Постанова

від 15.05.2024 по справі 711/2290/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 711/2290/24

Номер провадження 3/711/866/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення:

ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , працюючої заступником директора ТОВ «Заклад дошкільної освіти Центр розвитку дитини «Монтесорі Фемелі»,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Центрального міжрегіональногоуправління Державноїслужби зпитань праціпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що 18.03.2024 при проведенні заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Заклад дошкільні освіти Центр розвитку дитини «монтесорі Фемелі» за адресою: м.Черкаси, вул. Пастерівська, буд. 57, виявлено порушення законодавства про працю, за яке передбачено ч.1 ст.41 КУпАП, а саме: ОСОБА_2 за період роботи з 23.07.2019 по 28.02.2024 набула право на 111 днів річної відпустки. Наказом від 01.09.2020 № 106 перебувала у відпустці 24 календарних і з 11.09.2020 по 04.10.2020. Компенсація при звільненні підлягає 87 календарних дні. Відповідно до розрахунково-платіжній відомості № 2/2 при звільненні ОСОБА_2 компенсували 52 календарних дні, чим порушено вимоги статті 83 КЗпП України та ч.1 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136. Остаточний розрахунок не провели в день звільнення в повному обсязі, чим ворушено вимоги статті 116 КЗпП України.

Правопорушниця ОСОБА_1 , до початку судового засідання надала заяву в якій просить суд проводити розгляд справи без її участі. Вину у вчиненні адміністративного праворушення визнає в повному обсязі та просить суд суворо не карати.

Дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступного.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Також, необхідно зазначити, що ст.245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положення статті 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУ пАП)

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Відповідальність за ч.1 ст.41 КУпАП настає за винну протиправну поведінку, яка полягає у порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 закріплене ст. 43 Конституції України право на працю визначав як природну потребу людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і працювати за трудовим договором чи контрактом.

Відповідно доч.1ст.83КЗпП, уразі звільненняпрацівника йомувиплачується грошовакомпенсація завсі невикористані нимдні щорічноївідпустки,а такождодаткової відпусткипрацівникам,які маютьдітей абоповнолітню дитинуз інвалідністюз дитинствапідгрупи АIгрупи.

Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зарплата має виплачуватисяпрацівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Подібний обов`язок роботодавця зберігається і в умовах воєнного стану, адже роботодавці мають докладати зусиль для здійснення своєчасних виплат. Проте є нюанси. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Однак звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Це означає, що роботодавець не може не оплатити працю свого працівника.

Водночас, об`єктивно не маючи можливості провести виплати в строк через бойові дії або інший форс-мажор, роботодавець і посадові особи роботодавця можуть бути звільнені від відповідальності. Так, за порушення встановлених строків виплати зарплати та інших виплат, передбачених законодавством про працю, працівникам більше нiж за один місяць і виплату грошових коштів не в повному обсязі ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачено накладання фінансової санкції на роботодавця у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадовців підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності та притягнення до адміністративної відповідно за ст.41 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що 18.03.2024 при проведенні заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Заклад дошкільні освіти Центр розвитку дитини «Монтесорі Фемелі» за адресою: м.Черкаси, вул. Пастерівська, буд. 57, виявлено порушення законодавства про працю, за яке передбачено ч.1 ст.41 КУпАП, а саме: порушено ст.ст.83, 116 КЗпП та ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, не проведено остаточний розрахунок в день звільнення в повному обсязі.

Зокрема, згідно акту перевірки № Ц/ЧК/6708/259 ТОВ «Заклад дошкільні освіти - Центр розвитку дитини «Монтесорі Фемелі» встановлено порушення законодавства, а саме: «Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 №5782«Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану», ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015№ 96, положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022№ 170, відповідно абазу 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності» (звернення ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , заявниця) від 07.03.2024) здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «Заклад дошкільної освіти - Центр розвитку дитини «Монтессорі Фемелі» (код ЄДРПОУ 37551510) (далі - ТОВ «Монтессорі Фемелі») на предмет дотримання вимог законодавства про працю відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з питань оплати праці. Аналізом наданих документів встановлено наступне. Відповідно до наказу № 63 від 22.07.2024 ОСОБА_2 прийнято на роботу 23.07.2019року на посаду помічника вихователя на умовах повного робочого часу, з окладом згідно штатного розпису. Згідно наказу № 1-к від 28.02.2024заявницю звільнено з посади помічника вихователя з 28.02.2024за власним бажанням (відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі- К3пП України) на підставі заяви ОСОБА_2 від 14.02.2024. Відповідно наданих пояснень заступника директора ТОВ «Монтессорі Фемелі» ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_4 ) за період з 23.07.2019по 28.02.2024 ОСОБА_2 жодного разу не писала заяви на надання їй додаткової відпустки, як мати одиначка та не подавала документи на підтвердження статусу матері одиначки, ні документів, що вона самостійно виховує дитину. Також ОСОБА_4 повідомила, що наказ на звільнення ОСОБА_2 підписувати відмовилась, трудову книжку не забрала, про що складено акт за підписами присутніх працівників закладу. Лист, про необхідність забрати трудову книжку надіслано 04.03.2024«Укрпоштою». ОСОБА_2 за період роботи з 23.07.2019по 28.02.2024набула право на 111 днів щорічної відпустки. Наказом від 01.09.2020№ 106 заявниця перебувала у відпустці 24 календарних дні з 11.09.2020по 04.10.2020. Компенсація при звільненні підлягає 87 календарних днів. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 2/2 при звільненні компенсували 52 дні. Остаточний розрахунок з ОСОБА_2 не проведено в день звільнення в повному обсязі.

Відповідальна особа заступник директора ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріалисправи вважаю,що вдіях ОСОБА_1 вбачається склададміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.41КУпАП,а саме: порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеногоЗаконом України"Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Її вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 18.03.2024 року № Ц/ЧК/6708/259/П/ПТ, актом інспекційного відвідування № Ц/ЧК/6708/259 та іншими матеріалами справи.

Пом`якшуючою відповідальність правопорушниці обставиною суд враховує щире каяття.

Обтяжуючих відповідальність правопорушниці обставин не вбачається.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушниці, ступеню її вини та майнового стану, відсутності обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність порушниці, вважаю за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого ч.1ст.41 КУпАП, так як застосування до неї цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як нею самою, так і іншими особами.

Також підлягає стягненню на корить держави судовий збір відповідно дост.4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 279, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.41 КУпАПта застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що дорівнює 605,6 грн.

Відповідно до ч.1ст.307 КУпАПштрафмаєбутисплаченийнепізніше як через п`ятнадцятьднівзднявручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбаченихстаттею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постановине пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядкуст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. М. Олійник