Рішення

від 16.05.2024 по справі 367/6344/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6344/23

Провадження №2/367/1670/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2024 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпеня в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 367/6344/23 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів,

встановив:

У серпні2023року позивачзвернувся досуду зпозовом,в якомупросив судстягнути зІрпінського МВДВС уБучанському районіКиївської областіЦМУ МЮ(м.Київ)сплачені запридбане майнокошти врозмірі 645200,00грн,шляхом їхсписання Державноюказначейською службоюУкраїни вмежах відповіднихбюджетних призначеньз рахунківІрпінського МВДВС уБучанському районіКиївської областіЦМУ МЮ(м.Київ),а вразі відсутностіу зазначеномудержавному органівідповідних призначень зарахунок коштів,передбачених забюджетною програмоюдля забезпеченнявиконання рішеньсуду.В обґрунтуванняпозову зазначив,що впроцесі примусовоговиконання судовихрішень простягнення з ОСОБА_2 грошовихкоштів працівникивідповідача виявили,арештували таописали належну ОСОБА_3 земельну ділянкузагальною площею1,1881га,що розташованана територіїБучанської міськоїради Київськоїобласті заадресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер3210945300:01:128:0123.В подальшомуземельна ділянкабула переданана реалізаціюз прилюднихторгів організаторомяких булоПриватне Підприємство«Спеціалізоване підприємство«Юстиція» назамовлення ДВС.В своючергу,дізнавшись пропроведення торгівз реалізаціїземельної ділянкипозивач вирішивпридбати дануземельну ділянку таприйняв участьв організованомуПП «СП«Юстиція» аукціоні.Згідно протоколу№ 1-135/12/БЧ-апроведення прилюднихторгів зпродажу майна,що належалаборжнику ОСОБА_3 ,від 14листопада 2012року земельнаділянка булапродана позивачу- ОСОБА_1 .19.11.2012року старшимдержавним виконавцемвідділу державноївиконавчої службиміського управлінняюстиції бувскладений актдержавного виконавцяпро проведенняприлюдних торгів,затверджений 19.11.2012року начальникомвідділу ДВСБучанського міськогоуправління юстиціїу Київськійобласті А.В.Мазур.20.11.2012року приватнимнотаріусом Ірпінськогоміського нотаріальногоокругу Київськоїобласті ШурпіновоюВ.І.приватним нотаріусомІрпінського міськогонотаріального округуКиївської областівідповідно достатті 62ЗУ «Провиконавче провадження»та напідставі актапро проведенняприлюдних торгів(аукціону)по реалізаціїарештованого майнапосвідчено,що земельнаділянка теперналежить позивачута виданевідповідне свідоцтво,зареєстровано вреєстрі за№ 56.В подальшомупозивач зареєструваввідомості проправо власностіна земельнуділянку упублічних реєстраху відповідностідо вимогзаконодавства Українита безперешкодноволодів земельноюділянкою.Але угрудні місяці2014року позивачдізнався проте,що йогоправо власностіна земельнуділянку невизнається таоспорюється збоку Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЕйчЕс БіКИЇВ».Зазначене Товариствозвернулось доІрпінського міськогосуду зпозовом доприватного нотаріусаІрпінського міськогонотаріального округуКиївської областіШурпінової В.Т, ОСОБА_1 таВідділу Державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції Київської області. За наслідками розгляду даної справи 21.08.2015 року суд в рамках справи № 367/8018/14-ц виніс рішення, яким позов ТОВ «Ейч Ес Бі КИЇВ» було задоволено та визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації Земельної ділянки; визнано недійсним Свідоцтво про придбання земельної ділянки з прилюдних торгів. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ейч Ес Бі КИЇВ» земельну ділянку. Рішення було оскаржено ОСОБА_1 до суду апеляційної та суду касаційної інстанції, але за наслідками розгляду скарг - залишено без змін. Позивач зазначає, що в основу даного рішення суду було покладено, зокрема той факт, що ДВС неналежним чином виконало покладені на себе функції та реалізувало з прилюдних торгів земельну ділянку, що фактично не належала ОСОБА_3 , так як остання ще 17.04.2008 році здійснила відчуження земельної ділянки на користь Товариства за 7 128 600,0 гривень, що на день укладанні договору було еквівалентом суми 1 425 720,0 доларів США. Даний факт підтверджується зокрема договором купівлі-продажу земельної ділянки та Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 246590, номер реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020834000008 від 18.06.2008 року виданим відділом земельних ресурсів у місті Буча на ім`я ТОВ «Ейч Ес Бі КИЇВ». При цьому Ірпінський міський суд Київської області при розгляді справи № 367/8018/14-ц зокрема зазначив, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна від 14 листопаді 2012 року, а саме спірної земельної ділянки кадастровий № 3210945300:01:128:0123, загальною площею 1,1881 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , проведені з порушенням Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, спірна земельна ділянка не могла бути відчужена з прилюдних торгів, оскільки боржник по зведеному виконавчому провадженню ОСОБА_3 не була на час проведення прилюдних власником цього майна. Суд також вважає, що державним виконавцем вході виконання вище зазначеного виконавчого провадження не було належним чином перевірено право власності боржника на спірне нерухоме майно, що призвело до порушення права власності позивача на таке майно. Таким чином, внаслідок недбалих дій працівників відповідача ОСОБА_1 був позбавлений власності на земельну ділянку, яка була витребувана на користь ТОВ «Ейч Ес Бі Київ». В подальшому, а саме 14.12.2015 року Київський окружний адміністративний суд в рамках справи, 810/7077/14 визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції Київської області від 11 вересня 2013 року №5785725 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за позивачем. В подальшому, а саме 08.02.2016 року дане рішення було фактично виконане, а право власності на земельну ділянку було зареєстроване за ТОВ «Ейс Ес Бі КИЇВ», а запис про право власності ОСОБА_1 було відповідно скасовано. Починаючи з 08.02.2016 року позивач юридично та фактично був позбавлений права власності на земельну ділянку, яка була витребувана на користь Товариства згідно рішення Ірпінського міського суду від 21.08.2015 року у справі № 367/8018/14-ц. Грошові кошти, які позивач сплатив за вказану земельну ділянку, у зв`язку із визнанням торгів недійсними та скасуванні права власності - ОСОБА_1 судом у справі № 367/8018/14-ц та № 810/7077/14 не повернуті, реституція не застосована. Сплачені позивачем Ірпінському MB ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) (раніше - Відділ державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області) грошові кошти в сумі 645 200,00 грн. на день розгляду справи не повернуті.

19 вересня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Державної казначейської служби, в якому остання зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 645200,00 грн шляхом їх списання з рахунків Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), а вразі їх відсутності у зазначеному державному органі відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виходячи з позовної заяви вбачається, що позивач знаходиться у правовідносинах з відповідачем -1, а саме внаслідок дій зазначеного державного органу виникла підстава для звернення позивача до суду для відновлення його порушених прав. Із змісту позовної заяви випливає те, що відповідач -2 жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдав. Вимоги позивача щодо стягнення коштів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення. Позивач не надав доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача -1 та вини останнього в її заподіянні. Також відповідач -2 вказує, що позивачем порушено строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки починаючи з 08.02.2016 року він юридично та фактично був позбавлений права власності на земельну ділянку, але грошові кошти у сумі ,яку він сплатив за земельну ділянку йому не були повернуті. Відповідач 2 заявляє, що позивач звернувся до суду з позовною заявою через 8 років після того, як дізнався про порушення свої прав, що є порушенням ст. 257 ЦК України та підставою для відмови у позові. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та справу розглядати без участі представника Державної казначейської служби України ( а.с.34-37).

31 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), в якому останні просять відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, в обґрунтування посилаються на те, що Ірпінський ДВС не володіє та не має законних підстав володіти або ж утримувати на своїх рахунках грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 за придбання з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна. З огляду на ці обставини, норми ст. 216 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані. Відповідні правовідносини, з огляду на їх характер та специфічне коло учасників мають регулюватись ст. 1212 ЦК України, відповідно до положень якої грошові кошти стягуються з осіб, які їх фактично отримали від реалізації арештованого майна та є утримувачами цих грошових коштів, тобто кінцевих вигодонабувачів. Отже, відділ ДВС не є належним відповідачем у зв`язку з відсутністю речово правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна, тому ОСОБА_1 не має іншої законодавчо визначеної можливості повернення вказаних грошових коштів крім звернення з позовом безпосередньо до володільця, тобто кінцевих вигодо набувачів. А також зауважує на тому, що позивач пропустив строки позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки він сплинув ще у 2019 році ( а.с.56-61).

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача та його представника, надійшла письмова заява про розгляд справи за їх відсутності в якій вони просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно вимогстатті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, суд дійшов наступного.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з клопотанням про визнання причини пропуску строку позовної давності поважними позивач вказує на те, що 11 вересня 2020 року Київським апеляційним судом у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ постановив останню ухвалу у справі № 367/8018/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ес Бі Київ» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпінова В.І., відділу Державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3 , Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції у Київській області про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів ( аукціону), витребування майна з незаконного володіння.

Далі з 19 грудня 2020 року запроваджено в Україні карантин, а з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год. 310 хв. 24 лютого 2022 року.

Цивільний кодекс України у статті 267 передбачає можливість визнання судом поважними причини пропуску позовної давності, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру».

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на тривалий час розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ес Бі Київ» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпінова В.І., відділу Державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3 , Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції у Київській області про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів ( аукціону), витребування майна з незаконного володіння, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку,введення в Україні карантину та воєнного стану, що строк позивачем пропущено з поважних причин.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності.

Із матеріалів справи встановлено, що згідно копії свідоцтва від 20.112012 року виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпіновим В.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 56, відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведення прилюдних торгів ( аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області А.В. Мазур 19.11.2012 року ОСОБА_1 належить на праві власності майно, а саме: земельна ділянка площею 1,1881 га, кадастровий номер 3210945300:01:128:0123, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка придбана ОСОБА_1 за 645200,00 грн, що раніше належала ОСОБА_3 ( а.с.4-12).

Виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь групи стягувачів були завершені в 2012 року та зважаючи на їх закінчення терміну їх зберігання, що передбачений п.2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями № 699/30567 від 08.06.2017 року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5, паперові матеріали вказаних виконавчих проваджень відсутні.

Згідно копії рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2015 року у справі № 367/8018/14-ц визнано недійсними результати прилюдних торгів від 14 листопада 2012 року з реалізації земельної ділянки за кадастровим номером 3210945300:01:128:0123, загальною площею 1 1881 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 20 листопада 2012 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпіновим В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 56. Витребувано на користь ТОВ « Ейч Ес БІ КИЇВ» земельну ділянку за кадастровим номером 3210945300:01:128:0123,загальною площею 1 1881 га, яка розташована за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Депутатська з незаконного володіння ОСОБА_1 , прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна від 14 листопада 2012 року, а саме спірної земельної ділянки кадастровим номером 3210945300:01:128:0123,загальною площею 1 1881 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведені з порушенням Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038, спірна земельна ділянка не могла бути відчужена з прилюдних торгів, оскільки боржник по зведеному виконавчому провадженню ОСОБА_3 не була на час проведення прилюдних торгів власником цього майна. Державним виконавцем в ході вищезазначеного виконавчого провадження не було належним чином перевірено право власності боржника на спірне нерухоме майно, що призвело до порушення права власності ТОВ « Ейч Ес БІ КИЇВ» на таке майно ( а.с.13-18).

Згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі № 810/7077/14 визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції Київської області щодо прийняття рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210945300:01:128:0123, загальною площею 1 1881 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції в Київській області від 11 вересня 2013 року № 5785725 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210945300:01:128:0123, загальною площею 1 1881 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.19-23).

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою, третьою та шостоюстатті 203 ЦК України(частина першастатті 215 цього Кодексу).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24.10.2012 у № 6-116цс12.

Згідно з вимогамистатті 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Тобто, цивільно-правовими наслідками визнання недійсним укладеного на торгах договору відповідно до частини 1статті 216 ЦКє реституція - повернення сторін договору до первісного стану. В такому разі відчужене майно повертається організатору торгів для повторної організації і проведення торгів, а сплачені покупцем кошти повертаються покупцеві.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 справа «Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» визначено що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», що є неприпустимим. Правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 4статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, після набрання законної сили рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2015 року учасники електронних торгів підлягають поверненню в попередній стан, який існував до їх проведення.

Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).

Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначаютьЗакон України «Про виконавче провадження»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затвердженанаказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5(чинної на момент виникнення спірних правовідносин), та Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженогонаказом Міністерства юстиції Українивід 16.04.2014 № 656/5(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Тимчасовий порядок).

Частиною першоюстатті 62 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмійстатті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Організатор електронних торгів, за змістом пункту 1 розділу І Тимчасового порядку, лише забезпечує здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення Системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у Системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Таким чином, положеннями Тимчасового порядку не визначено повноваження організатора приймати грошові кошти за майно, що реалізується, та передати це майно після реалізації переможцю торгів, тобто покупцю.

Між тим, пунктом 1 розділу ІХ цього Тимчасового порядку встановлено, що на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня формування протоколу здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку: зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок органу державної виконавчої служби; сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів.

Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч.8 ст.57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна» (у редакції, що була чинна на момент проведення електронних торгів) (далі Порядок) визначено процедуру проведення електронних торгів з продажу арештованого майна.

Цим Наказом уповноважено державне підприємство «СЕТАМ» на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи реалізації майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, на організацію та проведення електронних торгів, торгів за фіксованою ціною та на виконання інших функцій, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим цим наказом.

Згідно п. 1 розділу 10 Порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:

зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця);

сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів.

Розмір винагороди Організатору за організацію та проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) становить 5 % вартості реалізованого майна. У разі якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, Організатор здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі електронних торгів суму винагороди, яку покупець повинен додатково сплатити, а також рахунок Організатора, на який необхідно сплатити ці кошти.

Відповідно до п. 2 розділу 10 Порядку гарантійний внесок переможця електронних торгів зараховується до ціни продажу в рахунок сплати винагороди Організатору.

У разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора.

Відповідно до п. 13 розділу 6 Порядку кошти, отримані від реалізації лота (крім винагороди Організатору), перераховуються на рахунок відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця, яким було передано заявку на реалізацію арештованого майна, не пізніше трьох банківських днів після формування Системою протоколу торгів.

Не пізніше наступного робочого дня після дня надходження на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) коштів від реалізації лота на підставі протоколу про проведення торгів, який надійшов на електронну адресу, виконавець складає акт про проведені торги за фіксованою ціною.

Державний виконавець затверджує акт про проведені торги за фіксованою ціною у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований (пункт 14).

Згідно п. 8, 9 розділу 10 акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12.

За такого, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відділу державної виконавчої служби сплачених позивачем коштів на придбання земельної ділянки, які були зараховані на депозитний рахунок виконавчої служби. Оскільки, саме відділ державної виконавчої служби був замовником проведення торгів та передавав описане майно на реалізацію. При цьому, вчинив вказані дії без повного з`ясування обставин щодо прав на земельну ділянку інших осіб, внаслідок чого електронні торги в судовому порядку визнані недійними.

Також, суд погоджується із доводами позивача про застосування до спірних правовідносин положеньстатті 216 ЦК України, а саме реституції - повернення сторін до первинного стану.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.02.2019 у справі № 127/11660/16-ц.

Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Згідно з висновком Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

При вирішенні даної справи слід застосувати висновки, зроблені у рішенні Європейського Суду з прав людини від 11 червня 2020 року (Справа «МПП «Фортеця» проти України») (Заява № 68946/10) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_f32#Text)

У вказаній справі позивач сплатив Державній виконавчій службі України за придбану на прилюдних торгах земельну ділянку. Отже, Суд доходить висновку, що позивач володів «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Неповернення Державною виконавчою службою України коштів за земельну ділянку, сплачених на прилюдних торгах, після визнання останніх недійсними становить втручання, яке слід розглядати у контексті загального правила, наведеного в першому реченні першого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 40).

Необхідність виправити стару «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій державного органу влади (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ЄСПЛ 2002-VIII). Ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб (див., рішення у справах «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та «Трґо проти Хорватії» (Trgo v.Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки (див., наприклад, згадане рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 69), але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування (див., mutatis mutandis, згадані рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), пункт 53, «Гладишева проти Росії» (Gladysheva v. Russia), пункт 80, та «Максименко та Герасименко проти України» (Maksymenko and Gerasymenko v. Ukraine), пункт 64). пункт 43 рішення.

У цій справі національні суди залишили без задоволення позов підприємства-заявника про повернення коштів, сплачених за недійсним договором купівлі-продажу. Водночас було встановлено, що підприємство-заявник втратило право власності на майно з вини Державної виконавчої служби України (див. пункт 8). Однак компенсація виплачена не була. Самого цього фактору достатньо для встановлення Судом, що на підприємство-заявника було покладено непропорційний тягар (див., для порівняння, рішенні у справі «Максименко та Герасименко проти України» (Maksymenko and Gerasymenko v. Ukraine), заява № 49317/07, пункт 69, від 16 травня 2013 року, та «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), заява № 43768/07, пункт 46, від 16 лютого 2017 року) пункт 44 рішення ЄСПЛ.

З огляду на вищезазначене, вимога про стягнення з Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) грошових коштів, сплачених за придбане на торгах майно у розмірі 645 200,00 гривень підлягає задоволенню.

Викладенні у відзиві на позов доводи відповідача Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі ЦМУ МЮ (м. Київ) про поширення на спірні правовідносини положеньстатті 1212 ЦК України, з огляду на встановлені обставини, суд вважає помилковими, оскільки саме відділ державної виконавчої служби був замовником торгів та відповідно виступав в якості продавця.

Щодо вимог позивача про визначення порядку виконання судового рішення у разі відсутності у Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі ЦМУ МЮ (м. Київ) відповідних призначень шляхом списання Казначейством коштів за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно положеньстатті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку до повноваженьорганівКазначейства віднесено: 1) забезпечення у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання; 2) вживання заходів до виконання виконавчих документів; 3) розгляд письмових звернень (вимог) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Пунктом 24 Порядку визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 Порядку.

Таким чином, покладення на Казначейство обов`язку з виконання рішення суду не передбачено законодавством. Крім того, позивач не позбавлений права самостійно пред`явити для виконання виконавчий документ про стягнення коштів з боржника, до яких, відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку,віднесено державні органи, розпорядників бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачів бюджетних коштів,для виконання.

За наведених підстав, суд також приходить висновку, що залучене позивачем до участі у даній справі Казначейство є неналежним відповідачем.

При розподілу судового збору суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. ст.141,142 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 6452,00 грн ( а.с.27).

На підставі наведеного, керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ ( м. Київ), Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 645200 (шістсот сорок п`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6452 (шість тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривні 00 копійок.

В іншій частині вимог - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Ірпінський МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), адреса:08205 Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вулиця Ярославського, 9.

Суддя: М.П. Одарюк