Рішення

від 02.05.2024 по справі 440/16200/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/16200/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бахарєва П.А.

представника позивача Плохута О.В.

представника відповідача Деркач А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.08.2023 №00071670701, №00071710701.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002" (далі також позивач, ТОВ "Тандем - 2002") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/16200/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження /том ІІІ, а.с.281-282/.

Протокольною ухвалою суду від 07.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті /том V, а.с. 50-51/.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, а також податку на додану вартість (надалі - ПДВ), також застосовані штрафні (фінансові) санкції. Позивач стверджував, що при формуванні витрат операційної діяльності та податкового кредиту ним у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України (надалі - ПК України); здійснення господарських операцій між ТОВ "Тандем - 2002" та СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-Альянс", ТОВ "Агросвіт України", ТОВ "АПК-Ресурс", ФГ "Скарбниця-агро", ТОВ "Агрофірма Деметра" та ПП "Драйфхолм фармінг" підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Постачальниками зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, інші первинні документи складені у повній відповідності до вимог ПК України та Закону №996, а контрагенти на момент їх складання перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і зареєстровані платниками податку на додану вартість. Факт використання ТОВ "Тандем-2002" придбаного товару у власній господарській діяльності для виробництва комбікорму підтверджено самими ревізорами, про що свідчать відповідні записи у акті перевірки.

Натомість висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

Крім того, позивач стверджував, що відповідач на дату призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки позивача не був наділений повноваженнями на її проведення. Пункт 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України має вищу юридичну силу, ніж Постанова КМУ №89. Позивач наполягав на тому, що у даному випадку податковий орган мав керуватися саме нормами ПК України і, як наслідок, не мав права на проведення документальної планової виїзної перевірки позивача на підставі статті 77 ПК України, зважаючи на дію мораторію на проведення документальних планових перевірок платників податків згідно з п. 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Враховуючи те, що доказом правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача є акт документальної планової перевірки, складений в період коли відповідач не мав законних підстав на її проведення, такий акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ через передчасність проведення перевірки.

Відповідач проти позову заперечував.

У відзиві на позов /том ІV, а.с. 1-3/ представник відповідача стверджував про правомірність проведення перевірки та обґрунтованість прийнятих рішень. Свою позицію мотивував посиланням на те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентами не підтверджені з урахуванням наявної у податкового органу інформації про спроможність постачальників виконати свої зобов`язання за договорами поставки.

Перевіркою встановлено, що операції з постачання ТМЦ та перерахування коштів на користь СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-Альянс", ТОВ "Агросвіт України" на виконання договорів поставки та додаткових угод не відповідають сутності визначення "господарська операція", не опосередковувались їх реальним виконанням постачання зернових, виходячи з об`єктивних причин, не є можливими, а отже, створені для штучного формування витрат підприємства реального сектору економіки та ухилення ним від оподаткування.

Перевіркою встановлено відсутність транспортування товару (сільськогосподарської продукції) від ТОВ "АПК-Ресурс", ФГ "Скарбниця-агро", ТОВ "Агрофірма Деметра" та ІП "Драйфхолм фармінг".

01.12.2023 до суду надійшла відповідь на відзив /том ІV, а.с. 81-98/, у якій позивач зазначав, що товариством здійснюється придбання зернових культур та інших сировинних компонентів у різних суб`єктів господарювання, в т.ч. у СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-альянс", ТОВ "Агросвіт України", ТОВ "АПК-Ресурс", ФГ "Скарбниця-агро", ТОВ "Агрофірма Деметра" та ІП "Драйфхолм фармінг". Виробництво кормів для тварин відбувається на підставі договорів підряду на виконання робіт по виготовленню продукції на давальницьких умовах з комбікормовими заводами, а її реалізація відбувається на договірних засадах в адресу різних суб`єктів господарювання.

Позивач пояснював, що господарські взаємовідносини ТОВ "Тандем-2002" з наведеними вище підприємствами відбувались на підставі договорів поставки.

На виконання умов договорів постачальниками ТОВ "Тандем-2002" були поставлені кукурудза, пшениця, соя, ячмінь та висівки пшеничні, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведений у акті перевірки.

На підставі здійснених господарських операцій постачальниками складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, сума податку на додану вартість яких включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду і відповідає даним декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Розрахунок за придбані товари здійснений у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківські рахунки постачальників, що підтверджується платіжними документами, заборгованість відсутня.

Реальність господарських операцій із СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-альянс", ТОВ "Агросвіт України", ТОВ "АПК-Ресурс", ФГ "Скарбниця-агро", ТОВ "Агрофірма Деметра" та ІП "Драйфхолм фармінг" підтверджується також товарно-транспортними накладними, які свідчать, що постачання придбаної позивачем продукції здійснювалось на склад ТОВ "Арго Ком", ТОВ "Інбел" та ТОВ "Летичівський комбікормовий завод", що повністю відповідає умовам договорів поставки.

Придбані зернові культури у подальшому не реалізовувались, а використані для виготовлення комбікорму відповідно до договорів №220620-АК від 22.06.2020, укладений позивачем з ТОВ "Арго Ком"; № 27/12/19-І від 27.12.2019 з ТОВ "Інбел"; та № 281219-ЛК від 28.12.19 з ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" на виконання робіт по виготовленню продукції.

Про фактичне надходження придбаних позивачем зернових на комбікормові заводи також вказують реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою, в яких зазначені автомобілі, що здійснювали перевезення зерна, лабораторний аналіз зернових, грошовий розрахунок прийнятого товару, які завірені підписами посадових осіб підприємства, яке приймає сировину у ТОВ "Тандем-2002" для виготовлення комбікорму.

Таким чином, на думку позивача, інформація про рух придбаної продукції, її приймання та облік, оплату, наявність підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, відображення господарських операцій із вказаними товариствами у обліку, інші відомості перевірені, відображені і не заперечуються самими ревізорами у акті перевірки.

01.02.2024 до суду надійшли додаткові пояснення /том ІV, а.с. 119/, в яких представник відповідача наголошував, що постановою КМУ від 03.02.2021 №89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію виключно за умови дотримання ним вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

02.04.2024 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача /том V, а.с. 64-71/, в яких представник ТОВ "Тандем-2002" зазначав, що відповідачем не надані будь-які докази, якими б були спростовані праводієздатність контрагентів позивача, реєстрація їх в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статус платників податку на додану вартість та перебування їх в Реєстрі платників даного податку на момент укладення правочинів та їх виконання.

На противагу висновку контролюючого органу про те, що внаслідок твердження власника транспортних засобів про ненадання їх в оренду та нездійснення послуг по транспортуванню транспортування не відбулося і, відповідно, факти придбання товару ТОВ "Тандем-2002" є сумнівними і підтвердити їх неможливо, представник позивача вказував, що акт перевірки не містить жодного зауваження ревізорів, зробленого за результатами дослідження товарно-транспортних накладних щодо невідповідності останніх Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, адже накладні містять інформацію про автомобільного перевізника, замовника вантажоодержувача та вантажовідправника, адресу навантаження та розвантаження товару, найменування вантажу, печатки та підписи у відповідних графах, відповідні відмітки заводів, з якими ТОВ "Тандем-2002" укладені договори про виготовлення комбікорму на давальницьких умовах, про фактичне отримання вказаного в товарно-транспортних накладних товару.

Представник позивача також зауважував, що скільки замовником перевезення та вантажовідправником товару виступали в усіх випадках контрагенти ТОВ "Тандем-2002", які й виписували товарно-транспортні накладні - ТОВ "Тандем-2002" не може нести відповідальність за рух придбаного товару, вибір автомобільного перевізника чи за недоліки заповнення таких товарно-транспортних накладних.

На думку представника позивача, пояснення водіїв та інших осіб, які начебто є підприємцями чи керівниками юридичних осіб, що вказані в товарно-транспортних накладних, щодо непричетності до діяльності підприємств та підписання від їх імені документів можуть бути підставою для висновків суду щодо нереального характеру господарських операцій такого платника податків з його контрагентами постачальниками і покупцями товарів, лише після надання цим поясненням оцінки судом в кримінальному судочинстві.

Щодо пояснень засновників, учасників контрагентів представник позивача пояснював, що за змістом Кримінального процесуального кодексу України протокол допиту свідка, який складено під час досудового слідства не є тим документом, який встановлює факт правопорушення та/або винну особу, не підлягає розголошенню до завершення досудового слідства, досліджується і набуває статусу доказу лише внаслідок розгляду його судом в кримінальному судочинстві.

Непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання базується лише на результатах аналізу баз даних податкових органів щодо контрагентів ТОВ "Тандем-2002" за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення товариством податкового законодавства і не є законною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин ТОВ "Тандем-2002" із його контрагентами.

05.04.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача /том V, а.с. 74-76/, в яких представник ГУ ДПС у Полтавській області повідомив, що перевіркою встановлено, що операції з постачання ТМЦ та перерахування коштів на користь СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-альянс", ТОВ "Агросвіт України", на виконання договорів поставки та додаткових угод не відповідають сутності визначення "господарська операція", не опосередковувались їх реальним виконанням постачання зернових в майбутньому, виходячи з викладених об`єктивних причин, не є можливими, а отже, створені для штучного формування витрат підприємства реального сектору економіки та ухилення ним від оподаткування з огляду на наступне:

- відсутність реального ланцюга придбання підприємствами СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-альянс", ТОВ "Агросвіт України", визначених у податкових накладних ТМЦ зернових;

- відсутність у власності або у користуванні СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-альянс", ТОВ "Агросвіт України", та його постачальників по ланцюгу матеріально-технічних та технологічних можливостей, які б дозволяли провадити основний вид господарської діяльності - вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур;

- незначна кількість трудових ресурсів у період отримання товару - СФГ "Лещенко І.Т." 1 працівник, ТОВ "Зєвс-альянс" 10 працівників, ТОВ "Агросвіт України" - 6 працівників та в одній особі керівник і головний бухгалтер за даними звіту 1-ДФ, що не дозволяє реально проводити господарську діяльність, враховуючи її характер та специфіку.

Крім того, ГУ ДПС у Полтавській області проведено збір інформації, а саме: направлено запити на РСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС) та на адреси перевізників та власників транспортних засобів, номера яких значаться у товарно-транспортних накладних, наданих підприємством.

На письмовий запит отримано відповіді ГСЦ МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області) про власників інших транспортних засобів, які вказані у ТТН, та про відсутність інформації стосовно транспортних засобів зі зазначеними у ТТН номерними знаками.

На адреси перевізників податковим органом було направлено листи про підтвердження здійснення перевезень для зазначених у ТТН замовників. Отримано відповіді, якими фізичні особи (власники ТЗ) повідомляють, що не надавали ні транспортні послуги, ні транспортні засоби в оренду, та/або взагалі не здійснюють підприємницької діяльності.

Тобто, транспортування не відбулося, з чого слідує, що факт придбання с/г продукції є сумнівним та підтвердити його не є можливим.

На думку представника відповідача, ТОВ "Тандем-2002" не вжив достатніх заходів, зокрема:

- при вільному доступі до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, не виявив належної (розумної) обачності щодо з`ясування питання щодо відомостей про транспортні засоби та його власників, якими здійснювалося транспортування сільськогосподарської продукції від ТОВ "Агрофірма Деметра", ФГ "Скарбниця-Агро", ТОВ "Зєвс-Альянс", ТОВ "АПК-Ресурс», Іноземне підприємство "Драйфхолм фармінг";

- при вільному доступі до даних Державного земельного кадастру, не виявив належної (розумної) обачності щодо з`ясування питання наявності угідь (земельних ділянок), тобто засобів виробництва с/г продукції своїх постачальників: СФГ "Лещенко І.Т." (кукурудзи), ТОВ "Зєвс-Альянс" та ТОВ "Агросвіт України" (сої) через те, що діяв нерозумно, недобросовісно з метою зменшення бази оподаткування.

Під час проведення перевірки до уваги бралися отримані інформації від ГСЦ МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області), отримані відповіді від перевізників та власників транспортних засобів про підтвердження надання послуг перевезення, податкові інформації, отримані з інших ДПІ, щодо діяльності контрагентів та проведеного аналізу баз даних ІС "Податковий блок" та Архіву електронної звітності "ЄРПН" зареєстрованих податкових накладних.

Крім того, представник відповідача звертав увагу суду на наявність кримінального провадження №72023170000000005 за підозрою "ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зіньків Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого фінансовим директором ТОВ "Тандем-2002", раніше не судимого" у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України.

11.04.2024 до суду надійшли пояснення представника ТОВ "Тандем-2002" /том V, а.с. 94-95/, зі змісту яких слідує, що платіжною інструкцією № 127 від 15.02.23 вказано сплату суми ПДВ в розмірі 3 519 745,00 згідно акту документальної планової перевірки №844/16-31-07-01-10/32081777 від 03.02.2022 до Державного бюджету України.

До адміністративного позову по даній справі також було надано докази сплати ПДВ у сумі 3 519 745 грн, копію платіжної інструкції №127 від 15.02.2023, але у відзиві, у додаткових поясненнях відповідачем не зазначається, не враховується сплата вказаної суми податку на додану вартість даної суми.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, які містяться в матеріалах справи; просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини

ТОВ "Тандем-2002" зареєстровано у якості юридичної особи 24.07.2002, код ЄДРПОУ 32081777, про що видане свідоцтво серії А01 №739002 /том І, а.с. 31-32/.

З 06.08.2002 ТОВ "Тандем-2002" зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100298628, серії НОМЕР_1 /том І, а.с. 33/.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.12.2021 №2990-П, направлень від 07.12.2021 №4563, №4564, №4565 та від 13.12.2021 №4662 працівниками Головного управління ДПС у Полтавській області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі ПК України) та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Тандем-2002" з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.09.2021.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено Акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, №844/16-31-07-01-10/32081777 від 03.02.2022 том І, а.с. 35-149/.

Актом встановлено порушення ТОВ "Тандем-2002", зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 (далі Закон №996), п. 6 П(С)БО 16 "Витрати" затверджених наказом Мінфіну України №318 від 31.12.1999, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі П(С)БО 16), п. 5 і 7 П(С)БО 15 "Дохід", затверджених наказом Мінфіну України № 290 від 29.11.99 (далі П(С)БО 15), абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України №291 від 30.11.1999, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (далі Інструкція № 291), ст. 1, п. 2 ст. 3, абз. 8 ст. 4, 9 Закону №996, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 5 027 750 грн, в т.ч. за 2020 рік на суму 1 500 147 грн. та за 9 місяців 2021 року на суму 3 527 603 грн;

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону №996, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України № 21 від 28.01.2016, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі Порядок № 21), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 4 555 570 грн, в т.ч. за вересень 2020 року 710 673 грн, за січень 2021 року 898 732 грн, за лютий 2021 року 540 922 грн, за березень 2021 року 120 140 грн, за квітень 2021 року 468 577 грн., за червень 2021 року 1 491 148 грн, за липень 2021 року 217 713 грн, за серпень 2021 року 40 223 грн та за вересень 2021 року 67 443 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2023:

№00071670701, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 5 027 750 грн /том І, а.с. 176-177/;

№00071710701, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 5 694 463 грн, у т.ч. за основним платежем 4 555 570 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 138 893 грн /том І, а.с. 179-180/.

Рішенням ДПС України від 11.10.2023 №30369/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 11.08.2023 №00071670701, №00071710701 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення /том І, а.с. 212-218/.

Не погодившись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 77.6-77.9 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 9 грудня 2020 року №1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Крім того, суд наведить норми матеріального права, про порушення яких йдеться в Акті перевірки.

Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Постачанням товарів, відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено у пункті 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін /пункт 201.1 статті 201 ПК України/.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює правомірність податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, за яким йому донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ з огляду на визнання відповідачем безтоварними господарських операцій з придбання ТОВ "Тандем-2002" товарів (сільськогосподарської продукції) у СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-Альянс", ТОВ "Агросвіт України", ТОВ "АПК-Ресурс", ФГ "Скарбниця-агро", ТОВ "Агрофірма Деметра" та ІП "Драйфхолм фармінг".

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

При вирішенні цього спору в частині аргументів щодо порушення процедури проведення планової документальної перевірки суд керується правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2022 року №640/16093/21.

Як і виклав свої міркування Верховний Суд у вказаному судовому рішенні, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

На час проведення перевірки у період з 14.12.2021 по 13.01.2022 карантин не скасовувався, а його дію продовжено до 30.04.2022.

Тобто, в період запровадження законодавчим органом влади мораторію на проведення перевірок, така перевірка відповідачем все ж була призначена та проведена.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 листопада 2021 року "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки" якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26.01.2022, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 (справа №640/18314/21). Суди зазначили, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (ст. 2 ПК України).

Щодо даного спору суд зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною у період призначення та проведення перевірки ТОВ "Тандем-2002", її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду у справі від 22 лютого 2022 (справа №420/12859/21), від 17 травня 2022 справа № 520/592/21), від 15 квітня 2022 (справа № 160/5267/21), від 27 квітня 2022 (справа № 140/1846/21) від 6 липня 2022 (справа № 360/1182/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відступаючи від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), зазначила: "у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки".

Верховний Суд зокрема, але не виключно, у постановах від 29.07.2021 у справі №540/1899/19, від 27.05.2021 у справі №320/2460/19, від 20.12.2018 у справі №815/1851/15 звертав увагу на те, що у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, суд констатує, що документальна планова перевірка ТОВ "Тандем-2002", за наслідками якої були винесені оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення - призначена та проведена з порушенням закону. Тому джерело доказування (акт №844/16-31-07-01-10/32081777 від 03.02.2022 року) не відповідає вимогам допустимості доказів, як такий доказ, що здобутий з порушенням закону.

А відповідно ч. 1 статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень, суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За обставин цієї справи суд встановив, що ТОВ "Українське зерно" на підставі укладених з СФГ "Лещенко І.Т." /том І, а.с. 219-220/, ТОВ "Зєвс-Альянс" /том І, а.с. 250-252, 265-267, том ІІ, а.с. 1-3, 17-19, 30-32, 41-43, 61-62, 75-76, 81-82, 92-93, 101-102, 119-120, 128-129, 137-138, 150-151, 164-165/, ТОВ "Агросвіт України" /том ІІ, а.с. 176-177/, ТОВ "АПК-Ресурс" /том ІІ, а.с. 181-185, 218-221, 245-246, 250-253, 265-267, том ІІІ, а.с. 1-2, 12-13/, ФГ "Скарбниця-агро" /том ІІІ, а.с. 17-18, 25, 29-30, 37/, ТОВ "Агрофірма Деметра" /том ІІІ, а.с. 44-45, 53-55/ та ІП "Драйфхолм фармінг" /том ІІІ. а.с. 62-63/ договорів поставки придбало сільськогосподарську продукцію (сою, кукурудзу, пшеницю, ячмінь, висівки пшеничні).

Факт відвантаження товарів постачальниками на адресу покупця підтверджено залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, виписаних СФГ "Лещенко І.Т." /том І, а.с. 221, 226, 231, 236, 239, 243, 246/, ТОВ "Зєвс-Альянс" /том І. а.с. 253, 256, 262, 268, 271, 274, том ІІ, а.с. 4, 6, 10, 14, 20, 25, 33, 37, 44, 47, 52, 57, 63, 66, 69, 72, 77, 83, 87, 94, 98, 103, 106, 109, 112, 115, 121, 125, 130, 133, 139, 142, 146, 152, 155, 159, 166, 172/, ТОВ "Агросвіт України" /том ІІ, а.с. 178/, ТОВ "АПК-Ресурс" /том ІІ а.с. 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239. 241, 243, 247, 254, 257, 260, 262, 268, 271, 274, том ІІІ, а.с. 3, 6, 9, 14, /, ФГ "Скарбниця-агро" /том ІІІ, а.с. 19, 22, 26, 31, 34, 38/, ТОВ "Агрофірма Деметра" /том ІІІ, а.с. 46, 50, 56, 59/, ІП "Драйфхолм фармінг" /том ІІІ, а.с. 64, 67, 73, 76, 83, 86, 89/, а їх отримання покупцем - копіями товарно-транспортних накладних:

автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник СФГ "Лещенко І.Т." /том І, а.с. 223, 227-229, 232-234, 237, 240-241, 244, 247-248/;

автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник ТОВ "Зєвс-Альянс" /том І, а.с. 254, 257-260, 263, 269, 272-273, 275, том ІІ, а.с. 5, 7-8, 11-12, 15, 21-23, 26-28, 34-35, 38-39, 45, 48-50, 53, 55, 58-59, 64, 67, 70, 73, 78-79, 84-85, 88-90, 95-96, 99, 104, 107, 110, 113,116-117, 122-123, 126, 131, 134-135, 140, 143-144, 147-148, 153, 156-157, 160-162, 167-170,173-174/;

автомобільний перевізник ФОП Сіренко, замовник, вантажовідправник ТОВ "Агросвіт України" /том І, а.с. 179/,

автомобільний перевізник ТОВ "Чохом", замовник, вантажовідправник ТОВ "АПК-Ресурс" /том ІІ, а.с. 178, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 224, 226, 228, 230, 232, 234/; автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 , замовник, вантажовідправник ТОВ "АПК-Ресурс" /том ІІ, а.с. 236, 242, 244, 248, 255, 258, 261, 263, 272, том ІІІ, а.с. 4, 7, 15/; автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_2 , замовник, вантажовідправник ТОВ "АПК-Ресурс" /том ІІ, а.с. 238, 240/; автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3 , замовник, вантажовідправник ТОВ "АПК-Ресурс" /том ІІ, а.с. 269, 275, том ІІІ, а.с. 10/;

автомобільний перевізник Автотранс-Сервіс, замовник, вантажовідправник ФГ "Скарбниця-агро" /том ІІІ, а.с. 20/, автомобільний перевізник ТОВ "Фортуна", замовник, вантажовідправник ФГ "Скарбниця-агро" /том ІІІ, а.с. 23, 27, 35, 39/, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_4 , замовник, вантажовідправник ФГ "Скарбниця-агро" /том ІІІ, а.с. 32/, автомобільний перевізник ФГ "Майдан", замовник, вантажовідправник ФГ "Скарбниця-агро" /том ІІІ, а.с. 42/;

автомобільний перевізник ТОВ "Профітранс Харьков", замовник, вантажовідправник ТОВ "Агрофірма Деметра" /том ІІІ, а.с. 47-48/, автомобільний перевізник ТОВ "ТЄК "Колісниця", замовник, вантажовідправник ТОВ "Агрофірма Деметра" /том ІІІ, а.с. 51, 57, 60/;

автомобільний перевізник ТОВ "ТКСТ - Транс", замовник, вантажовідправник ІП "Драйфхолм фармінг" /том ІІІ, а.с. 65, 68-71, 78-80, 90/, замовник, вантажовідправник ІП "Драйфхолм фармінг" /том ІІІ, а.с. 74-75, 77, / автомобільний перевізник ПП "Д - Транс", замовник, вантажовідправник ІП "Драйфхолм фармінг" /том ІІІ, а.с. 81/, автомобільний перевізник ТОВ "Старекс - Транс", замовник, вантажовідправник ІП "Драйфхолм фармінг" /том ІІІ, а.с. 84, 87/.

При цьому суд враховує, що вищезгадані видаткові та товарно-транспортні накладні були надані позивачем на податкову перевірку, досліджені податковими-ревізорами-інспекторами; акт перевірки від 03.02.2022 №844/16-31-07-01-10/32081777 не містить висновків про невідповідність видаткових та товарно-транспортних накладних вимогам чинного законодавства.

За результатами вищеописаних господарських операцій постачальники склали та зареєстрували у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки, а представником відповідача у судових засіданнях та цей факт надає право позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Розрахунки за поставлену сільськогосподарську продукцію проведені у повному обсязі, у безготівковій формі, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень /том ІІІ, а.с. 92-264/.

Придбана сільськогосподарська продукція використана позивачем для виробництва комбікормів, концентратів, білково-вітамінних добавок, дерті, соєвого екструдату, напівфабрикатів, з метою чого ТОВ "Тандем-2002" укладені договори підряду на виконання робіт по виготовленню продукції з ТОВ "Агро Ком" /том ІІІ, а.с. 265-269/, ТОВ "Інбел" /том ІІІ, а.с. 270-274/, ТОВ "Летичівський комбікормовий завод /том ІІІ, а.с. 275-280/.

Податковий орган не заперечує виробництво готової продукції та використання її у господарській діяльності позивачем.

Суд враховує, що видами діяльності позивача є, зокрема, 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах та 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Тож вищеописані господарські операції відповідали меті господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій в розрізі укладених договорів із контрагентами СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-Альянс", ТОВ "Агросвіт України", ТОВ "АПК-Ресурс", ФГ "Скарбниця-агро", ТОВ "Агрофірма Деметра" та ІП "Драйфхолм фармінг", дійшов висновку про відповідність змісту укладених договорів видам господарської діяльності постачальників-контрагентів позивача, встановив факт поставки товару, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності та відображення продавцями податкових зобов`язань з ПДВ по цим господарським операціям.

Водночас відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому, сплата платіжною інструкцією № 127 від 15.02.2023 суми ПДВ в розмірі 3 519 745,00 згідно акту документальної планової перевірки №844/16-31-07-01-10/32081777 від 03.02.2022 до Державного бюджету України не впливає на можливість оскарження податкових повідомлень-рішень .

Посилання контролюючого органу на неможливість встановлення ланцюга постачання товарів, які придбавалися позивачем, суд відхиляє, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

Суд зазначає, що контролюючий орган всупереч вимог процесуального законодавства не довів та не надав належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Висновки про відсутність реальності господарських операцій контролюючим органом зроблено виключно на підставі відомостей АІС "Податковий Блок" та Єдиного реєстру податкових накладних в розрізі контрагентів позивача, проте посилання контролюючого органу лише на такі відомості, як критерій оцінки реальності господарських операцій без оцінки сукупності документів, наданих позивачем є безпідставними, оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні вимог процесуального закону.

Доводи відповідача про непідтвердження походження сільськогосподарської продукції, поставленої позивачу СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-Альянс", ТОВ "Агросвіт України", що обґрунтовані посиланням на відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про придбання зазначеними контрагентами зернових культур суд відхиляє, оскільки у ході проведення податкової перевірки контролюючий орган не вживав заходів щодо здійснення зустрічної звірки у СФГ "Лещенко І.Т.", ТОВ "Зєвс-Альянс", ТОВ "Агросвіт України", не аналізував відомості про наявність залишків, придбання продукції у попередніх періодах чи у виробників-неплатників ПДВ.

З наведених підстав суд також не визнає достатніми твердження податкового органу про відсутність у власності чи користуванні контрагентів позивача земельних ділянок з метою вирощування сільськогосподарської продукції.

Листи ГСЦ МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області) про власників інших транспортних засобів, які вказані у ТТН не містять відомостей, що стосуються предмета доказування у цій справі, а лише повідомляють податковий орган про відсутність інформації стосовно транспортних засобів з зазначеними у ТТН номерними знаками.

Листи фізичних осіб (власників ТЗ) не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ "АПК-Ресурс", ФГ "Скарбниця-агро", ТОВ "Агрофірма Деметра" та ІП "Драйфхолм фармінг".

Акт перевірки не містить жодного зауваження ревізорів, зробленого за результатами дослідження товарно-транспортних накладних щодо невідповідності останніх Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, адже накладні містять інформацію про автомобільного перевізника, замовника вантажоодержувача та вантажовідправника, адресу навантаження та розвантаження товару, найменування вантажу, печатки та підписи у відповідних графах, відповідні відмітки заводів, з якими ТОВ "Тандем-2002" укладені договори про виготовлення комбікорму на давальницьких умовах, про фактичне отримання вказаного в товарно-транспортних накладних товару.

Відповідно до п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно з п. 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 п. 11 Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил, а в силу п. 11.3 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Аналіз наведених положень свідчить, що оформлення товарно-транспортних накладних у відповідній кількості примірників здійснюється саме замовником (вантажовідправником).

Досліджені судом вище товарно-транспортні накладні свідчать, що ТОВ "Тандем-2002" не є замовником чи вантажовідправником по господарським операціям з придбання товару які, за твердженням контролюючого органу, є сумнівними і підтвердити їх неможливо.

Таким чином, оскільки замовниками перевезення та вантажовідправниками товару виступали ТОВ "АПК-Ресурс", ФГ "Скарбниця-агро", ТОВ "Агрофірма Деметра" та ІП "Драйфхолм фармінг", які і виписували товарно-транспортні накладні, ТОВ "Тандем-2002" не може нести відповідальність за рух придбаного товару, вибір автомобільного перевізника чи за недоліки заповнення таких товарно-транспортних накладних.

Більш того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Суд повторює, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №804/919/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 тощо.

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата підтвердила, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 808/3686/16.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідач, в свою чергу, не надав доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача і його контрагентів, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Щодо аргументу відповідача про наявність кримінального провадження №72023170000000005 за підозрою "ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зіньків Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого фінансовим директором ТОВ "Тандем-2002", раніше не судимого" у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, суд зазначає, що наявність кримінального провадження, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Докази наявності вироків, що набрали законної сили стосовно посадових осіб ТОВ "Тандем -2002" чи його контрагентів, а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках кримінального провадження, у відповідача відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, Великою Палатою Верховного Суду 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19.

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частини другої статті. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення №00071670701 від 11.08.2023 та №00071710701 від 11.08.2023 - є необґрунтованими, протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 26840,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /том І, а.с. 30/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тож судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2022" (вул.Кондратенка 6-А м.Полтава ЄДРПОУ 32081777) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ ВП 44057192) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 00071670701 від 11.08.2023 та № 00071710701 від 11.08.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2022" дза рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору 26 840,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 травня 2024 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков