Рішення

від 30.01.2024 по справі 920/844/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.2024м. СумиСправа № 920/844/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/844/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача: Приватної торгівельно комерційної фірми «АЛЕКСАНДРА-М» (40035, Сумська область, м. Суми, проспект М. Лушпи, буд. 29, кв. 181, ідентифікаційний номер 22982370),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Сумська міська рада (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253),

про зобов`язання усунути перешкоди в користування земельною ділянкою, стягнення витрат за користування земельною ділянкою в сумі 15 307, 35 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача не з`явився,

представника відповідач не з`явився,

представника третьої особи не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд: зобов`язати Приватну торгівельно комерційну фірму «АЛЕКСАНДРА-М» (40035, Сумська область, м. Суми, проспект М. Лушпи, буд. 29, кв. 181, ідентифікаційний номер 22982370) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: м.Суми вул. Кооперативна 3, площею 0,0136 га за кадастровим номером 5910136300:08:002:0044, шляхом демонтажу самовільно встановленої металевої огорожі між суміжними земельними ділянками сторін на вулиці Кооперативна 3 та Кооперативна 5 у місті Суми; стягнути з відповідача на свою користь витрати за користування земельною ділянкою в сумі 15307,35 грн; стягнути моральну шкоду в сумі 20 000, 00 грн; та судові витрати по справі.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 визначено склад суду та призначено суддю Джепу Ю.А.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.08.2023 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору.

Позивачем виконано вимоги ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.08.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/844/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 03.10.2023, 11:30.

Водночас підготовче засідання, призначене на 03.10.2023, 11:30, не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги 03.10.2023 з 10:24 до 11:03 у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.10.2023 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів; призначити підготовче засідання на 08.11.2023, 12:00.

У підготовчому засіданні 08.11.2023 судом оголошено перерву до 12.12.2023, 10:30.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 постановлено закрити підготовче провадження; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 30.01.2024, 10:00.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

Третьою особою пояснення по справі не подано.

Судом у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за запитом від 30.01.2023 за кодом 157163257525 станом на 30.01.2023 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого відповідача у справі - Приватна торгівельно комерційна фірма «АЛЕКСАНДРА-М» (ідентифікаційний код 22982370) зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвали Господарського суду Сумської області було направлено відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, ухвали суду направлялись на належну адресу відповідача, а тому відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання по суті 30.01.2024 не з`явились, про дату, час й місце розгляду справи судом повідомлені належним чином.

Представником позивача було подано до суду клопотання від 30.01.2024 (Вх. №496/24 від 30.01.2024), в якій просить розглядати справу без участі позивача та його представника.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішує даний спір за наявними матеріалами справи відповідно до положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.01.2024 відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України у даній справі прийнято рішення у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ФОП ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015, на підставі рішення Сумської міської ради від 08.07.2015 №4585-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» фізичній особі підприємцю надано в оренду (об`єкт оренди) земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , загальною площею 0, 0136 га, кадастровий номер: 5910136300:02:006:0044, та на якій знаходяться нежитлові будівлі.

Відповідачем було встановлено металевий забір на земельній ділянці, яку орендує позивач у Сумської міської ради.

Згідно викопіювання, відповідач поставив огорожу та самовільно користується земельною ділянкою, площею 21 кв.м. (0,0021 га), яка перебуває в користуванні позивача з серпня 2015 року згідно договору оренди земельної ділянки.

22.06.2022 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Сумської міської ради із заявою, в якій просив здійснити перевірку щодо встановленого металевого паркану без дозволу на земельній ділянці, яка передана позивачу в оренду, притягнути до відповідальності осіб, які самовільно зайняли земельну ділянку та користуються нею та зобов`язати прибрати металевий паркан.

На вищезазначену заяву, 21.07.2022 Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради позивачу було надано відповідь, в якій зазначено, що в Управлінні відсутні повноваження щодо проведення перевірок відносно порушення елементів благоустрою на території міста Суми. Крім того зазначено, що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо проведення робіт із землеустрою, а саме: встановлення та закріплення на місцевості меж земельних ділянок, визначення площ земельних ділянок та інше.

22.06.2022 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Голови Сумської обласної військової адміністрації, в якій просив здійснити перевірку щодо встановленого металевого паркану без дозволу на земельній ділянці, яка передана позивачу в оренду, притягнути до відповідальності осіб, які самовільно зайняли земельну ділянку та користуються нею та зобов`язати прибрати металевий паркан.

30.06.2022 Департаментом агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації надано позивачу відповідь, у якій зазначено, що проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок протягом воєнного стану не здійснюється.

З вищезазначеним питанням, 22.06.2022 позивач звертався до Сумського РУП ГУНП в Сумській області. За результатами розгляду заяви було надано відповідь, в якій зазначено, що було здійснено вихід на місце, проведено бесіду з сином ОСОБА_2 , який пояснив, що мати є власником земельної ділянки на якій розташований паркан, та має всі документи на ділянку. Паркан був встановлений на межі із земельною ділянкою, яку орендує ОСОБА_1 . За результатами проведеної перевірки, прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2023 у справі №592/6086/22 у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сумська міська рада про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, стягнення збитків, встановлено, що на частині орендованої земельної ділянки встановлена огорожа, наявність якої перешкоджає у доступі позивачу до орендованої земельної ділянки. Відповідно до плану встановлення меж, виготовленого на замовлення позивача інженером землевпорядником ОСОБА_3 , площа земельної ділянки, до якої у позивача відсутній вільний доступ, складає 0, 0021 га.

Станом на час розгляду справи земельна ділянка під нерухомим майном по АДРЕСА_4 , не сформована.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював нарахування грошового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку та сплачував орендну плату: за 2015 рік у сумі 2907, 52 грн; за 2016 рік у сумі 8722, 55 грн; за 2017 рік у сумі 9245, 90 грн; за 2018 рік у сумі 13568, 34 грн; за 2019 рік у сумі 13568, 34 грн; за 2020 рік у сумі 13568, 34 грн.; за 2021 рік у сумі 13568, 34 грн.; за 2022 рік у сумі 23984, 04 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Статтею 103 Земельного кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Суд бере до уваги той факт, що земельна ділянка загальною площею 0, 0136 га, кадастровий номер:5910136300:02:006:0044, перебуває в оренді позивача на підставі Договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015 року, однак на частині орендованої позивачем земельної ділянки відповідачем встановлена огорожа, наявність якої перешкоджає у доступі позивачу до частини орендованої земельної ділянки, що встановлено рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2023 у справі №592/6086/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 4.2. Договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015 передбачено, що орендар (фізична особа підприємець ОСОБА_1 ) має право самостійно господарювати на орендованій земельній ділянці з дотриманням цього договору.

Судом встановлено, що відповідачем було зведено огорожу на земельній ділянці, орендарем якої є позивач, що перешкоджає ОСОБА_1 користуватись частиною орендованої земельної ділянки, а саме 0, 0021 га, оскільки відсутній вільний доступ. Вищезазначене свідчить про те, що позивач не має можливості користуватись орендованою земельною ділянкою в повному обсязі.

З огляду на те, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0136 га за кадастровим номером 5910136300:08:002:0044, шляхом демонтажу самовільно встановленої металевої огорожі між суміжними земельними ділянками сторін на АДРЕСА_5 .

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за користування земельною ділянкою в сумі 15307,35 грн (збитків), суд зазначає наступне.

Статтею 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до розрахунку збитків позивача, сума компенсації за самовільне користування земельною ділянкою, площею 0, 0021 га з 2015 по 2022 роки складає 15307, 35 грн.

Вищезазначена сума компенсації відповідачем не заперечується.

З огляду на те, що землекористувач має право на відшкодування заподіяних збитків, перевіривши арифметично відповідний розрахунок, суд визнає позовні вимоги в цій частині також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 20 000, 00 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової (немайнової шкоди) шкоди.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Отже, ураховуючи загальні підстави цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Втім, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту приниження ділової репутації чи моральних страждань особи позивача. Позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з їх недоведеністю.

Таким чином, суд позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Приватної торгівельно комерційної фірми «АЛЕКСАНДРА-М» задовольняє в частині усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0136 га за кадастровим номером 5910136300:08:002:0044, шляхом демонтажу самовільно встановленої металевої огорожі між суміжними земельними ділянками сторін на АДРЕСА_5 , а також в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 15307,35 грн.

При цьому, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 5 368, 00 грн покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Зобов`язати Приватну торгівельно комерційну фірму «АЛЕКСАНДРА-М» (40035, Сумська область, м. Суми, проспект М. Лушпи, буд. 29, кв. 181, ідентифікаційний номер 22982370) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0136 га за кадастровим номером 5910136300:08:002:0044, шляхом демонтажу самовільно встановленої металевої огорожі між суміжними земельними ділянками сторін на вулиці Кооперативна 3 та Кооперативна 5 у місті Суми.

3. Стягнути з Приватної торгівельно комерційної фірми «АЛЕКСАНДРА-М» ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер 22982370) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) збитки в сумі 15307, 35 грн (п`ятнадцять тисяч триста сім гривень тридцять п`ять копійок)та витрати на сплату судового збору в сумі 5 368 грн 00 коп (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень нуль копійок).

4. В задоволенні вимог про стягнення з Приватної торгівельно комерційної фірми «АЛЕКСАНДРА-М» на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000, 00 грн відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 15.05.2024 у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. на лікарняному з 05.02.2024 по 14.05.2024.

СуддяЮ.А. Джепа