Ухвала

від 08.05.2024 по справі 580/1370/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

08 травня 2024 року справа № 580/1370/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Могили І.В.,

представників позивача Бондарчука Д.В., Кондакова Є.О., Щербини Н.І. (самопредставництво),

представника відповідача ТОВ «А-Транс Логістик» - Литвиненка Д.О. (за ордером про надання правничої допомоги),

представника відповідача ТОВ «Кернел-Трейд» - Авраменка С.Г. (за ордером про надання правничої допомоги),

розглянувши у підготовчому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу №580/1370/23 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел Трейд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ФГ «Сонячна долина» та ФГ «Агро Памп» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

встановив:

24.02.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Черкаській області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» та товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фермерське господарство «Агро-Памп» та фермерське господарство «Сонячна країна», в якому просить:

- визнати договори №ЧРК22-25010 від 01.12.2021, №ЧРК22-25227 від 02.12.2021, №ЧРК22-26167 від 08.12.2021, №ЧРК22-26411 від 09.12.2021, №ЧРК22-27273 від 13.12.2021, №ЧРК22-25465 від 06.12.2021, №ЧРК22-25500 від 05.12.2021, №ЧРК22-25968 від 07.12.2021, №ЧРК22-25813 від 07.12.2021, №ЧРК22-25981 від 07.12.2021, укладені між ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел-Трейд» недійсними;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнути з ТОВ «А-Транс Логістик» на користь ТОВ «Кернел-Трейд» 42 952 351 грн. 79 коп.;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнути з ТОВ «Кернел-Трейд» на користь держави 42 952 351 грн. 79 коп.

Правовою підставою позову ГУ ДПС зазначило, зокрема, норми статей 203, 215, 228 ЦК України, доводячи, що договори поставки укладені з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, а відтак правочини між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.

Ухвалою суду від 01.03.2023 позовна заява прийнята до провадження та відкрито загальне позовне провадження у справі №580/1370/23.

У підготовчому засіданні 08.05.2024 судом було поставлено на розгляд сторін питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, розгляд справи повинен здійснюватись у порядку господарського судочинства.

Представники позивача проти закриття провадження у справі заперечили з тієї підстави, що відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) справа не належить до розгляду господарськими судами, послались на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23.

Представники відповідачів ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел-Трейд» вважали, що провадження у справі має бути закрито, оскільки справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Заслухавши представників позивача та відповідачів, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, «встановлений законом», має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку. встановленому цим кодексом, звернутись до адміністративного суду , якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (стаття 19 КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої цієї статті).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, за загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ судам слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата неодноразово наголошувала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18).

Публічно-владні управлінські функції передбачають прямий безпосередній публічно-владний вплив на іншого суб`єкта цих правовідносин, який є обов`язковим для цього суб`єкта. Публічно-владний вплив також означає, що суб`єкт владних повноважень наділений законними повноваженнями вирішувати питання про права, свободи та інтереси іншого суб`єкта, який вступає з ним у правові відносини.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майновій самостійності та вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника.

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

У справі, що розглядається, ГУ ДПС звернулося до адміністративного суду з позовом до ТОВ «А-Транс Логістик» і ТОВ «Кернел-Трейд», у якому просить визнати договори №ЧРК22-25010 від 01.12.2021, №ЧРК22-25227 від 02.12.2021, №ЧРК22-26167 від 08.12.2021, №ЧРК22-26411 від 09.12.2021, №ЧРК22-27273 від 13.12.2021, №ЧРК22-25465 від 06.12.2021, №ЧРК22-25500 від 05.12.2021, №ЧРК22-25968 від 07.12.2021, №ЧРК22-25813 від 07.12.2021, №ЧРК22-25981 від 07.12.2021, укладені між ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел-Трейд» недійсними; застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнути з ТОВ «А-Транс Логістик» на користь ТОВ «Кернел-Трейд» 42 952 351 грн. 79 коп.; застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнути з ТОВ «Кернел-Трейд» на користь держави 42 952 351 грн. 79 коп.

Матеріально-правовою підставою таких вимог ГУ ДПС визначило норми статей 203, 215, 228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорювані договори укладені відповідачами без наміру його виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Отже, у цій справі позивач - суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок mutatis mutandis викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

Отже, обраний ГУ ДПС спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

За змістом позову, основною вимогою ГУ ДПС є визнання недійсними правочинів (договорів, укладених суб`єктами господарювання), інші позовні вимоги - похідні відповідно до спеціальних наслідків недійсності правочину з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України.

Таким чином, основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері. При цьому зміст похідної вимоги, можливість стягнення за якою на користь держави прямо передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним, не є визначальною для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваних договорів та не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

Між сторонами зазначених договорів ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел-Трейд», а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з їх укладення чи виконання, зміст цих правочинів не визначає прав та обов`язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому позов ГУ ДПС про визнання недійсними договорів та застосування наслідків їх недійсності є втручанням у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 зробила висновок про те, що, вирішуючи питання предметної юрисдикції спору за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єктів приватного права щодо оспорення вчинених ними правочинів, слід враховувати, що статус позивача та/чи зазначені ним мотиви звернення до суду не є достатнім чи визначальним критерієм для віднесення такого спору до предметної юрисдикції адміністративних судів (пункт 84 постанови).

Під час визначення предметної юрисдикції справ за таким позовом відповідно до статті 19 КАС України, статті 20 ГПК України, статті 19 ЦПК України судам слід виходити, окрім складу сторін, також із суті права та/або інтересу, що оспорюється або за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, обраного способу захисту та характеру спірних правовідносин у сукупності (пункт 85 постанови).

Застосування зазначених критеріїв дає підстави виснувати, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів (пункт 86 постанови).

Враховуючи вищезазначене та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, суд дійшов висновку, що позов Головного управління ДПС у Черкаській області до ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел-Трейд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фермерське господарство «Агро-Памп» та фермерське господарство «Сонячна країна», про визнання договорів №ЧРК22-25010 від 01.12.2021, №ЧРК22-25227 від 02.12.2021, №ЧРК22-26167 від 08.12.2021, №ЧРК22-26411 від 09.12.2021, №ЧРК22-27273 від 13.12.2021, №ЧРК22-25465 від 06.12.2021, №ЧРК22-25500 від 05.12.2021, №ЧРК22-25968 від 07.12.2021, №ЧРК22-25813 від 07.12.2021, №ЧРК22-25981 від 07.12.2021, укладені між ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел-Трейд» недійсними та застосування наслідків недійсності носить приватноправовий характер, не є публічно-правовим спором, а отже не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже провадження у справі №580/1370/23 підлягає закриттю.

Згідно частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

При вирішенні питання, до юрисдикції якого суду відноситься розгляд даної справи, суд бере до уваги склад учасників спору, які є юридичними особами, та зазначає таке.

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ураховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10. 2019 у справі № 911/1834/18, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, та застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 заявлений спір є приватноправовим і підвідомчий Господарському суду Черкаської області.

Щодо доводів представників позивача про те, що спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, то вони спростовуються вищенаведеним.

Щодо посилання представників позивача на окрему думку (спільну) суддів Великої Палати Верховного Суду у справі №580/4531/23, згідно з якою спір за позовом органу податкової служби про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсного правочину на підставі ст. 228 ЦК України є публічно-правовим спором та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, то згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду особі. яка його сплатила, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3676-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Сплата судового збору позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою підтверджується наявною у матеріалах адміністративної справи №580/1370/23 копією платіжного доручення від 16.02.2023 №324 на загальну суму 53680,00 грн. Отже наявні підстави повернути сплачений судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись ст. 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Провадження у справі №580/1370/23 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «Кернел Трейд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ФГ «Сонячна долина» та ФГ «Агро Памп» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів закрити.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути на користь Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ 44131663) з Державного бюджету України сплачений згідно з платіжним дорученням від 16.02.2023 №324 судовий збір за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів від дати складення повного тексту.

Повний текст складений 15 травня 2024 року.

Суддя Алла РУДЕНКО