Рішення

від 15.05.2024 по справі 500/1557/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1557/24

15 травня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Кременецької окружної прокуратури до Великодедеркальської сільської ради Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Великодедеркальської сільської ради , Великозагайцівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Великодедеркальської сільської ради , Великозагайцівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Великодедеркальської сільської ради щодо не проведення державної реєстрації права власності на об`єкти комунального майна а саме: будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області;

- зобов`язати Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації права власності на об`єкти комунального майна а маме: будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не вжито вичерпних заходів щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкти комунального майна а саме: будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 18.04.2024 надіслав до суду відзив, у якому позов визнає в повному обсязі.

Також вказує, що на даний час Всликодедсркальською сільською радою та Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Великодедеркальською сільською радою вчиняються заходи щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку, зокрема відділом освіти 17.04.2024 направлено відношення про включення до сесії сільської ради питання про падання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області.

Прокурор 07.05.2024 надіслала до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, клопотав про повернення п`ятдесяти відсотків судового збору, у зв`язку із визнанням івідповідачем позову.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до рішення Шумської районної ради від 20.10.2020 № 636 «Про передачу закладів освіти із спільної власності територіальних громад сіл та міста Шумського району у комунальну власність Великодедеркальської сільської ради» майновий комплекс В.Загайцівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» передано зі спільної власності територіальних громад сіл та міста Шумського району у комунальну власність Великодедеркальської сільської ради.

Рішенням Великодедеркальської сільської ради від 01.12.2020 № 19 «Про прийняття у комунальну власність Великодедеркальської територіальної громади закладів освіти із спільної власності територіальних громад сіл таї міста Шумського району» зі спільної власності територіальних громад сіл та міста Шумського району прийнято безоплатно у комунальну власність Великодедеркальської сільської ради передано майновий комплекс Великозагайцівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад».

Актом № 1 від 13.01.2021 підтверджено передачу з відділу освіти, молоді та спорту Шумської районної державної адміністрації нефінансових активів, фінансових активів, власного капіталу та фінансового результат, зобов`язання у комунальну власність Великодедеркальської сільської ради.

Відповідно до рішення Великодедеркальської сільської ради від 28.01.2022 Великозагайцівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» перейменовано на Великозагайцівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області.

Заклад діє на основі статуту Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області, затвердженого рішенням сесії Великодедеркальської сільської ради від 28.01.2022 №982.

Власником навчального закладу, згідно зі Статутом, є Великодедеркальська сільська рада, а уповноваженим органом управління є відповідний структурний підрозділ Великодедеркальської сільської ради в галузі освіти.

З листа Великодедеркальської сільської ради №249 від 23.02.2024 вбачається, що розмір земельної ділянки, яка перебуває у користуванні навчального закладу становить 0,32 га, площа будівель навчального закладу - 1399,15 м2.

Окрім того, сільською радою зазначається, що у зв`язку з обмеженими фінансовими ресурсами, а також відсутністю коштів, Великодедеркальська сільська рада не буде вживати заходів щодо виготовлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості Великозагайцівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів.

Кременецькою окружною прокуратурою 06.02.2024 та 21.02.2024 скеровувались листи щодо вжитих заходів Великодедеркальською сільською радою щодо державної реєстрації права комунальної власності на будівлі та земельну ділянку закладу освіти.

У відповідь на згадані листи органом місцевого самоврядування вказано, що у зв`язку з обмеженими фінансовими ресурсами, а також відсутністю коштів, Великодедеркальська сільська рада не буде вживати заходів щодо виготовлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості Великозагайцівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів.

Оскільки, за результатами опрацювання інформації Великодедеркальської сільської ради встановлено, що на будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області відсутні правовстановлюючі документи та з метою вжиття заходів щодо оформлення права власності на вищезазначені об`єкти комунального майна, органи прокуратури, з метою захисту інтересів держави звернулися до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Оцінюючи наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 КАС України).

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності користування комунальним майном без правовстановлюючих документів, що свідчить про наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до частини третьої статті 23 вказаного Закону України прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 КАС України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Також, виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99). Вказані міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до Великодедеркальської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій.

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність відповідача призводить до позбавлення дійсного власника (територіальної громади) можливості вільно володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном, що в свою чергу спричинює недонадходження коштів до місцевого бюджету.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.

Враховуючи наведене, суд висновує, що у керівника Кременецької окружної прокуратури є достатні підстави, визначені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом у процесуальному статусі позивача.

Оцінюючи доводи позивача про протиправну бездіяльність відповідача щодо не здійснення державної реєстрації на будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Частиною 1 статті 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування: управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 10, частин 1, 3 статті 16, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Судом із матеріалів справи встановлено, що Великодкдкркальською сільською радою, як суб`єктом комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад відповідні права комунальної власності, фактично не здійснено жодних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області.

Також, відповідно до інформації комунального підприємства «Шумське бюро технічної інвентаризації» №39 від 04.03.2024 на приміщення навчального закладу Великозагайцівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів технічна документація не виготовлялася, відомості про реєстрацію права власності відсутні.

Відтак, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів оскільки, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право чи будь-яке інше речове право на вказані об`єкти не зареєстровано.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Комунальна власність одна з трьох форм власності, поряд з державною та приватною. Також, поряд з державною власністю це одна з двох форм публічної власності. За своєю суттю комунальна власність є колективною.

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до пункту 31 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (пункт 1 статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Так, частиною другою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. До об`єктів нерухомого майна Цивільним України кодексом віднесено житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (статті 331, 376). Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єктами нерухомого майна є: житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення (стаття 5).

Згідно із ч.2 ст. 80 Закону України «Про освіту» порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом 1 України.

Статтею 38 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що матеріально -технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад, до яких належить розпоряджання землями територіальних громад.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні осо|5и набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності (до яких відносять усі землі в межах населених пунктів, крім (приватної та державної власності), відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 5 вказаного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до згаданого Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

У Державному реєстрі прав відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Відповідно до частини третьої статті 182 Цивільного кодексу України ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, Великодедеркальська сільська рада, яка уповноважена управляти комунальним майном, належним територіальній громаді, несе обов`язок щодо державної реєстрації в установленому порядку права власності територіальної громади та належного оформлення правовстановлюючих документів на об`єкти права власності територіальної громади. Крім того, без реєстрації права комунальної власності орган місцевого самоврядування не може реалізовувати функції власника, в тому числі звертатись до суду в разі самовільного зайняття вказаного нерухомого майна чи вчинення інших протиправних дій якими порушуються інтереси територіальної громади.

Таким чином, суд приходить висновку про протиправну бездіяльність Великодедеркальської сільської ради щодо не проведення державної реєстрації права власності на об`єкти комунального майна а саме: будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області, а тому вважає за необхідне зобов`язати Великодедеркальську сільську раду вчинити дії спрямовані на проведення державної реєстрації права власності на вищезазначені об`єкти комунального майна.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

За приписами ч.1 ст.142 КАС України, якій кореспондують норми ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн відповідно до платіжної інструкції №379 від 12.03.2024.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач визнав позов, суд дійшов висновку за необхідне повернути позивачу п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає 1514,00 грн. відповідно до ч.1 ст.142 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Великодедеркальської сільської ради щодо не проведення державної реєстрації права власності на об`єкти комунального майна, а саме: будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради.

3.Зобов`язати Великодедеркальську сільську раду вчинити дії спрямовані на проведення державної реєстрації права власності на об`єкти комунального майна, а саме: будівлі та земельну ділянку Великозагайцівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради.

4. Повернути Тернопільській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 (нуль) копійок, що становить п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору, згідно платіжної інструкції №379 від 12.03.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15 травня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Керівник Кременецької окружної прокуратури (місцезнаходження/місце проживання: вул. Словацького, 6а,м. Кременець,Тернопільська область,47001 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Великодедеркальська сільська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Садова, 1,с. Великі Дедеркали,Тернопільська обл., Кременецький р-н,47144 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

третя особа:

- Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури і туризму Великодедеркальської сільської ради (місцезнаходження/місце проживання: вул. Садова, 1,с. Великі Дедеркали,Тернопільська обл., Кременецький р-н,47144 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

- Великозагайцівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: с. Великі Загайці,Тернопільська обл., Кременецький р-н,47153 24630757) .

Головуючий суддяОсташ А.В.