Постанова

від 14.05.2024 по справі 461/10384/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 461/10384/23 пров. № А/857/4257/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінда О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Нор А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2024 року у справі №461/10384/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил (головуючий суддя першої інстанції Юрків О.Р., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 06.02.2024),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.11.2023 року Львівською митницею винесено постанову у справі про порушення митних правил №1506/20900/23 відносно ОСОБА_1 та накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 30 відсотків вартості вилучених товарів, а саме 66486,90 грн. Товар, тимчасово вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил №1506/20900/23 від 27.10.2023 року постановлено повернути ОСОБА_1 . Також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 723,36 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці. Вказану постанову позивачка вважає протиправною, провадження у справі неповним, розгляд справи необ`єктивним, а висновки викладені у постанові такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Позивачка зазначає, що 27.10.2023 року о 17 год. 08 хв. в`їжджала в зону митного контролю в Україну смугою руху «Зелений коридор» пункту пропуску «Грушів-Будомєж» митного поста «Грушів» Львівської Митниці у пасажирському автомобілі Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 . З собою в машині (для вільного візуального огляду, без приховування) перевозила вживаний зварювальний апарат Migomat MIG - MAG Fronius Vario Synergic 3400, котрий купила в Республіці Польща за 2100 злотих, що в еквіваленті до української гривні станом на дату ввезення становило 18074,00 грн. (згідно курсу НБУ вартість злотого дорівнювала 8,6070 грн.). Станом на 27.10.2027 р. вартість 1 євро щодо української гривні становила 38,4687/1 Євро згідно курсу НБУ. Тобто вартість зварювального апарату становила не більше 469,83 Євро. ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до норм ст. 374 МК сумарна фактична вартість зварювального апарату не перевищує неоподатковану норму і не підлягає письмовому декларуванню (та не є об`єктами оподаткування митними платежами). Доказом такої вартості зварювального апарату позивачка зазначає документ FS 0549953/22, виданий продавцем зварювального апарату, Товариством з обмеженою відповідальністю Мотостація (Motostacja sp. z о.о.), котре зареєстроване в Республіці Польща. У ньому вказано що позивачка оплатила за зварювальний апарат Migomat MIG - MAG Fronius Vario Synergic 3400 - 2100, 00 злотих. ОСОБА_1 стверджує, що вона показувала службовим особам на пропускному пункті «Грушів» документ, що підтверджує вартість товару, але працівники митниці вважали, що він не є належним доказом вартості товару. Жодні її пояснення з приводу того, що товар вживаний та не новий до уваги не брались. Працівник митниці склав протокол про порушення митних правил №1506/20900/23 від 27.10.2023 року. Позивачка стверджує, що скориставшись її розгубленим станом, працівники митниці вказали їй місце, де потрібно в протоколі поставити підписати та написати - «зауважень не маю». ОСОБА_1 зазначила, що писала в протоколі по те, що зауважень не має це під примусом у час хвилювання. Також, позивачка зазначає, що її по телефону викликали до Управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці і 28.11.2023 року та вручили оскаржувану постанову про порушення митних правил №1506/20900/23 від 28.11.2024 року в коридорі приміщення митниці, давши реквізити для сплати штрафу. ОСОБА_1 стверджує, що як розказала посадова особа, котра складала протокол пояснень у неї не відбирала, не витребувала та не просила жодних документів, не пояснювала їй право скористатись допомогою адвоката. Також, позивачка вважає, що висновок №142000-3301-0976 експертизи від 15.11.2023 року не є належним доказом у справі, оскільки в такому написано, що вартість зварювального апарату становить 221 623, 00 грн., а в документ наданому під час купівлі товару чітко вказано ціну 2100, 00 злотих. ОСОБА_1 стверджує, що експертом та посадовою особою Львівської митниці, котра складала постанову, абсолютно не враховано, що зварювальний апарат був куплений вживаним. Позивачка вважає, що експертом порушено порядок оцінки товару, використано хибні джерела для оцінки. Просить задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову Львівської митниці Державної митної служби України від 28.11.2023 року у справі про порушення митних правил № 1506/20900/23.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що суд вважав абсолютно достовірним висновок експерта, у випадку, коли сам експерт не зміг підтвердити дані із свого висновку та безпричинно не згадав один доказ позивачки про вартість товару та не надав належної оцінки документу про оплату: FS/0549953/22 від Motostacja sp.z.o.o.

Вважає, що ціна зварювального апарату Migomat MIG - MAG Fronius Vario Synergic 3400,вказана експертом є завищеною та необґрунтованою.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач та її представник апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у ній та просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою в.о. заступника начальника начальника Управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці Державної митної служби України Кравченка Т.В. від 28.11.2023 року у справі про порушення митних правил №1506/20900/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 30 відсотків вартості вилучених товарів, а саме 66486,90 грн. Товар, тимчасово вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил №1506/20900/23 від 28.11.2023 року постановлено повернути ОСОБА_1 . Також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 723,36 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.

З даної постанови вбачається, що 27.10.2023 о 17 год. 08 хв. у зону митного контролю в напрямку в`їзд в Україну, смугою руху «зелений коридор» пункту пропуску «Грушів-Будомєж» митного поста «Грумів Львівської митниці прибув транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якому в якості водія слідувала ОСОБА_1 , чим заявила про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла піде з:ь щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду у салоні та багажному відділенні автомобіля, було виявлено товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме зварювальний апарат торгівельної марки Fronius модель Variosynergic 3400 з ознаками використання, вагою 185 кілограм. Під час опитування ОСОБА_1 визнала себе власницею даного товару. Документів, які б підтверджували його вартість не надала. Згідно з висновком експерта СЛЕД Держмитслужби від 15.11.2023 № 142000-3301-0976 вартість товару вилученого протоколом про порушення митних правил №1506/20900/23 становить 221 623,00 гривень.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що ОСОБА_1 під час проходження митного контролю не задекларувала, тобто не заявила за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються через митний кордон України, тобто вчинила правопорушення передбачене ч.2 ст.471 МК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень ч.1 ст.78 КАС України, якою передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, а також обґрунтування позовних вимог, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати оцінку обставинам вчинення позивачем порушень митних правил та його винуватості у цьому.

У статті 7 КУпАП закріплена гарантія, відповідно до якої, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 489 МК України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналогічні норми містяться у статті 280 КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.1 ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно дефініції, наведеної у п.8 ч.1 ст.4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч.8 ст.264 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.266 МК України, декларант зобов`язаний :

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (ч.4 ст.266 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Нормами ч. 4 ст.374 МК України визначено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/ або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджуються, що позивач вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений МК України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України, чим порушив встановлений ст.ст.257-258 цього Кодексу порядок декларування переміщуваних через митний кордон товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 471 МК України, недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Колегія суддів враховує висновок експерта спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3301-0976 від 15.11.2023 року, згідно якого вартість вилученого товару у справі про порушення митних правил №1506/20900/23 становить 221623,00 грн.

З урахуванням положень ст.251 КУпАП, висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі про порушення митних правил.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.357 МК України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.515 МК України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Відповідно до ч. 2 ст. 515 МК України, експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Згідно ст. 516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Як уже зазначалось вище, оскільки в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці не було надано будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, в порядку ст.516 МК України в справі було призначено експертизу та в межах ст.515 МК України експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України було встановлено вартість товару.

Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби №18 від 23.10.2019, у редакції наказу №29 від 12.11.2019 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції вірно зазначив, що повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи з визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» №2658-ІІІ від 12.07.2001 (далі - Закон №2658).

Відтак, колегія суддів зазначає, що вищевказаний висновок експерта проведений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом у справі про порушення митних правил.

Експерти СЛЕД Держмитслужби здійснюють товарознавчу експертизу із визначенням вартості товарів, оформлення експертних висновків відповідно до вимог МК України, підзаконних нормативно-правових актів, з урахуванням особливостей щодо методичного регулювання оцінки майна, визначених Законом №2658, Національним стандартом №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.03.2009, методиками та методичними рекомендаціями, затвердженими Міністерством юстиції України тощо.

Як вбачається з висновку експерта СЛЕД Держмитслужби №142000-3301-0976 від 15.11.2023, такий складений експертом Приходько В.В., який володіє достатніми повноваженнями для проведення товарознавчих експертиз, відтак такий є належним і допустимим доказом у справі.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач свою вину визнала та як вбачається з письмових пояснень від 27.10.2023.

Крім того, з долученого до матеріалів справи документу FS/0549953/22 на підтвердження вартості зварювального апарату Migomat MIG - MAG Fronius Vario Synergic 3400, вбачається, що такий документ датований 27.10.2022 року, а правопорушення ОСОБА_1 вчинено 27.10.2023 року.

Тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що даний документ не є належним доказом у справі, оскільки встановити достовірно, що позивачка перевозила саме той зварювальний апарат придбаний 27.10.2022 року не має можливості.

Щодо покликання апелянта, як на підтвердження вартості зварювального апарату Migomat MIG - MAG Fronius Vario Synergic 3400 на заяву компанії Motostacja sp.z.o.o. про підтвердження купівлі такого ОСОБА_1 за 2100 злотих, то вказаний документ позивач не подавала під час складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.494 МК України та ст.255 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості товарів, які нею переміщувалися через митний кордон України.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (дал ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 268, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2024 року у справі № 461/10384/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 15.05.2024