Рішення

від 13.05.2024 по справі 922/618/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/618/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіво Клініка" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Путятинський майдан, буд. 2, оф. 318) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 65609,13 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвіво Клініка" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кошти у розмірі 65609,13 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №01/07-2022ЛО від 01.07.2022 в частині здійснення повної оплати вартості наданих виконавцем послуг.

Відповідно до частини 6 статті 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Керуючись частиною 6 статті 176 ГПК України, з огляду на те, що відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу, суд звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру із запитом щодо отримання інформації про офіційне місце реєстрації (проживання) фізичної особи ОСОБА_1 та отримав відповідь №468454 від 28.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги пункту 5 частини 3 статті 162, частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

05.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №6101) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 11.03.2024, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації відповідача, було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 та 11.03.2024 по справі №922/618/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвіво Клініка" (далі - позивач, виконавець) та фізичною особою - підприємцем Лобановською Іриною Володимирівною (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 01/07-2022ЛО (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець на замовлення замовника надає лабораторні послуги, а саме, проведення лабораторних досліджень, а також інші послуги в межах даного договору.

Згідно пункту 1.2. договору перелік послуг (їх назва та коди), строки виконання та їх вартість вказані у Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору загальна сума договору складає сумарну вартість виконаних лабораторних послуг впродовж дії даного договору, згідно з актами наданих послуг виконавця.

Пунктом 3.3. договору погоджено, що замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати наданих послуг шляхом отримання результатів досліджень через електронні системи передачі даних або безпосередньо експедитором (кур`єром), якщо надані послуги відповідають умовам договору (п.п. 3.3.3); підписувати Акти надання послуг та сплачувати вартість наданих послуг виконавця, відповідно до умов даного договору (п.п. 3.3.5).

Згідно з пунктом 4.1. договору вартість послуг вказана у Додатку №1 та інших додатках до цього договору, є достовірною для складання рахунків та Акту надання послуг на замовлені послуги. Акт наданих послуг є основним документом, згідно якого сплачуються отримані послуги відповідно до вказаних у договорі умов.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що проведення оплати замовником наданих виконавцем послуг у звітному періоді здійснюється в наступному порядку: 4.2.1. за проведені дослідження у період з 1 (першого) числа місяця, включно, до 7 (сьомого) числа місяця, включно, виконавець на наступний робочий день вказаного періоду, виставляє рахунок на оплату, а замовник проводить його оплату протягом 2 (Двох) робочих днів з дня його отримання, у відповідності до умов договору; 4.2.2. за проведені дослідження у період з 8 (восьмого) числа місяця, включно, по 15 (п`ятнадцяте) число місяця, включно, виконавець на наступний робочий день вказаного періоду виставляє рахунок на оплату, а замовник проводить його оплату протягом 2 (Двох) робочих днів з дня його отримання, у відповідності до умов даного договору; 4.2.3. за проведені дослідження у період з 16 (шістнадцятого) числа місяця, включно, по 23 (двадцять третє) число місяця, включно, виконавець на наступний робочий день вказаного періоду виставляє рахунок на оплату, а замовник проводить його оплату протягом 2 (Двох) робочих днів з дня його отримання, у відповідності до умов даного договору; 4.2.4. за проведені дослідження у період з 24 (двадцять четвертого) числа місяця, включно, до останнього числа місяця звітного періоду, включно, виконавець впродовж 5 робочих днів вказаного періоду виставляє Акт надання послуг, який підлягає оплаті замовником протягом 3 (Трьох) робочих днів, з урахуванням умов п.п. 4.6. даного договору.

Відповідно до умов пункту 4.6. договору виконавець направляє замовнику Акт наданих послуг, який містить остаточний перелік наданих послуг у звітному періоду, включаючи проведені розрахунки (нарахування) у періоди з 1 (першого) по 23 (двадцять третє) число місяця, включно, та послуги, які були надані у період з 24 (двадцять четвертого) числа місяця, включно, до останнього числа місяця звітного періоду, включно, та не оплачені змовником. Акт наданих послуг направляється через електронний документообіг. Замовник впродовж 3 (Трьох) робочих днів з дня отримання Акту наданих послуг зобов`язаний направити виконавцю підписаний примірник Акту надання послуг та перерахувати остаточну суму вартості наданих послуг або надати письмову мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо протягом 3 (Трьох) робочих днів з дня отримання Акту наданих послуг замовником не буде надано виконавцю підписаний примірник Акту або мотивованої відмови, перелік та вартість наданих послуг вказаний в Акті наданих послуг вважаються погодженими замовником і є підставою для проведення остаточного розрахунку. Замовник зобов`язаний, у вказаний строк, перерахувати остаточну суму вартості наданих послуг на рахунок виконавця, згідно відповідного Акту надання послуг, але не пізніш ніж до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця наступного за звітним періодом

Пунктом 5.1. договору передбачено, що сторони домовилися використовувати при укладенні та виконанні умов даного договору документи у електронній формі, у тому числі, але не виключно: Акти надання послуг, рахунки та інші первинні документи, у відповідності до норм Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги" у наступному порядку: договір, додатки, додаткові угоди (договори), акти, рахунки, згідно договору, будуть надаватись в електронному вигляді, складені згідно зазначеного законодавства України, із заповненням усіх обов`язкових реквізитів і накладенням кваліфікованого електронного підпису або електронного підпису уповноваженої особи (далі КЕП/ЕЦП) через системи електронного документообігу системи електронного документообігу "Вчасно" (Система), розміщеного в мережі Інтернет за посиланням https://vchasno.ua (п.п. 5.5.1).

Із обставин справ також вбачається, що між сторони було укладено низку додаткових угод до договору про надання послуг №01/07-2022ЛО від 01.07.2022, а саме: №1 від 26.07.2022, №2 від 19.08.2022, №3 від 31.08.2022, №4 від 16.09.2022, №5 від 23.09.2022, №6 від 25.10.2022, №7 від 30.11.2022, №8 від 31.12.2022, №9 від 31.01.2023, №10 від 28.02.2023, №11 від 22.03.2023, №12 від 31.03.2023, №13 від 28.04.2023, №14 від 31.05.2023, №15 від 09.06.2023, №16 від 28.06.2023, №17 від 30.06.2023, №18 від 31.07.2023, №19 від 31.08.2023, №20 від 30.09.2023, №21 від 31.10.2023, №22 від 30.11.2023, №24 від 30.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у звітному періоді з 01 до 30 листопада 2023 року виконавцем було надано послуг замовнику на суму 46207,82 грн. За надані послуги замовник частково провів оплату виконавцю на суму 20042,45 грн. Залишок боргу замовника за надані послуги виконавцем у листопаді 2023 року становить суму 26165,37 грн. Крім того, зазначено, що у звітному періоді з 01 по 31 грудня 2023 року виконавцем було надано послуги замовнику на суму 39443,76 грн., проте замовник не провів розрахунки з виконавцем.

Отже, позивачем у позовній заяві зазначено, що станом на дату звернення з позовною заявою до суду борг в сумі 65609,13 грн. відповідачем не сплачено.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведених норм права слідує, що договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені правами та обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір про надання послуг №01/07-2022ЛО від 01.07.2022 та додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до оформленого та скерованого відповідачу акту надання послуг №856 від 30.11.2023 за договором про надання послуг №01/07-2022ЛО від 01.07.2022 позивач надав відповідачу послуги у розмірі 46207,82 грн.

Відповідно до оформленого та скерованого відповідачу акту надання послуг №947 від 31.12.2023 за договором про надання послуг №01/07-2022ЛО від 01.07.2022 позивач надав відповідачу послуги у розмірі 39443,76 грн.

Пунктом 5.4. договору погоджено, що у разі, якщо впродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання через систему Акту замовнику від нього не надійшли зауваження чи заперечення, або замовник не підписав Акт, у цьому випадку Акт вважатиметься погодженим та підписаним замовником, а послуги, зазначені у такому Акті, прийнятими замовником без будь-яких зауважень в повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачено вартість наданих позивачем послуг у розмірі 20042,45 грн. згідно платіжних інструкцій №178 від 23.11.2023 на суму 1942,45 грн., №193 від 22.12.2023 на суму 12500,00 грн., №195 від 29.12.2023 на суму 5600,00 грн. із призначенням платежу: "часткова сплата за послуги згідно акту №856 від 30.11.2023 по договору №01/07-2022ЛО від 01.07.2022. Без ПДВ".

В платіжній інструкції №178 від 23.11.2023 на суму 1942,45 грн. зазначено призначення платежу: "оплата роялті згідно з договором франчайзингу №22/11-2021Ф3 від 22.11.2021". При цьому матеріали справи містять та судом взято до уваги лист відповідача про зміну призначення платежу вих. №85 від 15.12.2023, в якому останній зазначає, що 23.11.2023 платіжним дорученням №178 проведено оплату у розмірі 1942,45 грн. без ПДВ в якому не вірно зазначено призначення та просив позивача призначення платежу вважати вірним в новій редакції: "Оплата за послуги згідно договору про надання послуг №01/07-2022ЛО від 01.07.2022 без ПДВ", який враховано позивачем.

У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц наголошує, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі, так само як і не містять мотивованої відмови від отримання послуг або зауважень щодо переліку, вартості, своєчасності, якості наданих послуг.

Водночас суд зазначає, що укладений між сторонами договір та додаткові угоди до нього є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за надані послуги, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача кошти у розмірі 65609,13 грн. є обґрунтованою, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, статтею 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, що також передбачено у статті 50 ЦК України. При цьому, частиною 2 статті 50 ЦК України унормовано, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою отримання відомостей про відповідача та отримано відповідь №468488 від 28.02.2024, що державну реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця проведено 12.10.2021. Номер запису: 2004800000000261568. Разом з тим, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця проведено 31.01.2024. Підстава: власне рішення. Номер запису: 2004800060002261568.

За приписами частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позовні вимоги стосуються спору, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, яким на дату подання позовної заяви припинено підприємницьку діяльність.

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця, однак в силу наведених законодавчих положень та усталеної судової практики, погоджені договірні зобов`язання не припинилися та залишаються за відповідачем як за фізичною особою.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Натомість відповідачем всупереч наведених вище норм процесуального закону не надано та матеріали справи не містять доказів, які б спростовували правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіво Клініка" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Путятинський майдан, буд. 2, оф. 318, код ЄДРПОУ 44898626) кошти у розмірі 65609,13 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" травня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова