Постанова

від 14.05.2024 по справі 910/8363/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа№ 910/8363/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.05.2024 у справі №910/8363/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Міністерства освіти і науки України

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023, повний текст якого складений 13.12.2023,

у справ № 910/8363/23 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»

до 1) Міністерства освіти і науки України

2) Держави України в особі Верховної Ради України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача1 - Мукачівський державний університет

про витребування майна, визнання протиправним рішення, припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України та Держави України в особі Верховної Ради України, у якому просило:

- витребувати на користь позивача з незаконного володіння Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104);

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16534003 від 16.10.2014 в частині державної реєстрації права власності Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) на будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104);

- припинити право власності Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) на будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104), номер запису про право власності: 7360224.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна - будівля ТП-152 вул. ХХ з`їзда КПРС (будівля ЗТП № 152) інв. № 66220, набувши таке майно шляхом внесення цього майна до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якого є позивач) в процесі корпоратизації майна державних підприємств, проте позивачем було встановлено, що вказана будівля ТП-152 була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під найменуванням «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 за Державою в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України).

Позивач зазначає про те, що будівля ТП-152 вул. ХХ з`їзда КПРС (будівля ЗТП № 152) інв. № 66220, передана до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач), на підставі наказу Міненерго № 123 від 14.07.1995, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59-1, загальною площею 40,2 кв м та будівля, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16534003 від 16.10.2014, а саме будівля трансформаторна літера В, загальною площею 53,7 кв м, що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна "комплекс", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 478651921104), номер запису про право власності 7360224, є однією і тією самою будівлею (тотожною) підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 597/01-23 від 10.03.2023, а також іншими наданими позивачем доказами.

Відповідач 1 та третя особа проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивачем не надано належних доказів того, що будівля ТП-152 вул. ХХ з`їзда КПРС (будівля ЗТП № 152) інв. № 66220, передана до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач), на підставі наказу Міненерго № 123 від 14.07.1995, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59-1, загальною площею 40,2 кв м та будівля, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16534003 від 16.10.2014, а саме будівля трансформаторна літера В, загальною площею 53,7 кв м, що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 478651921104), номер запису про право власності 7360224, є однією і тією самою будівлею, що свідчить про відсутності порушених прав позивача;

- будівля, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет) була побудована і введена в експлуатацію в 1973-1974 роках, як частина цілісного майнового комплексу, який належав: до спільній власності (комунальній) територіальних громад Закарпатської області в особі обласного виконавчого комітету ради народних депутатів (1973-1991 роки); Закарпатській обласній раді (1991-2009 роки); відповідачу 1 (з 2009 року). При цьому жодного відношення до будівництва та прийняття в експлуатацію вказаного майна ВАТ «Закарпаттяобленерго» не мало, а вказане майно зареєстровано задовго до створення останнього;

- спірне майно є майном навчальних закладів, а чинне законодавство містить пряму заборону на відчуження такого майна.

- позивачем пропущено строки позовної давності.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що він не є належним відповідачем, оскільки певний час органами реєстрації права власності майно загальнодержавної форми власності реєструвалось за Державою в особі Верховної Ради України, а вказані дії вчинялися на підставі діючої на той час ч. 1 ст. 32 Закону України «Про власність», положеннями якої було передбачено, що суб`єктом права загальнодержавної власності є Держава в особі Верховної Ради України, однак з 20.06.2007 Закон України «Про власність» втратив чинність, а право на здійснення повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, а отже і право представляти інтереси держави у зазначеній сфері, на даний час закріплено за урядом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ДАЕК «Закарпаттяобленерго» набуло права власності на об`єкти, що перебували у складі цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж (у тому числі будівлю ТП-152), наявність яких відображена у затвердженому наказом № 123 від 14.07.1995 акті оцінки цього майнового комплексу від 29.06.1995. При цьому факт внесення будівлі ТП-152 до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» згідно з наказом Міненерго № 123 від 14.07.1995 підтверджуються також Переліком майна, виданим Фондом державного майна України від 09.06.2016;

- з урахуванням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про власність», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», п. 15 Положення про порядок корпоратизації, внаслідок корпоратизації Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та перетворення його у ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач) все майно, включене до статутного фонду даного товариства, в тому числі й будівля ТП-152, стало власністю ДАЕК «Закарпаттяобленерго». Дата виникнення права власності ДАЕК «Закарпаттяобленерго» щодо такого майна - 31.08.1995 (з дати реєстрації ДАЕК «Закарпаттяобленерго»);

- водночас з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.12.2022 № 319026797 слідує, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Бангрова О.В., Мукачівського міськрайонного управління юстиції, Закарпатської області, індексний номер 16534003 від 16.10.2014, прийнятого на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та № САВ № 017481 від 06.05.2009, за державою в особі Верховної Ради України (орган управління Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет зареєстровано право власності на комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59, загальною площею 13216,70 кв м, що складається з учбового корпусу літера А - 4341,90 кв м, учбового корпусу літера Д - 599,70 кв м, учбового корпусу літера Е-е - 2022,60 кв м, котельні літера Б - 82,60 кв м, гуртожитку літера Г - 6169,90 кв м, трансформаторна літера В, сарай літера К, споруди 1-9, замощення І-ІІ-ІУ, резервуар ІІІ. Реєтраційний номер об`єкта нерухомого майна 478651921104, номер запису про право власності 7360224;

- наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що «трансформаторна, В» та будівля ТП-152 є одним і тим самим нерухомим майном;

- у матеріалах справи немає належних доказів виникнення у територіальної громади права власності на нерухоме майно «комплекс», до складу якого ввійшла «трансформаторна літера В», яке вона в подальшому передала державі в особі Верховної Ради України (орган управління Міністерство освіти і науки України). Крім того, матеріали справи не містять документів, які можуть бути підставою для включення будівлі «трансформаторна, В» до складу «комплексу» за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59. Відповідачами та третьою особою суду не було надано жодних доказів в підтвердження виникнення права власності на спірне майно до 31.08.1995 (дати виникнення права власності у позивача);

- враховуючи встановлення факту набуття ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач) права власності на будівлю ТП-152 з 1995, яке продовжує існувати на час розгляду даної справи, прийняття будь-якого акту про оформлення права власності на вказану будівлю за іншим суб`єктом є неправомірним та таким, що порушує право власності позивача на зазначену будівлю. Вказане свідчить про те, що рішення виконкому Мукачівської міської ради № 99 від 28.04.2009 та свідоцтво про право власності серії САВ № 017481 від 06.05.2009 (в частині оформлення права власності відповідачів) є недійсними з моменту їх видачі та не тягнуть правових наслідків, оскільки прийняті та видані в порушення вимог закону, зокрема, в порушення діючого права власності позивача;

- саме з моменту проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна «комплекс» (у складі якого перебуває будівля «трансформаторна, В»), будівля ТП-152 (під зміненим найменуванням «трансформаторна, В») є такою, що вибула з володіння позивача з обставин, що не залежали від його волі, а відтак позовна вимога про витребування з незаконного володіння Верховної Ради України та Міністерства освіти і науки України будівлі «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «комплекс» і знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104), на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» підлягає задоволенню;

- оскільки власником нерухомого майна «трансформаторна літера В» (ТП-152) за адресою: м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59, є саме позивач, то рішення державного реєстратора в частині реєстрації за відповідачами зазначеного майна є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню;

- враховуючи задоволення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідачів на спірне майно, похідна позовна вимога про припинення права власності Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) на будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104), номер запису про право власності: 7360224, також підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача 2 про те, що він не є належним відповідачем, зазначивши, що:

- згідно Закону України «Про власність» до 2007 року Верховна Рада України була суб`єктом права державної власності;

- в реєстрі міститься запис про реєстрацію права власності саме за державою в особі Верховної Ради України, який був внесений на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради № 99 від 28.04.2009, яким визначено відповідача 2, як суб`єкта права власності;

- Верховна Рада України є державним органом, а відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Отже, Верховна Рада України, як державний орган, може бути стороною у господарському процесі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство освіти і науки України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято про неповному та не всебічному з`ясуванню обставин справи, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й піж час розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:

- оскільки суд першої інстанції посилається на ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» згідно з якою Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна підтверджує факт передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) у порядку, встановленому законодавством, суд першої інстанції мав залучити до участі у цій справі Фонд державного майна України;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання апелянта та третьої особи про пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023, справу № 910/8363/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю. Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8363/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/8363/23.

15.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу, відповідачу 2 та третій особі відповідача 1.

05.02.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу, відповідачу-2 та третій особі відповідача-1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.03.2024 о 14:15 год.

27.02.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляді справи в суді першої інстанції, а також додатково пославшись на те, що:

- спірне майно не є майном закладу освіти, оскільки воно закріплено за третьою особою на правів господарського відання, а його власником є Держава в особі відповідача 2;

- зазначаючи про те, що суд першої інстанції мав залучити до участі у цій справі Фонд державного майна України апелянт не зазначив, яким чином рішення у цій справі вплинуло або може вплинути на права, інтереси та (або) обов`язки останнього;

- про порушення його прав позивач дізнався не раніше ніж 10.03.2023, коли судовим експертом було встановлено та зафіксовано у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 597/01-23 від 10.03.2023 тотожність будівлі ТП-152 вул. ХХ з`їзда КПРС та будівлі «Трансформаторної літера В»;

- незалежно від того в якому статусі була побудована введена в експлуатацію в 1973-1974 роках будівля, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет), станом на 1995 рік даний об`єкт був внесений Державою в особі Міненерго України до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якого є позивач),

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу позивач навів (попередній) орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги та які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

01.03.2024 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2, з посиланням на те, що він не є належним відповідачем, просить апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1342/24 від 25.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8363/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..

Крім того, 22.03.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., заяву представника Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.05.2024 об 11:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1827/24 від 14.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8363/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю., заяву представника Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Станом на 14.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Третя особа представників в судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, та відповідача 2, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

14.07.1995 наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго»», серед іншого, був затверджений акт оцінки цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та засновано на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж ДАЕК «Закарпаттяобленерго» та затверджено її статут.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів (рішення єдиного акціонера від 03.01.2020):

- ПрАТ «Закарпаттяобленерго» є новим найменуванням ПАТ «Закарпаттяобленерго»;

- ПАТ «Закарпаттяобленерго» є зміненим найменуванням ВАТ «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», у зв`язку з набранням чинності Законом України від 17.09.2008 «Про акціонерні товариства»;

- ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» було створене шляхом перетворення ДАЕК «Закарпаттяобленерго» у ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» та є правонаступником ДАЕК «Закарпаттяобленерго»;

- ДАЕК «Закарпаттяобленерго» заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1995 № 123 шляхом перетворення Закарпатського обласного підприємства електричних мереж у ДАЕК «Закарпаттяобленерго» відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», та є правонаступником Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

Отже, ДАЕК «Закарпаттяобленерго», правонаступником якої є позивач (ПрАТ «Закарпаттяобленерго»), було засновано на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж. Вказаний факт сторонами не заперечується.

На виконання наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго»» Фондом державного майна України розроблений Перелік майна, переданого до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступник ПАТ «Закарпаттяобленерго») від 09.06.2016 (далі Перелік нерухомого майна), у якому під порядковим номером 4785 значиться передача до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» будівлі ТП-152, вул. ХХ з`їзда КПРС, місцезнаходження: вул. А. Камінського (інвентарний номер об`єкта - 603, вартість 56 683 162,00 куп. крб).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.12.2022 № 319026797 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Бангрова О.В., Мукачівського міськрайонного управління юстиції, Закарпатської області, індексний номер 16534003 від 16.10.2014, прийнятого на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та № САВ № 017481 від 06.05.2009, за державою в особі Верховної Ради України (орган управління Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет зареєстровано право власності на комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59, загальною площею 13 216,70 кв.м., що складається з учбового корпусу літера А - 4 341,90 кв.м., учбового корпусу літера Д - 599,70 кв.м., учбового корпусу літера Е-е - 2 022,60 кв.м., котельні літера Б - 82,60 кв.м., гуртожитку літера Г - 6 169,90 кв.м., трансформаторна літера В, сарай літера К, споруди 1-9, замощення І-ІІ-ІУ, резервуар ІІІ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 478651921104, номер запису про право власності 7360224.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про те, що будівля ТП-152 вул. ХХ з`їзда КПРС (будівля ЗТП № 152) інв. № 66220, яка передана до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач), на підставі наказу Міненерго № 123 від 14.07.1995, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59-1, загальною площею 40,2 кв м та трансформаторна літера В, загальною площею 53,7 кв м, що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 478651921104), номер запису про право власності 7360224, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16534003 від 16.10.2014, є однією і тією самою будівлею, а тому реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за відповідачами під іншим найменуванням («трансформаторна літ «В») свідчить про те, що вказане майно вибуло з володіння позивача всупереч його волі та є порушенням його права власності.

З огляду на вказані обставини позивач просить:

- витребувати на користь позивача з незаконного володіння Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104);

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16534003 від 16.10.2014 в частині державної реєстрації права власності Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) на будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104);

- припинити право власності Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) на будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104), номер запису про право власності: 7360224.

Заперечення відповідачів та третьої особи проти позову детально наведені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 було затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств (далі - Програма приватизації), якою одним з етапів приватизації підприємств-монополістів визначено їх корпоратизацію, що є перетворенням у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій яких належить державі (п. 2.13, 2.14 Програми приватизації).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Пунктом 4 Указу Президента України від 04.04.1995 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) передбачено, що Фонд державного майна України передає Міністерству енергетики і електрифікації України управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до цього Указу, на період реформування електроенергетичної галузі та становлення ринку енергії.

Згідно з пунктами 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) (далі Положення № 508 від 05.07.1993), з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об`єктів приватизації та оренди.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Методики оцінки вартості об`єктів приватизації, затвердженої постановою Кабміну № 36 від 18.01.1995 (далі Методика оцінки вартості), розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації чи корпоратизації, визначається як вартість цілісного майнового комплексу відповідно до розділу III та з дотриманням вимог розділу VI цієї Методики.

Згідно з п. 11 розділу ІІІ Методики оцінки вартості цілісний майновий комплекс - це господарський об`єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Оцінка вартості цього комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.

Відповідно до п. 28 розділу IV Методики вартість основних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку (інвентарних карток) і відповідно до Порядку індексації вартості окремих видів майна або за результатами експертної оцінки, якщо приватизація здійснюється на неконкурентних засадах.

Згідно наказу Міністерства енергетики та електрифікації України «Про склад комісії з корпоратизації державних підприємств і виробничих енергетичних об`єднань» № 106 від 15.06.1995 (далі Наказ № 106 від 15.06.1995) вирішено: створити та очолити комісію з інвентаризації майна (п. 1.2); провести інвентаризацію майна державних підприємств і об`єднань відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (п. 1.3).

Додатком № 7 до Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 106 від 15.06.1995 визначений склад комісії з корпоратизації Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

На виконання Наказу №106, Закарпатським обласним підприємством електричних мереж прийнятий наказ «Про склад комісії з інвентаризації майна підприємства» № 122 від 21.06.1995, пунктом 1 якого вирішено провести інвентаризацію майна підприємства відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабміну № 158 від 02.03.1998 станом на 01.06.1995 (далі Положення № 158).

Відповідно до п. 4 Положення № 158 (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об`єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

За результатом проведення інвентаризації майна Закарпатського обласного підприємства електричних мереж станом на 01.06.1995 комісією були складені інвентаризаційні відомості основних засобів підприємства, згідно яких у складі основних засобів перебував об`єкт «будівля ТП-152 вул. ХХ з`їзда КПРС».

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Методики оцінки вартості, завершальним етапом послідовності оцінки майна цілісних майнових комплексів є складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу.

Із матеріалів справи вбачається, що акт оцінки цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, складений 29.06.1995, був затверджений наказом Міністерства енергетики та електрифікації України «Про створення ДАЕК «Закарпаттяобленерго»» № 123 від 14.07.1995.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з вищезазначеного та матеріалів справи вбачається:

1) на момент прийняття наказу Міненерго № 123 від 14.07.1995 існував цілісний майновий комплекс Закарпатського обласного підприємства електричних мереж;

2) з метою оцінки вартості цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж було проведено інвентаризацію майна, за результатами якої складено інвентаризацію основних засобів станом на 01.06.1995, до якого була включена будівля ТП-152, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59 (колишнє найменування вул. ХХ з`їзда КПРС);

3) вказаний цілісний майновий комплекс був оцінений згідно відомостей про баланс Закарпатського обласного підприємства електричних мереж відображених у інвентаризації основних засобів станом на 01.06.1995, про що на виконання вимог Методики оцінки вартості, був складений відповідний акт оцінки цілісного майнового комплексу від 29.06.1995;

4) акт оцінки від 29.06.1995 був затверджений наказом Міненерго № 123 від 14.07.1995, яким держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України засвідчила факт перебування об`єктів майна (у тому числі будівлі ТП-152) у складі майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та розмір статутного фонду акціонерного товариства, що утворювалось в процесі корпоратизації;

5) вказаним наказом Міненерго № 123 від 14.07.1995 на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж було утворено ДАЕК «Закарпаттяобленерго», що є правонаступником Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

Вказане свідчить про те, що ДАЕК «Закарпаттяобленерго» набуло права власності на об`єкти, що перебували у складі цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж (у тому числі будівлю ТП-152), наявність яких відображена у затвердженому наказом № 123 від 14.07.1995 акті оцінки цього майнового комплексу від 29.06.1995.

Факт внесення будівлі ТП-152 до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» згідно з наказом Міненерго № 123 від 14.07.1995 підтверджуються також Переліком майна, виданим Фондом державного майна України від 09.06.2016.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна підтверджує факт передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 5.1 Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМ України № 2097 від 25.11.2003 (в редакції, чинній станом на 09.06.2016), державний орган приватизації готує підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежитлові приміщення, які передані до статутного фонду господарського товариства або у власність покупцю на письмовий запит заявника.

З метою реалізації наявного у ПрАТ «Закарпаттяобленерго» права отримати підтвердження права власності на майно, передане до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якого є позивач) у процесі корпоратизації, ПрАТ «Закарпаттяобленерго» звернулось до ФДМ України з листом № 116-25/2732 від 04.05.2016, яким просило, відповідно до переліку документів, визначених у п. 2.3 Положення, підтвердити розмір цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та розмір статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» станом на момент проведення корпоратизації Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

У свою чергу ФДМ України здійснило перевірку наданих ПрАТ «Закарпаттяобленерго» документів та склало Перелік майна, переданий до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якого є ПрАТ «Закарпаттяобленерго») від 09.06.2016, у якому за № 4785 зазначило об`єкт нерухомого майна «будівля ТП-152, вул. ХХ з`їзда КПРС», місцезнаходження: вул. А. Камінського (інвентарний номер об`єкта - 603).

Отже, ФДМ України у Переліку майна від 09.06.2016 підтвердило включення будівлі ТП-152 до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» станом на 14.07.1995.

Поряд з цим відповідно до п. 15 Положення № 508 від 05.07.1993 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) лише з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства.

ДАЕК «Закарпаттяобленерго» у формі ВАТ було зареєстроване 31.08.2015, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності № 00131529 від 31.08.1995.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки датою державної реєстрації ДАЕК «Закарпаттяобленерго» є 31.08.1995, то згідно з п. 15 Положення про порядок корпоратизації право власності на майно Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, що перебувало у складі цілісного майнового комплексу, у тому числі на будівлю ТП-152, виникло у позивача (ПрАТ «Закарпаттяобленерго») саме з 31.08.1995, з моменту державної реєстрації юридичної особи, правонаступником якої він є.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.

Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Отже, правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного підприємства, є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у від 18.05.2021 по справі № 914/1898/18 (зі спору, що виник з подібних правовідносин).

Також слід врахувати, що Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затверджене наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25.11.2003, п. 4.1 якого було визначено, що при створенні холдингової компанії, державної акціонерної компанії невід`ємним додатком до рішення про створення компанії є акт приймання-передавання нерухомого майна, набрало чинності у 2003, тобто через вісім років з моменту видачі Наказу № 123 від 14.07.1995, а чинне станом на 14.07.1995 законодавство не передбачало складання акту приймання-передачі майна та переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду корпоратизованого товариства, як додатків до наказів про створення корпоратизованих товариств, а відтак Наказ Міненерго № 123 від 14.07.1995 не міг містити додатків у вигляді акту приймання-передачі майна або переліку нерухомого майна, переданого засновниками у власність ДАЕК «Закарпаттяобленерго».

Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про власність», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», п. 15 Положення про порядок корпоратизації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що внаслідок корпоратизації Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та перетворення його у ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач) все майно, включене до статутного фонду даного товариства, в тому числі й будівля ТП-152, стало власністю ДАЕК «Закарпаттяобленерго», а датою виникнення права власності ДАЕК «Закарпаттяобленерго» щодо такого майна є 31.08.1995 (з дати реєстрації ДАЕК «Закарпаттяобленерго»).

При цьому, як встановлено вище, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.12.2022 № 319026797 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Бангрова О.В., Мукачівського міськрайонного управління юстиції, Закарпатської області, індексний номер 16534003 від 16.10.2014, прийнятого на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та № САВ № 017481 від 06.05.2009 за Державою в особі Верховної Ради України (орган управління Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет зареєстровано право власності на комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59, загальною площею 13 216,70 кв.м., до складу якого входить і трансформаторна літера В.

Позивач зазначає про те, що «трансформаторна літ В» та будівля ТП-152 є одним і тим самим нерухомим майном.

До матеріалів справи позивачем надані копії:

- генерального плану (схеми) присадибної ділянки № 53 по вул. ХХ з`їзда КПРС (схеми земельної ділянки, вул. ХХ з`їзда КПРС, буд. 53 від 12.1978);

- витягу з рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 19.06.1991 № 104 «Про найменування нових та старих вулиць», з якого слідує, що вулицю ХХ з`їзду перейменовано на вулицю Яна Амоса Каменського;

- відповіді КП Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки № 14/8/15-52 від 26.01.2023, з якої слідує, що майнового комплексу по вул. Коменського Яна Амоса № 59 було змінено з № 53 на № 59;

- технічного паспорту на будівлю ТП-152 (реєстраційний № ТІ01:3402-0968-8110-8531) від 15.11.2022 зі схемою розташування будівель та споруд;

- наказу управління міського господарства Мукачівської міської ради № 287/0/24-22 від 19.12.2022 «Про присвоєння адрес об`єкта будівництва та об`єкта нерухомого майна», з якого слідує, що нежитловій збілілі закритої трансформаторної підстанції (ЗТП № 152), загальною площею 40,20 кв.м. по вул. ХХ з`їзда КПРС, б/н в м. Мукачево (балансоуттримувач Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» присвоєно адресу вул. Коменського Яна Амоса, 59-1, м. Мукачево;

- витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння поштових адрес ЄДЕССБ від 20.12.2022;

- роздруківки з сервісу «Google maps» з відомостями про місцезнаходження будівлі ТП-152 вул. ХХ з`їзда КПРС;

- довідки ПрАТ «Закарпаттяобленерго» № 154-25/5367 від 18.05.2023 щодо унікального номеру ТП-152 (№ 4827651322425120 із координатами: 48.451809236302, 22.714222669601444).

Крім того, до матеріалів справи позивач надав висновок судової будівельно-технічної експертизи № 597/01-23 від 10.03.2023, на вирішення якої було постановлене питання: чи є будівля ТП-152 та будівля «трансформаторна, В» одним і тим самим об`єктом нерухомого майна (тотожною).

Так, за результатами проведеного експертного дослідження судовим експертом Колчар В. Д. був зроблений висновок про те, що будівля ТП-152 вул. ХХ з`їзда КПРС (будівля ЗТП № 152) інв. № 66220, передана до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є ПрАТ «Закарпаттяобленерго»), на підставі наказу Міненерго № 123 від 14.07.1995, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59-1, загальною площею 40,2 кв м та будівля, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16534003 від 16.10.2014, а саме будівля трансформаторна літера В, загальною площею 53,7 кв м, що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 478651921104), номер запису про право власності 7360224, є однією і тією самою будівлею (тотожною).

Також у висновку зазначено, що місцерозташування цієї будівлі в натурі на місцевості, незважаючи на різні найменування та адреси, які зазначені у відповідних документах ПрАТ «Закарпаттяобленерго» з одного боку та Міністерства освіти і науки України і Мукачівського державного університету, з іншого боку, є одним і тим самим.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (стаття 7 Закону України «Про судову експертизу»).

Положеннями статті 7-1 названого Закону визначено, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи, що експертні дослідження проведені відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судовим експертом Колчар Вячеславом Дмитровичем, який має вищу будівельно-технічну освіту з кваліфікаційним рівнем спеціаліста і кваліфікацією інженера-будівельника та кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз, серед іншого, за спеціальністю « 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», стаж експертної роботи з 28.01.2011, свідоцтво судового експерта № 124-22/П, № 125-22/П, № 126-22/П та № 127-22/П, видане рішенням Кваліфікаційної палати ЦЕКК від 15.12.2022, дійсні до 15.12.2025, та містять докладний опис проведених досліджень, обґрунтовані висновки з поставлених запитань, враховуючи, що експерт, згідно до статей 384, 385 КК України, несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, та попереджений про це, суд першої інстанції, оцінивши висновки за правилами статті 86 ГПК України, дійшов вірного висновку про відсутність обставин, які б давали підстави стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновків чи суперечливість їх іншим матеріалам справи та правомірно прийняв вказаний висновок в якості належного та допустимого доказу, який підтверджує тотожність будівель ТП-152 та «трансформаторна, В».

З огляду на викладене вище колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що, будівель ТП-152 та «трансформаторна, В» є однією земельною ділянкою, яка має два різних кадастрових номери. Колегія суддів зауважує на тому, що доказів на спростування зазначених обставини до суду надано не було.

Посилання відповідача 1 та третьої особи на те, що жодного відношення до будівництва та прийняття в експлуатацію спірного майна ВАТ «Закарпаттяобленерго» не мало вказаних вище висновків не спростовує.

При цьому, з огляду на те, що ДАЕК «Закарпаттяобленерго» набуло право власності на спірне майно є 31.08.1995 спростовує посилання відповідача 1 та третьої особи на те, що таке майно є майном навчальних закладів, оскільки станом на 31.08.1995 вказане майно такого статусу не мало.

Слід зауважити і на тому, що незалежно від того в якому статусі була побудована введена в експлуатацію в 1973-1974 роках будівля, право власності на яке зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України, балансоутримувач Мукачівський державний університет), станом на 1995 рік даний об`єкт був внесений Державою в особі Міненерго України до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якого є позивач).

Водночас суд першої інстанції цілком вірно відхилив доводи відповідача 1 та третьої особи про те, що саме Держава в особі Міністерства освіти та науки України є власником «трансформаторної, В» (включена у «комплекс») що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САВ № 017481 від 06.05.2009, видане на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради № 99 від 28.04.2009, яким балансоутримувачем спірного майна визначено Мукачівський державний університет, орган управління Міністерство освіти та науки України (в свою чергу в підтвердження права власності територіальної громади суду надано копію свідоцтва про право власності серії САА № 334716 від 23.01.2004, згідно якого «комплекс» за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59, власник територіальна громада селищ, міст Закарпатської області, орган управління Закарпатська обласна державна адміністрація - примітка суду).

Так, у матеріалах справи немає належних доказів виникнення у територіальної громади права власності на нерухоме майно «комплекс», до складу якого ввійшла «трансформаторна літера В», яке вона в подальшому передала державі в особі Верховної Ради України (орган управління Міністерство освіти і науки України). Крім того, матеріали справи не містять документів, які можуть бути підставою для включення будівлі «трансформаторна, В» до складу «комплексу» за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59.

Слід окремо зауважити на тому, що вказані документи, з огляду на дату їх складення, виникли вже після того, як ДАЕК «Закарпаттяобленерго» набуло право власності на спірне майно (31.08.1995), а жодних доказів на підтвердження набуття іншою особою вказаного право до цієї дати суду надано не було.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно у позовах про витребування майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 та 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

У даній справі позивач посилається на незаконність включення будівлі «трансформаторна, В» (ТП-152) до складу майнового комплексу «комплекс» внаслідок прийняття рішення виконкому Мукачівської міської ради № 99 від 28.04.2009.

Отже, враховуючи встановлення факту набуття ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач) права власності на будівлю ТП-152 з 1995, яке продовжує існувати на час розгляду даної справи, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що прийняття будь-якого акту про оформлення права власності на вказану будівлю за іншим суб`єктом є неправомірним та таким, що порушує право власності позивача на зазначену будівлю.

Зі свого боку, відповідачами та третьою особою жодним чином як не підтверджено відсутність підстав для внесення спірного майна до складу статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяобленерго», так і не спростовано обставин неправомірного включення будівлі «трансформаторна, В» до складу майнового «комплексу», а також правомірності прийняття рішення виконкому Мукачівської міської ради № 99 від 28.04.2009 і видачі свідоцтва про право власності серії САВ № 017481 від 06.05.2009 на користь відповідачів.

Водночас, саме у зв`язку з прийняттям рішення виконкому Мукачівської міської ради № 99 від 28.04.2009 та подальшою видачею на його підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 017481 від 06.05.2009 було протиправно зареєстровано право власності відповідача на будівлю «трансформаторна, В» (будівлю ТП-152), внаслідок чого належна позивачу будівля ТП-152 опинилась у незаконному володінні відповідачів.

Вказане свідчить про те, що рішення виконкому Мукачівської міської ради № 99 від 28.04.2009 та свідоцтво про право власності серії САВ № 017481 від 06.05.2009 (в частині оформлення права власності відповідачів) є недійсними з моменту їх видачі та не тягнуть правових наслідків, оскільки прийняті та видані в порушення вимог закону, зокрема, в порушення діючого права власності позивача.

Слід зауважити і на наступному.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про власність» суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.

Водночас Закон України «Про власність» втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007.

Згідно ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції чинній станом на 28.04.2009) суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Вказане свідчить про те, що станом на дату прийняття виконкомом Мукачівської міської ради рішення № 99 від 28.04.2009, Верховна Рада України (за якою зареєстровано спірне майно) не була органом, який здійснює управління об`єктами державної власності, що додатково свідчить про суперечність рішення виконкому Мукачівської міської ради чинному законодавству.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Правовий аналіз положень ст. 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у ній йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення (витребування) цього майна в натурі.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет індикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Отже, згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила ч. 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.

При цьому слід звернути увагу на те, що предметом доказування у справах за віндикаційними позовами, становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то: факти, що підтверджують право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

У даному випадку відбулось юридичне вибуття будівлі ТП-152 (під зміненим найменуванням «трансформаторна, В») з володіння позивача, про що свідчить державна реєстрація права власності відповідача на будівлю «трансформаторна, В» у складі об`єкту нерухомого майна «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59.

Обставини щодо державної реєстрації за відповідачами об`єкту нерухомого майна у складі якого перебуває будівля «Трансформаторна, В» (ТП-152) підтверджуються, зокрема, наданою позивачем разом з позовною заявою у даній справі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.12.2022 № 319026797 з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де наявний запис про право власності відповідачів № 7360224.

Отже, саме з моменту проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна «комплекс» (у складі якого перебуває будівля «трансформаторна, В»), будівля ТП-152 (під зміненим найменуванням «трансформаторна, В») є такою, що вибула з володіння позивача з обставин, що не залежали від його волі.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги його посилання та посилання третьої особи про пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частиною 3 ст. 264 ЦК України встановно, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Для цілей застосування ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному (господарському) процесі»: сторонами в цивільному (господарському) процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України; ч. 1 ст. 45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27)).

Отже, заяву про застосування при вирішенні спору позовної давності можуть заявити лише сторони у спорі, тобто не третя особа.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 21.10.2020 року у справі № 509/3589/16-ц (№ 61-16895св18) та від 01.03.2021 у справі № 918/335/17(918/411/20).

Колегія суддів зазначає про те, що у цій справі в суді першої інстанції відповідачами заява про застосування при вирішенні спору позовної давності не заявлялась.

Слід окремо зауважити і на тому, що у письмових поясненнях третя особа також не заявляла про застосування при вирішенні спору позовної давності, адже її пояснення містять лише посилання на те, що позивачем пропущено строки позовної давності, проте вказана особа не просить застосувати наслідки спливу строку позовної даності до вимог у цій справі.

За таких обставин у суду першої інстанції правові підстави для дослідження обставин пропуску строку позовної давності до вимог у цій справі були відсутні.

Оскільки у апеляційній скарзі апелянт також не просить застосувати до позовних вимог наслідки спливу строків позовної давності, а також те, що вказана заява може бути подана лише до винесення рішення, правові підстави для дослідження обставин пропуску строку позовної давності до вимог у цій справі відсутні і у суду апеляційної інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про витребування на користь позивача з незаконного володіння Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Позивач також просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора № 16534003 від 16.10.2014 в частині реєстрації за відповідачами права власності на будівлю «трансформаторна літера В».

Оскільки, як було встановлено вище, власником нерухомого майна «трансформаторна літера В» (ТП-152) за адресою: м. Мукачево, вулиця Коменського Яна Амоса, будинок 59, є саме позивач, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення державного реєстратора в частині реєстрації за відповідачами зазначеного майна є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення цих вимог залишається без змін.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження».

Згідно з ч. 8 ст. 18 вказаного Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження»).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідачів на спірне майно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення похідної позовної вимоги про припинення права власності Держави в особі Верховної Ради України (орган управління: Міністерство освіти і науки України) на будівлю «трансформаторна, В», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Коменського Яна Амоса, буд. 59 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478651921104), номер запису про право власності: 7360224. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги заперечення відповідача 2 про те, що він не є належним відповідачем, зазначивши, що:

- згідно Закону України «Про власність» до 2007 року Верховна Рада України була суб`єктом права державної власності;

- в реєстрі міститься запис про реєстрацію права власності саме за державою в особі Верховної Ради України, який був внесений на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради № 99 від 28.04.2009, яким визначено відповідача 2, як суб`єкта права власності;

- Верховна Рада України є державним органом, а відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Отже, Верховна Рада України, як державний орган, може бути стороною у господарському процесі.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд першої інстанції мав залучити до участі у цій справі Фонд державного майна України, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 50 ГПК України підставою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є те, що рішення у цій справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін, проте апелянтом на зазначено яки саме рішення у цій справі маже вплинути на права та обов`язки Фонду державного майна України щодо однієї з сторін цього спору.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Міністерства освіти і науки України задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/8363/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/8363/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 14.05.2024

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала