Постанова

від 02.05.2024 по справі 925/1437/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. м.Київ Справа№ 925/1437/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.05.2024:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Слинько М.Г. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 23.06.2023 (повний текст складено 10.07.2023)

у справі № 925/1437/22 (суддя К.І. Довгань)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Черкаської міської ради,

про визнання неправомірною бездіяльності та скасування державної реєстрації земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ЮНІТ" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок площею 4,2577 га з кадастровим номером 7110136400:05:028:0071 та площею 0,3900 га з кадастровим номером 7110136400:05:028:0072, що розташовані за адресою: провулок Анатолія Пашкевича, 8/1, м. Черкаси;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області скасувати з 01 серпня 2017 року державну реєстрацію земельних ділянок площею 4,2577 га з кадастровим номером 7110136400:05:028:0071 та площею 0,3900 га з кадастровим номером 7110136400:05:028:0072, що розташовані за адресою: провулок Анатолія Пашкевича, 8/1, м. Черкаси, із закриттям Поземельних книг на них.

Позов обґрунтований тим, що відповідно договору про поділ нерухомого майна, укладеного 09.10.2013 між ТОВ "Круг-Будкомплект" та ТОВ "Юніт", позивач на був право власності на ряд об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, провулок XX Партз`їзду, 8/10 і належали до поділу вище названим товариствам на праві спільної часткової власності.

ТОВ "Круг-Будкомплект" та ТОВ "Юніт" стали учасниками спільної часткової власності на комплекс будівель та споруд після придбання часток у праві власності на цей комплекс у ТОВ "Нікос" згідно договору купівлі- продажу від 20 квітня 2012 року, додаткового договору купівлі-продажу від 16 травня 2012 року та договору купівлі-продажу від 29 березня 2013 року.

Вищеназваний комплекс будівель та споруд був розташований на земельних ділянках загальною площею 129318 кв.м за адресами: провулок XX Партз`їзду, 8/1 та 8/9 в м. Черкасах, які були передані в оренду ТОВ "Нікос" згідно з договором оренди землі від 28 вересня 2009 року, укладеного з Чер каською міською радою.

Позивач зазначав, що цей договір оренди землі був укладений на підставі рішення Черка ської міської ради від 16 квітня 2009 року № 4-1146 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Нікос" земельних ділянок в оренду по провулку XX Партз`їзду, 8/1 та по провулку XX Партз`їзду, 8/9".

Згідно п. 2 цього рішення ТОВ "Нікос" були надані земельні ділянки по провулку XX Партз`їзду, 8/1 та по провулку XX Партз`їзду, 8/9 загальною площею 129318 кв.м (в т.ч. площею 320 кв.м-в спільне користування з ПП Бруй Ю. Т. та ПП Даниленко Т.Т.) під існуючі будівлі та споруди виробничої бази, з них: площею 92901 кв.м за рахунок власного землекористування в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) та площею 36417 кв.м за рахунок земель Черкаської міської ради в оренду на 1 рік (без права передачі її в суборенду) з подальшим викупом.

Позивач повідомив, що у 2009 році земельна ділянка площею 36417 кв.м після закінчення строку користування ТОВ "Нікос" перейшла до земель запасу міста.

Розпорядженням міського голови м. Черкаси від 22 лютого 2016 року "Про перейменування об`єктів топоніміки міста Черкаси" провулок XX Парт з`їзду в м. Черкасах перейменовано на провулок Анатолія Пашкевича.

Позивач вказав, що рішенням Черкаської міської ради від 17 березня 2016 року № 2-322 йому був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо від ведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,6477 га в оренду по про вулку Анатолія Пашкевича, 8/1 (населений пункт не вказаний) під комплекс бу дівель та споруд.

На підставі розробленого проекту землеустрою за заявою позивача земельна ділянка площею 4,2577 га була зареєстрована в Державному зе мельному кадастрі 30 листопада 2016 року за кадастровим номером 7110136400:05:028:0071, а земельна ділянка площею 0,3900 га - 6 грудня 2016 року за кадастровим номером 7110136400:05:028:0072. Ці земельні ділянки були сформовані із земель, які знаходилися в оренді у колишнього землекористувача - ТОВ "Нікос" та земель запасу міста.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельних ділянок за адресою: провулок Анатолія Пашкевича, 8/1, м. Черкаси, 8 грудня 2016 року позивач передав до Черкаської міської ради, що підтверджується описом № 53629-3 прийняття документів.

Черкаською міською радою був підготовлений проект рішення № 1477-8-3 "Про надання ТОВ "Юніт" земельної ділянки в оренду по пров. Анатолія Пашкевича, 8/1", який розміщений на офіційному сайті Черкаської міської ради в мережі Інтернет.

Позивач зауважив, що після передачі проекту землеустрою до Черкаської міської ради він 6 вересня 2017 року, 4 лютого 2019 року, 27 лютого 2020 року та 6 квітня 2020 року звертався до Черкаської міської ради із запитами про реальну перспективу вирішення питання про надання йому в оренду земельних ділянок і лише у відповідях на запити за № 5057-01-25 від 23 березня 2020 року та за № 7353-01-25 від 22 квітня 2020 року йому було повідомлено про те, що питан ня про надання ТОВ "Юніт" земельної ділянки в оренду по провулку Анатолія Пашкевича, 8/1, м. Черкаси 19 квітня 2017 року 13 липня 2017 року та 12 кві тня 2018 року розглядалося на сесіях Черкаської міської ради, але рішення по цьому питанню з невідомих причин так і не було прийнято.

Позивач наголошував, що враховуючи ту обставину, що Черкаська міська рада до цього часу не прийняла рішення про надання позивачу вищеназваних земельних ділянок в оренду, позивач не отримав право оренди вищеназваних земельних ділянок, а тому не має правових підстав для реєстрації в установленому порядку цього права оренди.

Позивач зазначав, що незважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:05:028:0071 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі ще 30 листопада 2016 року, а земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:05:028:0072 - 6 грудня 2016 року ,з вини Черкаської міської ради не було зареєстровано за територіальною громадою міста Черкаси право власності на ці земельні ділянки, відповідно до частин дев`ятої та десятої ст.79-1 Земельного кодексу України пунктів 5 та 9 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-УІ, статті 3 Закону України "Про оренду землі".

Позивач повідомляв, що 16 листопада 2020 року він звертався до відповідача із заявою про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номера ми 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072 і отримав відповідь про те, що дер жавним кадастровим реєстратором подано заяву на скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації вищеназваних земельних ділянок.

Проте, як зазначив позивач, інформаційна довідка з Державного земельного кадастру свідчить про те, що державна реєстрація цих земельних ділянок до цього часу не скасована.

Позивач вважає, що вина відповідача як кваліфікаційна ознака для вчинення такої реєстраційної дії може бути як у формі дії, так і бездіяльності, тобто може передбачати активну чи пасивну поведінку особи.

На думку позивача, неправомірна бездіяльність відповідача щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072 має місце, а правові підстави для такого скасування прямо передбачені частиною десятою статті 24 За кону України "Про Державний земельний кадастр" та пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Позивач зауважував, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо своєчасного скасування державної реєстрації вищеназваних земельних ділянок призвела до пред`яв лення Черкаською міською радою позову про стягнення з позивача безпід ставно утриманих коштів (орієнтовної орендної плати) в розмірі 1511560,42 грн. за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року у зв`язку з кори стуванням позивачем вищеназваними земельними ділянками без договору оренди.

Короткий зміст заперечень проти позову

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив з підстав, що позивач не довів порушення його прав з боку Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, тому у позові просить відмовити повністю. Відповідач також просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності, оскільки позивачем подано позов з пропуском строку позовної давності, адже датою, коли ТОВ "Юніт", дізналося або мало дізнатися про порушення його права є дати: через один рік з дня (30.11.16) державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:05:028:0071, тобто з 29.11.2017; а також через один рік з дня (06.12.16) державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:05:028:0072, а саме з 05.12.2017. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності для скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071, 7110136400:05:028:0072 минув відповідно 29.11.2020 і 05.12.2020, а провадження у даній справі відкрито 02.01.2023, тобто з пропуском позовної давності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Черкаська міська рада, про визнання неправомірною бездіяльності та скасування державної реєстрації земельних ділянок відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22 мотивоване тим, що:

- позивачем не доведено правомірність позовних вимог, наявності у нього порушеного права у спірних правовідносинах;

- мета заявленого позивачем позову у вигляді уникнення стягнення з нього коштів за користування земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок для їх припинення як об`єктів майнових прав, є неправомірною. Суд першої інстанції при цьому керувався тим, що згідно чинного законодавства користування землею в Україні є платним, а позивач намагався створити правове підґрунтя для штучного звільнення свого товариства від цього обов`язку;

- обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування державної реєстрації земельних ділянок безумовно призведе до порушення прав Черкаської міської ради, як власника земельних ділянок, на яких розміщуються належні позивачу об`єкти нерухомого майна, тому в даному випадку позивач порушує положення ст. 13 Цивільного кодексу України;

- суд першої інстанції дійшов до висновку, що за таких обставин не можуть вважатися порушеними права позивача, метою яких є виключно уникнення виконання власних зобов`язань по платі за землю всупереч правам та інтересам Черкаської міської ради.

Стосовно заявленого до застосування строку позовної давності, суд першої інстанції вказав, що відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За правилами ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Оскільки судом не встановлено порушеного права і у позові на цій підставі відмовлено за недоведеністю позовних вимог, то строк позовної давності суд першої інстанції не застосував.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" (24.07.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладено в цінний лист, з яким направлено апеляційну скаргу до суду) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення було ухвалене судом при неповному з?ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, яким є неправильне тлумачення закону та незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Скаржник посилався на те, що:

- стосовно статусу заявника, скаржник зазначив, що існуючі правовідносини з третьою особою та позивачем щодо надання спірних земельних ділянок свідчать про те, що речовим правом, про яке йдеться мова в ч. 10 ст. 24 "Про державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру може бути тільки право власності на ці земельні ділянки, а отже заявником, який не здійснив державну реєстрацію цього речового права, повинна бути третя особа;

- щодо порядку реєстрації похідних від права власності речових прав, скаржник зазначив, що лише при наявності права власності на спірні земельні ділянки у територіальної громади м. Черкаси у позивача може виникнути таке похідне від нього права, як право оренди земельної ділянки. Отже державна реєстрація права власності на земельні ділянки створює правові підстави для розпорядження ними її власником, в тому числі і надання їх у користування (оренду);

- суд першої інстанції навмисно замовчує той факт, що саме Черкаська міська рада 08.12.2016 і до цього часу без будь-яких законних підставах в порушення ст. 123 Земельного кодексу України не приймає рішення про передачу спірних земельних ділянок в оренду позивачу. Саме неправомірною бездіяльністю Черкаської міської ради завдаються збитки територіальній громаді м. Черкаси;

- скаржник зазначає, що суд першої інстанції вважає, що позивачем не доведена правомірність позовних вимог, наявності у нього порушеного права у виниклих правовідносинах. Разом з цим саме неправомірна бездіяльність відповідача щодо не скасування державної реєстрації земельних ділянок у зв`язку з тим, що протягом одного року з дня здійснення їх державної реєстрації речове право на них не було зареєстровано, призвела до виникнення кондикційних відносин між Черкаською міською радою та позивачем і, як результат, пред`явлення Черкаською міською радою до позивача позову про стягнення безпідставно утриманих коштів (орендної плати) за період з 01.08.2017 по 31.07.2023 в сумі 1 511 560,42 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу на рішення

11.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Черкаської міської ради (третя особа) надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому третя особа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи третьої особи у відзиві зводяться до того, що:

- стосовно статусу "заявника" Черкаська міська рада зазначає, що заявником у розумінні ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру є особа, за заявою якої проводиться реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, тобто позивач;

- Черкаська міська рада зазначає, що доводи та мотиви позивача у частині того, що відсутність державної реєстрації права власності територіальної громади м. Черкаси на земельні ділянки перешкоджало б йому зареєструвати право користування на неї є безпідставними та спростовуються чинним законодавством;

- судом першої інстанції вірно було зазначено, що позивач домагається скасування державної реєстрації обох земельних ділянок, на яких в даний час розташовуються його об?єкти нерухомого майна, щоб унеможливити стягнення з нього коштів за користування земельними ділянками, бо земельні ділянки припинять своє існування як об?єкти речових прав";

- судом першої інстанції вірно зазначено, що мета заявленого позивачем позову у вигляді уникнення стягнення з нього коштів за користування земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок для їх припинення як об?єктів майнових прав, є неправомірною;

- обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування державної реєстрації земельних ділянок безумовно призведе до порушення прав Черкаської міської ради, як власника земельних ділянок, на яких розміщуються належні позивачу об?єкти нерухомого майна, тому в даному випадку позивач порушує положення ст. 13 Цивільного кодексу України;

- враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності та відсутності обґрунтування причин такого пропущення, своєчасність подання відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у позові слід відмовити у повному обсязі ще й з підстав, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1437/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22.

21.08.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 925/1437/22.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 24.08.2023 по 25.08.2023 включно перебував у відпустці, і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

У зв`язку з перебуванням з 21.08.2023 по 01.09.2023 включно у відпустці судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання стосовно поданої апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 справу № 925/1437/22 прийнято до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1437/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023, розгляд справи призначено на 19.10.2023.

19.10.2023 розгляд заяви не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 16.10.2023 по 20.10.2023 у відпустці головуючого судді Станіка С.Р.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, з 14.10.2023 по 24.10.2023 включно перебувала у відряджені, з 25.10.2023 по 31.10.2023 включно, 01.11.2023 перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні 14.12.2023 справу № 925/1437/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 клопотання Черкаської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 925/1437/22 - задоволено.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі № 925/1437/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні 22.02.2024 справу № 925/1437/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.202

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 клопотання Черкаської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 925/1437/22 - задоволено.

16.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт" надійшла заява про відвід колегії суддів у справі № 925/1437/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 визнано відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік Сергій Романович, судді: Шаптала Євгеній Юрійович, Тищенко Оксана Володимирівна, від розгляду справи № 925/1437/22, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніт" - необґрунтованим. Матеріали справи № 925/1437/22 вирішено передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою щодо розгляду заяви про відвід судді, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт" про відвід колегії суддів у справі № 925/1437/22 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт" про відвід колегії суддів у справі № 925/1437/22.

У зв`язку з перебуванням з 14.03.2024 по 27.03.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання стосовно поданої апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 справу № 925/1437/22 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 справу № 925/1437/22 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., розгляд справи призначено на 02.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 клопотання Черкаської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 925/1437/22 - задоволено.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.05.2024 з`явився представник Черкаської міської ради (третя особа).

Інші учасники справи до суду своїх представників не направили, про час і дату судового засідання повідомлялись засобами поштового зв`язку, а також засобами електронного зв`язку із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" (позивач), Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (відповідач), не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

В судовому засіданні 02.05.2024 Черкаської міської ради (третя особа) надав свої пояснення по суті спору та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаської міської ради від 17.03.2016 № 2-327 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,6477 га в оренду по пров. Анатолія Пашкевича (пров. ХХ Партз`їзду), 8/1 у м. Черкаси під комплекс будівель та споруд.

Правомірність набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомості за вказаною адресою не оспорюється.

На підставі розробленого проекту землеустрою за заявою позивача земельна ділянка площею 4,2577 га була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 листопада 2016 року за кадастровим номером 7110136400:05:028:0071, а земельна ділянка площею 0,3900 га - 6 грудня 2016 року за кадастровим номером 7110136400:05:028:0072.

Вказані земельні ділянки були сформовані із земель, які знаходилися в оренді у колишнього землекористувача - ТОВ "Нікос" та земель запасу міста.

08.12.2016 розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельних ділянок за адресою: провулок Анатолія Пашкевича, 8/1, м. Черкаси позивач передав до Черкаської міської ради.

Черкаською міською радою був підготовлений проект рішення № 1477-8-з "Про надання ТОВ "ЮНІТ" вказаних земельних ділянок загальною площею 4,6477 га в оренду на 49 років під комплекс будівель і споруд.

Остаточне рішення про передачу земельних ділянок в оренду позивачу не було прийнято.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072 - є сформованими за правилами ст. 79-1 Земельного кодексу України, і що учасниками спору не заперечувалось.

Ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

При цьому частина 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, передбачає, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Позивач наголошував, що ним було вчинено всі необхідні дії та подано повний пакет документів для отримання в оренду обох вказаних земельних ділянок під об`єктами своєї нерухомості, однак дане питання Черкаською міською радою вирішено не було, договір оренди між сторонами не укладено.

При цьому позивач не заперечував факт розміщення вказаних земельних ділянок під об`єктами нерухомості, які належать йому на праві спільної часткової власності, зокрема, з урахуванням договору про поділ нерухомого майна від 09.10.2013.

Позивачем до матеріалів справи надано копію договору оренди землі від 28.09.2009 року між Черкаською міською радою та ТОВ "Нікос", який є колишнім співвласником нерухомого майна із позивачем за адресою вул. ХХ Партз`їзду, 8/1 та 8/9 у м. Черкаси.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що не заперечувалось сторонами, на даний час на повторному вирішенні Господарського суду Черкаської області знаходиться, зокрема, справа № 925/1082/20 за позовом Черкаської міської ради до ТОВ "ЮНІТ" про стягнення 1 511 560,42 грн. безпідставно утриманих коштів (в розмірі орендної плати) за користування вказаними земельними ділянками за період з 01.08.2017 по 31.07.2020 (за кондикційним зобов`язанням).

При розгляді цієї справи судами було встановлено, що ТОВ "Круг-Будкомплект" і ТОВ "Юніт" на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2012, додаткового договору купівлі-продажу від 16.05.2012 та договору купівлі-продажу від 29.03.2013 придбали у ТОВ "Нікос" частки у праві власності на комплекс будівель і споруд по провулку ХХ Партз`їзду, 8/1, у м. Черкаси і відповідно набули право спільної часткової власності на цей комплекс.

Оскільки ТОВ "Круг-Будкомплект" і ТОВ "Юніт" набули право спільної часткової власності на вказані об`єкти нерухомого майна, які до цього належали на праві власності ТОВ "Нікос" і були розміщені на орендованій ТОВ "Нікос" у Черкаської міської ради землі земельній ділянці, то укладений Черкаською міськрадою з ТОВ "Нікос" договір оренди землі припинився, а відповідно припинилося і зобов`язання ТОВ "Нікос" зі сплати орендної плати за землю за цим договором. В даному випадку за таких обставин ТОВ "ЮНІТ" не перебирає на себе обов`язки орендаря земельної ділянки замість ТОВ "Нікос".

Також при первинному вирішенні спору у справі № 925/1082/20, суди спиралися на обставину, що на час придбання ТОВ "Круг-Будкомплект" і ТОВ "Юніт" у спільну часткову власність об`єктів нерухомого майна по провулку ХХ Партз`їзду (нині Анатолія Пашкевича), 8/1 у м. Черкаси земельна ділянка, на якій вони були розміщені, не була сформованою у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. При цьому виникнення спільної часткової власності на нерухоме майно по провулку ХХ Партз`їзду (нині Анатолія Пашкевича), 8/1, у м. Черкаси і подальший поділ його в натурі між відповідачем і ТОВ "Юніт" передбачає поділ і земельної ділянки, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, і внаслідок такого поділу повинно відбутися формування нових земельних ділянок у порядку відведення земельних ділянок із земель комунальної власності.

При первісному вирішенні спору у справі № 925/1082/20, у позові про стягнення коштів на користь Черкаської міської ради було відмовлено, оскільки позивач мав надати докази існування земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072, як об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, реальної можливості передачі позивачем цих земельних ділянок в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений у позові період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів наявності державної реєстрації за ним права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072, а відповідно і можливості реалізації ним права власності на ці земельні ділянки у вказаний в позові період.

При скасуванні рішень судів попередніх інстанцій у справі № 925/1082/20 Верховний Суд послався на постанову Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 з висновком про те, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013.

Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Наведене спростовує висновки судів попередніх інстанцій у справі № 925/1082/20, про те, що право комунальної власності на спірні земельні ділянки в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права, що позивач мав надати докази існування земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072, як об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, а відповідно і можливості реалізації ним права власності на ці земельні ділянки у вказаний в позові період.

В спорі у справі № 925/1437/22 позивач свою позицію обґрунтовував тим, що ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав, зокрема, підлягають: право власності та речові права на неру хоме майно, похідні від права власності, в тому числі: право користування (сервітут) та право оренди (суборенди) земельної ділянки. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги на рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частини першої ст.78 Земельного кодексу України, пра во власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками і тому лише державна реєстрація права власності на земельні ділянки створює правові підстави для розпорядження ними її власником, в тому числі і надання їх у користування (оренду).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072 були зареєстровані лише в ДЗК, без подальшої реєстрації ділянок за Черкаською міською радою на праві комунальної власності у Державному реєстрі речових прав у спірний період стягнення грошових коштів по справі № 925/1082/20 (з 01.08.2017 по 31.07.2020).

Позивач доводить, що лише після первинної реєстрації права комунальної власності на ділянки за Черкаською міською радою, у нього б виникла можливість зареєструвати за собою похідне речове право - право оренди земельних ділянок, якби між сторонами було укладено відповідний договір.

Тому, на думку позивача, винною особою-заявником, яка не забезпечила реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки у Реєстрі речових прав, є лише Черкаська міська рада.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з матеріалів справи вбачається, що на праві комунальної власності обидві вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072 були зареєстровані за Черкаською міською радою лише 24 січня 2023 року.

Позивач за позовом у справі № 925/1437/22 просить, зокрема, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області скасувати з 01 серпня 2017 року державну реєстрацію земельних ділянок площею 4,2577 га з кадастровим номером 7110136400:05:028:0071 та площею 0,3900 га з кадастровим номером 7110136400:05:028:0072, що розташовані за адресою: провулок Анатолія Пашкевича, 8/1, м. Черкаси, із закриттям Поземельних книг на них.

При цьому позивач вказує, що за правилами ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Позивач фактично заявляє вимоги про скасування державної реєстрації обох спірних земельних ділянок у ДЗК з 01.08.2017, що дасть можливість уникнути стягнення коштів за користування землею у незавершеному спорі по справі № 925/1082/20 і вважає саме такий спосіб захисту своїх прав ефективним.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" та постановою Кабінету Міністрів України N 1051 від 17.10.2012 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" (далі - Порядок) врегульовані питання формування земельної ділянки.

Згідно вказаного Закону, кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки, згідно положень частини 4 вказаної статті Закону, Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

- поділу чи об`єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Згідно з п. 114 Порядку, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що у випадку, якщо державна реєстрація вказаних земельних ділянок, на яких в даний час розташовано нерухоме майно позивача, буде скасована, то земельні ділянки припиняють існування як об`єкт цивільних прав в силу ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами третьої особи про те, що відповідно до п2) ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 28 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Отже, з положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що не є обов`язковою первинною реєстрацією у Реєстрі речових прав саме реєстрація Черкаською міською радою, як власником землі, земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071 та 7110136400:05:028:0072 на праві комунальної власності, що б унеможливлювало реєстрацію похідних речових прав.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що він у судовому порядку намагався визнати укладеним договір оренди землі між Черкаською міською радою та ТОВ "ЮНІТ", на підставі якого б домагався реєстрації за собою права оренди і при наявності судового рішення про визнання договору укладеним йому було відмовлено державним реєстратором через відсутність первинної реєстрації в реєстрі права комунальної власності на вказані земельні ділянки.

Стосовно визначення особою-заявником для реєстрації речового права на земельну ділянку, то Черкаська міська рада посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 05.05.2022 по справі №819/375/18, де зазначено, що скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється у випадку, коли речове право на земельну ділянку не зареєстровано з вини заявника, тобто особи, за заявою якої проводилася державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Тобто підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є наявність вини з боку особи, за заявою якої вносилися відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку (п. 35).

Також, Верховний Суд у постанові від 27.10.2021 по справі №809/1493/17 зазначив, що обов`язок скасування державної реєстрації земельної ділянки виникає у Державного кадастрового реєстратора, який здійснює таку реєстрацію, за наявності сукупності таких умов:

-з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки минуло не менше одного року;

-у цей період часу речове право на таку земельну ділянку не зареєстровано;

- відсутність реєстрації речових прав на земельну ділянку обумовлена наявністю вини з боку саме заявника, тобто особи, яка звернулась за здійсненням державної реєстрації земельної ділянки і якій за рішенням, зокрема, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що заявником у розумінні ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру є особа, за заявою якої проводилася реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі на підставі документації із землеустрою, тобто ТОВ "ЮНІТ", а в даному випадку особою-заявником, з вини якої не було здійснено реєстрацію речового права на земельні ділянки, є позивач - ТОВ "ЮНІТ".

У справі відповідачем заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки позивачем подано позов з пропуском строку позовної давності, адже датою, коли ТОВ "Юніт", дізналося або мало дізнатися про порушення його права є дати: через один рік з дня (30.11.16) державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:05:028:0071, тобто з 29.11.2017; а також через один рік з дня (06.12.16) державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:05:028:0072, а саме з 05.12.2017. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності для скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0071, 7110136400:05:028:0072 минув відповідно 29.11.2020 і 05.12.2020, а провадження у даній справі відкрито 02.01.2023, тобто з пропуском позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, якщо судом не буде встановлено порушеного права, то у позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог та за відсутністю порушеного права, а не через пропуск строку позовної давності.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, оскільки особою-заявником у розумінні норми ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, з вини якої протягом року не було зареєстровано речове право на земельну ділянку і її державна реєстрація має бути скасована, - є сам позивач ТОВ "ЮНІТ", а тому при вирішенні спору слід врахувати і відповідну мету заявлення позову у даній справі в контексті належності обраного способу порушеного права.

Позивач вважає свої права порушеними, оскільки земельні ділянки в оренду йому так і не надано.

При цьому позивач домагається скасування державної реєстрації обох земельних ділянок, на яких в даний час розташовуються його об`єкти нерухомого майна, щоб унеможливити стягнення з нього коштів за користування земельними ділянками у справі № 925/1082/20, оскільки земельні ділянки припинять своє існування як об`єкти речових прав.

Згідно ч.1, ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Відповідно до пп.14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (ст.ст.10, 265 та 284 Податкового кодексу України).

За правилами ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспо рювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або май нового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припи нення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держав ної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивач вказував, що оскільки частиною 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачена можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки безпосередньо за рішенням суду, то це дає підстави для висновку про можливість захисту порушеного права у обраний позивачем спосіб.

На переконання позивача, саме неправомірна бездіяльність відповідача щодо невиконання приписів статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (про скасування державної реєстрації земельних ділянок у зв`язку з тим, що протягом одного року з дня здійснення їх державної реєстрації речове право на них не було зареєстроване), призвела до виникнення кондикційних відносин між Черкаською міською радою та позивачем і, як результат, пред`явлення Черкаською міською радою до позивача позову про стягнення безпідставно утриманих коштів (орієнтовної орендної плати) за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірність позовних вимог, наявності у нього порушеного права у виниклих правовідносинах, а мета заявленого позивачем позову у вигляді уникнення стягнення з нього коштів за користування земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок для їх припинення як об`єктів майнових прав, - є неправомірною. Суд апеляційної інстанції при цьому керується тим, що згідно чинного законодавства користування землею в Україні є платним, а позивач намагається створити правове підґрунтя для штучного звільнення свого товариства від цього обов`язку.

Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування державної реєстрації земельних ділянок безумовно призведе до порушення прав Черкаської міської ради, як власника земельних ділянок, на яких розміщуються належні позивачу об`єкти нерухомого майна, тому в даному випадку позивач порушує положення ст. 13 Цивільного кодексу України.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Близька за змістом правова позиція щодо обґрунтування порушеного права викладена у мотивувальній частині постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 9901/14/20 (пункт 19), від 15.04.2020 у справі № 9901/580/19 (пункт 21), від 11.03.2020 у справі № 9901/590/19 (пункт 16) та у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 820/3018/17 (абзац 27), від 13.05.2020 у справі № 826/12446/18 (пункт 38).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві предмет та підставу позову, зазначаючи яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, тобто вказує суду на обраний позивачем спосіб захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17).

Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок неодноразово робила Велика Палата Верховного Суду і його застосовували та продовжують застосовувати суди інших інстанцій, включно з касаційними, які також доклали зусиль для формування позиції стадійності захисту права.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду вказала у постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що за таких обставин не можуть вважатися порушеними права позивача, метою яких є виключно уникнення виконання власних зобов`язань по платі за землю всупереч правам та інтересам Черкаської міської ради, і права позивача обраним ним способом судовому захисту не підлягають в силу приписів ст. ст. 13, 15, 16 Цивільного кодексу України, а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання бездіяльності державного реєстратора неправомірною та скасування державної реєстрації - відмовлено повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалене з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2023 у справі № 925/1437/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 925/1437/22 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 15.05.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала