Ухвала

від 15.05.2024 по справі 908/1884/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1884/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024

та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023

у справі № 908/1884/23

за позовом Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави

до 1) Запорізької міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Терраінвестгрупп"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕД КОНЦЕПТ"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення в частині передачі земельної ділянки в оренду, скасування акту прийому-передачі, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації незавершеного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 29.04.2024 надійшла касаційна скарга Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 (повний текст складено 09.04.2024) та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1884/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 ? 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що вона подається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позаяк під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми процесуального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, вказаних скаржником.

При цьому предметом касаційного оскарження у даному випадку є протокольна ухвала Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023, якою не прийнято до розгляду заяву Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про заміну предмета позову, та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024, якою ця ухвала залишена без змін.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

За приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право подати касаційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

За змістом ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Водночас підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Тож ч. 2 ст. 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок вказати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

В порушення наведеному у цьому разі скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідною частиною/абзацом ст. 287 ГПК України при оскарженні судового рішення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України, що має кореспондуватися з абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, викладення її вимог, змісту та підстав касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності сторін.

Отже, скаржником належним чином не визначено підставу касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України і способом усунення цього недоліку є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що касаційну скаргу, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України, зокрема, у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, касаційна скарга Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме скаржнику необхідно подати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України, з урахуванням того, які саме судові рішення ним оскаржуються у цьому разі.

Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 у справі № 908/1884/23 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.