Постанова

від 15.05.2024 по справі 537/4551/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/4551/23 Номер провадження 22-ц/814/2138/24Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув урежимі відеоконференціїв м.Полтавіцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наухвалу Крюківськогорайонного судум.КременчукаПолтавської областівід 01березня 2024року (часухвалення рішенняз 10:13:57до незазначено;дата виготовленняповного текстусудового рішення 04березня 2024року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом, просили ухвалити рішення, яким визнати недійснимакт пропорушення №00006633від 22.06.2022,складений Кременчуцькоюоб`єднаноюфілією АТ«Полтаваобленерго»;скасувати рішеннязасідання комісіїАТ «Полтаваобленерго»про визначенняобсягу тавартості необлікованої електричноїенергії,оформлене протоколом№ 00006633від 09.08.2022з розглядуакту пропорушення №00006633від 22.06.2022;стягнути зАТ «Полтаваоблененрго»на користь ОСОБА_2 моральну шкодуу розмірі100000грн тасудові витратипокласти навідповідачів.

В обґрунтуваннязаявлених вимог посилалися на такі обставини .

30.10.2006 між ФОП ОСОБА_1 і ВАТ «Полтаваобленерго» укладено договір про постачання електричної енергії за адресою здійснення підприємницької діяльності. У подальшому нежитлове приміщення відчужено ОСОБА_1 . Вважає, що акт про порушення № 00006633 від 22.06.2022 є недійсним, оскільки складений без участі та відома споживача ОСОБА_1 , відсутні докази порушення ОСОБА_1 або ОСОБА_2 .ПРРЕЕ, зокрема споживання електричної енергії без приладів обліку, відсутня вина ОСОБА_1 у крадіжці лічильника, що є підставою для скасування протоколу засідання комісії, який складений на ФОП ОСОБА_1 , невірно здійснені нарахування за необліковану електроенергію. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно 06.06.2022, тобто у період, коли вона була ФОП, відключив електропостачання за адресою здійснення нею діяльності,що призвелодо простоюта неможливостівиготовлення продукції,та наїї ім`япредставниками Кременчуцькоїоб`єднаноїфілії АТ«Полтаваобленерго» складеноакт пропорушення №00006633,внаслідок чоговона змушенабула звертатисядо електропостачальноїорганізації тавитрачати часна засіданнякомісії,збирання доказівдля розглядуакту.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01 березня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго», третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди закрито на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу повернути для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що, ухвалюючи рішення про закриття провадження, суд першої інстанції не врахував, що позови у справі № 524/7706/22 і у справі №537/4551/23 не є тотожніми, оскільки відрізняються за складом учасником, а саме у справі, що розглядається, учасником справи є третя особа ОСОБА_3 , співвласник нерухомого майна, щодо якого виник спір.

Судом також не враховано, що після постановлення ухвали від 12 липня 2023 року у справі № 524/7706/22 позивачі звернулися з позовом до Господарського суду Полтавської області, проте ухвалою від 01 вересня 2023 року суд повернув позов, зазначивши, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, закривши провадження у справі, суд створив спір між судами про підсудність і юрисдикційну належність цього спору, що є неприпустимим.

У відзиві АТ «Полтаваобленерго», посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Стверджується, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини щодо тотожності спорів в обох справах і ухвалено законне судове рішення.

Позивачі по справі помилково тлумачать норму ч.2 ст.256 ЦПК України щодо наслідків закриття провадження у справі, оскільки відповідно до вимог закону повторне звернення до суду із тотожнім спором є не допускається незалежно від підстав і наслідків вирішення першого позову ухвалення рішення по суті чи закриття провадження.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,у грудні2022року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Крюківського районного суду Кременчука Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди, просили ухвалити рішення, яким визнати недійсним акт про порушення № 00006623 від 22.06.2022, складений Кременчуцькою об`єднаною філією АТ «Полтаваобленерго», скасувати рішення засідання комісії АТ «Полтаваобленерго» про визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, стягнути з АТ «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000 грн та покласти на відповідачів судові витрати. В обгрунтування позову у справі №524/7706/22 позивачі посилалися на те, що акт про порушення складений без участі та відома споживача ОСОБА_1 , відсутні докази порушення ОСОБА_1 або ОСОБА_2 . ПРРЕЕ, зокрема споживання електричної енергії без приладів обліку, відсутня вина ОСОБА_1 у крадіжці лічильника, що є підставою для скасування протоколу засідання комісії, невірно здійснені нарахування за необліковану електроенергію. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно, у період, коли вона була ФОП, за адресою здійснення нею діяльності відключив електропостачання, що призвело до простою та неможливості виготовлення продукції, та на її ім`я представниками Кременчуцької об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» складено акт про порушення № 00006633, внаслідок чого вона змушена була звертатися до електропостачальної організації та витрачати час на засідання комісії, збирання доказів для розгляду акту (а.с.156-165).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.07.2023 провадження у справі № 524/7706/22 за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за позовом до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди, закрито, роз`яснено позивачам, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Вказана ухвала не оскаржувалася сторонами та набрала законної сили (а.с.125-131).

Закриваючи провадження у справі з підстав, визначених п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що вже існує судове рішення, що набрало законної сили та ухвалене з приводу цивільного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.07.2023 у справі № 524/7706/22, тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.3 ч.1ст. 255 ЦПК України. Відповідно до ч.2ст. 256 ЦПК Україниу разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухваласуду прозакриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого судового рішення, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 вказано, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 вказано, що: «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 зазначено, що: «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що сторони, підстави і предмет позовів у справі № 524/7706/22 і у справі №537/4551/23 є тотожніми, з цим висновком погодився і адвокат Давиденко К.С., представник позивачів у судовому засіданні.

Повернення позову господарським судом ( ухвала від 01 вересня 2023 року у справі №917/1599/23) не може бути підставою для скасування судового рішення у цій справі, оскільки позивачі на свій розсуд скористалися своїми процесуальними правами і не оскаржили ні ухвалу суду від 12 липня 2023 року (справа №524/7706/22), ні ухвалу суду від 01 вересня 2023 року (справа №917/1599/23), тому відсутні підстави стверджувати, що саме суди породили спір про підсудність цього спору.

Згідно ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також Держава.

За змістом ч.1 ст.53 ЦПК України третя особа без самостійних вимог це фізична чи юридична особа, права та обов`язки якої можуть зазнати впливу внаслідок ухвалення рішення у певному спорі.

Як зазначено вище, відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України вимога про тотожність спору стосується виключно сторін спору, тобто позивача і відповідача, у зв`язку з чим посилання в апеляційній скарзі на залучення у цій справі третьої особи ОСОБА_3 , співвласниці нерухомого майна, щодо якого виник спір, не спростовує правильність висновку суду про тотожність спорів в обох справах.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов