Рішення

від 15.05.2024 по справі 280/2306/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року Справа № 280/2306/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді БатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом ОСОБА_1

до Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі голови комісії з реорганізації ОСОБА_2

третя особа Координаційний центр з надання правничої допомоги

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі голови комісії з реорганізації ОСОБА_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач), третя особа Координаційний центр з надання правничої допомоги, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у не нарахуванні та не виплаті 2/3 посадового окладу за час простою з 24.10.2022 по 30.11.2022 (включно) позивачу;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу 2/3 посадового окладу за час простою з 24.10.2022 по 30.11.2022 (включно) в сумі 4542,85 грн з одночасним нарахуванням податків та зборів, встановлених законодавством;

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації за невикористану основну щорічну відпустку - за період роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 тривалістю 8 днів, за період роботи з 23.01.2023 по 22.01.2024 тривалістю 24 календарних дні;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку (за період роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 тривалістю 8 днів, за період роботи з 23.01.2023 по 22.01.2024 тривалістю 24 календарних дні) у сумі 7449,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 24.10.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зобов`язаний нараховувати та сплачувати їй 2/3 посадового окладу щомісячно до закінчення простою, це 3533,33 грн щомісячно (5300*2/3), однак з 24.10.2022 оплата простою не здійснювалась. Зауважує, що з листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично припинив функціонувати через бойові дії (окупацію). Пояснює, що 04.03.2024 нею було подано заяву про звільнення за власним бажанням на ім`я відповідача, на підставі якої наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.03.2024 №3 її було звільнено з 07.03.2024 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, на думку позивача, відповідачем протиправно у наказі про звільнення від 06.03.2024 №3 та розрахунку не враховані дні простою з 24.10.2022 по 30.11.2022 та виплата компенсації за не використані за час простою дні щорічної основної відпустки з 24.10.2022 по 12.02.2024, у зв`язку із чим змушена звернутися до суду.

Ухвалою судді від 18.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.

Відповідач позов не визнав, 02.04.2024 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №15743), в якому зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився та здійснював свою діяльність в м. Бердянськ Запорізької області, який наразі є тимчасово окупованою територією. Всі документи Бердянського МЦ, в тому числі кадрові (накази, трудові книжки, особові картки працівників), залишились в м. Бердянськ та до них, відповідно, немає доступу. Вказує, що 06.03.2024 було видано наказ № 3 «Про звільнення Майї Пилипенко». У зв`язку з відсутністю кадрових документів, в яких зазначено облік відпусток, які надавалися ОСОБА_1 , було проведено розрахунок компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за період з 12.02.2024 (дата, з якої призначено голову комісії з реорганізації ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по 07.03.2024 включно (дата звільнення ОСОБА_1 ) 465,58 грн, та розрахунок простою з 01.12.2022 відповідно до наказу Координаційного центру з надання правничої допомоги від 28.11.2022 №361-аг «Про оголошення простою Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги» у сумі 53841,22 грн. Таким чином, вважає, що позивачу нараховано та сплачено у повному обсязі 43716,98 грн, інших нарахувань та виплат здійснено бути не може, оскільки у розпорядженні комісії з реорганізації Бердянського МЦ відсутня будь-яка документація, у тому числі первинна облікова документація N П-2 «Особова картка працівника», затверджена наказом Державного комітету статистики та Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656 «Про затвердження типової форми первинного обліку N П-2 «Особова картка працівника» та введена в дію з 1 січня 2010 року. У розділі V зазначеної форми картки обліковуються всі відпустки, які надавалися працівнику за весь час роботи на підприємстві, в установі, організації. Крім того, стверджує, що документів, що підтверджують або спростовують перебування позивачки у простою з 24.10.2022 по 30.11.2022 та відомостей про використані відпустки у розпорядженні комісії з реорганізації Бердянського МЦ також відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

08.04.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №16733), у якій додатково звертає увагу суду, що головою комісії з реорганізації Бердянського МЦ призначено ОСОБА_2 , разом з тим, остання займає посаду начальника відділу організаційної роботи та юридичного забезпечення у Південно-Східному міжрегіональному центрі з надання безоплатної правничої допомоги, тобто займає керівну посаду у міжрегіональному центрі, який здійснює контроль за цільовим та ефективним використанням коштів і майна Бердянського МЦ та забезпечує організацію ведення його бухгалтерського і статистичного обліку, складання та подання зведеної фінансової і бюджетної звітності. З аналізу наведеного, вважає, що інформація про використання коштів ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі на оплату заробітної плати працівників, оплати простою та оплати відпусток, є у розпорядженні Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, отже і у відповідача. Зауважує, що обставини, через які ІНФОРМАЦІЯ_1 потрапив під окупацію військами рф, жодним чином не позбавляють його керівництва обов`язку дотримуватись встановлених норм законодавства України. Дійсно, особові карти працівників Бердянського МЦ залишились на окупованій території, як і трудові книжки, через що позивач вимушена була заводити її дублікат. Натомість, намагання відповідача аргументувати відмову в оплаті компенсації невикористаної щорічної відпустки та частини простою відсутністю кадрових документів, достеменно знаючи що бюджетні кошти за спірний період на вказані виплати не запитувались і не використовувались лише підтверджують протиправність бездіяльності відповідача.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з наказом від 22.01.2018 №13-к, з 23.01.2018 була прийнята на роботу до Бердянського МЦ. З 03.06.2019 позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу право просвітництва та надання безоплатної правової допомоги, назву якої з 29.09.2021 змінено на «головний юрист», а з 01.02.2022 позивача переведено на посаду головного юриста сектору Бердянське бюро правової допомоги відділу безоплатної правової допомоги, , що підтверджується записами №5-8 у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 та не заперечується відповідачем.

Відповідно до Положення про Бердянський МЦ, затвердженого наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 10.04.2015 №140 (у редакції наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 14.04.2021 № 54), ІНФОРМАЦІЯ_1 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, наказами Міністерства юстиції України та Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі Координаційний центр), а також цим Положенням. Бердянський місцевий центр фінансується за рахунок коштів державного бюджету, інших не заборонених джерел. Директор Бердянського місцевого центру забезпечує цільове та ефективне використання коштів та майна Бердянського місцевого центру. Бердянський місцевий центр знаходився та здійснював свою діяльність в м. Бердянськ Запорізької області, яке наразі є тимчасово окупованою територією.

У зв`язку зі збройною агресією рф та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на підставі ст. 34, 113 КЗпП України, ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Постанови КМУ № 221 від 07.03.2022 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», наказом Бердянського МЦ №9-аг від 14.10.2022 позивачу було оголошено простій не з вини працівника з 24.10.2022 до закінчення воєнного стану. Відповідно до п. 2 вказаного наказу працівники під час простою звільнені від обов`язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати у розмірі 2/3 частин посадового окладу. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Згідно з наказом Координаційного центру з надання правничої допомоги від 28.11.2022 №361-аг «Про оголошення простою Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги» з 01.12.2022 Бердянському МЦ оголошено простій не з вини працівників. Дозволено працівникам Бердянського МЦ під час простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати покладені на них посадові обов`язки. Визначено оплату часу простою з розрахунку 2/3 посадового окладу з виплатою після відновлення діяльності Бердянського МЦ.

На виконання наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2023 № 4453/5 «Питання оптимізації системи надання безоплатної правничої допомоги» наказом Координаційного центру з надання правничої допомоги від 12.02.2024 №34 «Питання реорганізації Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги» утворено комісію з реорганізації Бердянського МЦ шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, головою комісії з реорганізації Бердянського МЦ затверджено ОСОБА_2 , начальника відділу організаційної роботи, юридичного забезпечення та розвитку інфраструктури Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

23.02.2023 на офіційному веб-порталі Безоплатної правничої допомоги було розміщено Повідомлення про реорганізацію Бердянського МЦ.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться у стані припинення.

04.03.2024 ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з прийняттям на роботу в іншу організацію.

На підставі поданої заяви наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.03.2024 №3 позивача було звільнено з 07.03.2024 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Згідно з цього наказу вирішено виплатити позивачу компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12.02.2024 по 07.03.2024 у кількості 2 календарних дні часу та простою за період з 01.12.2022 по 07.03.2024 з розрахунку 2/3 посадового окладу та оплату.

З наказом позивача ознайомлено шляхом направлення на її електронну пошту копії наказу про звільнення з Розрахунком компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12.02.2024 по 07.03.2024 у кількості 2 календарних дні та Розрахунком простою за період з 01.12.2022 у по 07.03.2024.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати їй 2/3 посадового окладу за час простою з 24.10.2022 по 30.11.2022 (включно) та компенсації за невикористану основну щорічну відпустку - за період роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 тривалістю 8 днів, за період роботи з 23.01.2023 по 22.01.2024 тривалістю 24 календарних дні, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України визначено, що роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022. В цьому, указі визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Тобто, вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За положеннями ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пп. 4 п.1 Наказу Бердянського МЦ №9-аг від 14.10.2022 ОСОБА_1 , головному юристу сектору Бердянське бюро правової допомоги відділу надання безоплатної правової допомоги Бердянського МЦ, було оголошено простій з 24.10.2022. Доказів недійсності або скасування вказаного наказу відповідачем суду не надано.

Натомість, відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.03.2024 №3 про звільнення позивача розрахунок належної оплати простою відповідачем здійснено з 01.12.2022 по день звільнення. При цьому, доказів оплати позивачу простою за період з 24.10.2022 по 30.11.2022 (включно) матеріали справи не містять.

Отже, відповідачем протиправно не враховано під час розрахунку оплати простою за період з 24.10.2022 по 30.11.2022 (включно).

Щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за невикористану щорічну відпустку за періоди роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 та з 23.01.2023 по 22.01.2024 суд враховує таке.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» встановлюються такі види відпусток, зокрема, щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

В силу вимог ч.1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Так, за приписами п. 2 ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.

З моменту оголошення простою 24.10.2022 та по день її звільнення ОСОБА_1 фактично не працювала, але за нею згідно із законодавством зберігалися місце роботи, посада та частково заробітна плата. Отже, аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач мала право на отримання щорічної основної відпустки з моменту оголошення мені 24.10.2022 простою ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно має право на отримання грошової компенсації за її не використання.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки»).

Отже, з урахуванням мінімальної тривалості щорічної основної відпустки, встановленої законодавством, за період роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 позивачем, з урахуванням заяви позивача від 04.10.2022 про надання відпустки тривалістю 16 календарних дні, не використано 8 календарних днів щорічної основної відпустки; за період роботи з 23.01.2023 по 22.01.2024 позивачем не використано 24 календарних дні щорічної основної відпустки; за період роботи з 23.01.2024 по 07.03.2024 позивачем не використано 2 календарних дні щорічної основної відпустки.

Таким чином, за період з 23.01.2022 по день звільнення позивачем не використано 34 календарні дні щорічної основної відпустки. Натомість, тільки 2 дні невикористаної частини щорічної основної відпустки (за період роботи з 23.01.2024 по 07.03.2024) враховано відповідачем в наказі від 06.03.2024 № 3 про звільненні та розрахунку при звільненні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати спірної грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за попередні роки.

Ураховуючи зазначене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивач в частині визнання протиправної бездіяльності Бердянського МЦ щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану основну щорічну відпустку - за період роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 тривалістю 8 днів; за період роботи з 23.01.2023 по 22.01.2024 тривалістю 24 календарних дні.

Крім того, суд вважає передчасними вимоги позивача про визначення конкретних сум оплати простою та компенсації за невикористані дні основної відпустки, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 2/3 посадового окладу за час простою з 24.10.2022 по 30.11.2022 (включно) та компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку - за період роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 тривалістю 8 днів, за період роботи з 23.01.2023 по 22.01.2024 тривалістю 24 календарних дні взагалі. Тому, наразі у суду відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині будуть порушені.

Тож, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі голови комісії з реорганізації ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа Координаційний центр з надання правничої допомоги (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 73, код ЄДРПОУ 38259562) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі голови комісії з реорганізації ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні 2/3 посадового окладу за час простою з 24.10.2022 по 30.11.2022 (включно), компенсації за невикористану основну щорічну відпустку - за період роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 тривалістю 8 днів, за період роботи з 23.01.2023 по 22.01.2024 тривалістю 24 календарних дні.

Зобов`язати Бердянський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі голови комісії з реорганізації ОСОБА_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 2/3 посадового окладу за час простою з 24.10.2022 по 30.11.2022 (включно), компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку - за період роботи з 23.01.2022 по 22.01.2023 тривалістю 8 днів, за період роботи з 23.01.2023 по 22.01.2024 тривалістю 24 календарних дні.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак