Постанова

від 15.01.2024 по справі 910/132/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа№ 910/132/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-3»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023

у справі № 910/132/23 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-3»

про стягнення 140 605,58 грн

ВСТАНОВИВ:

30.12.2022 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просило стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-3» заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 113 977,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 752,95 грн, три проценти річних у розмірі 1 666,35 грн, пеню у розмірі 1 509,87 грн та штраф у розмірі 5 698,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань на підставі договору № 09062/4-04 від 06.05.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/132/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з ЖБК «Політехнік-3» на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 113 977,53 грн заборгованості, 17 752,95 грн інфляційних втрат, 1 666,35 грн трьох процентів річних, 1 509,87 грн пені, 5 698,88 грн штрафу та 2 481,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що послуги надавалися та споживалися на виконання чинного договору, тож його умови є обов`язковими для сторін договору.

Врахувавши, що абонент (відповідач) кількість або вартість отриманих з 01.02.2021 по 30.09.2022 послуг не заперечив, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту з позивачем не направляв, відтак, місцевий господарський суд, спираючись на пункти 2.1.6 та 2.2.4 договору, кількість та вартість наданих позивачем з 01.02.2021 по 30.09.2022 послуг з водопостачання та водовідведення, вважав доведеними позивачем.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачеві надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.02.2021 по 30.09.2022 на суму 568 977,53 грн, з яких відповідачем було здійснено оплату в розмірі 455 000,00 грн. Відтак, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 113 977,53 грн (грошові кошти у розмірі 22 824,63 грн, які сплачені у лютому 2021 року, зараховані позивачем в оплату залишку боргу за січень 2021 року).

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Не погоджуючись із висновками та мотивами суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Скаржник вказував, що позивачем не долучено до матеріалів справи нормативно-правового акту, на підставі якого здійснено нарахування обсягів послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що позбавляє суд можливості перевірити їх обсяги і вартість.

Також скаржник вказував, що позивачем не подано суду належним чином засвідченої копії його статуту, що містить відомості про здійснювані ним види діяльності - централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, а також не подано копії ліцензій, що діяли у спірному періоді на право здійснення зазначених видів діяльності.

Крім того, на переконання скаржника, належними відповідачами за вимогами мають бути власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, яким належать приміщення і якими споживалися послуги з водопостачання та водовідведення, за відповідними тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку на підставі публічного договору про приєднання, оприлюдненого у газеті Київської міської ради «Хрещатик».

Разом з тим, апелянт звертав увагу апеляційного суду, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Також, на переконання апелянта він втратив підстави виступати стороною в договорі, так як саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами), або балансоутримувачами, та вчинити інші дії, передбачені законодавством У країни.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023 матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-3» у судовій справі № 910/132/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/132/23.

02.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/132/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/132/23 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-3» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023. Постановлено здійснювати апеляційний розгляд справи № 910/132/23 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

16.11.2023 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

У статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто, стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та не спростовується сторонами спору, на виконання укладеного Договору у період з 01.02.2021 по 30.09.2022 АТ «АК «Київводоканал» поставлено та надано, а ЖБК «Політехнік-3» прийнято питної води та послуги з водовідведення на загальну суму 568 977,53 грн, за які відповідач розраховувався частково в сумі 455 000,00 грн, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 113 977,53 грн.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку процесуального зобов`язання у сприянні суду у всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Позивачем надано до матеріалів справи копії актів обстеження та зняття показань з приладів обліку, якими підтверджуються щомісячні обсяги поставленої води та кількість прийнятих стоків у відповідності до умов пунктів 2.1.1-2.1.4 Договору, та які складені за участі представників позивача та відповідача.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи докази формування платіжних вимог (розрахункових документів) відповідача до банківських установ у спірний період у відповідності до вимог пунктів 2.2.1.-2.2.2 Договору, а також докази на підтвердження проведення відповідачем оплати здійсненого позивачем водопостачання та водовідведення за Договором.

Абонент (відповідач) заперечень кількість або вартість отриманих з 01.02.2021 по 30.09.2022 послуг в установленому порядку не надав, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту з позивачем не направляв, відтак, спираючись на пункти 2.1.6 та 2.2.4 договору, кількість та вартість наданих позивачем з 01.02.2021 по 30.09.2022 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються доведеними.

Договір у встановленому чинним законодавством порядку не припинено, не визнано недійсним, не розірвано.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 113 977,53 грн.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, колегія суддів зазначає, що вони арифметично вірні.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, з огляду на те, що послуги за спірним Договором надавалися юридичній особі, а не населенню.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-3» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/132/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/132/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/132/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.05.2024, після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко