Рішення

від 01.02.2024 по справі 920/1277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2024м. СумиСправа № 920/1277/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1277/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО - ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП» (03026, Київська область, м. Київ, Столичне шосе, 100, код 38967010)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕО - ТРЕЙДІНГ» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Вознесенська, 8, код 36406685)

про стягнення 4 958 302, 13 грн

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача - Снігир Т.А.,

представника відповідача - не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕО-ТРЕЙДІНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП» заборгованість за поставлений та неоплачений товар в сумі 2 973 000,00 (два мільйони дев`ятсот сімдесят три тисячі гривень), інфляційні втрати за весь час прострочення в сумі 1 443 632,60 грн (один мільйон чотириста сорок три тисячі шістсот тридцять дві гривні 60 коп), 3% річних від простроченої суми в сумі 288 726,84 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять шість гривень 84 коп), пені в сумі 177 482,69 грн (сто сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 69 коп) та штрафу в сумі 75 460,00 грн (сімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят гривень 00 коп), а всього: 4 958 302,13 грн (чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч триста дві гривні 13 коп.). Також просить судові витрати покласти на відповідача.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.11.2023 справу № 920/1277/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.11.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1277/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 21.12.2023, 11:00.

Представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО - ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП» (03026, Київська область, м. Київ, Столичне шосе, 100, код 38967010) надіслано до суду заяву від 14.11.2023 (Вх. №4411 від 14.11.2023), у якій останній просить суд забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 21.12.2023 року о 11:00 год по даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.11.2023 постановлено задовольнити заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО - ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП» (03026, Київська область, м. Київ, Столичне шосе, 100, код 38967010) від 14.11.2023 (Вх. №4411 від 14.11.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів у справі; провести судове засідання, призначене на 21.12.2023, 11:00, за участі представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО - ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП» (03026, Київська область, м. Київ, Столичне шосе, 100, код 38967010) - Снігир Тетяни Анатоліївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.12.2023 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1277/23; призначити розгляд справи № 920/1277/23 по суті в судове засідання на 01.02.2024, 10:00. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, зал судового засідання № 2; провести розгляд справи по суті, призначене на 01.02.2024, 10:00 за участі представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО - ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП» (03026, Київська область, м. Київ, Столичне шосе, 100, код 38967010) - Снігир Тетяни Анатоліївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.

У судовому засіданні по суті 01.02.2024 був присутній представник позивача.

Відповідач у судове засідання по суті не з`явився, відзиву, письмових заяв чи клопотань до суду не подав.

Копії ухвал суду від 16.11.2023 та 21.12.2023 було направлено відповідачу та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕО-ТРЕЙДІНГ», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Ураховуючи нез`явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕО-ТРЕЙДІНГ» було укладено Договір №354/к від 15.04.2020 (далі - Договір), предметом якого є те, що позивач зобов`язався продати, а відповідач прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку (далі - Товар). Перелік і кількість Товару наведені в додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною.

На виконання зазначеного Договору та Додатку №1 до нього від 15.04.2020, який є невід`ємною частиною Договору (далі - Додаток №1), Позивач поставив на користь Відповідача 2 (дві) нові просапні 16-рядні сівалки виробництва компанії Great Plains, моделі YP-1630F- 1670WS, з системою внесення сухих добрив: серійний №GP-C1067N та серійний №GP-C1074N.

Факт поставки Позивачем Товару на користь Відповідача підтверджується видатковою накладною №975 від 28.05.2020 р. та Актом прийому-передачі від 28.05.2020.

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську техніку, відповідно до умов договору.

Згідно п.3.2. Договору загальна ціна Договору 3 771 999,00 грн, валютний еквівалент складає 140 000,00 доларів США, у тому числі ПДВ 20%. Сума визначена, виходячи із розрахунку 100 доларів США = 2 695,00 грн, що на день укладення Договору відповідало середньому курсу продажу на міжбанківському валютному ринку України, згідно з даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb.

Згідно з п.3.6. Договору, сторони домовились, що при зміні на момент оплати, а саме: збільшення міжбанківського курсу гривні до долару США (Kn > K1), пропорційно, автоматично змінюється і Загальна вартість Товару у гривневому обсязі, і в даному випадку не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну вартості Товару (Ціни Договору), загальна ціна Договору в гривневому обсязі залишається незмінною, що була зафіксована у видатковій накладній.

Відповідно до видаткової накладної №975 від 28.05.2020 вартість Товару становить 3 773 000,00 грн.

Згідно п.4.1. Договору, продавець виставляє рахунок-фактуру на Товар, відповідно до якої покупець робить попередню оплату в розмірі 800 000,00 грн, в тому числі ПДВ до 28.05.2020 включно, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок продавця.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що остаточну оплату, що разом з передплатами становить 100% вартості Товару, покупець здійснює до 31.07.2020 шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Продавця.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО - ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕО - ТРЕЙДІНГ» було направлено 22.06.2023 (Вих. №22/106-2023-1) Претензію щодо невиконання зобов`язань з оплати за Договором №354/к від 15.04.2020 на суму 4 957 056, 34 грн.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем суду не надано.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕО - ТРЕЙДІНГ» має заборгованість перед позивачем за поставлений та неоплачений товар в сумі 2 973 000, 00 грн, а тому вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 443 632, 60 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 288 726, 84 грн, пені в сумі 177 482, 69 грн та штрафу в розмірі 75 460, 00 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина друга статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.5. Договору, за прострочення Покупцем оплати понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 2% (два відсотка) від ціни Договору та Продавець має право взагалі відмовитись від даного Контракту в односторонньому порядку після письмового повідомлення Покупцю, та протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту відправлення повідомлення Покупцю повернути сплачені Покупцем кошти за мінусом сум штрафних санкцій та нарахованої пені згідно з умовами даного контракту, якщо сторони не домовились про інше.

Суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 75 460, 00 грн, наведеним позивачем у позовній заяві і вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 177 482, 69 грн такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат в сумі 1 443 632, 60 грн.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в сумі 1 443 632, 60 грн наведеним позивачем у позовній заяві і вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми в сумі 288 726, 84 грн такими, що підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 74 374, 53 грн підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕО-ТРЕЙДІНГ» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Вознесенська, 8, код 36406685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП (03026, Київська область, м. Київ, Столичне шосе, 100, код 38967010) заборгованість за поставлений та неоплачений товар в сумі 2 973 000,00 (два мільйони дев`ятсот сімдесят три тисячі гривень), інфляційні втрати за весь час прострочення в сумі 1 443 632,60 грн (один мільйон чотириста сорок три тисячі шістсот тридцять дві гривні шістдесят копійок), 3% річних від простроченої суми в сумі 288 726,84 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять шість гривень вісімдесят чотири копійки), пені в сумі 177 482,69 грн (сто сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні шістдесят дев`ять копійок) та штрафу в сумі 75 460,00 грн (сімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят гривень 00 коп), а всього: 4 958 302,13 грн (чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч триста дві гривні тринадцять копійок) та витрати на сплату судового збору в сумі 74 374, 53 грн (сімдесят чотири тисячі триста сімдесят чотири гривні п`ятдесят три копійки).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 15.05.2024 у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. на лікарняному у період з 05.02.2024 по 14.05.2024.

Суддя Ю.А. Джепа