Рішення

від 15.05.2024 по справі 910/20040/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2024Справа № 910/20040/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд », м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства « Київжитлоспецексплуатація », м. Київ

про визнання укладеною додаткової угоди до договору,

За участю представників сторін:

від позивача: Бородкін Д.І.

від відповідача: Осадчук Т.А .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд » звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства « Київжитлоспецексплуатація » про визнання укладеною додаткової угоди №8 про приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із ч.6 ст.16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд » є замовником доступу до інфраструктури об`єкта доступу в розумінні Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж». Колектор відповідача є інфраструктурою об`єкта доступу у розумінні закону. Означені обставини, на думку позивача, є підставою для приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність до Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», від здійснення чого відповідач ухиляється.

Ухвалою від 15.01.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.02.2024.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що: позивачем не надано обгрунтування віднесення внутрішньоквартального колектору «ж/м Народного ополчення» до об`єкту доступу кабельної каналізації електрозв`язку; затверджені центральними органами виконавчої влади методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, не можуть бути застосовані для визначення плати за доступ до внутрішньоквартальних комунікаційний колекторів, оскільки не враховують витрати на їх утримання та не передбачають механізму розподілу цих витрат між користувачами, що розміщують різні види інженерних мереж, про що позивача було повідомлено; проект договору, запропонований позивачем, містить у додатку №1 тільки довжину кабелю та кількість, що не достатньо конкретно визначає відповідний технічний засіб електронних комунікацій; наведений позивачем додаток №2 містить умову, що розмір плати за місяць за доступ у кожний наступний рік дорівнює 5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без внесення змін до цього договору, що суперечить п.5 ч.7 ст. 17 «Про доступ до об`єктів будівництва».

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача.

05.02.2024 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог. Розглянувши вказану заяву, судом було встановлено, що остання за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову, яка відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням наведеного, заява позивача була прийнята судом.

07.02.2024 судом було відкладено розгляд справи на 06.03.2024.

06.03.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.04.2024.

03.04.2024 судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 01.05.2024.

01.05.2024 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 15.05.2024.

У судовому засіданні 15.05.2024 представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

В судовому засіданні 15.05.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва ,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між Комунальним підприємством « Київжитлоспецексплуатація » (власник) та Закритим акціонерним товариством « Укртелебуд » (користувач) було укладено договір №09/22 К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, предметом якого згідно п.1 якого надання місця в колекторі власника для розміщення інженерних мереж користувача, та оплата користувачем витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартального (их) колектора (ів) згідно з додатками №1, 2 до договору.

Згідно п.2.1 договору №09/22 К від 01.01.2009 власник колектора зобов`язується: надавати місце для прокладки інженерних мереж у колекторі, проводити технічне обслуговування і утримання внутрішньоквартальних колекторів, що вказані в додатку 2 до цього договору; забезпечувати доступ до колектора представників користувача для обслуговування і ремонту прокладених інженерних мереж та обладнання; у термін, не більше одного дня, сповіщати відповідальних осіб користувача про виявлення несправностей або пошкоджень інженерних мереж та обладнання, що належать користувачеві; погоджувати наряд-допуск для проведення робіт по ремонту, технічному обслуговуванню, додатковому прокладанню, монтажу нових інженерних мереж; утримувати в належному стані колектор (ри), згідно з встановленими технічними вимогами. Вживати заходи проти порушення конструкції, технічного стану інженерних мереж користувача з боку інженерних мереж інших організацій, яким надане місце в колекторі.

За умовами п.2.2 договору №09/22 К від 01.01.2009 користувач зобов`язується: виконувати поточний та капітальний ремонти інженерних мереж користувача за власний рахунок; негайно ліквідовувати аварії, які виникають на мережах користувача, за першим повідомленням власника колектора, вживати оперативні заходи проти порушення конструкцій, інженерного обладнання, а також інших інженерних мереж в колекторах; проводити своєчасне виконання розрахунків з власником по сплаті витрат за технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-квартальних колекторів у відповідності з порядком, визначеним цим договором; після прийняття на баланс Власника новозбудованих колекторів, де проходять інженерні мережі користувача, узгоджувати додаткові обсяги робіт для подальшого відшкодування за технічне обслуговування колекторів.

Пунктом 3.2 договору №09/22 К від 01.01.2009 визначено, що користувач має право: вимагати від власника обгрунтування розрахунків, змін витрат на технічне обслуговування колекторів; доступу до колектора в разі потреби проведення ремонтних робіт на інженерних кряках. при наявності відповідно оформленого наряду-допуску; вимагати від власника термінового проведення робіт по ремонту колекторів у разі впливу їх технічного стану на стан інженерних мереж; на прокладання додаткових інженерних мереж в колекторах з обов`язковим попереднім погодженням з власником проектно-кошторисної документації. Жодна із сторін не в праві передавати права і обов`язки за цим договором третім особам без письмової згоди на це іншої сторони.

Згідно п.п.5.1, 5.2 договору до останнього дня кожного поточного місяця користувач проводить розрахунок із власником на підставі підписаних актів виконаних робіт, згідно з розрахунком, наведеним у додатку 2, в якому врахована вартість технічного обслуговування та ремонту внутрішньоквартальних колекторів, погоджена протоколом - додаток 1 до даного договору. Розрахунки проводяться грошовими коштами. За погодженням сторін можливі інші форми розрахунку згідно з чинним законодавством.

Договір набирає чинності з 01.01.2009 та діє до 31.12.2009. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не заявила письмово про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.п.7.1, 7.2 договору №09/22 К від 01.01.2009).

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж і послуг №111-1261/111 від 06.07.2022 до вказаного реєстру було внесено Товариство з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд » (дата повідомлення в Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку , 15.06.2022.

04.06.2017 набрав чинності Закон України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», який визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів електронних комунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов`язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, з 2021 року за ініціативи позивача між сторонами велось листування щодо укладення додаткової угоди до договору №09/22 К від 01.01.2009 з метою приведення у відповідність із ч.6 ст.16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

Зокрема, 11.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд » звернулось до Комунального підприємства « Київжитлоспецексплуатація » з вимогою №19 від 09.09.2021 щодо приведення договору №09/22 К про надання місця в колекторі та оплату витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із ч.6 ст.16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

Листом №062/15/1/23-3490 від 16.09.2021 Комунальним підприємством « Київжитлоспецексплуатація » було відмовлено у задоволенні претензії із посиланням на те, що правовідносини сторін за договором №09/22 К від 01.01.2009 не підпадають під дію Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», оскільки внутрішньо квартальні комунікаційні колектори, що обліковуються на балансі підприємства, не належать до елементів інфраструктури об`єктів доступу, визначених у вказаному Законі України.

12.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд » звернулось до Комунального підприємства « Київжитлоспецексплуатація » з листом №20 від 07.07.2023, в якому було висловлено пропозицію добровільно привести умови договору 09/22 К про надання місця в колекторі та оплату витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із ч.6 ст.16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

Листом №062/15/1/23-2546 від 12.09.2023 Комунальним підприємством « Київжитлоспецексплуатація » було відмовлено в укладенні додатковї угоди до договору 09/22 К про надання місця в колекторі та оплату витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів від 01.01.2009 та вказано на недоречність прирівнювання внутріщньоквартальних колекторів до об`єктів інфраструктури кабельної каналізації електрозв`язку.

Проте, станом на теперішній час відповідної додаткової угоди до договору укладено не було, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд » з позовом до Комунального підприємства « Київжитлоспецексплуатація » про визнання укладеною додаткової угоди №8 про приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із ч.6 ст.16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм змінено може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Закон України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» від 07.02.2017 № 1834-VIII визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів електронних комунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов`язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах. Вказаний нормативно-правовий акт набув чинності 04.06.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» дія цього Закону поширюється на відносини між власниками інфраструктури об`єкта доступу всіх форм власності та замовниками, що виникають при доступі до інфраструктури відповідного об`єкта доступу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» у цьому закону терміни вживаються у такому значенні:

- власник (володілець) інфраструктури об`єкта доступу (далі - власник інфраструктури об`єкта доступу) - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об`єкта доступу або окремі її елементи;

- договір з доступу - договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об`єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об`єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом;

- доступ до інфраструктури об`єкта доступу - право замовника на користування елементами інфраструктури об`єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів електронних комунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу;

- елементи інфраструктури об`єкта доступу - складові частини інфраструктури відповідного об`єкта доступу, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об`єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах;

- замовник доступу до інфраструктури об`єкта доступу (далі - замовник) - суб`єкт господарювання (оператор електронних комунікацій, постачальник електронних комунікаційних послуг або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об`єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об`єкта доступу або який уклав договір з доступу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» власник інфраструктури об`єкта доступу має право, зокрема: 1) вимагати укладення договору з доступу для надання доступу до інфраструктури відповідного об`єкта доступу; 2) визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом; 8) розривати договір з доступу у передбачених таким договором та/або законодавством випадках.

Статтею 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» визначено особливості укладення, зміни та розірвання договору з доступу, а саме вказано, що доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч. 1 ст. 16).

Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об`єкта доступу проєктної документації з доступу (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж»).

Укладення договору з доступу здійснюється сторонами у строк, що не може перевищувати один місяць з дня надходження власникові інфраструктури об`єкта доступу документів, передбачених частиною другою цієї статті. Ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов`язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку (ч. 3 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж») .

Договір з доступу має містити такі істотні умови: 1) повне найменування сторін договору з доступу; 2) детально визначені елементи інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 3) конкретно визначені технічні засоби електронних комунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 4) розмір плати за доступ, визначений згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу; 5) порядок доступу до технічних засобів електронних комунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 6) умови захисту технічних засобів електронних комунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу, від їх умисного пошкодження (демонтажу або руйнування); 7) порядок здійснення власником інфраструктури об`єкта доступу контролю за користуванням замовником визначеними елементами інфраструктури об`єкта доступу відповідно до договору з доступу; 8) строк дії договору з доступу (з можливістю його продовження у порядку, визначеному сторонами); 9) відповідальність сторін; 10) умови розірвання договору з доступу; 11) особливості порядку внесення змін до договору з доступу; 12) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 6 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж»).

Власник інфраструктури об`єкта доступу не має права розірвати договір з доступу без згоди замовника або відмовити йому у продовженні строку дії договору з доступу, за умови належного виконання замовником умов договору з доступу (ч. 7 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспортну, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж»).

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Тобто, з наведеного вище у сукупності вбачається, що наведене у Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» обов`язкове за вимоги замовника приведення діючого договору з доступу у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги, обумовлюється саме існуванням чинного на момент набрання чинності вказаним нормативно-правовим актом договору з доступу.

Наразі, суд вважає помилковим ототожнення позивачем правовідносин із відповідачем, які склались за договором №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 із договором з доступу у розумінні Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж». При цьому, означені висновки суду ґрунтуються на такому.

Судом вище вказувалось, що згідно ст.1 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» договір з доступу - це договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об`єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об`єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом.

Доступ до інфраструктури об`єкта доступу - це право замовника на користування елементами інфраструктури об`єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів електронних комунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу.

Тоді як, як було встановлено вище, предметом договору №09/22 К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, було надання місця в колекторі власника для розміщення інженерних мереж користувача, та оплата користувачем витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартального (их) колектора (ів) згідно з додатками №1, 2 до договору.

Жодна умова укладеного між сторонами правочину ніяким чином не вказувала на те, що останній укладено з метою надання позивачу користування елементами інфраструктури об`єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів електронних комунікацій з метою надання електронних комунікаційних послуг споживачам.

До того ж, судом враховано, що суб`єктний склад учасників спірних правовідносин під час укладення договору №09/22 К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів фактично не відповідає суб`єктному складу правовідносин з доступу, що визначені Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж», згідно якого замовником доступу до інфраструктури об`єкта доступу є суб`єкт господарювання (оператор електронних комунікацій, постачальник електронних комунікаційних послуг або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об`єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об`єкта доступу або який уклав договір з доступу.

Судом враховано, що згідно наданої позивачем до матеріалів справи копії ліцензії №222945 від 09.02.2006, остання була видана Національною комісією з питань регулювання зв`язку України Закритому акціонерному товариству « Укртелебуд » строком на 5 років на такий вид господарської діяльності як технічне обслуговування і експлуатація телемереж на території міста Києва, проте ніяким чином не на проведення діяльності із надання електронних комунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами. Інших доказів наявності у позивача станом на момент укладення спірного правочину відповідного дозвільного документу на здійснення діяльності із надання електронних комунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами матеріали справи не містять.

Судом враховано, що згідно наявного в матеріалах справи витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж і послуг №111-1261/111 від 06.07.2022 до вказаного реєстру було внесено Товариство з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд » (дата повідомлення в Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку , 15.06.2022.

Проте, означені обставини ніяким чином не впливають на висновки суду, що правовідносини, які виникли між сторонами з договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009, не є тотожними правовідносинам з доступу, що визначені Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж», а отже, умови вказаного правочину не підлягають приведенню у відповідність до Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж».

За таких обставин, виходячи з правової природи правовідносин сторін, з огляду на предмет договору №09/22К від 01.01.2009, суд дійшов висновку щодо безпідставності тверджень позивача щодо наявності у відповідача обов`язку із укладення додаткової угоди про приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із ч.6 ст.16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу (в тому числі, стосовно відсутності підстав віднесення внутрішньо квартального колектора до об`єкту інфрастурктури доступу у розумінні Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж»), залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Трест Укртелебуд » до Комунального підприємства « Київжитлоспецексплуатація » про визнання укладеною додаткової угоди №8 про приведення договору №09/22К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів від 01.01.2009 у відповідність із ч.6 ст.16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.05.2024.

Суддя В.В. Князьков