Рішення

від 08.05.2024 по справі 914/3709/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024 Справа № 914/3709/23

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Кременецьке лісове господарство, м. Кременець, Тернопільська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Груп-М, с. Пісочна, Львівська обл.

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Від учасників справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України, Філія Кременецьке лісове господарство, м. Кременець, Тернопільська обл. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Груп-М, с. Пісочна, Львівська обл. про стягнення 273 654,44грн. заборгованості, з якої: 245 446,78грн. сума основного боргу, 19 452,27грн. інфляційні втрати, 8 755,39грн. 3% річних. Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2684,00грн.

Ухвалою суду від 25.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 25.01.2024 року на 10:50 год.

Рух справи в ухвалах суду.

09.02.2024 року через систему Електронний суд до суду надійшло клопотання від представника позивача Василишина Костянтина Вікторовича за вх.№3934/24 про участь у судовому засіданні 15.02.2024 року на 10год. 20хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", яке судом ухвалою суду від 13.02.2024 року задоволено.

У судовому засіданні 04.04.2024 року клопотання позивача спільно з відповідачем про перерву в судовому засіданні для підписання мирової угоди, яка знаходиться в позивача, задоволено та оголошено перерву до 18.04.2024 року до 13:30 год.

В судове засідання 18.04.2024 року учасники справи явку представників не забезпечили, були повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується розпискою про дату та час судового засідання.18.04.2024 року позивачем подано через систему Електронний суд клопотання за вх.№10658/24 про відкладення розгляду справи для забезпечення належного представника в судовому засіданні.

25.04.2024 року позивачем подано клопотання за вх.№ 11382/24 про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю забезпечити належного представника у справі.

В судове засідання 08.05.2024 року позивач явку представника не забезпечив, 08.05.2024 року представником позивача Василишином К.В. подано через систему «Електронний суд» заяву за вх.№12340/24 про проведення судового засідання 08.05.2024 року в режимі відеоконференції, до якого додано ордер на надання правової допомоги, квитанцію про надіслання заяви відповідачу та лист про відмову у погодженні мирової угоди.

В судове засідання 08.05.2024 року відповідач явку представника не забезпечив, 08.05.2024 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№12328/24 про відкладення розгляду справи, яке судом відхилено за безпідставністю.

Щодо подано позивачем клопотання про проведення даного судового засідання в режимі відеоконференції, суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Оскільки таке клопотання подано без додержання вимог ст. 197 ГПК України, у суду відсутні підстави для його задоволення.

Щодо поданих клопотань про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що судом надано учасникам справи достатньо часу для висловлення своїх позицій щодо поданої позовної заяви. Такі пояснення по справі учасниками справи були озвучені суду, відтак у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи по суті.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Судом неодноразово відкладався розгляд справи, таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії, щодо надання можливості сторонам забезпечити явку уповноважених представників у судове засідання та висловлення своїх позицій про розглядуваний спір. Учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес та їм відомо про розгляд справи.

Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Державним підприємством «Кременецьке лісове господарство» (правонаступником якого на підставі п.4, 5 постанови Кабінету міністрів України №1003 від 07.09.2022 року, є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Кременецьке лісове господарство» та ТзОВ «Грін Груп-М» укладено Договори купівлі-продажу необробленої деревини №1044-12/3 від 19.07.2022 року та №1164-16-10/3 від 16.08.2022 року .

Протягом третього кварталу 2022 року, позивачем на виконання договорів купівлі-продажу необробленої деревини №1044-12/3 від 19.07.2022 року та №1164-16-10/3 від 16.08.2022 року, здійснено поставки лісоматеріалів відповідачу на суму 925 479,03 грн.

Відповідачем отримано лісопродукцію вартістю 925 479,03 грн., проте як зазначає позивач, ТзОВ «Грін Груп-М» сплатило лише частину свого зобов`язання за отриману лісопродукцію, а саме - 681 683, 60 грн.

Позивач зазначає, що станом на день подання позову до суду сума простроченої та неполаченої заборгованості за укладеними Договорами купівлі-продажу необробленої деревини №1044-12/3 від 19.07.2022 року та №1164-16-10/3 від 16.08.2022 року, становить 249 489,91грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також просить стягнути судовий збір в сумі 4104,82грн.

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договорів та законодавства, позивач здійснив нарахування відповідачу 37 820,24грн. 3% річних, 132 211,86грн. інфляційних втрат.

Аргументи відповідача.

У судовому засіданні 04.04.2024 року клопотання позивача спільно з відповідачем про перерву в судовому засіданні для підписання мирової угоди, яка знаходиться в позивача, задоволено, однак мирової угоди між сторонами не укладено, суду не подано.

Одночасно, суд зазначає, що відповідачем подавалися клопотання про відкладення розгляду справи, які задоволено судом та його уповноважений представник був присутній у судовому засіданні 25.04.2024, який надав пояснення по справі.

Заяв по суті справи суду не надано.

Фактичні обставини справи.

Між Державним підприємством «Кременецьке лісове господарство» (правонаступником якого на підставі п.4, 5 постанови Кабінету міністрів України №1003 від 07.09.2022 року, є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Кременецьке лісове господарство» та ТзОВ «Грін Груп-М» за результатами проведення аукціонів із продажу необробленої деревини на товарній біржі «Тернопільська агропромислова біржа», протягом 3 кварталу 2022 року укладено договори купівлі-продажу необробленої деревини №1044-12/3 від 19.07.2022 року, на суму: 490 066, 30 грн. (чотириста дев`яносто тисяч шістдесят шість гривень тридцять копійок) та №1164-16-10/3 від 16.08.2022 року на суму 1 248 647, 90 грн. (один мільйон двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок сім гривень дев`яносто копійок).

Умови оплати поставленого товару визначені розділом 7 вищевказаних договорів, зокрема пунктом 7.1. визначено, що покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).

Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної, про що визначено у п.6.3. укладених між сторонами договорів.

Позивач стверджує, що протягом третього кварталу 2022 року, позивачем на виконання договорів купівлі-продажу необробленої деревини №1044-12/3 від 19.07.2022 року та №1164-16-10/3 від 16.08.2022 року, здійснено поставки лісоматеріалів на суму 925 479,03 грн. (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень сімдесят вісім копійок), що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: ТРА №803457 від 26.07.2022 року, на суму 109 653,68 грн.; ТРБ №570108 від 17.08.2022 року, на суму 147 131,22 грн.; ТРБ №570110 від 18.08.2022 року, на суму 196 299,28 грн.; ТРБ №790041 від 08.09.2022 року, на суму 126 912,08 грн.; ТРБ №790044 від 12.09.2022 року, на суму 114 681,52 грн.; ТРБ №790045 від 13.09.2022 року, на суму 47 918,77 грн.; ТРБ №430317 від 20.09.2022 року, на суму 98 450,50 грн.; ТРБ №790080 від 27.09.2022 року, на суму 84 431,98 грн.

Відтак, Відповідачем отримано лісопродукцію вартістю 925 479,03 грн., проте як зазначає позивач, ТзОВ «Грін Груп-М» сплатило лише частину коштів за отриману лісопродукцію, а саме - 681 683, 60 грн. (шістсот сімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні шістдесят копійок) від загальної вартості поставленої продукції.

Відтак, у ТзОВ «Грін Груп-М» виникло боргове зобов`язання перед ДП «Ліси України» в особі філії «Кременецьке лісове господарство» в розмірі 245 446, 78грн.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем починаючи з 28.09.2022 року надсилались рахунки на оплату неоплаченої суми грошового зобов`язання у розмірі 245 446, 78 грн. Проте вказані рахунки Відповідач не оплатив, доказів оплати таких рахунків, в матеріалах справи відсутні.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору щодо повної та своєчасної оплати згідно умов договору та додаткового договору.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладених договорів в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Позивачем для підтвердження факту поставки товару відповідачу долучено до матеріалів справи підписані повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб товарно-транспортні накладні з додатками до них та аукціонні свідоцтва, рахунки на оплату, відповідно до яких позивачем поставлено відповідачу лісопродукцію на загальну суму 925 479,03грн.

Судом встановлено, що ТзОВ «Грін Груп-М» сплатило лише частину свого зобов`язання за отриману лісопродукцію, а саме - 681 683, 60 грн. (шістсот сімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят три гривні шістдесят копійок) від загальної вартості поставленої продукції.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Товарно-транспортна накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Таким чином, підписання покупцем товарно-транспортних накладних, які є обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий (поставлений) товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до справи, підтверджується, що саме відповідач є стороною (покупцем) Договорів купівлі-продажу необробленої деревини №1044-12/3 від 19.07.2022 року та №1164-16-10/3 від 16.08.2022 року, і в силу ст. 193 Господарського кодексу України (суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу), ст. 629 ЦК України (договір є обов`язковим для виконання сторонами); саме покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю Грін Груп-М повинен виконати договірне зобов`язання та оплатити за поставлений йому товар (необроблену деревину).

Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідач не спростував належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами доводів позовної заяви, не надав суду доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу в розмірі 243 795,43грн., (925 479,03грн.-681 683,60грн.=243 795,43грн.) є обгрунтованою та підтвердженою наявними у справі доказами. В задоволенні решти суми основного боргу слід відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 19 452,27грн. інфляційних нарахувань за вказаний період, взявши до уваги правильний період до нарахування та суму боргу задоволену судом, прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в межах позовних вимог в сумі 19 452,27грн.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми - 245 446,78грн., у загальному розмірі 8755,39грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, дійшов висновку, що період прострочення грошового зобо`язання слід обраховувати з 28.09.2022 року та від суми задоволеної до стягнення основної заборгованості, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 8676,45грн., а в задоволенні 78,94грн. 3% річних слід відмовити.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає: 243 795,43грн. основного боргу, 19 452,27грн. - інфляційних втрат, 8 676,45грн. - 3% річних, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 4104,82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3189 від 13 грудня 2023 року та платіжною інструкцією №3218 від 14 грудня 2023 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4078,86грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 191, 192, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Груп-М (81640, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Пісочна, вул. Заболотна, будинок 43, код ЄДРПОУ 42625657) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Кременецьке лісове господарство (47002, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Кременець, вул. Європейська, 26, код ЄДРПОУ 45113760) 243 795,43грн. основного боргу, 19 452,27грн. - інфляційних втрат, 8 676,45грн. - 3% річних та 4078,86грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяКоссак С.М.