Ухвала

від 15.05.2024 по справі 360/4351/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

15 травня 2024 року

м. Київ

справа № 360/4351/21

адміністративне провадження № К/990/17483/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 3 листопада 202 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Листехпоставка» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Листехпоставка» (далі також - Позивач, ТОВ «Листехпоставка») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління ДПС у Луганській області від 5 серпня 2021 року №564-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Листехпоставка» з 25 серпня 2021 року тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року з метою перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, позов задоволено.

7 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким закрити провадження у справі.

Крім того, касаційна скарга скаржником у цій справі вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року її повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу для касаційного оскарження посилається на пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України й наводить ідентичне обґрунтування як і у попередньо поданій касаційній скарзі.

Так, Верховний Суд, перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження за попередньою касаційною скаргою в ухвалі від 25 квітня 2024 року звертав увагу на те, що відповідні доводи наведені без обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачені для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховнйи Суд наголошував, що посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не наводить належного правового обґрунтування неправильного застосування судами норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Листехпоставка»; скаржник належним чином не обґрунтовує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він зазначає, і які були предметом розгляду касаційним судом (до того ж, подібність правовідносин має наводитись з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а не з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин).

Однак, скаржник належним чином так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/18, Відповідач залишив поза увагою, що відповідні висновки, про неврахування яких містяться доводи в касаційній скарзі, формувались за встановлених судами попередніх інстанцій обставин реалізації відповідного оскаржуваного у тій справі наказу й складення за наслідками реалізації акта перевірки й прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Втім, у цій справі відсутні встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо прийняття відповідних індивідуальних актів за результатами реалізації спірного у справі наказу про проведення перевірки. Не наводить таких доводів у касаційній скарзі й Відповідач.

Не врахував Відповідач у повторно поданій касаційній скарзі й того, що висновки у справі №640/17091/21 Верховний Суд формував у справі за заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна за результатами аналізу правової суті запровадженого у статті 283 КАС України інституту та положень пункту 94.5 статті 94 ПК України вирішував питання про те, чи можна вважати, що подання платником податків позову про скасування наказу про проведення перевірки є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України при перевірці заяви контролюючого органу.

Наведене додатково підтверджує незмістовність покликань Відповідача на відповідну практику Верховного Суду в контексті наведення підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Стверджуючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, Відповідач не наводить жодних установлених частиною четвертою статі 328 КАС України підстав касаційного оскарження. У відповідних судових рішеннях Верховного Суду, наведених вище, на які містяться посилання в касаційній скарзі, відповідна норма не була предметом правового аналізу.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника не те, що судова практика щодо застосування положень цієї норми на рівні суду касаційної інстанції є сталою та послідовною, що підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №320/8524/22, 16 квітня 2024 року у справі № 340/9544/21, від 5 квітня 2024 року у справі №300/2789/22.

Як зазначалось вище, Відповідач посилається також і на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводить, що судами не в повній мірі з`ясовані обставини справи та не досліджено докази (рішення про застосування адміністративного арешту майна та адміністративному провадженню у справі №360/4495/21), що призвело до порушення норм процесуального права та свідчить про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи про невстановлення судами істотних обставин справи або недослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову повністю, що передбачено статтею 351 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що скаржник обов`язково має враховувати, що пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Покликаючись на недослідження судами доказів у справі, а саме рішення про застосування адміністративине арешту майна та адміністративного провадження у справі №360/4495/21 (яке, між іншим, зупинялось до набрання законної сили рішенням у цій справі №360/4351/21), не наводить тверджень щодо правового значення таких доказів в аспекті встановлення обставин, що мають значення для вирішення цього спору.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом першим частини четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належних підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Листехпоставка» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказу повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є.Блажівська