Ухвала

від 16.05.2024 по справі 366/20/20

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/20/20

Провадження № 2/366/4/24

У Х В А Л А

Іменем України

16травня 2024року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Гончарука О.П.,

при секретарі Іванової І.С.,

прокурора Дацько О.,

представника позивача Яременко З.,

розглянувши підготовчому засіданні в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України « в особі філії «Іванківське лісове господарство» ДП «Ліси України» до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконним і скасувати рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Іванківське лісове господарство» до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконним і скасувати рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Після виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 04.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 13.08.2020 року залучено до участі у справі в якості співпозивача - Державне підприємство «Іванківське лісове господарство», юридична адреса: Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліська, буд. 22.

25.05.2021 року від керівника Вишгородської окружної прокуратури М. Василенка надійшло до суду клопотання про залучення правонаступника у справі, в якому просить залучити Вишгородську окружну прокуратуру, як правонаступника Броварської місцевої прокуратури Київської області.

Ухвалою від 18.04.2023 року залучено до участі у справі Вишгородську окружну прокуратуру, як правонаступника Броварської місцевої прокуратури Київської області.

22.02.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну ДП «Іванківський лісгосп» правонаступником, а саме Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України « в особі філії «Іванківське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Ухвалою від 18.04.2023 року залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України « в особі філії «Іванківське лісове господарство» ДП «Ліси України» (07201, Київська область, Вишгородський район, смт.Іванків, вул. Поліська, буд. 22, код ЄДРПОУ 45101556.

В судовому засіданні на обговорення поставлено питання щодо залишення вказаної позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що у прокурора відсутні повноваження на представництво у вказаній справі.

Прокурор заперечував відносно залишення позову без розгляду.

Представник позивача підтримала думку прокурора.

Інші учасники судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іванківського лісового господарства» ДП «Ліси України» до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконним і скасувати рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В своїх позовних вимогах позивач просить:

1. Визнати поважними причини пропуску строків позовної давності за даним позовом.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Феневицької сільської ради №№ 248-251 від 29.08.2007 «Про передачу земельної ділянки у власність» громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

3. Визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 983380 на ім`я ОСОБА_10 на земельну ділянку 3 кадастровим номером 222086400:04:007:0027, площею 1.0903 га, для ведення особистого селянського господарства.

5. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП «Іванківське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 3222086400:04:007:0027.

6. Стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати на користь прокуратури Київської області за наступними реквізитами: р/р: 35216008015641, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у 4. Києві), код ЄДРПОУ: 2909996; Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Феневицької сільської ради Іванківського району Київської області №247-254 від 29.08.2007 громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 передано у власність земельні ділянки.

На підставі вказаних рішень відповідачами виготовлені державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.

Разом з тим, громадяни ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 отримали державні акти на право власності на землю та підставі рішень, зазначених в державних актах.

Крім того, 13.12.2008 року на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених державним нотаріусом Іванківської державної нотаріальної контори Воробей Т.П. (реєстрові номери 6823-68-40) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , відчужили вказані земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , загальною площею 3,0905 га, з яких: 2002 га для будівництва та обслуговування житлових будинків і споруд та 1,0903 га для ведення особистого селянського господарства.

25.01.2008 ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ №983380 на земельну ділянку площею 1,0903 га, для ведення особистого селянського господарства.

Прокурор не погодився із зазначеними рішеннями Феневицької сільської ради №248-2251 від 29.08.2007 «Про передачу земельної ділянки у власність», стверджуючи, що воно є незаконним та підлягає скасуванню, а видані на її підставі державні акти про право власності на земельні ділянки підлягають визнанню недійсними. Крім того, земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам, накладаються на землі лісогосподарського призначення, які в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексуУкраїни та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному Лісовим кодексом України.

Частинами 1, 3, 4 статті 56 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1КонституціїУкраїни передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону Українивід 14.10.2014«Пропрокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Положенням частини 2статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 провадження 12-20гс21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 23.11.2021 №359/3373/16-ц (14-2цс21) зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Київського обласного та м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», які були залучені під час розгляду справи, з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», замінено під час розгляду справи на Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України« вособі філії«Іванківське лісовегосподарство» ДП«Ліси України», тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Щодо правових підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, слід зазначити наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у частинах 1, 3, 4, 7статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки таке питання буде вирішуватись за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Отже, ч. 4 ст.23Закону України«Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва, тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження 12-194гс19).

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою пред`являється позов в інтересах Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (замінено на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України «в особі філії «Іванківське лісове господарство» ДП «Ліси України») та державного органу управління підприємства Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (зазначений орган державної влади є органом управління вказаного державного підприємства, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 20.03.2019).

В даному випадку прокуратура вважає, що саме прокурор повинен здійснювати представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правовідносин) під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку постійного користувача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України « в особі філії «Іванківське лісове господарство» ДП «Ліси України», а також контролю з боку Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, яка виражається в бездіяльності останніх, що стало підставою для звернення до суду.

Однак, прокурором в обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, докази попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не представлені та матеріали даної судової справи даних доказів не містять, при цьому в інтересах Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України«в особіфілії «Іванківськелісове господарство»ДП «ЛісиУкраїни» прокурор представником у справі виступати не має повноважень.

Разом з тим, матеріали справи не містять також доказів звернення Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства до суду з позовами для відновленого порушеного права держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, прокурором не виконано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і не надано компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави, в свою чергу прокурор самостійно повідомив суб`єкта владних повноважень про подачу до суду даного позову, не надаючи йому можливості вирішити питання в порядку передбаченому нормами діючого законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року визначено, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

Судом достовірно встановлено, що прокурором не доведено підстав для представництва суб`єкта владних повноважень в суді, на підставі підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.257,258-261 ЦПК Українисуд, -

У Х В А Л И В:

Позов Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іванківського лісового господарства» ДП «Ліси України» до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконним і скасувати рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: О.П. Гончарук