем приміщення Відповідачу, в якому знову ж таки здійснює свою діяльність Позивач.

По-друге, Відповідач на сторінці 3 (абзац 5) відзиву у стверджувальній формі зазначає, що Договір з боку Відповідача підписано саме факсиміле.

По-третє, зі змісту відзиву (абзац 2 сторінка 3 відзиву) вбачається, що у Відповідача дійсно існували легітимні та обґрунтовані очікування на виконання Договору шляхом передачі ключів від приміщення.

Відтак, на переконання суду, зазначена поведінка Відповідача щодо укладання Договору є суперечливою та згідно висновків суду свідчить, що між сторонами дійсно існували договірні відносини згідно визначених Договором умов.

Статтею 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

При цьому суд зазначає, що судом не досліджується питання недійсності Договору з огляду на невідповідність останнього вимогам чинного законодавства в силу відсутності такої вимог та з огляду на дотримання судом принципу диспозитивності.

Що стосується посилань Відповідача на практику Верховного Суду у справі № 910/4050/17, викладену у постанові від 13.10.2020, суд зазначає, що у вказаній справі оскаржувалась дійсність підписання окремих документів із застосуванням факсиміле.

Так, Відповідач посилаючи на вказану практику зазначає, що суд касаційної інстанції підкреслив, що усна домовленість про факсиміле неможлива, а існування усталеної практики щодо використання факсиміле в порушення частини 3 статті 207 ЦК України не впливає на вирішення питання щодо правомірності його використання у випадках коли інша сторона заперечує юридичну силу підписаного таким чином документу.

Однак, дослідивши текст вказаної постанови суд зазначає, що така практика не є подібною до даних правовідносин, а висновок який цитується Відповідачем здійснений судом першої інстанції, а не судом касаційної інстанції та взагалі на переконання суду є протилежним правовій позиції Відповідача, тобто свідчить про зворотне.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, наведеною нормою узгоджено використання при вчинення правочинів 1) факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання; 2) електронного підпису; 3) або іншого аналога власноручного підпису.

При цьому частина 3 статті 207 ЦК України передбачає засвідчення правочину у випадках: 1) встановлених законом; 2) іншими актами цивільного законодавства; 3) або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів; 4) або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно із статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Так, враховуючи визнання Відповідачем факту підписання Договору з його боку факсиміле та відсутність доказів, що таке факсиміле ним не застосовувалося або ж застосовувалося третіми особами без відома сторони, відсутність заперечень Позивача щодо застосування такого порядку укладання договору суд дійшов висновку, що Договір підписано факсиміле з боку Відповідача за згодою сторін.

При цьому суд зазначає, що така правова позиція та поведінка Відповідача в даній частині визнається судом суперечливою.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1 та 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Так, суд зазначає, що орендна плата нараховується Орендодавцем (Суборендодавцем) за фактичне користування майном Орендарем (Суборендарем), тобто в даному випадку нежитловим приміщенням площею 63,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи положення пункту 3.2 Договору, суд погоджується з доводами Відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження обставин передачі Позивачем Відповідачу об`єкту оренди та відповідно настання у останнього обов`язку з оплати за користування приміщенням.

При цьому суд зазначає, що ним критично сприймається додана до позову заява Семенець Ганни до КДКА м. Києва від 26.09.2022 оскільки суд має сумніви щодо походження останньої з огляду на те, що автором такого документу є Відповідач проте незрозуміло чому такий доказ подається Позивачем та звідки він у останнього.

Що стосується поданих заяв свідка суд зазначає, що відповідно до статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Як зазначено судом вище, судом досліджено надані Позивачем до справи заяви свідків, які не беруться судом до уваги при вирішенні спору по суті з огляду на наступне.

По-перше, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є сторонами Договору, що свідчить про неможливість обізнаності вказаних осіб щодо його змісту та можливості стверджувати, що Відповідач займав приміщення саме на підставі Договору.

Так, суду є невідомим джерело обізнаності свідків щодо вказаної обставини.

По-друге, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження факту передачі приміщення у користування Відповідачу та виникнення у останнього обов`язку з оплати орендних платежів, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути встановлені виключно на підставі поданих заяв.

По - третє, враховуючи те, що свідки не є сторонами Договору, суд припускає, що зазначені обставини могли стати відомими від третіх осіб, що також виключає можливість прийняття таких показань до уваги судом.

При цьому, суд зазначає про суперечність показань та наданих доказів, оскільки згідно Договору Відповідачу передано приміщення більшою площею ніж, передано Позивачу на підставі договору оренди від 02.11.2017 та фактично за різною адресою (в силу відсутності в адресі місцезнаходження приміщення літери «А») і це при тому, що згідно доводів вказаних свідків Відповідачем використовувалась лише одна кімната.

Так, у суду постає питання правомірності нарахування Позивачем орендної плати в повному розмірі, передбаченому пунктом 5.1 Договору та яка наразі заявляється до стягнення.

З огляду на викладене та підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Відповідачем могло використовуватися приміщення за адресою АДРЕСА_1 , однак з наданих матеріалів справи судом не вбачається за можливе встановити, що таке користування відбулося саме на підставі Договору, що виключає можливість задоволення поданого позову.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо вчинення Відповідачем дій в частині виконання Договору (наприклад сплата орендного платежу) про, що зазначає Позивач у відповіді на відзив, посилаючи на судову практику, що відповідно свідчить про відсутність сукупності обставин, на підставі яких вбачалося б за можливе встановити певний факт користування приміщенням.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Що стосується заявлених Відповідачем до відшкодування витрат суд зазначає, що розподіл останніх здійснюється судом у даному рішенні та на підставі наявних у справі доказів оскільки стороною не заявлено про необхідність подання додаткових доказів у відповідності до вимог частини 8 статті 129 ГПК України.

Дослідивши надані Відповідачем докази, суд зазначає, що останнім надано до справи лише ордер серії АА № 1394256 від 20.03.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 1056 від 17.12.2018, що за своєю сукупність свідчать про необґрунтованість та недоведеність заявлених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а відтак і відсутність підстав для її відшкодування Позивачем з огляду на відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, за сукупністю досліджених судом доказів, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості Позивачем обставин фактичного користування приміщенням (об`єктом оренди) за Договором Відповідачем, а відтак і відсутність підстав у Відповідача для сплати орендних платежів, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судові витрати Позивача у вигляді витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України Позивачу не відшкодовуються на покладаються на останнього.

Судові витрати Відповідача йому не відшкодовуються на покладаються на останнього.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ПРІМА ЛІДЕР ГРУП» - відмовити.

2. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ПРІМА ЛІДЕР ГРУП» не відшкодовуються.

3. Судові витрати Адвокатського бюро «Ганни Семенець» не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 14.05.2024

Суддя Антон ПУКАС