Рішення

від 14.05.2024 по справі 761/5896/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5896/24

Провадження № 2/761/5685/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Осаулов А.А.

за участю секретаря судових засідань Путря Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в заочному порядку в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2024 р. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) (відповідач), в якому просив суд стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 16 лютого 2023 року по 15 лютого 2024 року у розмірі 199 015 гривень за вирахуванням всіх необхідних податків та обов`язкових платежів.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням Печерського районного суду м.Київ від 02 червня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 , а саме: визнано незаконними та скасовано наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України №81-о від 28 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора державної установи «Київський міський лабораторний центр Держсанепідслужби України» та дострокового припинення дії контракту №4 від 30 квітня 2013 року, укладеного з директором державної установи «Київський міський лабораторний центр Держсанепідслужби України» та ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора державної установи «Київський міський лабораторний центр Держсанепідслужби України» з 29 вересня 2015 року.

Відповідачем вказане судове рішення до цього часу не виконано.

За судовими рішеннями у справах №761/5403/20, 761/6008/21, №761/5441/22, №761/5861/23 стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за періоди з 14.02.2018 р. по 14.02.2020 р., з 15.02.2020 р. по 15.02.2021 р., з 15.02.2021 р. по 15.02.2022 р., з 15.02.2022 р. по 15.02.2023 р.

З урахуванням середньоденної заробітної плати позивача, яка складає 762,51 грн, кількості робочих днів - 261 (за період з 16.02.2023 р. по 15.02.2024 р.) позивач просив стягнути 199 015 гривень за вирахуванням всіх необхідних податків та обов`язкових платежів.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направив.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.04.2013 року між відповідачем та позивачем укладено Контракт № 4 щодо призначення на посаду директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України». Згідно п. 7.1 Контракту цей Контракт термін діє з 30.04. 2013 до 30.04.2014.

04.04.2014 Додатковою угодою № 1 до Контракту № 4 від 30.04.2013 продовжено термін дії контракту № 4 від 30.04.2013 до 30.04.2017.

Наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 81-о від 28.08.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» та достроково припинено дію контракту № 4 від 30.04.2013, укладеного з директором Державної установи «Київський міський лабораторний центр «Державної санітарно-епідеміологічної служби України» та ОСОБА_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2016 визнано незаконним та скасовано наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України №81-о від 28.08.2015 про звільнення 28.08.2015 позивача з посади директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» та дострокове припинення дії контракту № 4 від 30.04.2013. Поновлено позивача на посаді директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» з 29.09.2015. Допущено негайне виконання в частині поновлення на роботу, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

05.10.2016 за наслідками апеляційного розгляду Апеляційним судом м. Києва у справі ухвалено рішення, відповідно до якого апеляційну скаргу Протаса С.В. в інтересах Державної санітарно-епідеміологічної служби України задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Київ від 02.06.2016 в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 81-о від 28.08.2015 про звільнення позивача та дострокового припинення дії контракту № 4 від 30.04.2013 скасовано та ухвалено в цій частині нове про відмову в задоволені цих позовних вимог, оскільки, скасування наказів належить до виключної компетенції органів управління товариства.

Додатковим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23.11.2016, рішення Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2016 в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі залишено без змін.

Тобто, рішення Печерського районного суду міста Києва в частині поновлення на посаді позивача підлягало негайному виконанню та набрало законної сили.

Станом на 15.02.2024 вказане рішення суду не було виконано, а позивача на посаді не поновлено.

Також, судом встановлено, що Департаментом виконавчої служби, відділом примусового виконання рішень за виконавчим листом № 757/33026/15-ц, виданим 02.06.2016 року Печерським районним судом міста Києва, здійснювалося виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 від 07.06.2016.

За фактом невиконання судового рішення щодо поновлення на посаді позивача СВ Печерського РУ ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100100003785, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.08.2019 задоволено позов позивача до Державної санітарно-епідеміологічної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.09.2015 по 14.12.2018 у розмірі 614 583,06 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення набрало законної сили і перебуває на примусовому виконанні у Державній казначейській служби України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2020 у справі 761/5403/20 позивачу відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 14.12.2018 по 14.02.2020 у розмірі 221 890,41 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2020 вищевказане рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 19.05.2020 у справі № 761/5403/20 скасовано і прийнято постанову, якою його позов до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2021 у цивільній справі № 761/6008/21 стягнуто з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15.02.2020 по 15.02.2021 у розмірі 190 627 грн. 50 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.11.2022 по цивільній справі № 761/5441/22 стягнуто з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15.02.2021 по 15.02.2022 у розмірі 191 390 грн.00 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року по цивільній справі № 761/5861/23 стягнуто з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15 лютого 2022 року по 15 лютого 2023 року у розмірі 198 252 (за вирахуванням всіх необхідних податків та обов`язкових платежів)

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як неодноразово було встановлено під час розгляду справ про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, відповідачем не виконується рішення суду у цій частині без поважних причин.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Конституції України).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України, стаття 430 ЦПК України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 ЦПК України).

Згідно зі статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Зазначена правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Як було зазначено вище, рішення Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2016 р. в частині поновлення на посаді позивача підлягало негайному виконанню та набрало законної сили.

Між тим, станом на 15.02.2024 вказане рішення суду не було виконано, а позивача на посаді не поновлено (доказів протилежного суду не надано)

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці з моменту звільнення з посади 29.09.2015, складає: за серпень 2015 року - 12931,14 грн; за вересень 2015 року - 17569,44грн.

Всього у серпні - вересні 2015 року було 20+20=40 робочих дні.

За серпень - вересень 2015 року позивачеві було нараховано 12 931,14 + 17+ 569,44 = 30500,58 грн.

Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місяці складала 30500,58 грн/40 днів = 762,51 грн/l день.

Вказаний розмір середньоденної заробітної плати неодноразово досліджувався під час розгляду справ про стягнення середнього заробітку за попередні періоди.

Загальна кількість робочих днів за період з 16.02.2023 по 15.02.2024 складає: 261 робочих днів (з урахуванням святкових і вихідних днів).

Загальна сума стягнення за період з 16.02.2023 по 15.02.2024 складає: 261 дні х 762,51 грн/І день = 199015,11 грн.

Вказаний розрахунок стороною відповідача не спростовано.

Між тим, враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, за якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а згідно позовної заяви позивач просив стягнути лише 199015,00 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, а тому саме вказана сума підлягає до стягненню з відповідача.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 кошти середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі - 199015,00 грн., що включає податки, збори та обов`язкові платежі.

В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі - 1990 грн. 15 коп.,

Враховуючи наведене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 235, 236 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273 - 279, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, - задовольнити повністю.

Стягнути з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 кошти середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі - 199015,00 грн., що включає податки, збори та обов`язкові платежі.

Стягнути з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 1990 грн. 15 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна санітарно - епідеміологічна служба України (ліквідаційна комісія), адреса: 01001, м. Київ. вул. Б. Гринченка, 1, код ЄДРПОУ 37508109.

Повне рішення виготовлено 14.05.2024 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов