Рішення

від 02.04.2024 по справі 607/16280/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2024 Справа №607/16280/23 Провадження №2/607/468/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача адвоката Дяків О.Я., представника Державної казначейської служби України Вуїв С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби в Тернопільській області, Держави Україна в особі Міністерства фінансів України про відшкодування моральної шкоди, стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся досудуз позовом до відповідачів Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби в Тернопільській області, Держави Україна в особі Міністерства фінансів України у якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, проситьстягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_1 526938, 57 грн., з яких:500 000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди;9771,37грн. - 3% річних; 17167, 20 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, щорішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.05.2022 по справі №607/20994/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 295000 (Двісті дев`яносто п`ять тисяч) гривень грошового відшкодування моральної шкоди завданої в зв`язку із знаходженням під слідством та судом.

12.07.2022 позивачем подано до ГУДКС України в м.Тернопіль заяву про безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), з оригіналом виконавчого листа №607/20994/21, виданого 28 червня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, копією рішення суду та реквізитами. 29.09.2022 позивач звернувся із скаргою до ГУ ДКС України в Тернопільській області, у зв`язку із тим, що безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації відповідно до виконавчого листа №607/20994/21, виданого 28 червня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області) не проведено.

20.10.2022 ним отримано відповідь з ГУ ДКС у Тернопільській області №4-11- 10/455 від 19.10.2022 на звернення від 29.09.2022, зі змісту якої вбачається, що ГУ ДКС у Тернопільській області 25.07.2022 надіслано повідомлення до ГУНП в Тернопільській області та Тернопільської обласної прокуратури на виконання вимог п. 37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845 (зі змінами та доповненнями).

Між тим, 15.02.2023 ним додатково було направлено заяву до ГУНП в Тернопільські області щодо надання інформації про надіслання відповіді на повідомлення ГУ ДКС в Тернопільській області на виконання вимог п.37 Порядку.

На вказану заяву, 09.03.2023 було отримано відповідь ГУНП в Тернопільській області, зі змісту якої вбачається, що відповідно до п. 37 Порядку у ГУНП в Тернопільській області відсуні підстави для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.

Таким чином, на сьогодні будь-які підстави для зупинення безспірного списання коштів з державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача відсутні.

Незважаючи на це, безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого листа №607/20994/21, виданого 28 червня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області не здійснено, кошти на його рахунок не надійшли, жодних повідомлень про необхідності надання додаткових документів для нарахування коштів, він не отримував.

10.05.2023 позивач повторно звернувся із скаргою до ДКС України з приводу не проведення безспірного списання коштів та не виконання рішення суду протягом тривалого часу.

29.05.2023 ним отримано відповідь ДКС України №5-11/9421 від 29.05.2023, з якої вбачається, що на теперішній час на виконанні у Казначействі обліковується не виконаних виконавчих документів на суму понад 127, 34 млн грн., які надійшли та обліковуються за КПКВК 3504030 раніше пред`явленого до виконання виконавчого листа по справі №607/20994/21. Строки виконання судових рішень за КПКВК 3504030 залежать від суми коштів, встановленої у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Питання щодо перерахування коштів за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/20994/21, розглянеться в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаного виконавчого листа.

Разом з тим, всупереч встановленого порядку виконання рішень Казначейством не було вжито жодних заходів спрямованих на отримання додаткових коштів необхідних для виконання зобов`язань за виконавчими документами, зокрема, шляхом внесення змін до Державного бюджету України або виділення коштів з резервного фонду.

Також, органами Казначейства не вчинялися жодні дії щодо розстрочення суми коштів, яка підлягає до безспірного списання за виконавчим листом та перерахування присудженої суми компенсації частинами.

Внаслідок виявленої органами Казначейства бездіяльності Позивач довгий час перебуває у стані невизначеного очікування, що істотно порушує його звичний уклад життя та вносить повну неясність у його плани на майбутнє. Такий стан речей викликає постійні психологічні переживання, він увесь час перебуває у стресі, що негативно відбивається на його здоров`ї. Розчарування у державних органах, відсутність дієвих правових механізмів отримання справедливої компенсації у розумні строки та захисту порушених прав, відчування цілковитої безпорадності заподіюють йому нових глибоких душевних страждань, тому він має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 500 000 гривень. Крім того, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі, як грошових зобов`язань, з урахуванням зменшення позовних вимог, позивач має право на відшкодування 3% річних та інфляційних втрат в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, а саме 3% річних за період з 18.11.2022 (три місця з дати отримання Казначейством виконавчого документу) по 25.12.2023 в розмірі 9771,37 грн.; інфляційні втрати за період з 18.11.2022 по 25.12.2023 в розмірі 17167,20 грн

20.09.2023 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником Головного управління Державної казначейської служби в Тернопільській області, який мотивований тим, що позов до задоволення не підлягає, оскільки 20 липня 2022 року Управлінням Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області за Вх. №1-08-08/956 перенаправлено заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2022 року, в якій він просить перерахувати йому згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2022 року по справі №607/20994/21 на підставі виконавчого листа грошові кошти в розмірі 295000,00 (двісті дев`яносто п`ять тисяч) грн. до Головного управління для подальшого виконання згідно вимог чинного законодавства.

Також, до вказаної заяви додано виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/20994/21 виданий 28 червня 2022 року, з якого вбачається, щоб стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 295000,00 грн. та копія рішення суду від 27 травня 2022 року №607/20994/21.

22 липня 2022 року Головним управлінням отримано заяву ОСОБА_1 (зареєстровано в Головному управлінні 22.07.2022 за вх. № 08-11177), яка була опрацьована відповідно до п.п. 36, 37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок).

25 липня 2022 року Головне управління надіслало до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Тернопільської прокуратури повідомлення про отримання заяви ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду про стягнення коштів на підставі виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/20994/21 виданого 28 червня 2022 року.

Після закінчення строку зазначеного в п.п. 35, 36 Головне управління надіслало пакет документів, зокрема: заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2022 року, виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/20994/21 виданий 28 червня 2022 року, копію рішення суду від 27 травня 2022 року по справі №607/20994/21, копію паспорта та коду платника податків ОСОБА_1 , копію картки реквізитів для проведення карткового рахунку, супровідний лист Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, лист Головного управління до Головного управління національної поліції в Тернопільській області та Тернопільської обласної прокуратури, відповіді на них щодо здійснення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В листі ГУНП в Тернопільській області від 01.08.2022 № 597/27/03/-2022 зазначено про те, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 № 607/20994/21 оскаржується в апеляційному порядку.

Проте, листом ГУНП в Тернопільській області від 09.03.2023 за №227/27/03-2023 повідомлено Головне управління про відсутність підстав щодо зупинення безспірного списання коштів по справі №607/20994/21 (зареєстровано 14.03.2023 Вх №06-3873).

Наступного робочого дня - 15 березня 2023 року - Головним управлінням надіслано до Державної казначейської служби України даний лист.

Таким чином, Головне управління після виконання вимоги вказаних у п.п. 35, 36 Порядку 10 серпня 2022 року надіслало заяву ОСОБА_1 з додатками до Державної казначейської служби для подальшого виконання згідно норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь - якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втарт кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене в сукупності, заява ОСОБА_1 з виконавчим документом перебуває на виконання в Державній казначейській службі України та передана на виконання в межах визначених Постановою строків.

Тому, заявлені вимоги є необгрунтовані, документально не підтверджені, не базуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають до задоволення.

21.09.2023 представником Державної казначейської служби подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що Казначейство вчиняло та вчиняє у повному обсязі дії, які безпосередньо визначені законом, що свідчить про відсутність бездіяльності Казначейства. Пунктом 39 Порядку виконання рішень передбачено, що у разі коли для здійснення безпірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

В листі Казначейства до Міністерства фінансів України від 05.08.2022 № 5-05-1-05/10260 про збільшення бюджетних призначень на КПКВК 3504030 зазначалось, що станом на 05.08.2022 на виконані в Казначействі за КПКВК 3504030 знаходилось 637 судових рішень на суму понад 236 849,4 тис грн.

В подальшому Казначейством постійно направлялися листи до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030.

На листи Казначейства щодо збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 Міністерством фінансів України надавались відповіді, в яких зазначено, що «питання збільшення бюджетних призначень Казначейству для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету».

Казначейство, відповідно до наданих повноважень, не має права законодавчої ініціативи, а також не має можливості встановлювати або змінювати бюджетні призначення.

Питання передбачення коштів на певну мету у законі про Державний бюджет України віднесено виключно до прерогативи Верховної Ради України, а не Казначейства.

Перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для відшкодування шкоди за поданими судовими рішеннями.

Отже, Казначейством відповідно до наданих повноважень вжито та вживається всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду по справі № 607/20994/21, що свідчить про відсутність бездіяльності Казначейства, а отже, й про відсутність підстав щодо стягнення моральної шкоди.

Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необгрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення.

Крім того, Порядок № 845 не передбачає строку для виконання рішень суду про стягнення відшкодування шкоди з державного бюджету та нарахування 3% річних, інфляційних витрат за несвоєчасне виконання рішення.

Отже, оскільки законодавство, яке визначає механізм відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, не передбачає строку виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України, то у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання рішення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з бюджету індексу інфляції та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є безпідставними та не можуть підлягати задоволенню.

26.10.2023 судом зареєстрований відзив на позовну заяву який мотивований тим, що Міністерство фінансів України вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з цим не вбачає правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до усталеної судової практики в подібних категоріях справ державу уповноважений представляти саме той орган, діями якого безпосередньо була заподіяна шкода позивачу.

Вважають, що Позивачем не визначено, які суб`єктивні права та охоронювані законом інтереси порушені саме Міністерством фінансів України, у чому безпосередньо полягає таке порушення та в чому воно виражається, які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок дій Мінфіну та якими доказами у справі це підтверджується.

Внаслідок аналізу наведених вище положень законодавства можна дійти висновку, що Міністерство фінансів України є неналежним відповідачем у цій справі, адже належним відповідачем у таких категоріях справ є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Разом з цим, Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його вимог у частині до Міністерства фінансів України.

Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження факту протиправної поведінки Мінфіну по відношенню до нього, якою було б завдано моральну шкоду.

Крім того, Позивачем жодним чином не доведено наявність вини Міністерства фінансів України в порушенні його законних прав та інтересів, що призвело до завдання моральної шкоди. Тому, представник відповідача вважає, що позов до задоволення не підлягає.

02.10.2023 та 13.11.2023 позивач скористався своїм право на подання відповідей на вищевикладені відзиви відповідачів, у яких позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та зазначив, що викладені представниками відповідачів заперечення у відзивах жодним чином не спростовують аргументи викладені у позовній заяві, не змінюють того факту, що на даний момент рішення суду від 27.05.2022 у справі №607/20994/21 залишається не виконаним, грошові кошти шляхом безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить опративно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду не перераховані.

Ухвалою судді від 31.08.2023 відкрито провадження у цивільній справі №607/16280/23. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 27.11.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представники Головного управління Державної казначейської служби в Тернопільській області та Міністерства фінансів України в судове засідання не зявилися, у поданих ними відзивах на позовну заяву, просили суд розгляд справи проводити у їхніх відсутності та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.05.2022 по справі 607/20994/21, яке набрало законної сили 25.10.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 295000 (Двісті дев`яносто п`ять тисяч) гривень грошового відшкодування моральної шкоди завданої в зв`язку із знаходженням під слідством та судом.

Вказане рішення суду було предметом апеліційного оскарження, за результатами розгляду якого постановою Тернопільського апеляційного суду від 25.10.2022 апеляційну скаргу ГУНП в Тернопільській області залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.05.2022 залишено без змін.

28.06.2022 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист по справі №607/20994/21 про стягнення із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 295000 (Двісті дев`яносто п`ять тисяч) гривень грошового відшкодування моральної шкоди завданої в зв`язку із знаходженням під слідством та судом.

12.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУДКС України в м.Тернопіль із заявою про безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), з оригіналом виконавчого листа №607/20994/21, виданого 28 червня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, копією рішення суду та реквізитами.

29.09.2022 ОСОБА_1 звернувся із скаргою до ГУ ДКС України в Тернопільській області, у зв`язку із тим, що безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації відповідно до виконавчого листа №607/20994/21, виданого 28 червня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області не проведено.

19.10.2022 за вих. 4-11-10/4551 ГУ ДКС у Тернопільській області надано відповідь на звернення від 29.09.2022, зі змісту якої вбачається, що ГУ ДКС у Тернопільській області 25.07.2022 надіслано повідомлення до ГУНП в Тернопільській області та Тернопільської обласної прокуратури на виконання вимог п. 37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845 (зі змінами та доповненнями).

15.02.2023 ОСОБА_1 було направлено заяву до ГУНП в Тернопільській області щодо надання інформації про надіслання відповіді на повідомлення ГУ ДКС в Тернопільській області на виконання вимог п.37 Порядку.

На вказану заяву, 09.03.2023 було отримано відповідь ГУНП в Тернопільській області, зі змісту якої вбачається, що відповідно до п. 37 Порядку у ГУНП в Тернопільській області відсуні підстави для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.

10.05.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся із скаргою до ДКС України з приводу не проведення безспірного списання коштів та не виконання рішення суду протягом тривалого часу.

29.05.2023 отримано відповідь ДКС України №5-11/9421 від 29.05.2023, з якої вбачається, що на теперішній час на виконанні у Казначействі обліковується не виконаних виконавчих документів на суму понад 127, 34 млн грн., які надійшли та обліковуються за КПКВК 3504030 раніше пред`явленого до виконання виконавчого листа по справі №607/20994/21. Строки виконання судових рішень за КПКВК 3504030 залежать від суми коштів, встановленої у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Питання щодо перерахування коштів за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/20994/21, розглянеться в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаного виконавчого листа.

Судом також встановлено, що після подання 12.07.2022 виконавчого листа до виконання, позивач неодноразово звертався із заявами (скаргами) до Державної казначейської служби України про стан виконання рішення суду.

В свою чергу, Державна казначейська служба України неодноразово направляла листи до Міністерсва фінансів України із пропозиціями, щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України в частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030, що стверджується листами від 05.08.2022 №5-05-1-05/10260; від 01.12.2022 №5-05-1-05/17241; від 07.02.2023 №5-05-1-05/2143; від 18.04.2023 №5-05-1-05/6642; від 19.05.2023 №5-05-1-05/8777; від 03.07.2023 №5-06-05/11834; від 01.08.2023 №5-06-05/13770; від 04.09.2023 №5-05-1-05/16014.

На листи Державної казначейської служби України щодо збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 Міністерством фінансів України надавались відповіді, в яких зазначено, що «питання збільшення бюджетних призначень Казначейству для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на відповідний рік та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету» (№16010-18-5/29364 від 09.12.2022; 16010-18-2/3978 від 10.02.2023; 16110-18-5/12668 від 09.05.2023; №16110-18-5/18589 від 07.07.2023; №16110-18-5/22066 від 14.08.2023).

Станом на день ухвалення рішення виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/20994/21 виконаний, про що свідчить платіжна інструкція №1406103 від 25.12.2022.

Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої - п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Розглянувши дану цивільну справу та оцінивши наявні по справі докази, судом не встановлено наявності завданої позивачу моральної шкоди та протиправності поведінки особи, яка, на думку позивача, завдала моральну шкоду. Відповідно, відсутній і причинний зв`язок між протиправною поведінкою та її результатом.

Порядок виконання рішення судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників відповідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845 (далі Порядок №845).

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації)шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду (п.п.1 п.35 Порядку №845).

У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені упункті 6цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.У разі відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення, орган Казначейства повідомляє органу прокуратури за місцем досудового розслідування відповідного кримінального правопорушення (п.36 Порядку №845).

Орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 36 цього Порядку, подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.

Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п`яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості) (п.37 Порядку №845).

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету (п.38 Порядку №845).

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі (п.39 Порядку №845).

Статтею 95 Конституції України встановлено правило, за яким виключно Законом «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Крім цього, пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями. Зокрема, у Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Відповідно до пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що позивач 12.07.2022 подав виконавчий лист, виданий судом 28.06.2022, для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі.

Регіональний орган державного казначейства, вчинивши передбачені Порядком №845 дії щодо повідомлення органів прокуратури та поліції про надходження відповідного виконавчого листа, 10.08.2022 направив виконавчий лист для виконання до ДКСУ.

Дані дії ГУ ДКСУ в Тернопільській області були вчинені у повній відповідності із Порядком №845.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог іна підставі доказів, поданих учасниками справиабо витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 83 ЦПК України визначено, щопозивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб,повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд зауважує, що виконання рішення суду по справі №607/20994/21 залежить не лише від казначейства, а також від визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік обсягу коштів за Бюджетною програмою.

Як зазначено в листів Державної казначейської служби України №5-11-11/15064 від 27.10.2022 та №5-11-11/9421 від 29.05.2023 адресованих позивачу, вбачається, що на теперішній час на виконання у Казначействі обліковується не виконаних виконавчих документів на суму понад 127, 34 млн грн., які надійшли та обліковуються за КПКВК 3504030 раніше пред`явленого до виконання виконавчого листа по справі №607/20994/21. Строки виконання судових рішень за КПКВК 3504030 залежать від суми коштів, встановленої у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Питання щодо перерахування коштів за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/20994/21, розглянеться в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаного виконавчого листа.

Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Наведена правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі №826/17656/16.

Судом не встановлено порушень органами казначейства вимог вищевказаних норм законодавства станом на день звернення позивача до суду, тому позовні вимоги в частині відшкодування моральтної шкоди до задоволення не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, Суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанови Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21).

У разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у справі №420/2411/19 (постанова від 9 листопада 2023 року, п.85).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частина третя статті 3 Закону № 4901-VI).

За частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Подібні положення містить частина шоста статті 4 Закону № 4901-VI згідно якої перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

19 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 646/14523/15-ц, у якій зробила висновок про те, що період прострочення держави з виконання рішення суду про стягнення коштів із Державного бюджету України слід рахувати з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Проте у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22) Велика Палата Верховного Суду відступила від наведеного висновку щодо обчислення початку періоду прострочення держави з виконання рішення суду про стягнення коштів із Державного бюджету України та зробила висновок, що з огляду на припис частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI прострочення держави-боржника у спірних правовідносинах настає за сукупності таких юридичних фактів: 1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; 2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави у спірних правовідносинах (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема, неподання ним упродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3 % річних та інфляційні втрати через штучне збільшення періоду прострочення).

У свою чергу наведене вище системне тлумачення частини другої статті 625 ЦК України, статей 3, 4, 5 Закону № 4901-VI сприятиме дисциплінуванню поведінки стягувача під час пред`явлення ним виконавчого документа в порядку визначеному Законом № 4901-VI, виданого на виконання судового рішення про стягнення коштів з держави, адже за такого підходу до визначення моменту прострочення держави у спірних правовідносинах стягувач буде обізнаним, що умовою нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є неперерахування державою стягувачу протягом визначеного частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI строку коштів за наслідком його звернення із заявою про виконання рішення суду, тоді як час, який передує завершенню цього строку, не входить до періоду прострочення виконання державою рішення суду за який може бути заявлені стягувачем відповідні нарахування.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що в разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI установлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення. До того ж застосування наведеного механізму стимулюватиме виконання державою судових рішень про стягнення з неї коштів межах визначеного частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI строку, оскільки у протилежному разі - прострочення виконання рішення суду є підставою для нарахування та стягнення з держави 3 % річних та інфляційних втрат.

Таким чином, аналізуючи зібрані в справі докази, Суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, із врахуванням поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, підлягають до задоволення, шляхом стягнення з державного бюджету 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання судового рішення, починаючи з 18.11.2022 (три місці з дати отримання Казначейством виконавчого документу) до 25.12.2023 (дата прерахування коштів за рішенням суду).

Отже, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню з державного бюджету 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання судового рішення, починаючи з 18.11.2022 і виходячи із змісту позовних вимог, до моменту перерахування коштів за рішенням суду 25.12.2023, що складає: 17167, 20 грн. інфляційних нарахувань та 9771, 37 грн (3% річних) та обчислено наступним чином:

період прострочення 18.11.2022 25.12.2023;

кількість днів прострочення 403;

сума заборгованості 295 000 грн.;

сукупний індекс інфляції за період грудень 2022 року грудень 2023 року 105,819%;

сума 3% річних : 295 000 х3/100/365х403 = 9771,37 грн.

інфляційні нарахування: 295 000 х 105,819%/100% - 295 000 = 17167, 20 грн.

Таким чином, із Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 слід стягнути 17167, 20 гривень інфляційних втрат та 3% річних в сумі 9771,37 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 17167 (Сімнадцять тисяч сто шістдесят сім) гривень 20 копійок інфляційних втрат та 3% річних в сумі 9771 (Дев`ять тисяч сімсот сімдесят одну) гривню 37 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби в Тернопільській області, адреса: вул. Шевченка, 39, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 37977599.

Відповідач: Міністерство фінансів України, адреса: вул. Межигірська, 1, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 00013480.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич