Рішення

від 16.05.2024 по справі 303/2626/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Мукачево Справа №303/2626/24

2/303/435/24

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Кость В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідачів:(1) Великолучківської сільської ради;

(2) ОСОБА_1

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Сільсько-господарські інвестиції»

про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Мукачівська окружна прокуратура в інтересах держави звернулася до суду з позовом до відповідачів про:

- визнання недійсним та скасування рішення Великолучківської сільської ради №1188 від 29.11.2021 «Про передачу земельних ділянок у власність», в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки вартістю 165619,04 грн., кадастровий номер 2122781200:01:003:0007 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за адресою урочище «Гозманка» на території Великолучківської сільської ради Мукачівського району (надалі Рішення);

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2529643421040) державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 2122781200:01:003:0007 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за адресою урочище «Гозманка» на території Великолучківської сільської ради Мукачівського району (надалі Земельна ділянка).

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог по справі зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «Сільсько-господарські інвестиції».

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що на підставі Рішення відповідача (1) було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 . Земельної ділянки та передано її останньому у власність для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, на підставі вищезазначеного рішення органу місцевого самоврядування 08.12.2021 року державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Вознюком О.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію за відповідачем (2) права власності на Земельну ділянку.

Разом з тим, всупереч положенням Земельного кодексу України, ОСОБА_1 , на підставі оскаржуваного за предметом позову рішення Великолучківської сільської ради безпідставно повторно набув безоплатно у власність Земельну ділянку. Таким чином, Рішення підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація права власності на Земельну ділянку скасуванню.

Нормативно правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 116, 118, 152 Земельного кодексу України.

Відповідачі відзиву на позов не подали.

Від третьої особи пояснень до суду не надходило.

На підставі ухвали суду від 22 березня 2024 року відкрито провадження у справі та визначено проведення її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та за наявними у ній матеріалами, тому справа розглядається судом без фактичної присутності у судовому засіданні учасників судового процесу, тобто з урахуванням особливостей, регламентованих статтею 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що у відповідності до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичних осіб,прав таінтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається уст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.20Цивільного кодексуУкраїни право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Однією з основоположних засад цивільного судочинства є диспозитивність цивільного процесу, детермінація якого наведена у ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Розкриваючи зміст поняття диспозитивності цивільного судочинства законодавець зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, диспозитивність полягає в наданій учасникам судового процесу можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

В загальному, враховуючи принцип диспозитивності, суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав позову, які ними вільно зазначені.

Поряд з цим, основою, для судового розгляду у цивільному судочинстві, серед іншого, є переданий на розгляд суду позов, який визначається як письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

В свою чергу, структурними елементами позову є предмет, підстава та зміст.

Вказані складові частини мають бути зазначені у позові для можливості втілення права особи на порушення цивільної справи у суді і можливості практичної реалізації судової діяльності на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

В свою чергу, підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому вимогу про визнання недійсним та скасування Рішення, скасування державної реєстрації права власності та навів підстави, якими він обґрунтував вимоги за предметом позову, які зазначені судом в описовій частині даного рішення.

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних правовідносин з метою встановлення фактів порушення земельного законодавства при наданні позивачу у власність Земельної ділянки та застосування у зв`язку з цим правових механізмів захисту та відновлення порушеного права у контексті із вимогами за предметом позову (при наявності порушень прав).

2. Не оспорюється учасниками справи той факт, що матеріально-правовим об`єктом, з привиду якого виникло конфліктне правовідношення між сторонами справи є нерухоме майно, а саме: Земельна ділянка, яка передана у власність відповідачу (2).

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин пов`язаних із Земельною ділянкою суд наводить наступні обставини справи.

На підставі рішення Великолучківської сільської ради від 29 листопада 2021 року №1188 «Про передачу земельних ділянок у власність» було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни їх цільового призначення для ведення особистого селянського господарства та передано у власність громадянам земельні ділянки за межами населеного пункту на території Великолучківської сільської ради, урочище «Гозманка», згідно списку, що є додатком до Рішення (а.с. 14-17). У власність ОСОБА_1 було передано земельну ділянку (кадастровий номер 2122781200:01:003:0007) площею 2,0000 га.

Право власності на Земельну ділянку зареєстровано за відповідачем (2) 10.12.2021 на підставі рішення державного реєстратора за індексним номером 62182556, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.02.2024 №366653982.

23 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільсько-господарські інвестиції» було укладено договір оренди Земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, відповідно до умов якого відповідач (2) передав Товариству в строкове платне володіння Земельну ділянку строком на 25 років.

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Відповідно достатті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормамиЗемельного кодексу України.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей116,118,121 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 81Земельного кодексуУкраїни громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі Кодекс) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту «в» частини третьоїстатті 116 Кодексу безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» частини першоїстатті 121 Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно з частинами шостою, сьомою та дев`ятоюстатті 118 Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу,розглядає клопотанняу місячнийстрок ідає дозвілна розробленняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиабо надаємотивовану відмовуу йогонаданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що ними регламентовано підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду якого визначені встатті 118 Кодексуоргани приймають одне з відповідних рішень.

Регламентований статтею 118 Кодексу порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей116,121 Кодексу.

Відповідно до частини четвертоїстатті 116 Кодексу передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час видачі Великолучківською сільською радою спірного Рішення, всупереч частині четвертійстатті 116 Кодексу, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що мало слугувати самостійною окремою підставою для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою та відмови у наданні спірної ділянки у приватну власність відповідача (2) безкоштовно.

Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1185-сг від 26.06.2018, з якої вбачається, що ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2122785800:01:002:0034, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Новодавидківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області та передано її у власність.

В подальшому, відповідач (2) відчужив вищезазначену земельну ділянку громадянину ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.08.2018 року посвідченому приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В. та зареєстрованому в реєстрі за №419 (а.с. 37-38).

Таким чином, ОСОБА_1 , повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку, отримав у власність спірний об`єкт нерухомого майна Земельну ділянку.

Пунктом «г» частини третьої ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З урахуванням приписів статей116,118,121,123,134 Земельного кодексу Україниправо на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц (провадження №14-6цс19).

Приймаючи оспорюване за предметом позову Рішення, в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 Земельної ділянки відповідач (1) не перевірив дані щодо фактичної реалізації відповідачем (2) права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тим самим порушив вимоги земельного законодавства, а тому таке Рішення слід визнати недійсним.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині скасування Рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком, державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

З огляду на викладене, у зв`язку із визнанням недійсним і скасуванням Рішення в частині передачі безоплатно у власність відповідача (2) Земельної ділянки, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності, державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку вартістю 165619,04 грн., кадастровий номер 2122781200:01:003:0007 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за адресою урочище «Гозманка» на території Великолучківської сільської ради Мукачівського району також підлягає скасуванню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

4. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позов Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави задоволити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Великолучківської сільської ради №1188 від 29.11.2021 «Про передачу земельних ділянок у власність», в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки вартістю 165619,04 грн., кадастровий номер 2122781200:01:003:0007 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: урочище «Гозманка» на території Великолучківської сільської ради Мукачівського району.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2529643421040) державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122781200:01:003:0007, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: урочище «Гозманка» на території Великолучківської сільської ради Мукачівського району.

4. Стягнути з Великолучківської сільської ради на користь Закарпатської обласної прокуратури суму 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень у відшкодування витрат зі сплати судового збору на розрахунковий рахунок IBAN UA 228201720343130001000018475, Державна казначейська служба України м.Київ, код 02909967.

4.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури суму 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень у відшкодування витрат зі сплати судового збору на розрахунковий рахунок IBAN UA 228201720343130001000018475, Державна казначейська служба України м.Київ, код 02909967.

5.Рішення суду набирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: Мукачівська окружна прокуратура, м.Мукачево, вул. А. Літуна 15.

Відповідачі:(1) Великолучківська сільська рада, 89625, с.Великі Лучки Мукачівського району, вул. Центральна 37, код ЄДРПОУ 38625180;

(2) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Сільсько-господарські інвестиції», 88017, м.Ужгород, вул. Загорська 51, код ЄДРПОУ 43493085.

Суддя В.В. Кость