Рішення

від 10.05.2024 по справі 920/147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.2024м. СумиСправа № 920/147/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/147/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАТЕКС ІНДАСТРІАЛ» (Веснянське шосе, буд. 7, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл., 31100; код за ЄДРПОУ 37822918)

до відповідачаПублічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (вул.Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003; код за ЄДРПОУ 05766356),

про стягнення 90706,30 грн

установив:

13.02.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 50550,53 грн (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят грн 53 коп.) заборгованості за договорами поставки, 6728,66 грн (шість тисяч сімсот двадцять вісім грн 66 коп.) пені, 33427,11 грн (тридцять три тисячі чотириста двадцять сім грн 11 коп.) штрафу, а також 3028,00 грн судового збору.

Актом відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 у справі №920/147/24 встановлено, що при розкритті конверту, надісланого ТОВ «Мегатекс Індастріал», виявлено недоліки в переліку додатків до позовної заяви, а саме: в п. 11 замість копії договору поставки №03/21 від 11.01.2022 вказана копія договору поставки №39/21 від 31.05.2022. а також відсутній додаток, вказаний в п. 13.

15.02.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003.

Ухвалою від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/147/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; зобов`язано позивача надати суду письмові пояснення з урахуванням змісту акту Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 у справі №920/147/24; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

20.02.2024 представник позивача на виконання вимог ухвали від 15.02.2024 у справі №920/147/24 надіслав заяву (вх №911), відповідно до якої надав для долучення до матеріалів справи копії наступних документів, а саме: договору поставки від 11.01.2022 №03/21, додаткової угоди від 28.01.2022 №1 до договору поставки від 11.01.2022 №03/21, договору поставки від 31.05.2022 №39/21, додаткової угоди від 01.07.2022 №1 до договору поставки від 31.05.2022 №39/21, довіреність ТОВ «Мегатекс Індастріал» на ім`я Кравчука В.О. Зазначена заява з доданими доказами (вх №911 від 20.02.2024) долучена до матеріалів справи.

11.03.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву (вх №697), в якому представник відповідача просить позовну заяву повернути заявнику, у зв`язку із порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог враховуючи, що предметом спору є заборгованість за чотирма окремими договорами поставки.

Розглянувши клопотання представника відповідача про повернення позову заявнику, викладене у відзиві на позовну заяву (вх №697 від 11.03.2024) суд зазначає наступне.

У клопотанні представник відповідача зауважую, що оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад та правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але, на думку відповідача, сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 173 ГПК України, але й значно ускладнить розгляд справи. Таким чином, представник відповідача просить позовну заяву повернути заявнику у зв`язку із порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача ( ч. 2 ст. 173 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 173 ГПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Предметом спору у справі є заборгованість за чотирма договорами, укладеними між позивачем та відповідачем, а саме: договір поставки №21/237 від 14.01.2019, договір поставки №21/393 від 21.12.2020, договір поставки №03/21 від 11.01.2022 та договір поставки №39/21 від 31.05.2022.

Ураховуючи визначене ст. 173 ГПК України право суду із власної ініціативи об`єднувати в одне провадження декілька однорідних позовних вимог, а також зауважуючи, що позовні вимоги заявлені одним позивачем до одного і того ж відповідача щодо заборгованості за вищевизначеними договорами поставки, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено правило об`єднання позовних вимог.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України відсутні підстави для повернення позову, у зв`язку з чим суд відмовляє представнику відповідача в задоволенні його клопотання про повернення позовної заяви позивачу, викладене у відзиві на позовну заяву (вх №697 від 11.03.2024).

Правом на подання відповіді на відзив та заперечень сторони не скористалися.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами в розумні строки.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

14.01.2019 між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (далі постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» (далі покупець, позивач) укладено договір поставки №21/237 (далі договір №1).

Відповідно до п. 1.1 договору №1 постачальник зобов`язується передати покупцю кислоту сірчану реактив кваліфікації ч.д.а. за ТУ У 20.1-05766356-077:2015 (в подальшому - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного договору.

За пунктами 3.5 та 3.5.1 договору№1 розрахунки за товар здійснюються у формі безготівкового розрахунку. Покупець після підписання даного договору та виставлення рахунку здійснює попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 3 банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату в розмірі 100% вартості заявленої до відвантаження партії товару.

Відповідно до п. 3.7 договору №1 у разі неможливості відвантаження товару, на підставі письмової вимоги покупця, постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця.

Згідно з п. 4.1 договору №1 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, в тару покупця, на умовах FCA ПАТ «Сумихімпром» м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 згідно з «Інкотермс-2000».

Відповідно до п. 4.2. договору №1 строк поставки партії товару: 10 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати згідно з п. 3.5.1. Письмові заявки на відвантаження надаються до 20 числа місяця передуючого місяцю відвантаження. Датою поставки товару визначається дата вказана у видатковій накладній підписаній уповноваженою особою постачальника.

Згідно з п. 7.1 договору №1 у випадку прострочення поставки товару (партії товару) за договором постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє на момент прострочення поставки товару) від суми товару поставленого з простроченням за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання фінансових зобов`язань за договором до повного їх виконання (п. 12.1. договору №1).

У подальшому між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди до договору №1, що є його невід`ємними частинами, а саме: 31.05.2019 - додаткова угода №1, 23.09.2019 додаткова угода №2, від 30.12.2019 додаткова угода №3, 13.18.2020 додаткова угода №4.

У межах договору №1 між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з лютого 2019 року по грудень 2021 року, за яким станом на 31.12.2021 заборгованість ПАТ «Сумихімпром» склала 3570,54 грн.

21.12.2020 між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» (покупець, позивач) укладено договір поставки №21/393 (далі договір №2).

Згідно з п. 1.1 договору №2 постачальник зобов`язується передати покупцю кислоту сірчану реактив кваліфікації ч.д.а. за ТУ У 20.1-05766356-077:2015 (в подальшому - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.5 та п. 3.5.1 договору №2 розрахунки за товар здійснюються у формі безготівкового розрахунку. Покупець після підписання даного договору та виставлення рахунку здійснює попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 3 банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату в розмірі 100% вартості заявленої до відвантаження партії товару.

Згідно з п. 3.7 договору №2 у разі неможливості відвантаження товару, на підставі письмової вимоги покупця, постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, в тару покупця, на умовах FCA ПАТ «Сумихімпром» м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 згідно з «Інкотермс-2000» (п. 4.1 договору №2).

Згідно з п. 4.2. договору №2 строк поставки партії товару: 10 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати згідно з п. 3.5.1. Письмові заявки на відвантаження надаються до 20 числа місяця передуючого місяцю відвантаження. Датою поставки товару визначається дата вказана у видатковій накладній підписаній уповноваженою особою постачальника.

Відповідно до п. 7.1 договору №2 у випадку прострочення поставки товару (партії товару) за договором постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє на момент прострочення поставки товару) від суми товару поставленого з простроченням за кожен день прострочення.

Пунктом 12.1 договору №2 визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання фінансових зобов`язань за договором до повного їх виконання.

У подальшому між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди до договору №2, що є його невід`ємними частинами, а саме: 16.02.2021 - додаткова угода №1, 16.04.2021 додаткова угода №2.

У межах договору №2 між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з квітня 2021 року по грудень 2021 року, за яким станом на 31.12.2021 заборгованість ПАТ «Сумихімпром» склала 3989,37 грн.

11.01.2022 між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» (покупець, позивач) укладено договір поставки №03/21 (далі договір №3).

Відповідно до п. 1.1 договору №3 постачальник зобов`язується передати покупцю кислоту сірчану реактив кваліфікації ч.д.а. за ТУ У 20.1-05766356-077:2015 (в подальшому - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного договору.

За пунктами 3.5 та 3.5.1 договору№3 розрахунки за товар здійснюються у формі безготівкового розрахунку. Покупець після підписання даного договору та виставлення рахунку здійснює попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 3 банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату в розмірі 100% вартості заявленої до відвантаження партії товару.

Відповідно до п. 3.7 договору №3 у разі неможливості відвантаження товару, на підставі письмової вимоги покупця, постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця.

Згідно з п. 4.1 договору №3 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, в тару покупця, на умовах FCA ПАТ «Сумихімпром» м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 згідно з «Інкотермс-2000».

Відповідно до п. 4.2. договору №3 поставка товару здійснюється окремими партіями, за попередньо узгодженими заявками. Для формування плану відвантажень заявка (графік) покупця на поставку товару надається до 20 числа місяця передуючого місяцю відвантаження. Датою поставки товару визначається дата вказана у видатковій накладній підписаною уповноваженою особою постачальника.

Згідно з п. 7.1 договору №3 у разі порушення строків постачання товару (партії товару) за договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 04.03.2022, а в частині виконання фінансових зобов`язань за договором до повного їх виконання (п. 13.1. договору №3 в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2022).

28.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угода №1 до договору №3, що є його невід`ємною частиною.

31.05.2022 між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» (покупець, позивач) укладено договір поставки №39/21 (далі договір №4).

Згідно з п. 1.1 договору №4 постачальник зобов`язується передати покупцю кислоту сірчану реактив кваліфікації ч.д.а. за ТУ У 20.1-05766356-077:2015 (в подальшому - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.5 та 3.5.1 договору№4 розрахунки за товар здійснюються у формі безготівкового розрахунку. Покупець після підписання даного договору та виставлення рахунку здійснює попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 3 банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату в розмірі 100% вартості заявленої до відвантаження партії товару.

За пунктом 3.7 договору №4 у разі неможливості відвантаження товару, на підставі письмової вимоги покупця, постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця.

Відповідно до п. 4.1 договору №4 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, в тару покупця, на умовах FCA ПАТ «Сумихімпром» м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 згідно з «Інкотермс-2000».

Пунктом 4.2. договору №4 визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, за попередньо узгодженими заявками. Для формування плану відвантажень заявка (графік) покупця на поставку товару надається до 20 числа місяця передуючого місяцю відвантаження. Датою поставки товару визначається дата вказана у видатковій накладній підписаною уповноваженою особою постачальника.

Відповідно до п. 7.1 договору №4 у разі порушення строків постачання товару (партії товару) за договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 08.08.2022, а в частині виконання фінансових зобов`язань за договором до повного їх виконання (п. 13.1. договору №4 в редакції додаткової угоди №1 від 01.07.2022).

01.07.2022 між постачальником та покупцем укладено додаткову угода №1 до договору №4, що є його невід`ємною частиною.

У межах договору №4 між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з травня 2022 року по червень 2022 року, за яким станом на 31.12.2021 заборгованість ПАТ «Сумихімпром» склала 35159,62 грн.

16.08.2022 позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу№65 про повернення авансового платежу в сумі 50550,53 грн (в т.ч.: ПДВ 8425,09 грн) за договорами №1, №2, №3, №4.

14.08.2023 позивач надіслав відповідачу претензію №202, в якій позивач вимагав протягом 10 днів з дня отримання претензії повернути авансовий платіж за договорами №1, №2, №3, №4 в сумі 50550,53 грн. До претензії були додані копії листа від 16.08.2022 №65 та актів звірки від 21.12.2020 №21/393, від 14.01.2019 №21/237, від 11.01.2022 №03/21, від 31.05.2022 №39/21. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначену претензію відповідач отримав 17.08.2023

Як зазначає позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, авансовий платіж за договорами в сумі 50550,53 грн (в т.ч: за договором №1 3570,54 грн, за договором №2 3989,37 грн, за договором №3 7831,00 грн, за договором №4 35159,62 грн) не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача авансові платежі за наступними договорами: №1 3570,54 грн, №2 3989,37 грн, №3 7831,00 грн, №4 35159,62 грн.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять ні акту звірки між сторонами спору за договором №3, ні інших доказів в підтвердження господарських операцій за визначеним договором, у зв`язку з чим позивачем не доведена заборгованість відповідача за договором №3 в сумі 7831,00 грн, а вимоги в цій частині визнаються судом недоведеними належними та допустимими доказами.

В той час як з матеріалів справи вбачається, що заборгованість за договорами №1, №2 та №4 підтверджена відповідачем шляхом підписання наступних актів звірки:

- акту звірки за період лютий 2019 року грудень 2021 року за договором №1, за яким станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача склала 3570,54 грн,

- акту звірки за період квітень 2021 року грудень 2021 року за договором №2, відповідно до якого станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача склала 3989,37грн,

- акту звірки за період травень 2022 року по липень 2022 року за договором №4, за яким станом на 31.07.2022 заборгованість відповідача склала 35159,62 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за пунктом 3.5.1. договорів №1, №2, №4 щодо 100% оплати вартості товару, в той час як відповідач порушив пункт 4.2. договорів №1, №2, №4 щодо своєчасної та повної поставки товару і відповідно до вище зазначених актів визнав заборгованість за такими договорами.

Доказів поставки товару за договорами №1, №2, №4 відповідач не надав, авансовий платіж позивачу за цими договорами не повернув, заборгованість визнану за актами звірки належними доказами не спростував.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача авансового платежу в сумі 3570,54 грн за договором №1, в сумі 3989,37 грн за договором №2, в сумі 35159,62 грн за договором №4, за товар, що мав бути поставлений відповідачем позивачу за договорами №1, №2, №4, суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а отже, такими, що підлягають задоволенню. Щодо стягнення 7831,00 грн авансового платежу за договором №3 суд відмовляє за необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6728,66 грн пені.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5.1 договорів №1, №2, №3, №4 визначений порядок та умови оплати товару, а пунктом 4.2. строки поставки.

Згідно з п. 7.1 договору №1, №2, №3, №4 у разі порушення строків постачання товару (партії товару) за договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання.

Відповідно до розрахунків доданих до позову позивач просить стягнути з відповідача 6728,66 грн пені, а саме:

- за договором №1 - 2855,06 грн пені за період з 10.12.2021 по 27.10.2023;

- за договором №2 - 3189,97грн пені за період з 10.12.2021 по 27.10.2023;

- за договором №3 - 4987,81 грн пені за період з 22.07.2022 по 27.10.2023;

- за договором №4 - 22394,27 грн пені за період з 22.07.2022 по 27.10.2023.

Разом з тим, враховуючи умови п. 4.2. договору №1 та №2, яким встановлено десять календарних днів для поставки товару з моменту здійснення покупцем оплати відповідно до п. 3.5.1. зазначених договорів, а також визнання відповідачем заборгованості шляхом підписання актів звірки за договорами №1 та №2, в яких зазначені оплати та поставки товару, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає правомірними періодами для нарахування пені: за договором №1 - з 10.12.2021 по 09.06.2022, за договором №2 з 24.12.2021 по 23.06.2022.

Водночас пунктом 4.2. договору №4 не встановлено строку поставки товару, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За пунктом 3.7. договору №4 у разі неможливості відвантаження товару, на підставі письмової вимоги покупця, постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця.

У претензії №202 від 14.08.2023 позивач встановив відповідачу строк у 10 календарних днів з моменту отримання претензії для повернення авансу. Враховуючи, що претензію відповідач отримав 17.08.2023 зазначений строк з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України сплив 28.08.2023 та з 29.08.2023 відповідач вважається таким, що порушив зобов`язання за договором №4. Таким чином, правомірним строком для нарахування пені за договором №4 є строк з 29.08.2023 та в межах заявлено позивачем строку - до 27.10.2023.

Враховуючи зазначені періоди, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff розмір пені за розрахунком суду склав: 368,40 грн за договором №1 за період з 10.12.2021 по 09.06.2022, 460,58 грн за договором №2 за період з 24.12.2021 по 23.06.2022, 2369,66 грн за договором №4 за період з 29.08.2023 по 27.10.2023, що разом за трьома договорами складає 3198,64 грн.

Таким чином, стягнення з відповідача 3198,64 грн пені за договорами №1, №2, №4 суд вважає правомірним та обґрунтованим, інша частина пені нарахована позивачем з порушенням періоду нарахування штрафних санкцій за законом та умовами договорів №1, №2, №4, а тому визнається судом необґрунтованою.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 4987,81 грн пені за період з 22.07.2022 по 27.10.2023 за договором №3 суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено правомірності підстав для нарахування пені, оскільки не доведено порушення відповідачем умов договору №3, у зв`язку з чим суд відмовляє позивачу в цій частині позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

У прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача 33427,11 грн штрафу, але враховуючи додані до позовної заяви розрахунки позивачем фактично заявлено до стягнення 33427,11 грн інфляційних збитків.

Відповідно до розрахунку поданого до позову позивач просить стягнути з відповідача:

- за договором №1 1085,95 грн інфляційних збитків за період із січня 2022 року по вересень 2023 року;

- за договором №2 1213,33 грн інфляційних збитків за період із січня 2022 року по вересень 2023 року;

- за договором №3 806,84 грн інфляційних збитків за період із серпня 2022 року по вересень 2023 року;

- за договором №4 3622,54 грн інфляційних збитків за період із серпня 2022 року по вересень 2023 року.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем доведено, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем за договорами №1, №2, №4, розмір якого підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Отже, у даній справі, є всі правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначене кореспондується із висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, де Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 921/266/13-г/7 (провадження № 3-90гс14) та від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16 (провадження № 3-133гс17); у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 910/23585/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/24853/13, від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/1775/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 916/75/18, від 21 червня 2019 року у справі № 910/9288/18, від 01 липня 2019 року у справі № 910/5773/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 17 жовтня 2018 року у справі № 923/1151/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 745/26/16-ц (провадження № 61-14087св18).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати за договорами №1, №2 та №4, у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку інфляційних збитків, суд зауважує, що позивачем правомірно визначений строк для нарахування відповідачу інфляційних збитків за договорами №1 та №2.

Водночас, враховуючи, що судом встановлено, що саме з 29.08.2023 відповідач вважається таким, що порушив зобов`язання за договором №4, суд не погоджується зі строком нарахування інфляційний битків за договором №4. Правомірним є строк в межах заявленого позивачем - це вересень 2023 року.

За допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff розмір інфляційних збитків за розрахунком суду склав: 1085,95 грн за договором №1 за період із січня 2022 року по вересень 2023 року; 1213,33 грн за договором №2 за період із січня 2022 року по вересень 2023 року; 175,80 грн за договором №4 за період вересень 2023 року, що разом складає 2475,08 грн.

Отже, стягнення з відповідача 2475,08 грн інфляційних збитків за договорами №1, №2, №4 суд вважає правомірним та обґрунтованим, інша частина інфляційних збитків нарахована позивачем з порушенням періоду нарахування, а тому визнається судом необґрунтованою.

Щодо вимоги позивача про стягнення 806,84 грн інфляційних збитків за договором №3 за період із серпня 2022 року по вересень 2023 року, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено правомірності підстав для нарахування пені, оскільки не доведено порушення відповідачем умов договору №3, у зв`язку з чим суд відмовляє позивачу в цій частині позовних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення за договорами №1, №2, №4 42719,53 грн основного боргу, що є авансовим платежем, 2475,08 грн інфляційних збитків, 3198,64 грн пені, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 3028,00 грн, що сплачений за платіжною інструкцією №159 від 02.02.2024.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003; код за ЄДРПОУ 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАТЕКС ІНДАСТРІАЛ» (Веснянське шосе, буд. 7, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл., 31100; код за ЄДРПОУ 37822918) 42719,53 грн (сорок дві тисячі сімсот дев`ятнадцять грн 53 коп.) заборгованості за договорами поставки від 14.01.2019 №21/237, від 21.12.2020 №21/393, від 31.05.2022 №39/21, 2475,08 грн (дві тисячі чотириста сімдесят п`ять грн 08 коп.) інфляційних збитків, 3198,64 грн (три тисячі сто дев`яносто вісім грн 64 коп.) пені, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька