Постанова

від 15.05.2024 по справі 240/4090/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4090/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

15 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2023 року позивач, ТОВ "Б.С.К. Україна", звернулося в суд із позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №7939387/38953584 від 26.12.2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 31.12.2021 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмежено відповідальністю Б.С.К. Україна" №6 від 31.12.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її надходження.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 19.01.2024 позов задовольнив. Також стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.С.К. Україна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1342 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. 00 коп., з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що підставою зупинення реєстрації податкової накладної №6 від 31.12.2021 стало неподання платником податків повного пакету документів. При цьому, платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РН в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вважає суму стягнення судових витрат на правову допомогу завищеною, оскільки справа незначної складності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що відповідачу було надано усі наявні та достатні документи, передбачені податковим законодавством, необхідні для реєстрації податкової накладної.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Б.С.К. Україна» та ТОВ «Ковчег Агро» уклали договір оренди транспортного засобу № 10719-ТЗ, згідно якого Орендодавець передав трактор колісний Беларус - 892, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ), а Орендар прийняв у строкове платне користування.

Відповідно до акту приймання - передачі до договору оренди транспортного засобу № 10719-ТЗ Орендодавець ТОВ «Б.С.К. Україна», здав, а Орендар ТОВ «Ковчег Агро» прийняв в оренду трактор колісний Беларус - 892 з державними реєстраційними номерами 15537 AM, двигун № 942802, рік випуску: 2016 в задовільному технічному стані. Згідно умов договору орендар зобов`язується щомісяця сплачувати орендну плату у розмірі 7800,00 грн., з ПДВ на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

02.09.2019 року підписано сторонами додаткову угоду № 1 до договору № 10719-ТЗ, якою збільшено розмір орендної плати до 15600,00 грн., у т.ч. ПДВ, 01.07.2021 року додатковою угодою № 1 до договору оренди, розмір орендної плати знижено до 7800,00 грн. в місяць у т.ч. ПДВ.

ТОВ « Б.С.К. Україна» 31.12.2021 року здійснено нарахування орендної плати за грудень 2021 року на підставі акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 90 від 31.12.2021 року та виписано податкову накладну № 6 від 31.12.2021 року. Оплата була здійснена на підставі платіжного доручення № 943 від 14.06.2022 року, що підтверджується карткою рахунку 361 по взаємовідносинах ТОВ «Б.С.К. Україна» з ТОВ «Ковчег Агро» за період грудень 2021 року - червень 2022 року. Трактор переданий в оренду ТОВ «Ковчег Агро» придбаний 09.08.2016 року у ТОВ «Техноторг-ДОН», що підтверджується договором купівлі - продажу № 43/4 241 від 29.07.2016, видатковою накладною № ЬІ - 603030 від 09.08.2016 року, банківською випискою від 29.07.2016 року та перебуває на балансі ТОВ «Б.С.К. Україна».

Згідно вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Б.С.К. Україна» подано на реєстрацію податкову накладну № 6 від 31.12.2021 р. та отримано квитанцію, згідно з якою «Документ прийнято. Реєстрація зупинена» у зв`язку з тим, що «Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РН в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.» та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник «D»=.6671%, «Р»=0.

21.12.2022 року ТОВ «Б.С.К. Україна» відповідно до п. 4 Порядку про прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 (далі Порядок 520), для подальшої реєстрації податкової накладної № 6 від 31.12.2021 року, подало пояснення вих. № 20/12-2022/4 та копії документів, що підтверджують інформацію, яка міститься в податковій накладній.

Комісією ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.12.2022 № 7939387/38953584 у зв`язку з ненаданням платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків - фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. У графі «Додаткова інформація» зазначено: «Відсутній договір на придбання. Крім того, ТОВ «Б.С.К. Україна» внесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.»

Позивач, вважаючи рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним, звертається до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 1165), та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної №6 від 31.12.2021 року слугувало те, що вона відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Разом з тим, пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості платника податку наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

При цьому суд першої інстанції зазначає, що зупинення реєстрації ПН/РК за п.8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Натомість, надіслані позивачу квитанції містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Отже, контролюючий орган конкретно не зазначив в чому дійсно полягають недоліки та порушення при поданні на реєстрацію податкової накладної, не наведено жодного порушення норм матеріального права і яку конкретно інформацію, зазначену в ПН/РК необхідно підтвердити та які конкретно необхідно подати пояснення та копії яких документів.

Поряд з цим слід зазначити, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставини, яка обумовлює обов`язок платника податків скласти податкову накладу та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Б.С.К. Україна» при наданні пояснень до контролюючого органу було подано повний пакет документів, які підтверджують інформацію зазначену в податковій накладній, а саме:

- договір оренди транспортного засобу № 10719-ТЗ від 01.07.2019 року;

- акт приймання - передачі від 01.07.2019 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; додаткова угода № 1 від 02.09.2019 року до договору № 10719-ТЗ;

- додаткова угода № 1 від 01.07.2019 року до договору № 10719-ТЗ;

- акт здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 90 від 31.12.2021 року;

- платіжна інструкція № 943 від 14.06.2022 року;

- картка рахунку 361 по взаємовідносинах між ТОВ «Б.С.К. Україна» та ТОВ «Ковчег Агро» за період грудень 2021 - червень 2022 року;

- видаткова накладна № ЬІ - 603030 від 09.08.2016 року;

- договір купівлі - продажу 43/4 241 від 29.07.2016 року;

- банківська виписка від 29.07.2016 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

У поясненнях зазначалось, що згідно договору від 01.07.2019 року ТОВ «Б.С.К. Україна» передав трактор колісний Беларус - 892, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , а ТОВ «Ковчег Агро» прийняв у строкове платне користування, що підтверджується актом приймання передачі від 01.07.2019 року. Відповідно до умов договору орендар зобов`язується щомісяця сплачувати орендну плату у розмірі 7800,00 грн. з ПДВ на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послу). Додатковою угодою № 1 від 02.09.2019 року до договору № 10719-ТЗ збільшено розмір орендної плати до 15600,00 грн. у т.ч. ПДВ.

01.07.2021 року додатковою угодою № 1 від 01.07.2021 до договору № 10719-ТЗ від 01.07.2021 року розмір орендної плати знижено до 7800,00 грн. в місяць у т.ч. ПДВ. ТОВ «Б.С.К. Україна» 31.12.2021 було здійснено нарахування орендної плати за грудень 2021 року на підставі акта здачі - прийняття робіт (надання послу) № 90 та виписано податкову накладну № 6 від 31.12.2021 року. Оплата була здійснена на підставі платіжної інструкції № 943 від 14.06.2022 року, також надавалась Картка рахунку 361 по взаємовідносинах між ТОВ «Б.С.К. Україна» та ТОВ «Ковчег Агро» за період грудень 2021 року - червень 2022 року.

Разом з тим, у поясненнях зазначено, що трактор колісний Беларус - 892, який був переданий в оренду, придбаний 09.08,2016 року у ТОВ «Техноторг-Дон», що підтверджується видатковою накладною № ЬІ - 603030 від 09.08.2016 року, договором купівлі - продажу 43/4 241 від 29.07.2016 року, а оплата підтверджена випискою банку від 29.07.2016 та перебуває на балансі ТОВ «Б.С.К. Україна».

Копії вищевказаних документів, які додавались до пояснень, повною мірою відображаються інформацію зазначену в податковій накладній.

Натомість, контролюючий орган у своєму рішенні від 26.12.2022 № 7939387/38953584 відмовив у реєстрації податкової накладної № 6 від 31.12.2021. Комісією ДПС у своєму рішенні зазначено, що ТОВ «Б.С.К. Україна» не надало копії документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

У графі «Додаткова інформація» зазначено, що відсутній договір на придбання. При цьому, що договір купівлі - продажу № 43/4 241 від 29.07.2016 року, видаткова накладна № ЬІ - 603030, виписка банку від 29.07.2016 та свідоцтво про реєстрацію транспорту додавались до пояснень від 20.12,2022, надіслано до контролюючого органу, що підтверджується квитанцією № 2 від 21.12.2022.

Вищевикладене свідчить на користь висновку, що комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправно прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 31.12.2021 посилаючись на відсутність договору на придбання.

При цьому, ТОВ «Б.С.К. Україна» надало необхідний перелік документів, а тому виконало вимогу п. 5 Порядку № 520 для подальшого розгляду комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію якої зупинено в Реєстрі, проте контролюючий орган їх не врахував та відмовив у реєстрації податкової накладної.

В той же час, контролюючим органом не надано жодного доказу того, що після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу останнього направлялись запити щодо недостатності документів для прийняття рішень в рамках розглядуваних пояснень.

Тобто, контролюючим органом визначено загальні підстави прийняття рішень про відмову у реєстрації податкової накладної та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття. Водночас, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що надіслані позивачем письмові пояснення з копіями необхідних документів були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є формальними, оскільки об`єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів їх прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

При цьому зауважував, що у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірну ПН, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому воно не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому суд зазначає, що здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №7939387/38953584 від 26.12.2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 31.12.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку щодо задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних накладну №6 від 31.12.2021 року датою її фактичного подання.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 05.01.2021 по справі № 640/11321/20, від 16.09.2022 по справі №380/7736/21, від 27.10.2022 по справі № 360/3253/20, від 25.11.2022 по справі №320/3484/21, від 16.02.2023 по справі №380/7648/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

Покладення на відповідача такого обов`язку не є втручанням в його дискреційні повноваження, адже повноваження державних органів не можуть вважатися дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, суд критично оцінює аргументи апеляційної скарги відповідача у цій частині, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи дискреційних повноважень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Б.С.К. Україна" та адвокатом Якухно О. М. укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2023 року.

На підтвердження наданих послуг надано: про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2023 року, додаток до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2023 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору від 16.01.2023 року (детальний опис виконаних робіт (наданих послуг)), в якому зазначено, що позивачу були надані послуги у фіксованому розмірі 5000 грн., з яких:

- вивчення та аналіз наданих документів для підготовки позовної заяви - 1 год.;

- підготовка позовної заяви - 3 год.;

- підготовка відповіді на відзив - 1 год.

Враховуючи зазначене та складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для учасника справи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню з огляду на їх співмірність та реальність у розмірі 5000,00 грн..

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.