Ухвала

від 24.04.2024 по справі 761/8958/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8958/24

Провадження № 1-кс/761/6255/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представників власника майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ПАВЕР ЕНЕРДЖИ ТРЕЙД» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 720 230 004 000 000 11 від 27.02.2023,

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ПАВЕР ЕНЕРДЖИ ТРЕЙД» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 720 230 004 000 000 11 від 27.02.2023 в порядку ст..174 КПК України.

На обґрунтування доводів клопотання заявник зазначає, що детективами БЕБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 720 230 004 000 000 11 від 27.02.2023 за ч.5 ст.191 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2023 було накладено арешт на природний газ в обсязі - 200 000 м.куб., який зберігається в ПСГ (підземне сховище газу) АТ «УКРТРАНСГАЗ» (код ЄДРПОУ 30019801) та який належить ТОВ «ПАВЕР ЕНЕРДЖИ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41943031).

В обґрунтування доводів заявник зазначає, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна відпала потреба, оскільки ТОВ «ПАВЕР ЕНЕРДЖИ ТРЕЙД» є добросовісним набувачем майна на яке накладено арешт, будь-яким службовим особам вказаного товариства про підозру не повідомлено,будь-яких доказів щодо можливої їх причетності до вчинення кримінального правопорушення не надано.

Крім того, адвокат зазначає, арештоване майно не є речовим доказом та не відповідає ознакам визначеним ст.98 КПК України, що у сукупності свідчить про відсутність потреби у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав доводи свого клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Прокурор заперечував, зазначив, що досудове розслідування на даний час триває, вилученні речі та документи визнанні речовими доказами, та потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження не відпала.

Заслухавши доводи адвоката, прокурора, дослідивши матеріали клопотання та матеріали, що стали підставою для накладення арешту, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2023 було накладено арешт на природний газ в обсязі - 200 000 м.куб., який зберігається в ПСГ (підземне сховище газу) АТ «УКРТРАНСГАЗ» (код ЄДРПОУ 30019801) та який належить ТОВ «ПАВЕР ЕНЕРДЖИ ТРЕЙД».

Підставою для накладення арешту зазначено, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що арешт на вищезазначене майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Звертаючись з клопотанням заявник вказує, що на недоведеності факту того, що арештоване мано є знаряддям вчинення злочину чи одержане внаслідок вчинення злочину, при цьому право власника майна на вільне володіння таким майном порушуються, а отже арешт підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

З огляду на положення ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом З частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна..

При цьому, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Доводи заявника про те, що у вказаному кримінальному провадженні не доведено, що майно здобуто незаконно - не спростовують висновку слідчого судді щодо можливості арешту такого майна.

Отже, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також наведені сторонами доводи, слідчий суддя дійшов висновку, що застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою конфіскації майна як виду покарання. Будь- яких негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, підстав вважати, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 необгрунтовано не має, а заявником не доведено, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, а також враховуючи правову кваліфікацію кримінального провадження, в рамках якого застосовано відповідний захід забезпечення кримінального провадження, у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 174, 309, КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ПАВЕР ЕНЕРДЖИ ТРЕЙД» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 720 230 004 000 000 11 від 27.02.2023.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчи суддя: