Постанова

від 15.05.2024 по справі 635/1383/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 р.Справа № 635/1383/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Березовська І.В., с. Покотилівка, повний текст складено 22.02.24 року у справі №635/1383/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою (за підписом його представника) до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 про накладення адміністративного стягнення, якою його було притягнуто до відповідальності за порушення ст.166-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП) та накладено на нього штраф у сумі 2550,00 гривень;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі - 50 000 грн.;

- розподілити судові витрати, понесені у зв`язку поданням позовної заяви про скасування постанови №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 про накладення адміністративного стягнення, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу відповідно до договору №1118313 про надання професійної правничої допомоги від 14.02.2023 року, а також сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 року про накладення адміністративного стягнення, якою було притягнуто до відповідальності за порушення ст. 166-6 КУпАП ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасувати постанову №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 року про накладення адміністративного стягнення, якою було притягнуто до відповідальності за порушення ст. 166-6 КУпАП ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Стягнуто з рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 536,80 грн. та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14 762,00 грн.

Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 в частині задоволення позовних вимог, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду є таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи п.п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16, п.п.20.1.41 п.20.1 ст.20, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), ст. ст. 166-6, 255 КУпАП. Вважає, що такі дії суду суперечать положенням ст. 242 КАС України. Вказує, що складений податковими органами протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 року про накладання адміністративного стягнення на позивача є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства. Окрім того, наводить доводи, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною з боку позивача та ґрунтується на значному (надуманому) перебільшенні зазначених витрат, які потягнуть значні втрати державного бюджету України. Вважає, що в даному випадку вбачається неспіврозмірність витрат на правову допомогу.

Позивач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу (за підписом його представника), в якому, не погоджуючись з аргументами поданої скарги, вважаючи при цьому, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також з урахуванням висновків Верховного Суду, просив залишити апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 року у даній справі без змін. Окрім того, просив суд апеляційної інстанції розподілити судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом даної справи в Другому апеляційному адміністративному суді, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали даної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.10.2022 року постановою Господарського суду Харківської області у справі №922/5228/21 було визнано ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ОСОБА_1 ліквідатором товариства (т.1, а.с.209-213).

11.11.2022 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від 27.10.2022 по справі №922/5228/21 (т.1, а.с.214-221).

З 12.01.2023 року Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі наказу №1804-п від 27.12.2022 (т.1, а.с.37) проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ" (код за ЄДРПОУ 31111688), за результатами якої 25.01.2023 р. складено Акт №1416/20-40-07-07-05/31111688 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ" (код за ЄДРПОУ 31111688) (т.1, а.с.41-58).

Головне управління ДПС у Харківській області листом №5010/6/20/40-07-07-11 від 01.02.2023 (т.1, а.с.146-147) запросило ліквідатора Мухітдінова Р.Д. на ознайомлення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 166-6 КУпАП в зручний для ліквідатора час 16.02.2023 з 08:00 до 17:00 за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 30. У цьому запрошенні зазначено, що ОСОБА_1 було порушено норми статті 166-6 КУпАП, відповідно до якої зазначено про відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку проведення інвентаризації майна, порушення порядку проведення оцінки майна, складення ліквідаційного балансу (проміжного балансу), розподільчого балансу, передавального акта під час припинення юридичної особи, інших осіб, залучених до припинення юридичної особи, що тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п`ятдесяти неподаткових мінімумів доходів громадян.

16.02.2023 року Головним управління ДПС у Харківській області було складено протокол №130/20-40-07-30 від 16.02.2023 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності за ст. 166-6 КУпАП (т.1, а.с.169-170), а саме за ненаданням до перевірки первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерський облік та інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Зі змісту вказаного вище протоколу вбачається, що представником позивача були подані письмові пояснення (т.1, а.с.171-178) та зауваження щодо змісту протоколу (т.1, а.с.179-182) з обґрунтуванням причини невідповідності обставин.

При цьому, Головним управління ДПС у Харківській області 17.02.2023 року було складено Акт вих. №665/20-40-07-07-05/31111688 (т.1, а.с.183) Про неможливість підписання протоколу про адміністративне правопорушення за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ АУДІОКОНТРАКТ (Код ЄДРПОУ: 31111688), відповідно до якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 від підписання протоколу про адміністративне правопорушення №130/20-40-07-30 від 16.02.2023 року - відмовився. Даний акт було отримано позивачем засобами поштового зв`язку 20.02.2023 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, 16.02.2023 зазначений протокол складено у приміщенні офісу ліквідатора ТОВ АУДІОКОНТРАКТ ОСОБА_1 та вручено йому особисто.

Постановою №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 (т.1,а.с.35-36) на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення та притягнуто його до відповідальності за порушення статті 166-6 КУпАП, за те, що ліквідатором ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ" за період з 01.01.2017 по 13.01.2023 до перевірки не надано первинні документи, облікових та інших регістрів, бухгалтерський облік та інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів, та накладено штраф в сумі 2550,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанова №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 про накладення адміністративного стягнення, якою його було притягнуто до відповідальності за порушення ст.166-6 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 2550,00 гривень, звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для скасування оскаржуваної постанови №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За визначенням п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні

Згідно приписів КУпАП, ПК України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, з метою правильного та єдиного застосування податковими органами законодавства з питань притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників, Міністерство фінансів України наказом від 02.07.2016 №566 затвердило Інструкцію з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 р. за № 1046/29176 (далі по тексту - Інструкція №566).

Відповідно до п.4 розділу ІІ Інструкції №566 зміст Протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 КУпАП.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №566, передбачено, що відповідно до частини першої статті 255 КУпАП уповноважені посадові особи податкових органів мають право складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення за статтями 51-2, 155-1, 162-1, 163-1-163-4, 163-12, частинами другою та третьою статті 163-17, 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 177-2 КУпАП.

Пунктом 2.4.1. розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПС України Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків №470 від 04.09.2020, передбачено, що працівник підрозділу податкового аудиту, який здійснював (очолював) перевірку та виявив адміністративне правопорушення, у визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) терміни складає протоколи про адміністративне правопорушення (далі - Протокол), готує матеріали у справі для вирішення питання про притягнення платника податків (посадових осіб платника податків) до адміністративної відповідальності

Так, зі змісту акту №1416/20-40-07-07-05/31111688 від 25.01.2023 встановлено, що головний державний інспектор відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Світлана Бондаренко, не підписувала цей акт перевірки, оскільки перебувала на лікарняному, про що є відповідна відмітка у тексті акту.

Наведене вище свідчить, що ОСОБА_2 не є уповноваженою особою податкового органу, яка виявила адміністративне правопорушення, а відтак не мала права складати протокол про адміністративне правопорушення №130/20-40-07-30 від 16.02.2023. Відповідно, цей протокол складено не уповноваженою на те особою.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Інструкції №566, передбачено, що при складанні Протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту протоколу №130/20-40-07-30 від 16.02.2023 встановлено, що при складанні протоколу посадовою особою Головного управління ДПС у Харківській області, права й обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, не були роз`яснені ОСОБА_1 та його не було повідомлено про те, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що свідчить відсутність підпису у відповідній графі, що також є суттєвим порушенням норм КУпАП.

Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції №566 встановлено, що у разі відмови особи, щодо якої складається протокол, від підписання протоколу посадова особа податкового органу робить про це відповідний запис, який засвідчує своїм підписом та підписами свідків у разі їх наявності.

Колегія суддів зазначає, що в порушення наведеної вище норми Інструкція №566, у відповідній графі протоколу №130/20-40-07-30 від 16.02.2023 відсутній запис посадової особи податкового органу про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу, який був би засвідчений своїм підписом та підписами свідків у разі їх наявності.

Натомість, Головним управління ДПС у Харківській області було складено Акт №665/20-40-07-07-05/31111688 "Про неможливість підписання протоколу про адміністративне правопорушення за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ".

У ході судового розгляду даної справи в суді першої інстанції було встановлено, що 16.02.2023 протокол про адміністративне правопорушення №130/20-40-07-30 було складено у приміщенні офісу ліквідатора ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ" Мухітдінова Р.Д., після чого позивач отримав його особисто. Чим обумовлено наявність підстав для складання акту про неможливість підписання протоколу відповідач обґрунтовано пояснити не зміг.

Згідно встановленого Інструкцією №566 бланку протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що обов`язково має вказуватися не лише стаття КУпАП, відповідно до якої притягається особа до відповідальності, але повинна зазначатись також частина статті цього Кодексу.

Однак, зі змісту протоколу №130/20-40-07-30 від 16.02.2023 встановлено, що у відповідній графі вказана лише стаття 166-6 КУпАП, без зазначення конкретної частини цієї статті, яка, як на думку податкового органу, порушена позивачем.

Колегія суддів зазначає, що встановити за якою конкретно частиною ст.166-6 КУпАП щодо позивача складено протокол не вбачається можливим, що в свою чергу вказує, що податковим органом не було дотримано порядку та форми складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що норма ст.254 КУпАП передбачає, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відтак, враховуючи вищенаведене, Головним управління ДПС у Харківській області було порушено строки, встановлені ст.254 КУпАП, складання протоколу №130/20-40-07-30 від 16.02.2023 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення податковим органом суттєвих порушень вимог норм КУпАП та Інструкції №566 при розгляді адміністративної справи та складанні протоколу №130/20-40-07-30 від 16.02.2023 про адміністративне правопорушення, що є достатньою та обґрунтованою підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим джерелом доказів.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності був факт ненадання до перевірки документів ТОВ АУДІОКОНТРАКТ, а саме: первинних документів, облікових та інших регістрів, документів бухгалтерського обліку та інших документи з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів ст.166-6 КУпАП, неподання, несвоєчасне подання або подання не в повному обсязі на вимогу податкових органів або Пенсійного фонду України для проведення позапланових перевірок первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, податкової звітності та інших документів, що пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, інших сум, що пов`язані із такими зобов`язаннями, дотриманням вимог іншого законодавства, контроль за яким покладено на зазначені органи та фонди, несвоєчасне, неповне або з порушенням встановленого порядку проведення на вимогу податкового органу інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів під час припинення юридичної особи тягне за собою накладання стягнення на ліквідатора від ста до ста п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. (п. 85.2 ст. 85 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить про наявність у платника податків обов`язку з надання відповідних документів для проведення перевірок за запитами контролюючих органів, та, відповідне право контролюючих органів притягнути платника податків до відповідальності за невиконання такого обов`язку.

Приписами ст.251 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Колегія суддів зазначає, що наявність у податкового органу такого права не позбавляє його обов`язку з`ясування усіх обставин справи та доведення наявності у діях позивача вини.

Так, при винесенні оспорюваної постанови посадовою особою Головного управління ДПС у Харківській області, всупереч наведених вище приписів КУпАП, не було надано оцінку обставинам щодо такого:

- позивача призначено ліквідатором ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ" на підставі - постанови Господарського суду Харківської області від 27.10.2022 року по справі №922/5228/21;

- процедура банкрутства була розпочата за ініціативою Головного управління ДПС у Харківській області, що підтверджується ухвалою Господарського суду Харківської області по справі №922/5228/21 від 01.02.2022;

- ОСОБА_1 призначено ліквідатором ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ" також за ініціативою Головного управління ДПС у Харківській області, що підтверджується постановою Господарського суду Харківської області по справі №922/5228/21 від 27.10.2022;

- факту вчинення позивачем дій, направлених на розшук ТОВ "АУДІОКОНТРАКТ" та його посадових осіб з метою отримання від них усіх документів, пов`язаних з діяльністю боржника;

- факту, що попереднім керівництвом ТОВ АУДІОКОНТРАКТ не було передано жодних документів у розпорядження ліквідатора ОСОБА_1 на вимогу останнього;

- надання позивачем до податкового органу усіх документів, які він мав змогу зібрати стосовно ТОВ АУДІОКОНТРАКТ;

- повідомлення податкового органу ліквідатором Мухітдіновим Р. Д. про відсутність у нього первинної документації підприємства.

Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 09.10.2019 року у справі №337/3816/16-а, від 14.02.2019 у справі №127/163/17-а, в яких судом касаційної інстанції було зазначено, що склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ст. ст. 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Водночас важливим є дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності, установленого КУпАП.

Під час розгляду справи, зокрема щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути перевірено чи були вчинені відповідні дії, що стали підставою для прийняття такого рішення, та чи є підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, а тому також має бути враховано.

Натомість, Головним управління ДПС у Харківській області не надавалася належна оцінка повідомлених позивачем обставин, та не встановлювався склад адміністративного правопорушення, а висновки зроблені лише за фактом ненадання позивачем документів для перевірки, що суперечить імперативним приписам КУпАП.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Головним управління ДПС у Харківській області наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 166-6 КУпАП.

Колегія суддів на противагу доводам апеляційної скарги, наголошує про те, що Головним управлінням ДПС у Харківськійобласті було порушено порядок повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; порушено порядок та форму складання протоколу про адміністративне правопорушення; не здійснено розгляд справи податковим органом у встановлений КУпАП спосіб, а саме без встановлення складу адміністративного правопорушення; порушено порядок та форму складання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності оспорюваної постанови відповідача та відповідності її вимогам діючого законодавства, є необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 166-6 КУпАП.

Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваної постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, згідно ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність оспорюваної постанови №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 року про накладення адміністративного стягнення, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.166-6 КУпАП, яка є предметом оскарження у даній справі.

Приписами п.3 ч.3 ст.286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 166-6 КУпАП, відповідачем не було дотримано вимог закону, а саме ст.ст.245, 247, 280 КУпАП, неповно і невсебічно з`ясовано обставини адміністративної справи, а тому оспорювана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, є протиправною.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оспорювана постанова Головного управління ДПС у Харківській області №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 року про накладення адміністративного стягнення, якою позивача було притягнуто до відповідальності за ст.166-6 КУпАП, є протиправною, а відтак погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування такої постанови відповідача.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в частині стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 14 762,00 грн., а також відповідним доводам апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивачем було надано наступні документи:

- договір про надання професійної правничої допомоги №1118313 від 14.02.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Смиковською А.М.;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, пов`язаних з підготовкою та поданням позовної заяви про скасування постанови №198/20-40-07-30 про накладення адміністративного стягнення від 03.03.2023 року;

- акт про виконану професійну правничу допомогу від 03.05.2023 року до договору №11118313 від 14.02.2023 року на загальну суму 28 182,00 грн., відповідно до якого, адвокатом було витрачено 21 годину на надання професійної правничої допомоги та надано Клієнту такі послуги: з попереднього опрацювання матеріалів, надання правового висновку та консультації, підготовка та написання письмових пояснень та зауважень щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 166-6 КУпАП від 16.02.2023 року складеного щодо клієнта, представництво інтересів клієнта перед представниками Головного управління ДПС у Харківській області за адресою офісу Клієнта: АДРЕСА_1 , щодо розгляду протоколу від 16.02.2023 №130/20-40-07-30 про адміністративне правопорушення за ст. 166-6 КУАП, представництво інтересів Клієнта в Головному управлінні ДПС у Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 30, щодо розгляду адміністративної справи по протоколу від 16.02.2023 №130/20-40-07-30 про адміністративне правопорушення за ст. 166-6 КУАП, підготовка позовної заяви про скасування постанови №198/20-40-07-30 про накладення адміністративного стягнення від 03.03.2023 року, подання через сервіс Електронний суд позовної заяви про скасування постанови №198/20-40-07-30 про накладення адміністративного стягнення від 03.03.2023 року, з урахуванням часу, необхідного на сканування копій документів, консультування клієнта за весь час здійснення розгляду справи судом (після подачі позовної заяви до суду).

Згідно аналізу акту про виконану професійну правничу допомогу від 03.05.2023 року до договору №11118313 від 14.02.2023 року надана правнича допомога, яка зазначена у пунктах 1-4 зазначеного акту, враховуючи вимоги частини 3 статті 134 КАС України, не відноситься до цілей розрахунку судових витрат та є такою, що не приймається до уваги.

Окрім того, зазначена у п.6 вказаного вище акту правова допомога, подання через сервіс Електронний суд позовної заяви про скасування постанови №198/20-40-07-30 про накладення адміністративного стягнення від 03.03.2023 року, з урахуванням часу, необхідного на сканування копій документів судом (1 год. 30 хв.) не приймається, оскільки не відноситься, до самостійного виду адвокатської послуги, є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки позовної заяви та є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Відповідно до п.п. 4.3. п. 4 Договору, клієнт має сплатити адвокату - 28 182, 00 грн. (50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати - 1342,00 грн. * 21 години).

Крім того, в цьому акті зазначено, що представництво інтересів клієнта в Харківському районному суді Харківської області щодо розгляду позовної заяви про скасування постанови №198/20-40-07-30 про накладення адміністративного стягнення від 03.03.2023 року (в т.ч. з урахуванням часу необхідного дістатись до суду 30 хв., очікування та повернення до офісу 30 хв.), здійснюється згідно умов п.п. 4.3. п. 4 Договору з розрахунку 1342,00 грн. * кількість витрачених годин, що визначаються по закінченню судового засідання.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначила, що оскільки по даній справі відбулось три судових засідання, тому просила врахувати 3 години надання професійної правничої допомоги на представництво інтересів позивача в суді в Харківському районному суді Харківської області щодо розгляду позовної заяви.

Колегія суддів зазначає, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище акту про виконану професійну правничу допомогу від 03.05.2023 року до договору №11118313 від 14.02.2023 року та обставин даної справи, адвокатом Смиковською А.М. було витрачено в загальній кількості 11 годин часу на надання професійної правничої допомоги клієнту (позивачу) у даній справі.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума у розмірі 32 208, 00 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в Харківському районному суді Харківської області, що заявлена позивачем в якості суми, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь з урахуванням розміру задоволених позовних вимог не є пропорційною.

Отже, з огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума в розмірі 14 762,00 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в Харківському районному суді Харківської області, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача буде відповідати пропорційності розміру задоволених позовних вимог, є співмірною із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (11 годин); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, а відтак і наявності правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 судових витрати на правничу допомогу у розмірі 14 762,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами, такими як платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату цих доручень, то колегія суддів відхиляє такі доводи скарги, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_1 , є адвокатом, а отже мав спеціальні знання та можливість та для представництва власних інтересів, колегія суддів відхиляє, оскільки те, що особа є адвокатом жодним чином не позбавляє його права на професійну правничу допомогу, передбачену ст.59 Конституції України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Головне управління Державної податкової служби у Харківській області є державним органом, який фінансується виключно з Державного бюджету, а тому стягнення з відповідача, як з державного органу, суми 14 762, 00 грн. призведе до зайвих (додаткових) бюджетних втрат, є необґрунтованими та такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрати на правничу допомогу у розмірі 14 762,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною з боку позивача та ґрунтується на значному (надуманому) перебільшенні зазначених витрат, які можуть понести значні втрати державного бюджету України, зазначаючи при цьому те, що в даному випадку вбачається неспіврозмірність витрат на правову допомогу, колегія суддів відхиляє, як такі, що не узгоджуються із наведеним вище.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Щодо заявлених вимог позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (за підписом представника позивача) стосовно розподілу судових витрат у зв`язку з розглядом даної справи №635/1383/23 в Другому апеляційному адміністративному суді, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 року по справі №2040/6747/18 надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2023 року у справі №640/2756/19.

Як вже зазначалося вище, питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції вже вирішувалося судом, а саме стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 судових витрати на правничу допомогу у розмірі 14 762,00 грн.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст.30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом часу.

Відповідно до п.4.3 розділу 4 договору про надання професійної правничої допомоги №1118313 від 14.02.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Смиковською А.М. адвокат надає клієнту правничу допомогу на умовах даного договору. Відповідно за 1 год. роботи розмір оплати адвокату становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

Клієнт здійснює оплату гонорару за умовами встановленими даному договорі протягом десяти робочих днів з моменту винесення податковим органом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.166-6 КУпАП.

Або у випадку винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.166-6 КУпАП, клієнт здійснює оплату гонорару адвоката за умовами встановленими в даному договорі протягом 10 робочих днів з моменту винесення остаточного рішення судовим органом за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 166-6 КУпАП шляхом внесення коштів в повному обсязі на поточний рахунок адвоката.

Згідно правової позиції Верховного Суду у вже згаданій вище постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20, суд касаційної інстанції зазначив про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.".

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача до відзиву на апеляційну скаргу було надано наступні документи:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, пов`язаних з представництвом інтересів клієнта в Другому апеляційному адміністративному суді щодо розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 по справі №635/1383/23 від 10 травня 2024 року (розрахунок суми витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із підготовкою та розглядом справи: 1) написання та подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 по справі №635/1383/23 до Другого апеляційного адміністративного суду, 6 годин; 2) представництво інтересів клієнта в Другому апеляційному адміністративному суді щодо розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 по справі №635/1383/23, 1 година. Всього 7 годин. Загальна сума витрат орієнтовно буде становити 10 598, 00 грн.);

- акт №5 про виконану професійну правничу допомогу до договору №1118313 від 14 лютого 2023 року датований 10 травня 2024 року, складений та підписаний між фізичною особою клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Смиковська А.М. цей про виконання про виконану професійну правничу допомогу про таке: 10.05.2024 року адвокатом належним чином надані і оформлені, а клієнтом спожиті та прийняті послуги обумовлені в підпункті 1.1. п.1 Договору №1118313 про надання професійної правничої допомоги від 14.02.2023 року в наступній кількості1) написання та подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 по справі №635/1383/23 до Другого апеляційного адміністративного суду, 6 годин; разом 6 годин. Підпунктом 4.3. п.4 Договору встановлено, що за годину роботи розмір оплати адвокату становить - 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати. Станом на дату підписання даного акту розмір прожиткового мінімуму розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі - пм) становить 3028 грн., відповідно 50% пм дорівнює 1514, 00 грн. Розрахунок оплати адвокату: 6 год.*1 514, 00 грн. = 9 084, 00 грн. Отже, всього до сплати 9 084, 00 грн. Порядок оплати здійснюється відповідно до підпункту 4.3. п.4 Договору).

Надаючи правову оцінку наданій послузі адвокатом Смиковською А.М. згідно акту №5 про виконану професійну правничу допомогу до договору №1118313 від 14 лютого 2023 року датований 10 травня 2024 року з написання та подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 по справі №635/1383/23 до Другого апеляційного адміністративного суду, на що вказаним адвокатом було витрачено 6 годин, колегія суддів зазначає, що в суді апеляційної інстанції предметом апеляційного перегляду була лише одна позовна вимога (оспорювана постанова №198/20-40-07-30 від 03.03.2023 року про накладення адміністративного стягнення, якою було притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 166-6 КУпАП), доводи відзиву на апеляційну скаргу, хоча й оформлені як відповідь на доводи апеляційної скарги, однак за своїм змістом є фактично тотожними доводам викладеним в позовній заяві. Окрім того, час витрачений адвокатом на написання одного документу (відзиву на апеляційну скаргу), а саме 6 годин, є суттєво завищеним, оскільки об`єктивно не вимагав стільки часу для написання цього документу.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій (адвокат Смиковська А.М. є представником позивача у судах першої та апеляційної інстанцій) свідчить про її обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2020 року у справі №520/7431/19.

В контексті наведеного вище, колегія суддів також зазначає, що правнича допомога, необхідна для звернення особи до суду першої інстанції з позовом, є більш складною, об`ємною і потребувала більшого аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

Згідно висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду,викладених у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, "…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг у суді апеляційної інстанції, розмір відшкодування, отриманий за послуги в суді першої інстанцій, колегія суддів вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги, зазначений в акті №5 про виконану професійну правничу допомогу до договору №1118313 від 14 лютого 2023 року датований 10 травня 2024 року, а саме 9084, 00 грн., є завищеним, а відтак підлягає зменшенню.

Визначаючи належну до стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи принцип співмірності (який, включає у себе, зокрема такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що належною до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є сума у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Пунктом 10 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.02.2024 у справі №635/1383/23 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч.3 ст.272 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді З.О. Кононенко В.А. Калиновський