Постанова

від 27.11.2007 по справі 9/242-07-7460

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/242-07-7460

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" листопада 2007 р. Справа № 9/242-07-7460

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого:       Петрова М.С.  

Суддів:                   Колоколова С.І.

                                Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання:  Бухтіяровій О.Г.    

за участю представників сторін:

від позивача: .Пеліван Є.К., довіреність б/н від 21.09.2007 р.

від відповідача: Громадський О.В., довіреність б/н від 18.11.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Райна”

на рішення господарського суду Одеської області від „11” жовтня 2007 року

по справі № 9/242-07-7460

за позовом Навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа I-III ступенів —дошкільний навчальний заклад” (далі по тексту Загальноосвітня школа)

до Селянського (фермерського) господарства “Райна” (далі по тексту СФГ „Райна”)

про стягнення 11307,00 грн. та розірвання договору

                                              В С Т А Н О В И Л А:

 10.09.2007р. Загальноосвітня школа звернулася до господарського суду Одеської області із позовом до СФГ „Райна” про стягнення з останнього заборгованості по договору про спільну обробку земель  в сумі 11307,00 грн.                      У ході розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги вимогою про розірвання договору про спільну обробку земель від 03.01.2004р. у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків  за цим договором.

  Рішенням господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2007 року (Суддя Бакланова Н.В.) позов Загальноосвітньої школи задоволено,  договір про спільну обробку земель від 03.01.2004р. розірвано, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по договору  в сумі 11307,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 198,07 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

  До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що позивачем доведено належними доказами факт порушення відповідачем умов договору про спільну обробку земель, а саме нездійснення оплати за 2005 рік у сумі 7769 грн. та частково за 2007 р. у сумі 3538 грн., а всього у сумі 11307 грн., що стало підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості у сумі 11307 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду СФГ “Райна” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення, оскільки господарським судом неповністю з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи та  порушено норми матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги СФГ “Райна” посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про наявність заборгованості СФГ „Райна” за договором від 03.01.04 р. у сумі 7769 грн. за 2005 р. і 3538 грн. за 2007 р., а відповідно із цим безпідставним є і висновок суду 1 інстанції про розірвання договору від 03.01.04 р.

На думку скаржника плату за договором про спільну обробку землі за 2005 р. він здійснив у 2004 році, так як у 2004 році не здійснював обробку землі у зв'язку з її непридатністю для використання і за цей рік не повинен був сплачувати позивачу грошових коштів, оскільки умовами договору передбачена оплата тільки у випадку обробки землі. За 2007 рік заборгованість у сумі 3538 грн. на час подання позову була відсутня, тому що строк її сплати спливав 30.09.07 р., а на час прийняття місцевим господарським судом оскарженого рішення вказана сума була сплачена за платіжним дорученням №35 від 12.09.07 р.

Проте незважаючи на вищевикладене скаржник погоджується на розірвання спірного договору, але тільки після збирання врожаю 2008 р., так як земельна ділянка в серпні 2007 р. засіяна ним озимим ріпаком.

       Крім того, скаржник вважає, що всупереч ч.3 ст.652 ЦПК України місцевий суд не визначив наслідків розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням  договору   про спільну обробку земель від 03.01.2007р.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

03.01.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір про спільну обробку земель, відповідно до якого позивач в зв'язку з обмеженими можливостями по самостійній обробці земельної ділянки площею 77,69 га. передає її в тимчасове спільне використання відповідачу, який приймає її в обробку з метою одержання врожаю сільськогосподарських культур.

Вказаний договір на час звернення позивача із даним позовом є чинним, оскільки в установленому законом порядку не розірвано та не визнано недійсним.

Відповідач відповідно до п. 2.2. договору у випадку самостійної обробки земельної ділянки проводить розрахунки з позивачем продукцією, послугами, або в грошовій формі в сумі 100 грн. за 1 га. земельної площі, тобто 7769 грн. на рік.

Згідно із пунктом 2.3 договору плата проводиться щорічно: 50% оплати до 1 липня поточного року, 50% оплати до 1 жовтня поточного року.

Як вбачається з довідки відділу освіти Арцизської райдержадміністрації за вищезазначеним договором СФГ „Райна” у 2004 р. сплатило 7769 грн., у 2006 р. –8000 грн.(переплата 231 грн.), у 2007 р. –4000 грн.(на час подачі позову переплата 155,5 грн.), а в 2005 р. плату не вносив.

Таким чином, з урахуванням умов договору щодо розміру плати, строків її внесення та переплати у 2006 році 231 гривні, у першому півріччі 2007 р. 155,5 грн., на час подачі позову борг СФГ „Райна” складав не 11307 грн., а 7422,5 грн.

Доводи скаржника про те, що у 2004 році він не обробляв земельну ділянку і за умовами договору не повинен був здійснювати плату за користування земельною ділянкою судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки це суперечить умовам договору та фактичним діям останнього.

Як зазначалося вище, пунктом 2.3 договору передбачена щорічна оплата і будь-яких умов, яки б виключали цю оплату в договорі не міститься. Про це свідчать і дії самого скаржника, який у 2004 році сплатив позивачу за користування земельною ділянкою. Посилання СФГ „Райна” на те, що у 2004 р. воно здійснило передплату за 2005 р. і в 2004 р. не обробляло землю всупереч вимогам ст.33 ГПК України відповідними доказами не підтверджено. Крім того, в самій апеляційній скарзі СФГ „Райна” зазначає, що у 2004 році здійснювало обробку землі, вносило органічні добрива.

За таких обставин судова колегія вважає, що борг відповідача за договором від 03.01.04 р. на час подачі позову складав 7422,5 грн. При цьому в ході розгляду справи відповідач 12.09.07 р., тобто до настання строку оплати всієї суми за 2007 рік, сплатив 4000 грн.

Таким чином, на час прийняття оскарженого рішення борг відповідача за договором від 3.01.04 р. з врахуванням переплат за 2006, 2007 роки у сумі 462 грн., складав 7307 грн., а відповідно із цим на цей час був відсутній і предмет спору щодо позовних вимог про стягнення з СФГ „Райна” 4000 грн.

За таких обставин з СФГ „Райна” відповідно із ст.ст.525,526,629 ЦК України підлягає стягненню 7307 грн., а щодо позовних вимог про стягнення 4000 грн., які відповідачем були сплачені в ході розгляду спору по суті, провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд помилково стягнув з Загальноосвітньої  школи 11307 грн., замість 7307 грн.

Згідно із ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

      Як вбачається із умов договору позивач, укладаючи його, розраховував на отримання щорічної плати за користування відповідачем земельною ділянкою, однак матеріали справи свідчать про те, що відповідач у 2005 році не сплативши за користування земельною ділянкою позбавив Загальноосвітню школу того, на що вона розраховувала, тобто відповідач істотно порушив умови договору, а тому місцевий господарський суд правомірно у відповідності із ст.651 ЦК України розірвав договір про спільну обробку земель від 03.01.04 р.

       Відповідно із ч.5 ст.653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку із істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

    Із змісту цієї статті випливає, що сторона, яка істотно порушила умови договору, не може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору, тому доводи скаржника про не застування наслідків розірвання договору є безпідставними, і крім того ці доводи скаржник обґрунтовував ч.3 ст.652 ЦПК України, яка у господарському судочинстві не може бути застосована.

Як вбачається з наявних матеріалів справи про дату і місце судового засідання від 11.10.07 р. скаржник не був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.10.07 р. отримав лише 13.10.07 р. (а.с.44). Вказана обставина відповідно із п.2 ч.3 ст.104 ГПК України є безумовною  підставою для скасування оскарженого рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга СФГ „Райна” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 11.10.07 р. –скасуванню.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита, витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на скаржника у повному обсязі, оскільки відповідно із п.3 ст.8 Декрету КМ України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 р. із змінами позивачу не може бути повернено держмито оплачене в частині припинення позовних вимог про стягнення 4000 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК  України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Райна” задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 11.10.07р. скасувати.

2.Позов Навчально-виховного комплексу „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів –дошкільний навчальний заклад” задовольнити частково.

3.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Райна” (68400 Одеська область м. Арциз вул. Леніна, 50 кв. 2, код 31165049, р\р 260013149 в Арцизькому відділенні “Райффайзенбанк Аваль” МФО 328351) на користь Навчально-виховного комплексу „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів –дошкільний навчальний заклад” (68451 Одеська область Арцизький район с.Полинівка, вул. Богданова, 39, код 26455650, р/р 35428009001872 в УДК України в Одеській області МФО 828011 ) 7307 грн. 00 коп. боргу, 198 грн.07 коп. держмита за розгляд позовної заяви, 118 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

4.Провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 4000 грн. припинити.

5.Видачу наказів за постановою та в порядку ст.122 ГПК України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

            Головуючий суддя                                                                 М.С. Петров

          Суддя                                                                                     С.І. Колоколов

          Суддя                                                                                      Г.П.  Разюк