Вирок

від 14.05.2024 по справі 461/3743/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3743/24

Провадження № 1-кп/461/477/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2024 м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження №12024141360000414 від 31.01.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Києва, вірменина, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (готель «Пальма»), солдата резерву 46 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , солдата військової служби за призовом під час мобілізації, раніше судимого, зокрема вироком Галицького районного суду м.Львова від 13.03.2021 за вчинення 16.01.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України -

в с т а н о в и в:

солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, 08.01.2024, приблизно о 16 год. 45 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що на АДРЕСА_2 , де здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_7 ?я ОСОБА_8 , та, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу таємно викрав зі столу (прилавку) в приміщенні вказаного магазину ювелірний виріб із срібла (ланцюжок) 959 проби, вагою 139,45 грам, із якірним плетінням, довжиною 65 см (арт 1318-1), вартістю 13934,50 грн., що належить ОСОБА_6 , після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, маючи намір в подальшому продати вказаний ювелірний виріб, а отримані гроші витратити на власні потреби.

Надалі, 09.01.2024 ОСОБА_4 викрадений в магазині «Lion» ювелірний виріб із срібла (ланцюжок) 959 проби, вагою 139,45 грам, із якірним плетінням, довжиною 65 см, здав під заставу у відділення ПТ «Ломбард «Кредити під заставу» ТОВ «Фіннова» та Компанія», код ЄДРПОУ 42971316, що на вул.Куліша, 44 у м. Львові, на свої документи, отримавши за нього гроші, які витратив на власні потреби.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 13934,50 гривень.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, визнав повністю, та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив суду, що 08.01.2024 він перебував в приміщенні магазину «Lion», що на АДРЕСА_2 , звідки викрав зі столу (прилавку) ювелірний виріб із срібла (ланцюжок), який здав під заставу у ломбард. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.

Потерпіла ОСОБА_7 ?я ОСОБА_8 в судовому засіданні просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та визначити останньому міру покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3ст.349 КПК Українита отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, доведена повністю.

Виходячи з вимогст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України є правильною, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»(із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимогст.65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до ст. ст. 50, 65ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання, визначені уст.65КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуванняст.75КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

У відповідності дост.12 КК Україникримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, оскільки обвинувачений ще під час досудового розслідування визнав свою винуватість, що підтвердив під час судового розгляду, розкаюючись у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зіст. 12 КК Україниє тяжким злочином, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він є військовослужбовцем, з середньою освітою, не одружений, дітей не має, на обліку у психоневрологічному диспансері та у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр провенції та терапії узалежнень» не перебуває.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.75 КК України.

Судом встановлено, що вироком Галицького районного суду міста Львовавід 13.03.2024 ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні 16.01.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно правового висновку Об`єднаної палати ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17 пр. № 51-8867кмо18 при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

Частиною 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Суд приймаєдоуваги,щообвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченне ч.4 ст.185 КК України, до постановлення вироку Галицького районного суду міста Львовавід 13.03.2024,тому остаточнепокарання ОСОБА_4 слід призначитивідповідно довимог ч.4 ст.70КК Україниза сукупністюзлочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м.Львова від 13.03.2024 у виді 1 (одного) року обмеження волі, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком.

Вирішуючи питання про застосування статті 75 КК України, суд виходить з наступного.

Кримінальний кодекс України не містить норми, яка би регулювала питання призначення покарання за сукупністю злочинів у випадку призначення особі покарання за окремими вироками із застосуванням ст. 75 КК України.

Однак у постанові Об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі № 199/1496/17,зроблено такий висновок щодо застосування норм права: «Кримінально-правові норми, передбачені статтями70,75 ККУкраїни не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4ст.70КК України,суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбаченихст.75КК України».

Отже, застосування частини 4 ст. 70 КК України, у разі призначення особі покарання за вчинення кримінального правопорушення до попереднього вироку суду, яким особу було звільнено від відбування покарання з випробуванням, залежить від того, чи призначається особі покарання, яке слід відбувати реально, або ж до особи застосовуються положення ч. 4 ст. 70 КК України та ст. 75 КК України.

Відтак, об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в своїй постанові від 23 вересня 2019 року (справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631кмо19) запропонувала суду у подібній ситуації визначити остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК, після чого вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем та особою молодого віку, вчинив дане кримінальне правопорушення, на момент вчинення якого не мав жодної судимості, щиро розкаявся у вчиненому, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 30.04.2024 у справі №463/3656/24, провадження 1-кс/461/3289/24, суд вважає за необхідне залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядкуст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 65, 70, 75, 185 КК України,ст.ст. 100, 349, 368-371,373,374,376 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м.Львова від 13.03.2024 у справі №461/1952/24 у виді 1 (одного) року обмеження волі, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 30.04.2024 у справі №463/3656/24, провадження 1-кс/461/3289/24 - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме «СD-R» диск, 2 шт. - залишити у матеріалах кримінального провадження №12024141360000414.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1