Рішення

від 15.05.2024 по справі 917/476/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 Справа № 917/476/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компрессорс Інтернешнл

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кремелектро

про стягнення грошових коштів

без виклику представників сторін

установив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Компрессорс Інтернешнл з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кремелектро про стягнення 209 000,00 грн основного боргу за товар, поставлений за видатковою накладною № 3104 від 01.12.2022, 2538,84 грн - 3% річних, 3361,38 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 3104 від 01.12.2022.

Ухвалою від 25.03.2024 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Ухвала від 25.03.2024 вручена відповідачу 25.03.2024 о 14:07 год (а.с. 62). Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 09.04.2024.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 54).

Ухвалою від 25.03.2024 (а.с. 59-60) суд відкрив провадження у справі № 917/476/24 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд та доставлена їм 25.03.2024 о 14:07 год (довідки про доставку електронного листа від 25.03.2024 - а.с. 61, 62, 63).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 25.03.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої татті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Компрессорс Інтернешнл (далі - позивач) за усної угоди на підставі видаткової накладної № 3104 від 01.12.2022 (а.с. 8) здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю Кремелектро (далі - відповідач) дизельного генератора APD55A (YT22236581) вартістю 441 887,50 грн.

У видатковій накладній № 3104 від 01.12.2022 вказано, що вона підписана директором ТОВ «Кремелектро» та скріплена печаткою ТОВ «Кремелектро».

Як зазначає позивач, відповідач оплатив отриманий товар частково - в сумі 232 887,50 грн (виписки банку - а.с. 9-29), заборгованість за отриманий товар за видатковою накладною № 3104 від 01.12.2022 становить 209 000,00 грн.

Отримання товару за вказаною накладною відповідач підтвердив у Акті звірки взаєморозрахунків з 01.12.2022 по 22.01.2024 (а.с. 30), який підписаний та скріплений печатками сторін. У цьому Акті звірки взаєморозрахунків (а.с. 30) сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 209 000,00 грн.

З метою врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 10.10.2023 (а.с. 31-39) про сплату заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат. Позивач вказує, що відповідач ці вимоги не задовольнив.

Враховуючи не виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару та із посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 209 000,00 грн основного боргу за товар, за отриманий за видатковою накладною № 3104 від 01.12.2022, 2538,84 грн - 3% річних, 3361,38 грн втрат від інфляції.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Як свідчать надані докази, у видатковій накладній зазначено кількість, ціна та загальна вартість товару, одержаного відповідачем; вказана накладна підписана кервіником відповідача. Відповідач частково оплатив отриманий товар. Ці докази свідчать, що між сторонами було укладено договір поставки в усній формі.

Отже правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 1 ч. 3 ст. 692 ЦК України вказано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Строк виконання відповідачем відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, тобто строк починається з наступного дня після одержання товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 441 887,50 грн за видатковою накладною № 3104 від 01.12.2022 (а.с. 8).

Позивач у позові вказав, що відповідач оплату отриманого товару здійснив частково, в сумі 232 887,50 грн, що підтверджується виписками банку з особового рахунку за період 02.12.2022 29.12.2023 (а.с. 9-29).

В Акті звірки взаєморозрахунків з 01.12.2022 по 22.01.2024 (а.с. 30), підписаному та скріпленому печатками сторін, підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 209 000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із вимогою сплатити основну заборгованість, в т.ч. і за товар, поставлений за видатковою накладною № 3104 від 01.12.2022, 3% річних та інфляційних втрат (претензія від 10.10.2023 - а.с. 31-36).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України відповідач мав оплатити товар після його отримання, тобто 02.12.2022. Отже, строк оплати товару вже настав.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу за товар чи заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Подані суду первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 209 000,00 грн, строк оплати якої настав, відповідач заперечень щодо наявності та розміру суми основного боргу не надав, тому ці позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивач провів розрахунок інфляційних втрат в розмірі 3361,38 грн. за період прострочення оплати з 01.11.2023 по 31.01.2024 та 3 % річних в розмірі 2538,84 грн за період з 20.10.2023 по 15.03.2024 (розрахунок - а.с. 40-41).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку про його правильність (розрахунок суду залучений до справи).

Зазначені позовні вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, суд повністю задовольняє вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кремелектро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компрессорс Інтернешнл 209 000,00 грн основного боргу за товар, 2538,84 грн 3% річних, 3361,38 грн інфляційних втрат.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

За подачу цього позову позивач сплатив 3224,02 грн судового збору за платіжною інструкцією № 972 від 06.03.2024 (а.с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 08.03.2024 (а.с. 55).

Позивач заявив до суду вимоги про стягнення 209 000,00 грн основного боргу за товар, 2538,84 грн - 3% річних, 3361,38 грн інфляційних втрат. Загальна сума вказаних вимог становить 214900,22 грн.

Із загальної суми позовних вимог в розмірі 214 900,22 грн судовий збір належить до сплати в сумі 3223,50 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 3223,50 грн покладається на відповідача повністю. Щодо надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 0,52 грн позивач має право звернутися із відповідною заявою про її повернення з Державного бюджету України.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження або проведення платежів після дати, врахованої судом у цьому рішенні, відповідач має право звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кремелектро (вул. Чкалова, буд. 1-Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 37411298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компрессорс Інтернешнл (вул. Петропавлівська, буд. 54-А, м. Київ, 04086; ідентифікаційний код 33104260) 209000 грн 00 коп. основного боргу за товар, поставлений за видатковою накладною № 3104 від 01.12.2022 року, 2538 грн 84 коп. - 3% річних, 3361 грн 38 коп. інфляційних втрат, 3223 грн 50 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 15.05.2024.

Суддя Т. М. Безрук