Ухвала

від 15.05.2024 по справі 460/5153/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2024 року

м. Київ

справа № 460/5153/21

адміністративне провадження № К/990/17596/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амакорд Компані" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амаркорд Компані" до Рівненської митниці, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амакорд Компані" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Рівненської митниці в частині порушення вимог зберігання товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, які мають обмежений строк придатності, а саме: щодо невиконання вимог частини шостої статті 243 Митного кодексу України (щодо реалізації товарів, які мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до Митного кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності) та пункту 8.11 "Порядку роботи складу митного органу", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №627, (товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, зберігаються на складі Митниці протягом строку, що починається з моменту їх розміщення на складі й закінчується за 45 днів до закінчення строку їх придатності); стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства суми матеріальної шкоди у розмірі 2 654 885,44 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2021 року, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 13 липня 2023 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи постанову, Верховний Суд вказав, що:

- суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість Oleh D`yachenko у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, а підставою закриття провадження слугував факт пропуску строку притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто, факт порушення митного законодавства встановлено вищевказаними судовими рішеннями, а провадження у справі закрито судом апеляційної інстанції з нереабілітуючих обставин. Однак, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі таким обставинам належної оцінки надано не було. Натомість, суди обмежилися лише посиланням на наявність такої постанови як обґрунтованої підстави звернення представника Товариства із заявою до митного органу про повернення вилученого у межах справи про порушення митних правил товару;

- відповідач 1, як під час розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанцій, наголошував на відсутності належних доказів, які б підтверджували розмір понесених збитків. Вказував, що поданий позивачем за підписом його керівника перелік товарів не містить розрахунку матеріальної шкоди, який визначається з врахуванням розміру митних платежів, які б підлягали сплаті при митному оформленні товарів у разі їх випуску у вільний обіг на митній території України, факту понесення витрат на придбання товару. Окрім того, митний орган вказував, що Товариство не є власником вилучених товарів, оскільки в товаросупровідних документах відомості про такі товари відсутні, що й стало підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення. В подальшому, директором польського товариства (продавець товару) було надіслано позивачу лист, в якому вказано про помилкову поставку товарів, які не зазначені в інвойсі та висловив прохання про повернення таких товарів відправнику. Колегія суддів вважає, що, у даному випадку, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вищевказаним доводам митного органу, не встановили з посиланням на конкретні докази дійсного власника вилученого митницею товару, складу та розміру заявленої до стягнення суми збитків, не з`ясували реальної вартості втраченого майна та не дослідили належність доказів, якими позивач доводив розмір завданої йому шкоди.

За наслідками нового розгляду рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справи, суди вказали, що:

- дії митного органу в повній мірі відповідали вимогам закону, що достеменно було встановлено судом. Натомість, судовим рішенням у справі №569/5947/20, яке набрало законної сили, встановлено, що товари були вилучені митним органом якраз через те, що директор компанії «IN TRADE GROUP Sp.z o.o.» Oleh Dyachenko вчинив дії спрямовані на їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 483 Митного кодексу України;

- у митного органу не було жодних правових підстав для того, щоб в порядку частини шостої статті 243 Митного кодексу України реалізувати ту частину товарів, безпосередніх предметів порушення митних правил, які були вилучені й мали обмежений строк зберігання, позаяк висновком Департаменту податкових та митних експертиз було чітко встановлено відсутність на такий товар супровідних документів, відсутність маркування товару (як будь-якого, так і на українській мові), а також відсутність інформації щодо виробника такого товару.

- ТОВ «Амакорд Компані» не було і не могло бути завдано жодної майнової шкоди, позаяк зазначене Товариство не було і наразі не є власником тієї частини товару (261 товарна позиція), яка була вилучена згідно протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0206/20400/20 від 25 березня 2020 року і залишилася на митному складі після винесення Рівненським апеляційним судом постанови у справі №569/5947/20;

- заявлений розмір матеріальної шкоди на рівні 2654885,44 грн не підтверджено жодним належним і допустимим доказом по справі.

7 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Амакорд Компані" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджує про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Вказує, що Верховним Судом для досягнення цілей правосуддя має бути сформований висновок щодо питання застосування норм частини шостої статті 243 Митного кодексу України та пункту 8.11. "Порядку роботи складу митного органу", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №627. Вважає, що прямим порушенням вимог частини шостої статті 243 Митного кодексу України з боку посадових осіб митного органу визнається нереалізація товарів, що мають обмежений строк придатності у випадку відсутності документів, що підтверджують якість та безпеку товару, за відсутності активних дій з боку державного органу щодо їх отримання у власника товару, так як власник товару не міг самостійно здійснити таку реалізацію.

Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Як підтверджується змістом касаційної скарги, наведені у ній доводи стосуються, здебільшого неповного з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, зокрема, у аспекті того, що:

- суди не надали належну правову оцінку факту того, що шкоду нанесено саме Позивачу та наявності саме у нього права на відшкодування шкоди;

- суди безпідставно не врахували висновків відповідних експертиз на підтвердження розміру збитків;

- в рішенні суду як першої інстанції, так і апеляційної інстанції, не зазначено відповідно до яких саме норм законодавства інвойс повинен містити відмітки митниці про ввезення товару та повинен доповнюватись відповідними товаросупровідними документами з оформлення у відповідний митний режим;

- не надано належної правової оцінки тому, що закриття справи у зв`язку з закінченням строків притягнення до відповідальності (як зазначено в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду - «за нереабілітуючими обставинами») є підставою для неповернення товару або для невідшкодування його вартості;

- ОСОБА_1 не може вважатися особою, що здійснює самопредставництво Поліської митниці Держмитслужби, оскільки наданий на підтвердження повноважень витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про право представляти Поліську митницю виключно ОСОБА_2 . З урахуванням цього Позивач покликається на положення частини першої статті 74 КАС України щодо допустимості доказів.

Наведені доводи фактично стосуються не застосування норм матеріального права, в розрізі яких Позивач просить сформувати правовий висновок, а встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі доводи за своїм змістом кореспондуються з передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою для касаційного оскарження судових рішень, яку, однак, скаржник не визначає.

Суд звертає увагу, що правовий аналіз частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що передбачені пунктами 1, 2, 3 цієї норми підстави для касаційного оскарження судових рішень стосуються тільки висновку щодо застосування норми матеріального права у спорі, що виник між сторонами, за відсутності заперечень особи, яка подає касаційну скаргу, щодо встановлених у справі обставин. Водночас якщо у касаційній скарзі ставиться питання про неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, коли певні обставини, які істотно впливають на умови застосування норми матеріального права, залишилися не встановленими, а докази на їх підтвердження не дослідженими, такі доводи мають ознаки порушення норм процесуального права. Таким доводам частина четверта статті 328 КАС України передбачає самостійну підставу для касаційного оскарження - пункт 4, однак, з певними особливостями. Зокрема, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При цьому суд наголошує, що за змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.

Наведене вище дає підстави вважати що доводи, наведені в касаційній скарзі, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належних підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амакорд Компані" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амаркорд Компані" до Рівненської митниці, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська