Рішення

від 30.04.2024 по справі 355/561/24

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/561/24

Провадження № 2/355/521/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2024р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . За життя покійний заповіт не склав. Після його смерті відкрилась спадщина по закону у вигляді земельної ділянки ( паю) № 762 площею 2,27 га, розташована на території Коржівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області відповідно до Сертифікату серії КВ № 0064659. При зверненні до Баришівської районної державної нотаріальної контори 14 березня 2024 року нотаріусом було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом не є можливим, за відсутності документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом, який просила задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.04.2024р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 30.04.2024р.

29.04.2024р. на адресу суду надійшли заяви позивача ОСОБА_1 щодо підтримання позовних вимог та розгляду справи у її відсутність.

24.04.2024р.на адресусуду надійшлазаява представника відповідача- Баришівськоїселищної радиБроварського районуКиївської області щодо визнання позову та розгляду справи у їх відсутність.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання

відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 31.03.1998р. (а.с.7).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.08.1963р., батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 5).

27 листопада 1982р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.11.2016р. (а.с. 6).

Згідно довідки виконавчого комітету Березанської міської ради № 10-13--861 від 14.10.2022р., покійний ОСОБА_2 , 1936р.н. дійсно проживав та з 1987р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті з ним були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1963р.н., ОСОБА_6 , 1981р.н., що підтверджується Актом депутата № 769 від 10.10.2022р (а.с. 8).

Згідно довідки про реєстрацію міста проживання особи № 821 від 21.07.2020р., ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ №0164659 від 19.02.1998р., ОСОБА_2 на підставі рішення Баришівської районної державної адміністрації від 21.11.1997р. № 411 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «Березанське» розміром 3,13 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 11).

Зі змісту довідки Управління благоустрою, комунальної власності та містобудування Баришівської селищної ради Броварського району Київської області № 117-01-20 від 28.03.2024р. вбачається, що « згідно поданих списків ВАТ «Березанське», за ОСОБА_2 рахується земельна частка (рай) № 762 площею 2,2700 га кадастровий номер 3220282800:07:033:0762 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коржівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області» (а.с. 13-14).

Постановою державного нотаріуса Березаньської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В. № 227 від 14.03.2024р., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.15) .

Як встановлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилась спадщина. Оскільки спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, до даних правовідносин застосовується чинне на той час законодавство, зокрема ЦК в редакції 1963 року.

Зі змісту статті 524 ЦК України (в ред. 1963 року), вбачається, що - спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За правовою конструкцією ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Донька померлого, ОСОБА_1 , є особою, яка в силу приписів ст.549 ЦК УРСР вважається такою, що спадщину прийняла після смерті свого батька, оскільки на момент смерті спадкодавця вона проживала з ним та фактичними діями прийняла спадщину.

Із судової практики вбачається, що особа вважається такою, що прийняла спадщину, якщо вона вчинила певні дії, необхідні для цього, зокрема, вступила у володіння та/або управління спадковим майном.

Верховний Суд України висловив правову позицію, за якою: «Згідно з положеннями ст.ст. 548, 549, 554 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. …Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив: «…судами встановлено, що ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_9 вступила у володіння та управління спадковим майном шляхом догляду за спірним житловим будинком... Так, позивач здійснила поховання батька, влаштовувала після його смерті у будинку поминальні обряди. У неї знаходились і ключі від будинку. Таким чином, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_9, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а тому правильно визнав за нею право власності в порядку спадкування.

Згідно ст.549ЦК УРСР (норми якої були чинними на час відкриття спадщини), факт прийняття спадщини визначається шляхом, зокрема, вступу в управління або володіння спадковим майном, що являє собою сукупність дій щодо фактичного користування (в тому числі - зберігання) спадковим майном» (ухвала від 07 квітня 2016року у справі №6-3061ск16 .

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами України справ про спадкування № 4 від 24.06.83 року шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

На підставіст.ст. 7, 9, 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»,земля є одним з об`єктів права колективної власності у підприємстві і вона включається до пайового фонду членів підприємства. Право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право колективної власності на землю,що посвідчує це право.

Відповідно до п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчене сертифікатом, може бути успадковане.

Відповідно до п. 2, 5 Указу Президента«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарськими підприємствами» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарськогоакціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу,товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри вумовнихкадастрових гектарах земельнихчасток(паїв)всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно вимог ст.25Земельного кодексуУкраїни в редакції 2001 року, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ і організацій а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки(паю).

Відповідно до п. 23 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ» №7від 16.04.2004 року судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органувиконавчоївладиабоорганумісцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до ст.328Цивільного кодексуУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 1 Першого протоколу Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Принцип непорушності (недоторканності) закріплений і у статтях 319, 326 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 78ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з частиною першою статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням.

Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття незалежно від часу прийняття спадщини. Частиною 1 статті 1225ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Право власності на землю гарантується відповідно до положень ст.14 Конституції України.

Згідно з п. г ч. 1 ст.81Земельного кодексуУкраїни громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За правилами статті 131Земельного кодексуУкраїни вбачається, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч. 1 ст.25Земельного кодексуУкраїни при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Відповідно до положень ст.79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК). Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст.152Земельного кодексуУкраїни держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 1296ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 396ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто,за змістомст.16ЦК Україникожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу,зокрема,з позовомпро визнанняправа.

Враховуючи неможливість оформлення прав на земельну частку (пай), позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, що цілком узгоджується з вимогами діючого законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивачі не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідачів. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду с вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 76, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), право на земельну частку (пай) №762, площею 2,27 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Сертифікату серії КВ №0164659 від 19 лютого 1998р., кадастровий номер 3220282800:07:033:0762, розташовану на території Коржівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.

Судові витрати у справі, понесені позивачем ОСОБА_1 - залишити за нею.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його

проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева