Рішення

від 15.05.2024 по справі 420/11159/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11159/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (вул..Грушевського,39, корпус Е, кабінет 26, м.Одеса, 65031) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» до Одеської митниці за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2023 №UA500500/2023/000653/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001291 та № UA500500/2023/001292;

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.11.2023 № UA500500/2023/000777/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001450 та № UA500500/2023/001454;

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2023 № NUA500500/2023/000898/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001692;

судові витрати покласти на Відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» .

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 15.02.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (покупець) та GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Туреччина (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Договір (Контракт) № 19 (далі за текстом - Контракт), відповідно до умов якого продавець продає товар, а покупець купує товар і сплачує його вартість. Товар відгружається партіями по заявкам покупця в кількості, асортименті, що узгоджується сторонами в проформах-інвойсах та специфікаціях, доставка здійснюється на умовах FСА (ІНКОТЕРМС 2020) Кютахья (Туреччина) або будь-який інший порт Туреччини, FОВ (ІНКОТЕРМС 2010) Гемлик чи Ізміт. Стамбул чи Ізмір (Туреччина) чи будь-який інший порт в Туреччині, що вказаний продавцем. Продавець є виробником продукції, що поставляється на умовах Контракту, Покупець є дистриб`ютором товарів продавця.

Окрім зазначено, Позивачем укладено також Договір № МБ-14-10/23 від 23710.2023 р з ТОВ «СІВАРІО», відповідно до умов якого ТОВ «СІВАРІО» надає послуги по декларуванню товарів, майна, ТЗ та інше.

Як свідчать фактичні обставини справи, 25.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (далі - ТОВ «КІМ», Позивач, покупець, декларант) до митного оформлення було подано митну декларацію №23UA500500033807U1, митна вартість придбаного товару визначена Позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом України, а саме - за ціною договору.

Проте, Відповідачем відмовлено у митному оформленні товарів, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001291 від 10.10.2023 з причин: ст 256 ЗУ від 13.03.2012 № 4495-VI «Митний кодекс України», порушення вимог ст. 257 Митного кодексу України, Наказу МФУ від 30.05.2012 р № 651 неправильно заповнена графа 35, 38 митної декларації, а саме неправильно зазначено вагу бтутго та нетто згідно Акту митного огляду № 23UA500500033807U1 від 26.09.2023 р, рекомендовано подати нову митну декларацію з урахуванням вимог картки відмови та Акту митного огляду № 23UA500500033807U1 від 26.09.2023 р. (наведено мовою відповідача). З урахуванням рекомендацій митного органу Позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію № 23UA500500035928U4 - товар № 1. Посудини на ножці для пиття, із скла, механічного виготовлення, Неограновані та неоздоблені :арт.LV-MIS535M келих 190мл (2шт в упак.) -23736шт,арт.LV-ANG587Z келих 570мл (24шт у ящ.) - 5856шт, арт. LV-MIS509Z чарка 55мл (24шт у ящ.) -10008 шт, арт. LV-MIS568Z келих 390мл (24шт у ящ.) 7800 шт, арт. LV-LAL558F келих 295мл (6шт у наборі) 1800 шт., арт.LV-LAL569F келих 330мл(6шт у наборі)-4800шт, арт.LV-LAL592F келих 400мл (6шт у наборі) 4800 шт. Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва TR Торговельна марка LAV. - товар № 2. Посудини для пиття без ножки, із скла механічного виготовлення, неогранованіта неоздоблені -арт.LV-NON371XZ склянка 570мл (24шт у ящ.) -1800 шт. Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва TR Торговельна марка LAV.

Митна вартість товару визначена Позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом, а саме - за ціною договору.

Проте, Відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою Позивачем митною вартістю та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000653/2 від 11.10.2023 у графі 33 якого зазначено, наступне:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) У наданому інвойсі (IHA2023000002316 від 19.09.2023) та проформі інвойсу (122005334 від 08.09.2023) вказано умовою поставки FCA але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

3) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати з посиланням на договір про експедирування вантажних перевезень № GL-01/24022023 але сам договір до митного оформлення не надано.

На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001292.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України подав до митного органу нову митну декларацію № 23UA50050003601600, в якій скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного Казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Відповідно до поданої митної декларації № UA 23UA500500033807U1 Позивачем сплачено попередню плату за митне оформлення у розмірі 86983,16 грн, ПДВ 234 854, 55 грн. За результатами визначення митної вартості товару органами митного контролю, донараховно ПДВ у сумі 46947,39 грн та мито у розмірі 17387,70 грн, що вбачається з графи « 47» та графи «подробиці розрахунків» митної декларації № 23UA500500036016U0.

14.11.2023 Позивачем до митного оформлення було подано митну декларацію №23UA 500500040588U6, митна вартість придбаного товару визначена Позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом України, а саме - за ціною договору. Проте, відповідачем відмовлено в митному оформленні товару відповідно до ст 256 митного кодексу України від 13/03/2012 № 4495 VI «Митний кодекс України», згідно ст 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 р № 4495 VI винесено рішення про визначення коду товару № КТT-UA 500000-0089-2023 від 16.11.2023 та складено протокол порушення митних правил від 17.11.23 № 1781/50000/23, рекомендовано подати нову митну декларацію з врахуванням зазначеного рішення митного органу, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500500/2023/001450.

Позивач подав 17.11.2023 р до митного оформлення митну декларацію № 23 UA500500041126U5 - товар № 1. Посудини на ножці для пиття, із скла, механічного виготовлення, неограновані та неоздобленні:арт.LV-MIS535M Келих Misket 190 мл 2 шт. в упаковці - 6000 шт.;арт.LV-TOK526F Келих Tokyo 290 мл 6 шт. у наборі - 1152 шт.;арт.LV-MIS568Z Келих Misket 390 мл 24 шт. у ящику - 4800 шт.;арт.LV-ANG587Z Келих Angelina 570 мл 24 шт. в ящику - 2208 шт.;арт.LV-LAL558F Келих LAL 295 мл 6 шт. у наборі - 4512 шт.; арт. LV-LAL569F Келих LAL 330 мл 6 шт. у наборі - 1512 шт.; арт.LV-LAL592F Келих LAL 400 мл 6 шт. у наборі - 2232 шт.; арт.LV-TOK561F Келих Tokyo 365 мл 6 шт. у наборі - 360 шт.;арт.LV-MIS586F Келих Misket 175 мл 6 шт. в упаковці 2232 шт. ;Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Торговельна марка - LAV.

- товар № 2. Посудини для пиття без ножки, із скла, механічного виготовлення, неограновані та неоздобленні:арт.LV-NON371XZ Склянка Noniq 570 мл. 24 шт. в ящику - 15672 шт.;арт.LV-ELG305Z Стопка Elegan 80 мл48 шт. в ящику - 240 шт.;арт.LVGAI369Z Склянка Gaia 590 мл. 48 шт. в ящику - 1536 шт.; Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Торговельна марка - LAV.

- товар № 3. Посуд столовий та кухонний із скла, механічного виготовлення:арт.LV-VIR261Z Салатник Vira 310 мл48 шт. в ящику - 960 шт.; арт. LVCILEK SB2692S2X Цукорниця 285 мл12 шт. в ящику - 660 шт.; арт.LV-CILEK SB4134S1X Цукорниця 285 мл12 шт. в ящику - 288 шт.; арт.LV-MIA025 SB2839MXZ Графін 250 мл24 шт. в ящику - 1680 шт.; арт.LV-CILEK SB2414S1X Цукорниця 285 мл. 12 шт. в ящику - 204 шт.;Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Торговельна марка - LAV.

- товар № 4. Посуд столовий для пиття із прозорого звичайного скла, механічного виготовлення, без ніжки, з ручкою:арт.LV-VEG422Z Чашка Vega 300 мл 48 шт. в ящику - 10032 шт.; Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Торговельна марка - LAV.

Митна вартість товару визначена Позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом, а саме - за ціною договору.

Проте, Відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс оскаржуване рішення UA500500/2023/000777/2 від 17.11.2023 р про коригування митної вартості у графі 33 якого зазначено, наступне:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) У наданому інвойсі IHA2023000002903 від 09.11.2023 та проформі інвойсу №122005873 від 25.10.2023 вказано умовою поставки FCA але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

3) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати з посиланням на договір про експедирування вантажних перевезень № GL-01/24022023 але сам договір до митного оформлення не надано.

На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500500/2023/001454.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг на підставі положення ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подав до митного органу нову митну декларацію № 23UA500500041146U4, в якій скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідно до поданої митної декларації № 23UA 500500041126U5 ПДВ складає 212977,90 грн, мито 83156,34 грн. За результатами визначення митної вартості товару органами митного контролю, донараховно ПДВ у сумі 101153.93 грн та мита у розмірі 39488,55грн, що вбачається з графи « 47» та графи «подробиці розрахунків» митної декларації №23UA500500041146U4. Відповідно, Позивачем було сплачено донараховану загальну суму митних платежів.

29.12.2023 Позивачем до митного оформлення було подано митну декларацію № 23UA5005000046643U1, - товар 1. Посудини на ножці для пиття, із скла, механічного виготовлення, неограновані та неоздобленні: арт.LV-MIS560M Келих Misket 365 мл 2 шт. в упаковці - 14016 шт.;арт.LV-LAL569F Келих LAL 330 мл 6 шт. у наборі - 1680 шт.;арт.LV-LAL592F Келих LAL 400 мл 6 шт. у наборі - 5400 шт.;арт.LV-MIS509Z Келих 80 мл 24 шт. у ящику - 5688 шт.;арт.LV-MIS586F Келих 175 мл 6 шт. у наборі - 3504 шт.; арт.LV-LAL545F Келих LAL230 мл 6 шт. у наборі - 1200 шт.; арт.LV-LAL506F Келих LAL 80 мл 6 шт. у наборі - 2400 шт.;Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Торговельна марка - LAV.

- товар 2. Посуд столовий та кухонний із скла, механічного виготовлення:арт.LVVEG297R6 Салатник Vega 2165 мл.1 шт. у наборі - 228 шт.;арт.LV-ART297R6 Салатник Artemis 2150 мл1 шт. в наборі - 1002 шт.; Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Торговельна марка - LAV.

- Товар 3. Посудини для пиття без ножки, із скла, механічного виготовлення, неограновані та неоздобленні:арт.LV-BRO29F Склянка Brotto 565 мл 6 шт. у наборі - 8400 шт.; Виробник GUROK PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Торговельна марка - LAV.

Митна вартість придбаного товару визначена Позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом України, а саме за ціною договору.

Проте, Відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою Позивачем митною вартістю та виніс оскаржуване рішення UA500500/2023/000898/2 від 29.12.2023 р про коригування митної у графі 33 якого зазначено, наступне:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) У наданому інвойсі (IHA2023000003183 від 21.12.2023) та проформі інвойсу (122005792 від 14.11.2023) вказано умовою поставки FCA але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

3) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати з посиланням на договір про експедирування вантажних перевезень № GL-01/24022023 але сам договір до митного оформлення не надано.

На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500500/2023/001692.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг на підставі положення ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подав до митного органу нову митну декларацію № 23UA500500046751U5 в якій скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідно до поданої митної декларації № № 23UA 5005000046643U1 ПДВ складає 216557,06 грн, мито 81776,77 грн. Позивачем сплачено попередню плату за митне оформлення, що підтверджується доданими платіжними дорученнями. За результатами визначення митної вартості товару органами митного контролю, донараховно ПДВ у сумі 41461696 грн та мита у розмірі 16968,29 грн, що вбачається з графи « 47» та графи «подробиці розрахунків» митної декларації № 23UA500500046751U5. Відповідно, Позивачем було сплачено донараховану загальну суму митних платежів.

Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.4,5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості.

Так, в оскаржуваних рішеннях митний орган зазначив, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі. пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів ти робіт, пов`язаних з із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.2. розділу 4 «Упаковка та маркування» Договору № 19 від 15.02.2021 р. вартість тари, упаковки, маркування включається у вартість товару.

Зазначена умова договору узгоджена сторонами та не викликає сумніву чи додаткових роз`яснень.

Відповідні підтверджуючі документи позивачем були надані. Щодо кожної партії товару, митному органу були надані прайс-листи та пакувальні листи, за даними яких вбачається, що вартість упаковки входить у вартість товару, при завантаженні додатково товар не запаковувався.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Окремо суд зазначає, що калькуляція передбачена ч. 3 ст. 53 МК України як один із додаткових документів, які можуть витребовуватись виключно якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими продавцем не передбачалось.

В оскаржуваних рішеннях митний орган також зазначає, що на підтвердження митної вартості товарів декларантом не надано документи на підтвердження витрат на транспортування товарів вів продавця до покупця, що не дає повноцінну інформацію щодо цінової пропозиції продавця на товари.

Так, відповідно до Інкотермс-2020 термін FСА, або Франко перевізник (...назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Згідно пунктів 5, 6 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, під час імпорту товару на умовах FСА (Інкотермс-2010) вартість транспортування товару до митного кордон) включається до митної вартості товару.

Матеріалами справи підтверджується, що між Позивачем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 43898363) ( Експедитор) укладено договір транспортного експедирування вантажних перевезень GL-01/24022023 від 24 лютого 2023 р, згідно умов якого експедитор зобов`язується за плату і з рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні. Так само, укладено Договір № 467 - ЗЕ від 07.09.2022 р про надання транспортно-експедиторських послуг між Позивачем та ТОВ « ІнтерфрахтТЕК».

На підтвердження транспортування задекларованого відповідно до зазначених митних декларацій товару позивачем надано довідку № 1008 від 10.11.2023, 1001 від 25.0972023 (додаються), сформовану ТОВ «ГЛОБАЛ-ЛОГІСТИК», згідно яких вартість перевезення за довідкою № 1008 Туреччина/Кутахья - п/п Порубне (Україна) становить 115 000 грн 00 коп, п/п Порубне (Україна)- м Одеса (Україна) 42 058 рн 00 коп, експедиційне обслуговування по Україні - 1500 грн 00 коп, в т ч ПДВ 250 грн 00 коп та за довідкою № 1001 Туреччина/Кутахья - п/п Рені (Україна) становить 91176 грн 38 коп, п/п Рені (Україна)- м Одеса (Україна) 28000грн 00 коп, експедиційне обслуговування по Україні 1500 грн 00 коп, втч ПДВ 250 грн 00, страхування вантажу не проводилось, а завантаження входить у вартість перевезення. Відповідно до довідки від 21.12.2023 б/н, сформовану ТОВ «ІнтерфрахтТЕК», вартість витрат з доставки вантажу складає Туреччина/Кутахья - п/п Тюдора Старокозаче (Україна) становить 165 000 грн 00 коп. п/п Тюдора Старокозаче (Україна)- м Одеса (Україна) -14 881, 00 коп.

Зазначену суму по перевезенню до кордону з Україною позивач включає до митної вартості товару в митних деклараціях, що відповідає пункту 5 частини 10 етапі 58 МК України.

На підтвердження розрахунків з перевізником позивач додав відповідні докази оплати.

Положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 року.

З наведеного вбачається, що надані декларантом довідки про транспортні витрати є належними доказами розміру витрат на перевезення, а тому відповідач неправомірно їх проігнорував.

Також в оскаржуваному рішенні митний орган зазначає, що серед іншого у наданих інвойсах вказано умовою поставки FСА , але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Відповідно до митною законодавства України інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо контролюючий орган не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

За умовами Контракту №19 доставка здійснюється на умовах, зокрема, FСА (ІНКОТЕРМС 2020) Кютахья (Туреччина) або будь-який інший порт Туреччини. Відповідальність за втрату товарів та витрат на транспортування встановлено Контрактом та правилами ІНКОТЕРМС 2020, при цьому відповідач не обґрунтував та не вказав як відсутність зазначеної інформації в інвойсах впливає на визначення митної вартості товару.

Крім того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 року у справі № 804/16980/14, від 06.02.2018 року у справі № 815/2013/15.

Таким чином суд зазначає, що з наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. Також наявний платіжний документ, який підтверджує фактичну оплату вартості товарів. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.

Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

Ігноруючи положення чинного законодавства України відповідач прийняв оскаржувані Рішення та здійснив розрахунок митної вартості за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказав які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначив, чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Отже вимога митниці щодо подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, є безпідставною, оскільки необхідній перелік документів, що підтверджують складові митної вартості товарів був наявний у митного органу.

Інших документів, затребуваних митницею надати декларантом позивача було неможливо, у зв`язку з їх відсутністю.

Таким чином митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначені обставини митним органом, на думку суду, не було доведено.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №809/1174/17 від 27.07.2018 року; №820/17417/14 від 21.02.2018 року.

При цьому, неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду документів такі обставини відповідачем не доведені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З приводу клопотання відповідача про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін суд зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч.3 ст.257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, малозначним, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип, 21-А, м.Одеса, 65078) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (вул..Грушевського,39, корпус Е, кабінет 26, м.Одеса, 65031) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.10.2023 №UA500500/2023/000653/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001291 та № UA500500/2023/001292.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.11.2023 № UA500500/2023/000777/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001450 та № UA500500/2023/001454.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.12.2023 № UA500500/2023/000898/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001692.

Стягнути з Одеської митниці (вул..Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інвестмент Менеджмент» (вул..Грушевського,39, корпус Е, кабінет 26, м.Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 35696771) судовий збір у сумі 9084,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко